Основні етапи управління інноваційними ризиками - Управління ризиками в інноваційній діяльності

Інноваційна діяльність відбувається в умовах високої невизначеності й пов'язана з високими ризиками в порівнянні зі звичайними процесами виробничо-господарської діяльності.

Під ризиком інноваційної діяльності розуміється різноманіття її проміжних й остаточних результатів, які мають різну оцінку в очах інноваторів, інвесторів й інших учасників інноваційних процесів.

Під управлінням ризиками в інноваційній діяльності розуміється сукупність практичних мір, що дозволяють знизити невизначеність результатів інновації, підвищити корисність реалізації нововведення, знизити ціну досягнення інноваційної мети.

До числа основних завдань управління ризиками в інноваційній діяльності належать:

    1) прогнозування прояви негативних факторів, що впливають на динаміку інноваційного процесу; 2) оцінка впливу негативних факторів на інноваційну діяльність і на результати впровадження нововведень; 3) розробка методів зниження ризиків інноваційних проектів; 4) створення системи управління ризиками в інноваційній діяльності.

Реалізація цілей і завдань управління ризиками покладає на менеджерів інноваційних проектів.

Зниження невизначеності результатів інноваційної діяльності досягається створенням бази даних про інноваційні проекти й нагромадження інформації про ступінь й якість їхньої реалізації. Однак надлишок інформації про нововведення не знижує невизначеності. Для управління ризиками в інноваційній діяльності необхідне забезпечення релевантності (достатності) інформації для прийняття рішень.

Якщо керівництво підприємства вирішило вийти на новий для своєї організації сегмент ринку, то ніяка створена інформаційна база про стан вихідного сегмента не знизить невизначеності діяльності в новому секторі, вся накопичена інформація виявиться нерелевантною й непридатною для керування ризиками.

Ріст корисності інновації прямо пов'язаний з варіантністю нововведення. Розробка варіантів здійснення інноваційних проектів є основним завданням теорії управління інноваціями. А оскільки число варіантів реалізації інновації обмежено кінцевою безліччю, то цілком задовільні результати дають детерміновані методи вибору альтернатив. На цьому заснований, зокрема, метод конкурсного відбору проектів.

Ціна досягнення інноваційної мети визначається економічними показниками, заради яких інвестор або інноватор пішов на ризик.

Цикл управління ризиками інноваційної діяльності включає наступні етапи:

1. Прогнозування й ідентифікація ризиків.

Прогнозування ризикових ситуацій засновано не тільки на вмінні передбачати й прораховувати можливий розвиток подій, пов'язаних з реалізацією інноваційної діяльності, але й на знанні структури, умінні ідентифікувати самі ризики.

Інноваційний ризик є результатом сукупної дії факторів, що визначають різні види ризиків: науково-технічних, економічних, політичних, підприємницьких, соціальних, екологічних й інших.

У процесі реалізації інноваційного проекту здійснюється операційна, інвестиційна й фінансова діяльність. Всі види діяльності пов'язані з типовими ризиками, до яких варто віднести:

    1) науково-технічні ризики:
      А) негативні результати НДР; Б) відхилення параметрів ДКР; В) невідповідність технічного рівня виробництва технологічному рівню інновації; Г) невідповідність кадрів професійним вимогам проекту; Д) відхилення в строках реалізації етапів проектування; Е) виникнення непередбачених науково-технічних проблем;
    2) ризики правового забезпечення проекту:
      А) помилковий вибір територіальних ринків патентного захисту; Б) поява патентно-захищених конкурентів; В) обмеження в строках патентного захисту; Г) "витік" окремих технічних рішень;
    3) ризики комерційної пропозиції:
      А) невідповідність ринкової стратегії фірми; Б) відсутність постачальників необхідних ресурсів і комплектуючих; В) невиконання постачальниками зобов'язань по строках та якості поставок

Знаючи про можливості настання ризикових подій і маючи їхній опис у класифікаторі по видах і базових ознаках, інноватори одержують можливість аналізувати й розробляти конкретні заходи, спрямовані на зниження можливостей виникнення ризикових ситуацій або ослаблення їхніх наслідків в інноваційній діяльності;

2. Аналіз і кількісна оцінка ризиків.

Аналіз ризиків виробляється як на основі розрахунково-аналітичних методів, так і із залученням експертних оцінок. При цьому необхідно враховувати ряд факторів інноваційних ризиків, які прийнято підрозділяти на фундаментальні, кон'юнктурні й внутрішні.

Фундаментальні фактори ризиків визначаються на основі аналізу політичної, економічної й фінансово-кредитної політики, як окремих країн, так і світового співтовариства в цілому.

Кон'юнктурні фактори обумовлені наявністю мікросередовища, що безпосередньо впливає на інноваційну діяльність організації.

До внутрішніх факторів належать фактори, що характеризують інноваційний потенціал підприємства.

Ризик може оцінюватися прямими й непрямими показниками. До прямих показників підприємницького ризику належать індекси росту основних економічних характеристик (обсяги виробництва або реалізації, чистий прибуток й інші). Непрямі показники ризику використовуються в тому випадку, коли неможливо одержати значення прямих показників або для перевірки вірогідності значень прямих показників. До них можна віднести характеристики якісного стану капіталу (інтенсивність обороту активів, співвідношення позикових і власних засобів, ліквідність активів і т. д.);

3. Розробка методів управління ризиками.

Методи управління ризиками в інноваційній діяльності прийнято розділяти залежно від природи ризиків: з одного боку - якщо параметри ризиків не залежать від дій команди керуючих проектом (чисті ризики), керування ризиками орієнтовано на пом'якшення наслідків виникнення ризикових ситуацій; а в інших випадках діяльність по керуванню ризиками інноваційної діяльності спрямована на повне виключення або зниження можливості виникнення ризикових ситуацій (профілактика ризиків, тренінг, формування системи управління ризиками й інші).

Оскільки в основу теорії управління ризиками покладені підходи теорії ймовірностей і математичної статистики, то кількісна оцінка ризику оперує тими ж поняттями, які використані в цих галузях науки.

4. Моніторинг інноваційного процесу й прийняття рішень по зниженню ризиків необхідні для коректування інноваційної діяльності й досягнення цілей організації в умовах нестабільності навколишнього середовища.

Похожие статьи




Основні етапи управління інноваційними ризиками - Управління ризиками в інноваційній діяльності

Предыдущая | Следующая