ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА. - Управління стратегічними завданнями на прикладі ВАТ "Луцький КРК"

Ефективність виробництва значною мірою залежить від раціональності його структури. Проблеми вибору оптимальної та вдосконалення існуючої структури завжди виникають під час створення нових, реконструкції або розширення діючих підприємств, зміни профілю їх діяльності, переходу на випуск іншої продукції.

Схематично організацію виробництва зображено на рис. 4.1.

Вхід

вихід

Рис. 4.1. Схема процесу організації виробництва

Серед напрямів проектування та вдосконалення виробничої структури можна виділити такі основні: оптимізація розмірів підприємства, яка передбачає виробництво та збут продукції з мінімальними витратами за даних параметрів техніки (продуктивність, потужність) і технологічних процесів, умов та методів організації виробництва, місцезнаходження та зовнішнього середовища; поглиблення спеціалізації основного виробництва, яка полягає у виборі її форми для виробничих підрозділів, відповідності типу, масштабу виробництва та незмінності обраної форми спеціалізації для однакових виробничих умов. Такий підхід дає змогу підвищити продуктивність праці, знизити собівартість продукції, а також витрати на устаткування і терміни його освоєння; розширення кооперації з технічного обслуговування виробництва, суть якої полягає у формуванні централізованих, відносно самостійних допоміжних виробництв на самому заводі або закріпленні в угодах з виробниками і постачальниками обладнання їхніх обов'язків з його технічного обслуговування в процесі експлуатації. Орієнтація на ринкові потреби передбачає постійні структурні перетворення виробничої системи різних рівнів.

Сучасні тенденції структурних перетворень грунтуються на системному підході, що має такі складові: створення достатньо автономних та самостійно взаємодіючих виробничих підрозділів; розвиток горизонтальних, а не вертикальних зв'язків; гнучке використання робочої сили; упровадження творчих ідей у виробництво; пристосування виробництва до замовлень ринку й організація виробництва дрібними партіями продукції; створення безперервно-потокових систем багатопредметного виробництва; відмова від страхових запасів. Сучасні методи організації виробництва базуються на формуванні комплексних автономних дільниць з предметною спеціалізацією.

Сучасні погляди на просторове розташування устаткування і формування виробничих структур відображають перспективи їх розвитку, у процесі якого підвищуються гнучкість випуску виробів і маневреність робочих місць (тобто можливість змінювати їх розміри та кількість робочих місць), зростає надійність за рахунок підвищення якості звичайних профілактичних ремонтів та обслуговування, а також збільшується випуск високоякісної продукції за рахунок поліпшення технічної оснащеності й удосконалення навчання робітників.

Перехід від організації виробництва і розташування устаткування, орієнтованих на технологічний процес, до організації виробничих осередків за принципом групової технології передбачає здійснення таких заходів: ідентифікація та групування компонентів (деталей) виробів за спільністю операцій обробки. Визначення структури домінуючих потоків обробки групи компонентів, на основі яких розташовуються або перерозміщуються технологічні процеси. Фізичне групування устаткування і технологічних процесів в осередки.

Технологічним осередком є технологічна лінія. Робочий центр -- це частина виробничого простору, на якому відповідним чином організовані виробничі ресурси та праця. Він складатися з дільниці, де виконується певний тип робіт. Згідно з функціональним призначенням робочий центр є основою цехової структури.

Для виробництва картону на даному підприємстві використовують наступні принципи організації виробничого циклу:

    1) принцип прямоточності. Для дотримання цього принципу цехи, дільниці, робочі місця розташовані за ходом технологічного процесу, допоміжні виробництва, служби, склади розміщені ближче до тих підрозділів, які вони обслуговують; 2) принцип безперервності означає, що перерви між суміжними технологічними операціями зовсім ліквідовані. Безперервність виробничого процесу доповнена безперервністю роботи устаткування і робітників; 3) принцип ритмічності полягає в тому, що робота всіх підрозділів підприємства і випуск продукції повинні здійснюються за певним ритмом, планомірною повторюваністю; 4) принцип автоматичності передбачає економічно обгрунтоване вивільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу. Автоматизованим є виробничий процес, у директора по виробництву підключений комп'ютер, в якому відображається весь процес виготовлення продукції, із зазначенням фізичних, хімічних умов; 5) принцип гомеостотичності, а саме системи оперативного планування і регулювання виробництва, планово-запобіжного ремонту устаткування, резервних запасів та ряд інших заходів.

Розглянуті принципи раціональної організації виробничого процесу тісно між собою пов'язані, доповнюють один одного і різною мірою реалізуються на практиці в конкретних умовах. При проектуванні виробничого процесу, його організації треба їх враховувати, але вибирати оптимальні організаційно-технічні рішення за критерієм економічної ефективності.

Для ефективного використання праці робітників робочі місця максимально оснащені всім необхідним: пристосуваннями, інструментом, транспортним обслуговуванням, тарою, засобами індивідуального захисту. Все це регламентується таким документом, як "Карта умов праці на робочому місці".

Радіаційний контроль здійснюється силами підприємства в санітарній лабораторії, а саме перевіряється наявність радіаційного паспорта на сировину, якщо вона надійшла із зон радіаційного забруднення.

Невід'ємним елементом виробничого процесу є контроль за якістю продукції (виконуваних робіт). Контроль якості продукції здійснюється після того, як визначені і зафіксовані у відповідних нормативних документах (кресленнях, технологічних партах, технічних умовах та ін.).

На даному підприємстві є наступні господарства:

    - інструментальне - забезпечує підприємство постачанням, проектуванням, плануванням, виготовленням, зберіганням, обліком і ремонтом необхідного підприємству інструмента з доставкою його на робочі місця; - ремонтне - забезпечує підтримку в технічно-справному стані великого, а часом складського парку технічного обладнання основних цехів шляхом його обслуговування, ремонту і модернізації; - транспортне - виконує великий об'єм транспортно-складських, погрузочно-розвантажувальних робіт по виконанню внутрішнього і зовнішнього вантажообороту. Пiдприємство надає послуги з користування залiзничною колiєю довжиною 405 метрiв; - складське (ГП та С) - забезпечує зберігання запасів сировини і матеріальних ресурсів, готової продукції; - енергетичне - поскільки підприємство є споживачем палива, води, то енергетичне господарство займає значне місце в виробничій інфраструктурі. Енергетичне господарство забезпечує енергією основні, допоміжні цехи і всі підрозділи і служби підприємства;

Високий рівень організації робіт по обслуговуванню основного виробництва у великій мірі залежить від ступеня технологічної оснащеності і є передумовою підвищення ефективності і якості будь-якого виробництва. Тому комплексна механізація та автоматизація потрібна не тільки основним цехам, але і допоміжним і обслуговуючим, поскільки на підприємстві використовується багато ручної праці.

Похожие статьи




ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА. - Управління стратегічними завданнями на прикладі ВАТ "Луцький КРК"

Предыдущая | Следующая