Визначення інформаційно-консультативної діяльності

В США консультації визначаються як "допомога працівникам для поліпшення їхнього життя шляхом навчання, в якому використовуються наукові знання, спрямовані на їхні нестатки і потреби".

Є безліч визначень управлінського консультування. Можна виділити два основні підходи до нього.

У першому випадку використовується широкий функціональний погляд на процес консультування як форму надання допомоги відносно змісту, процесу або структури завдання чи серії завдань, при якій консультант сам не відповідає за виконання завдання, але допомагає тим, хто за це несе відповідальність.

Другий підхід розглядає консультування як діяльність спеціальних професійних служб, які, згідно з укладеними з організаціями контрактами, надають їм послуги залучаючи спеціально навчених і кваліфікованих осіб, які допомагають організації-замовникові виявити управлінські проблеми, проаналізувати і висловити рекомендації щодо їх вирішення, сприяють, за необхідності, розв'язанню їх проблем.

Вищезазначені підходи вважаються взаємодоповнюючими. Зокрема, Європейська Федерація асоціацій консультантів з економіки і управління (ФЕАКО) дає наступне визначення: "Менеджмент-консалтинг полягає в наданні незалежних порад і допомоги з питань управління, включаючи визначення й оцінку проблем і/або можливостей, рекомендацію відповідних заходів і допомогу в їх реалізації".

Такого ж визначення дотримується Американська Асоціація консультантів з економіки й управління (ACME) та Інститут менеджмент-консультантів (ІМС).

В Україні за радянських часів це називалося "впровадженням науки у виробництво". Проте консалтинг - це поняття ринкової економіки, отже, і відрізняється від науково-впроваджувальної діяльності так само, як ринкова економіка відрізняється від планово-централізованої.

Якщо на початку 1980-х pp. серед функцій інформаційно-консультативної діяльності містилися тільки ті, що стосуються професійних характеристик консалтингових послуг, то у міру просування до ринкової економіки вони доповнювалися характеристиками консалтингу як підприємницької діяльності.

З метою повного розкриття поняття інформаційно-консультативної діяльності доцільно розглянути і проаналізувати зміни існуючих формулювань консультування, що наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Зміни існуючих формулювань консультування

№ з/н	Визначення	Автор
1.	Консультування - висококваліфікована допомога керівникам, спрямована на підвищення роботи організацій, яка надається незалежними (що не входять до їх складу) експертами, котрі спеціалізуються у певній галузі	Чакіров К. Л.
2.	Консультування - різновид експертної допомоги керівникам організації у справі вирішення завдань перебудови управління в зовнішніх і внутрішніх умовах, що змінюються	Рапопорт В. Ш.
3.	Консультування - певним чином організований процес взаємодії між консультантом і персоналом підприємства (організації), результатом якого є здійснювана в ньому організаційна зміна або проект його впровадження	Жаворонкова Г. В.
4.	Консультування - це діяльність і професія, його змістом є допомога керівникам у вирішенні їх проблем та у впровадженні досягнень науки і передового досвіду	Юксвярав Р. К.
5.	Консультування - ефективна форма раціоналізації управління виробництвом на основі використання науки і передового досвіду	Єлмашев О. К.
6.	Бізнес-консалтинг - забезпечення клієнта спеціалізованим досвідом, методологією, технікою поведінки, професійними навичками або іншими ресурсами, що допомагають йому в оптимізації фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві (організації), у рамках діючої нормативно-законодавчої бази	Прокопенко Л. С.
7.	Консультування - це сервіс, що забезпечує клієнта незалежною і об'єктивною порадою, та надається спеціалізованою компанією або фахівцем для ідентифікації і аналізу управлінських проблем та можливостей компанії-клієнта.	Саврук А. П.

Визначенням, що широко відбиває сутність сучасної консультаційної діяльності, можна вважати таке.

Консультування - форма організації управлінської діяльності, в процесі якої консультант надає наукову підтримку клієнту, спонукає його до дії і вирішення проблем, що виникають чи назрівають.

Доповнивши це визначення освітньою сутністю консультування, що відмічена багатьма авторами, можна отримати таке уточнене формулювання сутності консалтингу:

Консалтинг - особлива форма побудови навчальної й управлінської діяльності, в процесі якої консультант методологічної практично підтримує клієнта, спонукає його до дії й вирішення проблем, що виникли чи назрівають.

Слід також відмітити професійність консалтингової діяльності, оскільки вона є самостійним і основним елементом інфраструктури ринкової економіки.

Консалтинг - це професійна допомога з боку фахівців-консультантів з управління господарством керівникам і управлінському персоналу різних підприємств та організацій (клієнтам) з питань аналізу і вирішення проблем їх функціонування та розвитку, здійснювана у формі порад, рекомендацій і спільно вироблюваних із клієнтом рішень

Перелічені формулювання не дають підстав узяти якесь із них за зразок, оскільки кожне з них фіксує лише певну частину консалтингової діяльності. Тому симбіоз формулювань консалтингової діяльності як специфічної форми діяльності може дати повніше і системніше визначення.

На основі проведеного аналізу існуючих формулювань управлінського консультування й аналізу сьогоднішнього стану ринку консалтингових послуг пропонується таке визначення консалтинговій діяльності:

Консалтинг - це вид інтелектуальної професійної діяльності, в процесі якої кваліфіковані консультанти надають керівникам і персоналу незалежні та об'єктивні поради й рекомендації, спільно із клієнтом виносять рішення, які сприяють успішному управлінню організацією.

Консалтинг необхідний підприємству для того, щоб отримати об'єктивну оцінку і характеристику будь-яких процесів діяльності або системи управління в цілому. Так як консультант не залежить від внутрішньої структури організації, він здатний провести незалежне дослідження й надати рекомендації з реорганізації процесів або виявити вузькі місця управління та додаткові можливості для розвитку бізнесу.

Мета, завдання і функції консалтингової діяльності

Головною метою консалтингової діяльності є поширення та впровадження у виробництво сучасних досягнень науки, техніки і технологій, надання товаровиробникам та населенню дорадчих послуг із питань менеджменту, маркетингу, застосування сучасних технологій та розвитку соціальної сфери, підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок ведення прибуткового господарства.

У цілому вся система консалтингової діяльності складається з таких чотирьох підсистем (див. рис. 1):

Рис. 1. Система консалтингової діяльності

Найважливіша функція консалтингових формувань полягає в тому, щоб навчити виробників товарів та послуг приймати самостійно рішення з господарської діяльності за ринкових умов.

Таким чином, консультування не просто доведення інформації до товаровиробників; консультування - це складна специфічна система, що реалізує форми і методи управлінської та навчальної діяльності.

Головне завдання консалтингової діяльності, консультативної агенції чи консультанта у сфері підприємництва - допомогти клієнту у впровадженні нововведень із тим, щоб забезпечити інноваційний розвиток його бізнесу.

До основних функцій, що трактують консалтингову діяльність, належать:

* прийняття завдань щодо опрацювання інформації від клієнта; * посередництво в передачі важливої та специфічної інформації; * допомога у прийнятті управлінських рішень керівництвом; * надання релевантної інформації, що зменшує ризик; * передача спеціальних знань із метою вдосконалення процесів; * виявлення проблем та надання порад щодо поліпшення дій; * допомога в засвоєнні певних знань (наука); * консультування, щодо подальшого розвитку бізнесу (освіта).

Тільки ефективне управління дозволяє підприємству слідувати бізнес-цілям, розвивати і впроваджувати стратегії, раціоналізувати процеси та оптимізувати управління ним.

Методи роботи консалтингової служби.

Надання консультаційних послуг, взаємодія з клієнтами повинні здійснюватись винятково на добровільній основі на засадах навчання, переконання без застосування будь-яких дій примусового характеру (адміністративний вплив, розподіл матеріальних ресурсів, фінансів, інспектування, контроль тощо).

Методи ведення консалтингової діяльності можна поділити на дві окремі групи, особливості використання яких зведені в таблицю 2.

Таблиця 2. Методи ведення консалтингової діяльності

№ пп	Назва груп	Методи ведення діяльності	Методики, що використовуються
1.	Соціально-психологічні	Масового розповсюдження інформації	Вибір і задіяння ефективних засобів масової інформації, ведення виставкової діяльності, реклами тощо
Групового навчання і консультування	Проведення науково-практичних семінарів, лекцій, навчання і підготовки упр. рішень - мозкової атаки, "case study", ділової гри
Дистанційного навчання та консультування	Використання Web - технологій, баз даних, електронної діагностики, листування, аудіо - відео - та телеконференцій
Психологічні і етичні аспекти консалтингу	Застосування в роботі консультантів сучасних психотехнологій
2.	Економічного аналізу	Діагностики проблем клієнтів	Проведення соціологічних досліджень, SWOT-аналізу, фінансового аналізу тощо
Економічного аналізу і варіантного напрацювавння рішень	Складання часткових бюджетів, визначення маржинального доходу, проведення факторного аналізу тощо
Бізнес-планування та проектування	Розробка відповідними інституціями інвестиційних проектів
Інших спеціалізованих методик	Розробка відповідними інституціями спеціалізованих методик

У плані вироблення і прийняття управлінських рішень заслуговує на увагу визначення, що розглядає послуги консалтингових агенцій як вплив на темпи процесу змін, які охоплюють стан знань, позицію й індивідуальне поводження, поводження груп і цілих організацій, саму послугу.

Консалтингова агенція - організація, що намагається досягти змін у напрямку, який вона вважає бажаним для виробників.

Консалтингова агенція призначена допомагати виробникам досягати їх власних цілей більш успішно, наприклад, у виборі між системою виробництва з високим (середнім) прибутком і високим ризиком та системою з низьким прибутком і невеликим ризиком. Вибір власних цілей має переважати, коли цінності відіграють важливу роль у процесі прийняття рішень.

Віддача від інвестицій у консультування часто є високою, якщо консультування та дослідження добре організовані і скоординовані.

Консультантами повинні бути висококваліфіковані фахівці, які спеціалізуються на наданні консалтингових послуг із управління інвестиційною, маркетинговою, фінансовою діяльністю, менеджменту персоналу, юридичного обслуговування, якості і безпеки продуктів харчування, землевпорядкування та з інших проблем виробництва. Це повинні бути досвідчені працівники всіх рівнів управління, спеціалісти науково-дослідних і проектно-технологічних, наукових установ, педагогічні працівники навчальних закладів освіти, спеціалісти маркетингових служб сервісних формувань, консалтингових фірм тощо.

Спеціалісти консалтингових формувань, окрім професійної майстерності, мають володіти методами ведення консалтингової діяльності - інформування, навчання та консультування при впровадженні нововведень. Вони повинні вміти провести аналіз існуючих у компанії бізнес-процесів, розрахувати і оцінити ефективність від упровадження нового інформаційно-технічного рішення, виконати планування проекту, провести впровадження, забезпечити підтримку та безперервну оптимізацію в процесі його використання.

Класифікація інформаційно-консультаційни служб.

Коло питань: побудова класифікаційних схем; поділ консалтингових служб за групами консультаційних послуг; поділ консалтингових служб за сферою надання послуг; поділ консалтингових служб за формами фінансування; поділ консалтингових служб за моделями їх організації; інформаційно-консультаційні служби у Росії та в Україні

Побудова класифікаційних схем.

Класифікація (від лат. classis - розряд, клас і facio - роблю, розкладаю) - система взаємопов'язаних понять (класів об'єктів) будь-якої галузі знань чи діяльності людини, часто викладена у вигляді різних за формою схем (таблиць), яка використовується як засіб для встановлення зв'язків між цими поняттями та для точнішого орієнтування у багатомірності понять чи відповідних об'єктів.

Класифікація фіксує природні зв'язки між видами об'єктів з метою визначення місця об'єкта у системі, яке відповідає його властивостям. У цьому аспекті класифікація слугує засобом пошуку та збереження інформації, яка міститься у ній самій.

Прикладом можуть слугувати біологічні систематики, класифікація хімічних елементів, класифікація наук, різних їх галузей та складових тощо.

Завдання класифікації - ефективний пошук інформації або певних об'єктів, що перебувають у спеціальних сховищах (бібліотеки, архіви, інформаційні фонди). Такими є бібліотечні класифікації, інформаційно-пошукові мови, класифікатори виробів.

При здійсненні наукової класифікації слід ураховувати той факт, що в природі здебільшого відсутні суворі розмежування і перехідний стан від одного класу до іншого - це невід'ємна ознака дійсності. У класифікаційних схемах ця властивість відображається у спеціальних прийомах: використання, наприклад, у бібліотечних класифікаціях; розташування одного й того самого поняття у різних місцях класифікації; використання перехідних категорій та підкатегорій.

Разом з тим, життя у всіх своїх проявах складніше будь-якої схеми і навряд чи доцільно прагнути "ідеальної класифікації", яка б не мала винятків та недоліків. Через те вчені застосовують вираз "прикладна класифікація", що дає можливість визначити інші похідні від запропонованої основної схеми або вдосконалити її. консалтинг управлінський клієнт товаровиробник

Однак, зазначені застереження не можуть перекреслити актуальність справи класифікації. Вона сприяє поступу науки від етапу емпіричного накопичення знань до рівня теоретичного аналізу та синтезу, вироблення системного підходу. Такий перехід можливий тільки за умови теоретичного осмислення представницької кількості різних фактів.

Класифікація, яка базується на глибоких наукових основах, не тільки демонструє розгорнуту картину стану науки чи її фрагмента, але й дозволяє робити обгрунтовані прогнози стосовно невідомих ще закономірностей чи фактів.

Інтерес до теоретичної розробки концепцій класифікації та вироблення її нових видів пояснюється кількома причинами.

По-перше. З початком сучасної науково-технічної революції, наслідком якої став інформаційний вибух, загострилася проблема побудови і використання класифікацій. Надмірна численість й погане впорядкування нових понять і термінів, друкованих і неопублікованих матеріалів - усе це ускладнює пошук та використання потрібних даних і викликає інформаційний дефіцит.

По-друге, зростає кількість проблем, які вирішують чи сподіваються вирішити за допомогою класифікаційних схем. Здійснюючи поділ, дослідник може мати на увазі різні цілі, об'єктивні чи суб'єктивні.

По-третє, класифікація, як інструменталізація об'єктів - справа необхідна, оскільки вона скорочує опис і вказує на зв'язки явищ.

Саме тому, перш ніж визначитися з кваліфікаційною системою, необхідно вивчити питання найдосконаліше, ознайомитися з максимально широким колом існуючих підходів у справі поділу тих чи інших явищ, їх історією.

Так, світовий досвід розвитку дорадчих служб дозволяє зробити класифікаційний поділ діючих служб інформаційно-консультаційного обслуговування товаровиробників за такими основними ознаками:

* за групами консультаційних послуг; * за сферою надання послуг; * за формами фінансування; * за моделями організації служб (організаційно-правовими формами).

Загальна класифікаційна схема поділу служб інформаційно-консультаційного обслуговування товаровиробників за основними ознаками наведена на рис. 2.

Рис. 2. Загальна класифікаційна схема поділу служб інформаційно-консультаційного обслуговування товаровиробників

Визначення інформаційно-консультативної діяльності

Похожие статьи