Вступ, Дитинство Вольфганга - Моцарт

В історію музики великий австрійський композитор Моцарт увійшов поряд з Гайдном і Бетховеном як представник так званого "віденського класицизму". Для музики Моцарта характерна щирість, сердечність, бадьорість, нестримана життєрадісність разом із класичною ясністю, простотою, завершеністю і досконалістю форм. Справедливо казав чудовий російський музикант А. Рубінштейн про музику Моцарта як про творчість "освітлену сонцем", називаючи цього композитора "Геліосом музики". "Вічне світло в музиці - ім'я тобі Моцарт!" - писав він у своїй книзі "Музика та її представники".

Дитинство Вольфганга

27 січня 1756 року в невеличкому місті Зальцбург розташованому біля Альп та сповитому мальовничими річками, садами й лісами народився Йоганнес Хрістозомус Вольфгангус Теофілус Моцарт. Для рідних та близьких він був просто Вольфгангом чи Амадео - так звучало це ім'я італійською.

Зальцбург був у ті часи столицею маленького князівства, яким керував зальцбурзький архієпископ. Батько Моцарта, Леопольд Моцарт, був доволі відомим скрипалем, органістом, педагогом і працював придворним музикантом й камердинером в зальцбурзького вельможі графа Турн.

Вольфганг - сьома дитина в родині. Майже всі його брати й сестри померли ще як були немовлятами. Вижила лише одна сестра Марія Анна, або, як пестливо її називали, Наннерль. Дівчинка була старша від брата на чотири з половиною роки.

Перший музикальний розвиток Вольфганга і Наннерль проходив під керівництвом батька. У вісім років Наннерль починає вчитися грати на клавесині. Все частіше до клавесину підходить Моцарт. На превеликий подив батька, малюк, якому виповнилося три з половиною роки, на слух безпомилково відтворює всі п'єски, які вивчає сестра.

Якось батько прийшов додому зі своїм другом - Шахтнером. Чотирирічний Моцарт сидів за столом, водячи пером по нотному стану. При цьому він занурював у чорнильницю не тільки перо, а й пальці. На питання батька про те, що він робить - хлопчик відповів, що пише концерт для клавесина. Батько узяв лист нотного паперу і побачив написані дитячим почерком ноти, вимазані кляксами. Спочатку йому й Шахтнеру здалося, що це дитяча витівка. Та коли він почав придивлятися, з його очей потекли сльози радості. "Дивіться, пан Шахтнер, - звернувся він до товариша, - як тут все правильно, із сенсом!" Так, у чотири роки, Моцарт склав концерт для клавесина.

У січні 1762 року Вольфгангу виповнюється шість, його сестрі - десять з половиною. Обидва настільки добре оволоділи технікою гри на клавесині, що батько вирішує вирушити з дітьми в концертну поїздку. Для початку вони їдуть в Мюнхен, де діти вдало виступають при дворі курфюрста Баварського. Леопольд Моцарт починає піклуватися про відпустку для поїздки в столицю Австрії. З перших виступів дітей Моцарта у Відні вони мають сенсаційний характер. Діти грають у кімнатах вельмож і навіть перед королівською сім'єю. Серед розкошів палаців постать шестирічного артиста здається ще більш тендітною, ніж звичайно. Маленькі ніжки в білих панчохах і черевиках з пряжками забавно схилялися зі стільця. Напудрена перука з косою придає його круглому обличчю незвично серйозний вигляд. Хлопчик грає зібрано, з непохитною впевненістю. Його руки наче літають по клавішам. Іноді за бажанням високопоставлених осіб клавіатуру накривають хустинкою. Зовсім не бачачи клавіш, хлопчик продовжує грати впевнено та спокійно. Перед ним ставлять ноти з незнайомими п'єсами. Він одразу ж їх грає, як кажуть музиканти, "з листа".

Були випадки, коли діти виступали по 2-3 рази на день. Це була тяжка, виснажлива праця, непосильна для тендітного організму. Тяжка скарлатина поклала кінець віденським тріумфам. По поверненні додому Леопольд Моцарт піклувався, щоб заняття дітей йшли чітко й планомірно. І не тільки музикою, а й звичайними шкільними предметами. Вольфгангу сім років. У хлопчика жвавий, допитливий розум. Музикою він займається вже серйозно. Йдуть одне за одним заняття читанням, правописом, французькою мовою. Улюблений предмет - арифметика. Рахувати Вольфганг вчиться завзято й дуже швидко опановує всі чотири арифметичні правила. Кожний день він списує прикладами й задачами обидві сторони грифельної дошки. Якщо місця на ній не вистачає, хлопчик продовжує вимальовувати великі криві цифри прямо на столі і навіть на підлозі.

З 1762 року (Моцарту було 6 років) почалися концертні виступи Вольфганга і Наннерль в різних містах і країнах Європи. Зовсім юні музиканти дали декілька концертів у Мюнхені. Через декілька місяців батько, випросивши собі відпустку в зальцбурзького архієпископа, повіз родину у Відень, який був того часу музичним центром. При дворі імператора, а також в палацах віденських вельмож, існували оркестрові й хорові капели, для керування якими запрошувались видатні музиканти. Кращі віртуози приймали участь у цих концертах. Приголомшуюча майстерність Вольфганга повинна була здійснити враження у Відні, на що покладав надії батько Моцарта. А успіх в такій музичній столиці, як Відень, передбачав молодому артисту європейську славу.

Справді, концерти дані дітьми Леопольда Моцарта причинили справжній фурор. Музична сім'я Моцартів була запрошена до двору у Шнебурн - літню резиденцію австрійського імператора. Там кожний день Вольфганг і Наннерль грали то поодинці, то в чотири руки. Феноменальна майстерність Вольфганга спричиняла хвилю захоплень. Незважаючи на всі тріумфи й захоплення публіки, для дітей таке життя було надзвичайно тяжким. Вони без відпочинку роз'їжджали по різним містам та країнам, грали й імпровізували багато годин на день (концерти в ті часи тривали по 4-5 годин). Все це було надзвичайно виснажливо для тендітного організму дитини. Потім відпустка батька закінчилася, і сім'я повернулася до Зальцбургу.

Сам Моцарт багато писав у Парижі. На початку 1764 року вийшли з друку його перші чотири сонати для скрипки й клавесина. На першій сторінці було зазначено, що вони написані семирічним хлопчиком.

Підбадьорений успіхами п'ятимісячного гостювання в Парижі Леопольд Моцарт в квітні 1764 року поїхав з дітьми в Лондон. В Англії після смерті Перселя вже не було своїх національних композиторів світового рівня, та незважаючи на це, у 18 столітті Лондон був містом високого розвитку музичної культури.

У Лондоні Вольфганг познайомився з чудовим композитором Йоганном Христианом Бахом, сином видатного Йоганна Себастіана. Майстерна гра Баха на клавесині справила на хлопчика велике враження. Сподобались йому й клавірні сонети Й. Х. Баха, такі яскраві й життєрадісні, зі співучими, лагідними мелодіями, схожими на арії італійських опер. В свою чергу "лондонському Баху", як називали Христиана, його маленький співвітчизник теж сподобався. Незважаючи на різницю у віці, вони стали щирими друзями. Нерідко вони імпровізували на одну й ту саму музичну тему одночасно на двох клавесинах, дивуючи всіх, кому доводилось їх чути.

У Лондоні восьмирічний хлопчик пише ще шість сонат для клавесина із супроводженням скрипки чи флейти і, крім того, береться за складання симфонії. На протязі року, проведеного в Англії, музичний розвиток дитини помітно просунувся вперед. Не дивлячись на переїзди з місця на місце, хлопчик систематично займався під наглядом батька і музикою, і загальноосвітніми предметами.

У листопаді 1766 року, тріумфально виступивши у Парижі, ряді міст Швейцарії, Німеччини, сім'я Моцарта повернулася до рідного міста Зальцбурга, пробувши за кордоном майже три з половиною роки. Відразу ж по поверненні додому батько поновив з дітьми серйозну та планомірну роботу. Продовжувались заняття на скрипці, клавесині й органі, серйозно вивчалась музична композиція. Вдало йшли заняття арифметикою, історією й географією. Крім того, Вольфганг приступив до вивчення латині й і італійської мови. В ті часи для композитора це було обов'язковим.

У 1767 році Відень готувався до святкувань на честь шлюбу юної ерцгерцогині Марії Іозефи з неаполітанським королем. Враховуючи вдалий момент, Леопольд Моцарт у вересні виїхав з родиною до столиці Австрії. Але подорож виявилася невдалою. У Відні почалася жахлива епідемія віспи. Довелося поспіхом вивозити дітей з міста. Знайшлися друзі, що запропонували сім'ї Моцартів пожити у Моравії. Але було вже пізно. І брат, і сестра захворіли тяжкою формою віспи. У Вольфганга були уражені очі, йому загрожувала сліпота. Лише через десять днів зір почав оновлюватися.

Похожие статьи




Вступ, Дитинство Вольфганга - Моцарт

Предыдущая | Следующая