Зовнішній вигляд - Зведення Пантеону

На площу Ротонди, де стоїть Пантеон, можна пройти вузенькими і кривими вуличками Риму, повз мальовничу площу Навона (Мал. 3). Перед глядачем відкривається величний портик з трьох рядів колон корінфського ордера, що підтримують високий трикутний фронтон. За портиком видно величезний бетонний циліндр, перекритий куполом.

Тільки вставши напроти воріт, опинившись в обрамленні першої пари колон обхідного портика, в перспективі можна було побачити, як колонади збігаються до колосальних колон Корінфа входу, що утримують високий фронтон з простим надписом. Поки не відкривали бронзові двері, абсолютно неможливо здогадатися про існування округлого, як всесвіт, простору всередині. Переступивши поріг Пантеона, мимоволі зупиняєшся в захопленні: перед нами розкривається простір незвичайної краси. Тим возвишеніше повинен був виявлятися ефект могутнього вигину куполу до "окулюсу" -- девятиметровому отвору в його центрі. Обробці нижнього поясу круглого залу з його статуями, що стояли в нішах (мал.4), і спареними колонами аніскільки не поступалася сама поверхня куполу, де в квадратних, ступінчастих поглибленнях, інакше -- кесонах, що ритмічно зменшуються у міру руху до "окулюсу", мерехтіли золотисті розетки.

Між нижнім поясом і п'ятою куполи опинився ще дуже істотний перехідний мотив ряду "сліпих" вікон, вбудованих в геометричний узор мармурового облицьовування. Ці вікна зроблені "сліпими", тому що вони призначені зовсім не для того, щоб дивитися назовні - через них всі боги миру поглядали в центр Пантеону, храму всіх божеств, символу єдності усесвітньої імперії.

Дивлячись на Пантеон зовні, не можна сказати, що ця споруда справляє найбільше враження порівняно з усім, що збудував стародавній Рим. Власне, усе тут просто. Гігантський купол діаметром 43,5 м перекриває круглий зал. Підлога з мармурових різнобарвних плит розчленована на квадрати і круги. Площа підлоги 1500 м2. Циліндричну стіну поділено на два яруси. У нижньому -- ніші, де стояли статуї, верхній було обкладено марму-ровими панелями. Жовті, рожеві, коричневі, зеленуваті тони марму-рів створювали теплу кольорову гаму. Усе навколо ніби було опо-вите золотистим серпанком. Але головне -- це купол. Він вільно лежить на міцних стінах. Його ніщо не прикрашає. Просто над ним звелися вгору величезні ребра бетонної кесонної конструкції. Його горизонтальний розпір гаситься в самій конструкції. Тому велика товщина купола внизу, поступово зменшується вгору. Зодчі майстерно зменшили вагу купола, розчленувавши його кесонами і використавши у верхніх його частинах щебінку з легких матеріалів. З висоти 42 м через отвір купола діаметром 9 м ллється потік сонячних променів, які відсвічуються на поверхні мармуру і розбризкуються на всі боки. Такого купола стародавній світ не знав (Мал. 3). Навіть візантійські майстри, великі спеціалісти по спорудженню куполів, не змогли його перевершити.

При всій раціоналістичності ідеї художня виразність Пантеона надзвичайна. Усі його частини перебувають у цілковитій гармонії: Пантеон -- це натхненний витвір митця, гімн людському розуму.

Пантеон не змогли зруйнувати ні люди, ні часи. Лише у середні віки він був перетворений на церкву, а згодом став усипальницею італійських королів. У невеликій ніші видно скромну плиту, на якій -- букет червоних гвоздик. Це могила великого митця епохи Відродження -- Рафаеля Санті.

Похожие статьи




Зовнішній вигляд - Зведення Пантеону

Предыдущая | Следующая