Інкубатори - Управління інноваціями

Національна академія наук виконує функцію колективного радника конгресу й уряду з питань природничих наук і не підлягає ніякому урядовому контролю. Такі ж функції виконує Інженерна і Медична академії. У них статус "вільних від урядового контролю" організацій. Головне в діяльності цих організацій -- підготовка аналітичних матеріалів і документів, експертних висновків, наукових рекомендацій, консультування державних відомств, корпорацій при формуванні інноваційних стратегій і тактики її здійснення.

Японія. Для реалізації державної інноваційної політики існує розгалужена мережа державних установ і організацій законодавчого, директивного, консультативного характеру.

На рівні законодавчого органу країни -- парламенту існують спеціальні комітети з питань науки й техніки в Палаті представників і в Палаті радників. їхнє завдання -- розгляд основних напрямів розвитку науки, зафіксованих у законопроектах, поданих до парламенту.

У цій системі НТП є наскрізною функцією, реалізація якої тією чи іншою мірою ставиться в обов'язок усім установам -- як законодавчим, так і виконавчим.

На вищому рівні виконавчої влади функціонує цілий ряд органів з управління науково-технічним розвитком. Рада з питань науки і техніки, яку очолює прем'єр-міністр, виконує консультативні функції, намічає найбільш загальні напрями розвитку науки й техніки в цілому, довгострокові цілі з проведення тих чи інших НДР і ДКР, готує відповіді та доповіді на запити прем'єр-міністра, що стосуються основних заходів з реалізації напрямів і цілей, намічених радою. При прем'єр-міністрі функціонують дорадчі органи: Комісія з атомної енергії, Комісія з ядерної безпеки, Рада з радіації, Комісія з космічної діяльності, Рада з розробки океану, Наукова рада Японії. Вони визначають цілі у відповідних галузях, консультують і інформують прем'єр-міністра з питань, що належать до їхньої компетенції.

Усі ради та комісії при прем'єр-міністрі не є в повному розумінні слова самостійними організаціями, вони не мають власного робочого апарату, підвідомчих установ і т. д. Функцію апарату комісій виконують відповідні ланки, що входять до складу Управління з питань науки і техніки (УНТ) при канцелярії прем'єр-міністра. Це управління посідає особливе місце в системі управління науково-технічним розвитком Японії, будучи її провідною ланкою. До функцій управління належать:

    - вільне науково-технічне планування, розроблення основних напрямів розвитку науки й техніки, підготовка відповідних документів на розгляд Ради з науки і техніки; - підготовка бюджету з питань науки й техніки; - аналіз загальних тенденцій розвитку науки й техніки в Японії і в зарубіжних країнах з метою одержання вичерпної інформації для планування й управління науковою діяльністю та ін.

Управління з питань науки і техніки безпосередньо керує діяльністю підлеглих йому дослідних центрів і корпорацій особливого статусу, які ведуть фундаментальні та прикладні дослідження з перспективних напрямів, таких як ядерна енергія, освоєння космічного простору, дослідження Світового океану, розвиток нових джерел енергії, лазерна технологія, методи вивчення поверхні Землі з космосу, запобігання стихійним лихам і т. д. До дослідницьких установ належать: Національна авіакосмічна лабораторія; Національний дослідний центр запобігання стихійним лихам; Національний інститут з дослідження неорганічних матеріалів; Корпорація спеціального статусу, що перебуває у функціональному підпорядкуванні Управління з питань науки і техніки, включаючи Японський інститут досліджень атомної енергії; Корпорація з розвитку енергетичних реакторів і ядерного палива; Національне управління розвитку в галузі космосу та ін.

Другим за значенням органом з управління науково-технічним розвитком є Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості (МЗТП). У структурі державного управління економікою США і західноєвропейських країн не існує аналога МЗТП за рівнем компетенції, авторитету та сфери впливу. Науково-технічна діяльність МЗТП насамперед орієнтована на промисловий розвиток. У складі міністерства функціонує Рада з питань структури промисловості, Рада з питань промислових технологій, Управління патентів. Найважливіший орган з управління наукою і технікою в МЗТП -- управління з промислової науки і техніки (УПНТ). Основними завданнями УПНТ є: планування розвитку промислової науки і техніки, розробка довгострокової стратегії досліджень, дослідно-конструкторських робіт у галузі промислової технології; координація діяльності науково-дослідних інститутів і лабораторій, підлеглих УПНТ, та ін.

Отже, система державного управління інноваційним розвитком Японії передбачає використання різноманітних форм і методів впливу на інноваційний розвиток, що забезпечує технологічний прорив країни.

Німеччина. Науково-технічна політика країни грунтується на таких принципах:

    - скорочення прямого впливу державних управлінських структур на розвиток науки і техніки та створення сприятливих законодавчих і економічних умов для розвитку конкуренції у сфері НДДКР; - поєднання прямого стимулювання прискореного відновлення виробництва і цільового фінансування за рахунок федерального уряду та земельних бюджетів найважливіших науково-технічних проектів загальнодержавного значення; - забезпечення координації та взаємодії державних університетів і науково-дослідних центрів із приватними промисловими фірмами; - сприяння процесам прискореного впровадження у виробництво нововведень.

Для реалізації цих цілей на рівні держави й окремих земель використовуються різноманітні форми і численні джерела фінансування. Хоча в цілому до 90 % витрат федерального бюджету на НДДКР здійснюють 4 міністерства *-- досліджень і технологій; оборони; економіки; освіти і науки.

Фінансування науково-дослідних установ здійснюється на підставі державного фінансового плану і проекту бюджету. Одержувач фінансових коштів зобов'язаний звітуватися про їх використання, асигнування виділяються без прив'язки до конкретних проектів НДДКР. Одержувачем коштів є вищі навчальні заклади, науково-дослідні центри і товариства, лабораторії, бібліотеки, установи інфраструктури та ін.

Найважливішу роль у державній науково-технічній політиці відіграють такі науково-дослідні інститути, як Товариство Макса Планка і Товариство Фраунгофера, а також великі науково-дослідні центри. Ці установи -- самоврядні безприбуткові організації, цілком чи частково фінансуються державою і нею контролюються, їхня діяльність орієнтована переважно на здійснення НДДКР відповідно до державних цільових програм і контролюється відповідними державними структурами.

Держава впливає також через інститут представництва державних чиновників у наглядових органах кожного з науково-дослідних центрів [47, 83].

В Україні Постановою Верховної Ради від 16 жовтня 1992 р. № 2705-ХІІ "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" були визначені сім пріоритетних науково-технічних напрямів, але дальше погіршення економічної ситуації в країні, внеможливило реалізацію цих намірів.

Протягом 1994--1998 рр. головними напрямами розвитку науки і техніки вважались галузеві пріоритети, що забезпечували швидку окупність витрат і наповнення внутрішнього ринку. Це авіаційна промисловість, суднобудування, аерокосмічна техніка і технології, енергозберігаючі технології, електроніка, оборонні галузі, автомобілебудування. У 1998--1999 pp. до пріоритетних були віднесені ще такі галузі: продовольчий комплекс, сільське господарство, переробна та харчова промисловість, легка, деревообробна промисловість і житлове будівництво.

Сьогодні державна інноваційна політика, як це визначено новим Законом України "Про інноваційну діяльність"1, має формуватись з урахуванням світових тенденцій науково-технічного розвитку й аналізу існуючих проблем інноваційної діяльності в державі. Виходячи з цього головною метою інноваційної політики визначено створення комплексу системних заходів щодо забезпечення соціально-економічних, організаційних, законодавчо-правових умов для ефективного відтворення, розвитку і використання науково-технічного потенціалу; забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих енерго - і ресурсозберігаючих технологій; виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

До основних напрямів інноваційної політики держави належать такі:

    - орієнтація на інноваційний тип розвитку економіки; - визначення науково обгрунтованих пріоритетів інноваційного розвитку; - забезпечення інтеграції науково-технічної сфери, освіти, виробництва, фінансово-кредитної системи у розвитку інноваційних процесів; - здійснення заходів щодо прискорення адаптації виробництва до вимог конкурентного середовища; - сприяння розвитку інноваційної інфраструктури; - створення сприятливої кредитної, податкової, амортизаційної й митної політики для сфери інноваційної діяльності; - забезпечення прискорення розвитку наукомістких галузей і виробництв, які є "точками зростання" п'ятого технологічного укладу XXI ст.; - сприяння розвитку венчурного підприємництва як сектору з підвищеною здатністю до розробки і впровадження інновацій; - розширення участі у міжнародних інноваційних програмах і проектах; - сприяння формуванню інноваційної культури для активізації людського чинника в інноваційній сфері; - створення мережі технопарків, технополісів, інкубаторів; - захист прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності.

Верховна Рада затверджує пріоритетні напрями розвитку інноваційної діяльності, визначає обсяг асигнувань для її реалізації.

Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання щодо реалізації пріоритетних напрямів, сприяє створенню ефективної інфраструктури для фінансової підтримки та реалізації інноваційних програм і проектів.

У програмі діяльності уряду на 2002--2010 рр. зроблені нові практичні кроки у напрямі подальшої підтримки державою розвитку інноваційної сфери: широке введення в господарський обіг об'єктів інтелектуальної власності, підвищення науково-технічного потенціалу, сталого зростання економіки та утвердження України як високотехнологічної держави.

Похожие статьи




Інкубатори - Управління інноваціями

Предыдущая | Следующая