Основні елементи забезпечення якості - Теоретичні і практичні аспекти управління якістю продукції (ЗАТ "АТ Глини Донбасу")

Між формулюванням політики в області якості і її реалізацією в рамках системи якості є комплекс заходів, названий "забезпечення якості" у рамках системи забезпечення якості (рис. 1.10.). Забезпечення якості містить у собі всі систематизовані і плановані види діяльності, необхідні для виконання установлених вимог. До таких видів діяльності відносяться планування якості, регулювання якості і контроль якості.

Забезпечення якості - усі заплановані і систематично здійснювані в рамках системи якості види діяльності (які можуть бути підтверджені, якщо це потрібно), необхідні для створення достатньої впевненості в тому, що об'єкт буде виконувати вимоги до якості [12].

Для підтвердження діяльності по забезпеченню якості необхідно вести відповідну документацію по всіх проведених роботах. Результатом діяльності по забезпеченню якості є гарантія того, що продукція чи послуга буде задовольняти вимогам якості. Усі заходи щодо забезпечення якості базуються на вимогах до якості. Вимоги до якості повинні цілком відбивати потреби споживача.

Існують зовнішні і внутрішні цілі забезпечення якості:

    * внутрішні цілі забезпечення якості формуються на рівні підрозділів і створюють упевненість керівництва організації в здатності реалізувати політику в області якості; * зовнішні цілі забезпечення якості формуються на рівні конкретних контрактів і створюють гарантії споживачам у тому, що замовлена продукція чи послуга буде представлена в обговорений термін з обговореною якістю. Процедури забезпечення якості можуть бути виробничі й управлінські.

Виробничі процедури забезпечення якості охоплюють діяльність над матеріальними об'єктами, що прямо чи побічно впливають на якість створюваної продукції. Значна частина виробничих процедур реалізується в підрозділах допоміжного виробництва і направляється на підтримку основних технологічних процесів на відповідному рівні:

    * перевірка і підтримка в робочому стані технологічного устаткування і контрольно-вимірювальних приладів; * контроль якості покупних виробів, сировини і матеріалів; * перевірка збереження й обслуговування продукції.

Управлінські процедури забезпечення якості охоплюють діяльність, пов'язану з підготовкою, прийняттям і організацією виконання управлінських рішень по забезпеченню (поліпшенню) якості. До управлінських процедур відносяться:

    * реєстрація даних про якість; * обробка, нагромадження, упорядкування і збереження; * аналіз і моделювання ситуацій; * вироблення коригуючих і попереджуючих дій.

Управлінські процедури, як правило, поєднуються в цикли управління: планування > організація > облік > контроль > аналіз > регулювання. Ці цикли здійснюються над всіма елементами системи якості, у тому числі над виробничими процедурами забезпечення якості.

Складові елементи категорії "забезпечення якості" (планування, регулювання і контроль) взаємозалежні й утворять безупинний процес формулювання і реалізації вимог до якості в рамках системи якості.

Планування якості -- діяльність, що встановлює цілі і вимоги до якості, застосуванню елементів системи якості [15].

Складові планування якості:

    * планування якості продукції: ідентифікація, класифікація й оцінка характеристик якості, а також установлення вимог до якості; * планування управлінської і виконавської діяльності: підготовка до застосування системи якості, у тому числі організаційна діяльність і складання календарного графіка; * підготовка програми якості і вироблення положень по поліпшенню якості.

Плановані показники якості можуть перевершувати норми, регламентовані законодавством, або норми, прийняті стандартами конкуруючих організацій. У такому випадку підвищені плановані показники якості оформляються у вигляді стандарту підприємства, що істотно впливає на його конкурентні позиції.

Контроль якості -- зіставлення відповідності запропонованих вимог обмірюваним характеристикам продукції чи послуги [15].

Регулювання якості -- усунення невідповідностей характеристик продукції чи послуги запропонованим вимогам [15].

Відповідно до принципу відображення якість продукції забезпечується якістю виконання кожного з елементів петлі якості і якістю організаційно-управлінської системи. Елементи петлі якості: маркетинг, проектування продукції, розробка процесів закупівлі, виробництво і надання послуг, перевірка, пакування і складування продукції, її збут і продаж, монтаж і здача в експлуатацію, експлуатація, технічна допомога й обслуговування, утилізація чи вторинна переробка після закінчення терміну експлуатації. Система якості може охоплювати різні елементи петлі якості й обов'язково поширюється на організаційно-управлінську систему.

Одним з наріжних каменів сучасного управління якістю є стандартизація. По визначенню Міжнародної організації по стандартизації (International Standard Organization -- ISO) стандартизація являє собою "процес встановлення і застосування правил з метою упорядкування в даній області на користь і при участі всіх зацікавлених сторін, зокрема, для досягнення загальної максимальної економії з дотриманням функціональних умов і вимог безпеки".

Стандарти розробляються і використовуються в зв'язку з тим, що відповідні кола суспільства (виготовлювачі, споживачі, торгівля) зіштовхуються з проблемами, що вимагають загальних рішень. Стандарти базуються на загальновизнаних результатах науки, техніки і досвіду.

Стандарт на систему якості -- це документ, що установлює вимоги до системи якості, що може охоплювати різні елементи життєвого циклу (петлі якості) продукції. Стандарти на системи якості застосовують тоді, коли підприємство, організація чи установа повинна забезпечити стабільну відповідність продукції визначеному рівню вимог.

Стандарт -- це документ, виданий і затверджений офіційним органом для постійного використання, що містить правила та характеристики, спрямовані на забезпечення оптимальних результатів.

Стандартизація (розробка, затвердження, прийняття і видання стандартів) проводиться на наступних рівнях:

    * компанії (стандарт підприємства); * групи компаній (стандарт концерну); * міністерства (галузевий стандарт); * національному (наприклад, національний стандарт України ДСТУ); * регіональному (наприклад, європейський стандарт EN); * міждержавному (наприклад, у рамках СНД); * міжнародному (міжнародний стандарт ISO).

Стандартизація на рівні компаній, груп компаній поширюється тільки на продукцію, що випускається на конкретному підприємстві чи групі підприємств. Підприємство розробляє стандарт із визначеною метою:

    * установити і декларувати підвищені вимоги в порівнянні з вимогами, прийнятими в конкурентів; * регламентувати внутрішні вимоги, раціоналізувати процеси й операції; * забезпечити гарантії споживачам.

Національні і галузеві стандарти. Національні стандарти розробляються національними органами по стандартизації (в Україні -- Держстандартом), галузеві -- відповідними міністерствами і відомствами. Галузеві стандарти розробляються на продукцію при відсутності державних стандартів чи необхідності установити вимоги, що перевищують чи доповнюють вимоги національних стандартів. Стандартизація на національному і галузевому рівнях переслідує такі цілі:

    * забезпечити потреби суспільства в розвитку за рахунок прийняття однакових вимог на основі останніх досягнень науки і техніки; * забезпечити захист здоров'я і життя споживачів, охорону навколишнього середовища, а також захист вітчизняного товаровиробника; * усунути технічні бар'єри в торгівлі за рахунок прийняття міжнародних вимог.

Міжнародні і регіональні стандарти приймаються відповідно міжнародними і регіональними організаціями по стандартизації. Міжнародна стандартизація спрямована на полегшення торгових і виробничих відносин у світі, що особливо актуально при становленні глобальних міжнародних ринків, таких як Єдиний Європейський, Північно-Американський, Азіатсько-Тихоокеанський. Регіональна стандартизація спрямована на захист інтересів окремого регіону. Зокрема, стандартизація в Європі (регіональна стандартизація) призначена для забезпечення потреб Єдиного Європейського ринку.

У рамках держави застосовуються тільки національні стандарти. Міжнародний чи регіональний стандарт не обов'язковий до включення в національний збірник стандартів. Кожна країна вирішує питання про прийняття міжнародного чи регіонального стандарту в якості національного.

Гармонізований стандарт -- це національний стандарт, що відповідає стандарту, розробленому міжнародною чи регіональною організацією по стандартизації.

Розрізняють стандарти обов'язкового і добровільного використання.

Стандарти обов'язкового використання містять обов'язкові вимоги, регламентовані законом. Від дотримання підприємцями обов'язкових вимог стандартів залежать здоров'я і безпека споживачів, безпека праці в процесі виробництва, охорона навколишнього середовища, сумісність продукції. Крім того, вимоги обов'язкових стандартів захищають споживачів від продукції низької якості в тих випадках, коли на ринку немає конкуруючих пропозицій. Обов'язкові вимоги стандартів підлягають безумовному виконанню органами виконавчої державної влади, усіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями і громадянами -- суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

До обов'язкових вимог відносяться:

    * вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, охорону навколишнього середовища; * вимоги, що забезпечують сумісність і взаємозамінність продукції, і вимоги до методів виміру цих показників; * вимоги техніки безпеки і гігієни праці відповідно до діючого санітарними нормами і правилами; * метрологічні норми, правила, вимоги і положення, що забезпечують вірогідність і єдність вимірів; * положення, що забезпечують технічну єдність під час розробки, виготовлення, експлуатації продукції.

Стандарти добровільного використання містять вимоги рекомендаційного характеру. Заява про дотримання виробником продукції стандартів добровільного використання застосовується для досягнення наступних цілей:

    * посилення довіри до якості продукції і розширення ринку збуту; * усунення конкуренції з боку виробників, що використовують стандарти з більш низькими вимогами; * підтримки іміджу фірми, забезпечення реклами і збільшення обсягу продажів.

Якщо виробник вирішив випускати продукцію (надавати послуги) відповідно до вимог стандарту добровільного використання, то після декларованої заяви стандарти добровільного використання стають обов'язковими до застосування. Вимога застосовувати стандарти добровільного використання може бути обговорена контрактом. Відхилення від обговорених контрактом вимог стандартів ведуть до розриву контрактних взаємин, утрати репутації на ринку. Таким чином, рекомендовані вимоги стандартів підлягають безумовному виконанню в таких випадках:

    * якщо виробник (постачальник) продукції зробив заяву про відповідність продукції цим стандартам; * якщо ці вимоги включені в договори на розробку, виготовлення і постачання продукції; * якщо це передбачено діючими актами законодавства.

Стандартизація виконує 3 соціально значимі функції:

    * упорядкування об'єктів (продукції, робіт, послуг, процесів), створюваних людьми в різних країнах; * закріплення в нормативних документах оптимальних вимог до упорядкованих об'єктів; * встановлення правил застосування цих нормативних документів.

У кожному конкретному випадку перед стандартизацією можуть стояти

Одна чи кілька цілей, до числа яких можна віднести, наприклад:

    * взаємозамінність (використання одного виробу, послуги чи процесу як субституту іншого виробу, послуги, процесу для виконання тих самих вимог); * сумісність (придатність до спільного, але не зухвалих небажаних наслідків використанню при заданих умовах для виконання установлених вимог); * уніфікація (приведення до однаковості) технічних характеристик виробів, документації, засобів комунікації (термінів, позначень і ін.); * безпека (відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю нанесення збитку); * екологічна безпека (захист навколишнього середовища від несприятливого впливу виробу, послуги, процесу); * захист продукції (запобігання продукції від кліматичних і інших несприятливих умов при її експлуатації/використанні, транспортуванні, збереженні).

Основними принципами стандартизації є:

    1) комплексність стандартизації; 2) випереджальний розвиток стандартизації; 3) класифікація.

Основними цілями стандартизації в Україні відповідно до Закону "Про стандартизацію" (Додаток 1), є:

    * захист інтересів споживача і держави в питаннях номенклатури і якості продукції, послуг і процесів (далі продукція), що забезпечують їхню безпеку для життя, здоров'я людей, схоронність майна й охорону навколишнього середовища; * підвищення якості продукції відповідно до розвитку науки і техніки, з потребами населення і народного господарства; * забезпечення сумісності і взаємозамінності продукції; * сприяння економії людських і матеріальних ресурсів, поліпшенню економічних показників виробництва; * усунення технічних бар'єрів у виробництві і торгівлі, забезпечення конкурентноздатності продукції на світовому ринку й ефективній участі держави в міждержавному і міжнародному поділі праці; * забезпечення безпеки народногосподарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф і інших надзвичайних ситуацій; * сприяння підвищенню обороноздатності і мобілізаційної готовності країни.

В умовах інтернаціоналізації господарських зв'язків усе більше значення одержує міжнародна стандартизація. Експорт продукції багато в чому залежить від рівня стандартизації виробів. Товаровиробники, прагнучи до забезпечення високої конкурентноздатності продукції, використовують у своїй діяльності стандарти міжнародних організацій, що в чималому ступені сприяє підвищенню якості продукції.

В області міжнародної стандартизації працює велике число організацій, серед яких Міжнародна організація по стандартизації (ISO) є найбільш представницькою.

До основних функцій ISO відносяться наступні:

    1) встановлення міжнародних стандартів за згодою всіх членів ISO; 2) сприяння впровадженню і полегшенню застосування нових прогресивних стандартів; 3) організація обміну інформацією про роботи своїх членів і технічних комітетів; 4) співробітництво з іншими міжнародними організаціями.

Робочі групи є основною технічною ланкою ISO, що розробляє проекти робочих документів. ISO підтримує контакти з багатьма міжнародними організаціями, тією чи іншою мірою, що торкаються у своїй діяльності проблеми стандартизації. Міжнародний досвід управління якістю узагальнений у пакеті міжнародних стандартів ISO-9000. Стандарти серії ISO-9000 -- це пакет документів по забезпеченню якості.

Однією з найважливіших рис цих стандартів є їхня універсальність, тобто принципова застосовність до усіх без винятку видів діяльності.

Стандарти ISO 9000 містять мінімальні вимоги, яким повинна відповідати організація робіт із забезпечення гарантії якості незалежно від того, яку саме продукцію випускає підприємство чи які послуги воно робить.

Стандарти ISO серії 9000 містять вимоги загального характеру. Вони можуть бути використані будь-яким підприємством незалежно від галузевого виробничого сектора. Викладена в них загальна структура систем якості універсальна. Тому в даний час ці стандарти використовують підприємства й організації різних сфер діяльності. Побудова і сертифікація систем якості за вимогою міжнародних стандартів ISO серії 9000 становлять інтерес для споживачів, виробників і суспільства в цілому.

Наявність сертифіката на відповідність вимогам стандартів ISO серії 9000 означає чітку відповідність всім обговореним вимогам. Споживач може бути упевнений у відсутності браку і незмінності технічних характеристик протягом усього терміну експлуатації виробу.

Сертифікат на систему якості відкриває ринок споживачів з високими вимогами до якості. Наявність сертифіката на систему якості стала обов'язковою умовою багатьох тендерів. Виробники високоякісної продукції висувають як обов'язкову умову закупівель наявність у постачальника сертифіката на систему якості.

Поширення процесу сертифікації систем якості по вимогах стандартів ISO серії 9000 веде до формування однакових вимог у світі до забезпечення якості продукції. Результатом такого процесу є спрощення торгових і промислових зв'язків в умовах становлення єдиних глобальних ринків. Особливе значення це має для об'єднаної Європи. Європейським Союзом у даний час прийняті однакові вимоги до безпеки продукції (знак СЕ), забезпеченню якості продукції (стандарти EN серії 29000 на базі стандартів ISO серії 9000), процедурам сертифікації й акредитації (вісім модулів оцінки відповідності), іспитовим лабораторіям, органам по сертифікації й акредитації (стандарти EN серії 45000).

Сертифікація систем якості по вимогах стандартів ISO серії 9000 має принципове значення для країн, що завойовують міжнародний і європейський ринки, до яких відноситься й Україна. В Україні після прийняття стандартів ISO серії 9000 у якості національних почався процес побудови і сертифікації систем якості.

Якщо система управління якістю, у рамках якої реалізуються процеси управління в даній організації, відповідає вимогам стандартів ISO, то споживачами це сприймається як переконливий доказ здатності фірми забезпечити випуск продукції, виконання робіт чи надання послуг необхідного рівня якості.

Відмінною рисою міжнародних стандартів ISO 9000 є те, що вони встановлюють ступінь відповідальності керівництва організації за якість. Керівництво підприємства відповідає за розробку політики в області якості, за створення, впровадження і функціонування системи управління якістю, що повинно чітко визначатися й оформлятися документально. До обов'язків керівництва відносяться підбор фахівців і виділення необхідних ресурсів для виробничого, контрольно-вимірювального й іспитового устаткування, а також для програмного забезпечення комп'ютерної техніки. Керівництво повинне встановлювати необхідний рівень компетенції і стежити за своєчасністю підвищення кваліфікації персоналу. Також на нього покладається обов'язок виявляти ті показники якості товару, що впливають на його ринкову стійкість, і керівництво організації відповідає за визначення цілей, що визначають рішення про виробництво нових товарів чи надання нових послуг споживачам. Випуск нових товарів і надання нових видів послуг пов'язані з підготовкою нових програм якості, за що також відповідально керівництво організації.

До цілей європейської стандартизації відносяться:

    * погодженість національних стандартів у країнах-учасницях ЄС; * єдине прийняття країнами-учасницями ЄС міжнародних стандартів; * розробка єдиних європейських стандартів в областях, де не прийняті міжнародні стандарти.

Питання стандартизації в рамках ЄС зважуються рівноправними європейськими організаціями по стандартизації, що розрізняються областями діяльності:

    * CEN (Comite europeen de normalisation) -- Європейський комітет зі стандартизації; * CENELEC (Comite europeen de normalisation en electro-technique) -- Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці.

Управління якістю неможливо уявити без контролю над якістю, що базується на обліку численних результатів вимірів самих різних параметрів продукції.

У сучасній промисловості частка витрат праці на виконання вимірів у середньому складає порядка 10 % загальних трудовитрат на всіх етапах життєвого циклу продукції, а в таких галузях, як, наприклад, хімічна промисловість, електроніка, може досягати навіть 60 %.

Виміри, методи і засоби забезпечення їх єдності, а також способи досягнення необхідної точності вимірів вивчає наука, називана метрологією.

На практиці підприємства-товаровиробники реалізують принципи цієї науки в метрологічному забезпеченні вимірів -- діяльності для забезпечення необхідної якості (єдності і точності) вимірів. Забезпечення єдності вимірів необхідно для досягнення порівнянних результатів вимірів тих самих параметрів, виконаних у різний час у різних місцях, за допомогою різних методів і засобів.

Метрологічне забезпечення -- поняття багатоаспектне, що має наукову, технічну, інформаційну, правову й організаційну основи.

Інформаційною основою метрологічного забезпечення є система стандартних довідкових даних про фізичні константи, властивості речовин і матеріалів. Ця система забезпечує достовірними даними наступні області діяльності:

    * наукові дослідження; * розробку технологічних процесів; * конструювання виробів; * процеси одержання і використання матеріалів.

Постійне ускладнення продукції, розширення границь зовнішньоторговельної діяльності, проблема захисту інтересів споживачів виявили необхідність у гарантіях відповідності продукції визначеним вимогам.

Сертифікація являє собою діяльність по документальному підтвердженню відповідності продукції, послуги, процесу чи системи встановленим стандартам.

Основними цілями сертифікації є:

    1) захист людини і навколишнього середовища від потенційно небезпечної продукції; 2) сприяння споживачам у компетентному виборі товарів і послуг; 3) створення умов для діяльності суб'єктів, що хазяйнують, (підприємств, організацій) на єдиному національному чи міжнародному ринках.

У залежності від ознаки, покладеної в основу класифікації, розрізняють кілька видів сертифікації.

Обов'язкова сертифікація є засобом державного контролю над безпекою продукції.

Добровільна сертифікація проводиться з ініціативи юридичних осіб і громадян на основі договору між заявником і органом по сертифікації. За рубежем не існує розподілу сертифікації на обов'язкову і добровільну.

Самосертифікація (заява виробника чи постачальника) полягає в тому, що він (виробник чи постачальник) сам виконує всі необхідні дії і заявляє про це спеціальним документом чи маркіруванням продукції (супровідного документа) знаком сертифікації.

Сертифікація третьою стороною виконується системою органів, що формально не відносяться ні до виготовлювача, ні до споживача продукції й офіційних центрів, що включають, лабораторії по іспитах, що інспектують органи і національні організації по стандартизації. Сертифікація третьою стороною називається системою сертифікації.

Об'єктами сертифікації служать:

    * продукція (споживчого і виробничо-технічного призначення); * роботи і послуги; * системи якості.

Позитивним результатом сертифікації є документ, що називається сертифікатом відповідності, що підтверджує відповідність об'єкта сертифікації всім мінімальним вимогам, установленим національним законодавством. Цей документ практично означає допуск товару (послуги) на ринок.

Наявність на підприємстві ефективної системи менеджменту якості гарантує його здатність до підвищення якості продукції, що випускається, і забезпеченню його стабільності відповідно до запитів ринку. Підтвердження існування на підприємстві такої системи здійснюється шляхом сертифікації системи якості. В основу цієї процедури покладені п'ять принципів

Результати оцінки і сертифікації виробництва і системи якості можуть бути затребувані в наступних ситуаціях:

    * при сертифікації продукції по визначених схемах; * при одержанні кредитів у банківських установах; * при підписанні договорів на постачання продукції; * при взаємодії зі страховими організаціями; * при злитті, поглинанні, продажі підприємства і т. д.

Результатом перевірки є один із трьох висновків про відповідність системи якості установленим вимогам:

    1. Повна відповідність. 2. Часткова відповідність (виявлені незначні невідповідності по елементах системи). 3. Невідповідність.

Розрізняють сертифікацію виробництва, продукції і систем забезпечення якості. Сертифікація виробництва займає початкову ступінь в ієрархії процедури сертифікації.

Сертифікація виробництва -- це дія третьої сторони по оцінці визначених об'єктів і елементів виробництва з метою підтвердження його здатності забезпечити стабільне виготовлення конкретної продукції відповідно до вимог, заданим стандартами чи технічними умовами на цю продукцію.

Сертифікація виробництва здійснюється в наступних випадках:

    1. Як складова частина робіт із сертифікації продукції відповідно до вимог безпеки, гігієни і здоров'я людей і охорони навколишнього середовища. 2. Як складова частина робіт із сертифікації системи якості або по першій (ISO-9001), або по другій моделі (ISO-9002). 3. Якщо в договорі (контракті) на постачання продукції обговорена наявність сертифіката виробництва цієї продукції чи якщо обрана схема сертифікації, у якій складовою частиною є оцінка виробництва. 4. Якщо виготовлювач в ініціативному порядку проводить оцінку виробництва з метою завоювання довіри споживачів. 5. Якщо в споживача виникли сумніви в стабільності забезпечення якості через зростання числа рекламацій.

При проведенні сертифікації обсяг виконуваних робіт визначається як складом об'єктів, так і складом елементів перевірки процесів виготовлення, контролю й іспитів, і залежить від складності виробу.

Похожие статьи




Основні елементи забезпечення якості - Теоретичні і практичні аспекти управління якістю продукції (ЗАТ "АТ Глини Донбасу")

Предыдущая | Следующая