Проблеми управління експортним потенціалом підприємств - Вдосконалення управління експортним потенціалом підприємства

В умовах глобалізації та активізації участі Україні в міжнародному розподілі праці розвиток експортного потенціалу вітчизняних підприємств є надзвичайно важливим, адже її успішний розвиток дозволяє розширювати ринки збуту, отримувати валютну виручку, підвищувати конкурентоспроможність та забезпечувати зростання ринкової вартості підприємства. Прийняття рішення про вихід на зовнішній ринок не є можливим без проведення адекватної оцінки експортних можливостей підприємства, в зв'язку з чим постає питання дослідження його експортного потенціалу. Вагомою складовою управління ЗЕД є управління експортним потенціалом з метою розробки та реалізації економічно обгрунтованих механізмів його поліпшення й в цілому підвищення ефективності діяльності господарюючого суб'єкта. Особливої актуальності управління експортним потенціалом підприємства набуває в умовах розширення ЗЕД, які передбачають збільшення присутності підприємства на існуючих зарубіжних ринках, пожвавлення попиту на продукцію підприємства, вихід підприємства на нові зарубіжні ринки.[38]

Проблема розширення експортних можливостей та розвитку експортного потенціалу промислових підприємства є складною і різновекторною. Її вирішення вимагає системного підходу до вдосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства і здійснення комплексу організаційно-економічних, управлінських і техніко-технологічних заходів, що сприятимуть посиленню конкурентних переваг підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках. Головним аспектом зазначеної проблеми є визначення джерел оновлення експортного потенціалу, пошук важелів для стимулювання його розвитку, адже саме від рівня експортного потенціалу в більшій мірі залежить якість присутності вітчизняного підприємства на зовнішньому ринку.

Значний вплив на експортний потенціал справляє комплекс внутрішніх і зовнішніх чинників. Серед внутрішніх, які мають гострий проблемний характер, можна виділити наступні:

    - недосконалість норм українського законодавства у сфері управління здійсненням і розвитком експортної діяльності, порівняно з нормами, що прийняті у міжнародній практиці; - низька конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції; - важкий фінансовий стан більшості підприємств обробної промисловості і конверсійних виробництв, що робить практично неможливим інвестування у перспективні, орієнтовані на експорт проекти за рахунок внутрішніх ресурсів; - штучне стримування курсу гривні в рамках "валютного коридору" звужує можливості використання курсового фактору з метою просування експорту; - недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортної продукції на фоні значного посилення вимог до споживчих і екологічних характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках промислово розвинених країн; - випереджаюче зростання цін на продукцію та послуги природних монополій у порівнянні зі збільшенням цін на вироби обробної промисловості та продукцію агропромислового комплексу; - недостатність спеціальних знань і досвіду роботи у сфері експорту у більшості українських підприємців, а також недостатня координованість їх діяльності на зовнішніх ринках. [40]

Вищезазначені внутрішні чинники значно стримують розвиток експортоорієнтованих галузей, але також вагомим є негативний вплив зовнішніх чинників, серед яких можна виділити посилення міжнародної конкуренції протягом останнього десятиліття; стрімке підвищення вимог споживачів до якості продукції, зумовлене впровадженням у виробництво інноваційних технологій; використання країнами більш витончених форм протекціонізму, а також політичної підтримки розвиненими країнами своїх експортерів; збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном; низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що ускладнює використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни; низька ефективність політики України в напрямі міжнародної економічної інтеграції.

Враховуючи внутрішні і зовнішні чинники, які визначають сучасний стан і перспективи розвитку експорту, а також те, що питання державної підтримки експортоорієнтованих виробників залишається невирішеним на багатьох рівнях, назріла необхідність невідкладних кроків щодо формування цільової системи заходів державного стимулювання та вдосконалення експорту, тим паче що на сьогодні в Україні не існує окремої офіційно затвердженої стратегічної програми сприяння експорту. Так, у 2010 р. на громадське обговорення було винесено проект "Національної стратегії розвитку експорту України", підготовлений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, але, на жаль, ця стратегія так і не була затверджена.[33]

Роблячи висновок по даному питанню, можна сказати що в час коли активно розвивається ринок торгівлі, та активно розвивається та загострюється конкуренція важко управляти експортним потенціалом підприємства. Тому необхідно приймати певні заходи, аби успішно управляти експортним потенціалом. Такими заходами може бути пристосування до зовнішніх та внутрішніх чинників.

Похожие статьи




Проблеми управління експортним потенціалом підприємств - Вдосконалення управління експортним потенціалом підприємства

Предыдущая | Следующая