Вступ, Основні події із життя та творчості - Творчість Марії Заньковецької
Марія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою у театральному просторі на зламі XIX-XX ст. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса, що у створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки.
Марія Заньковецька - людина високого інтелекту і культури, натура невичерпного темпераменту й життєвого оптимізму, виняткової пам'яті, спостережливості, працездатності. Жінка незвичайної краси і чарівності.
Легендарна актриса прожила сповнене страждань і випробувань життя. Однак у створюваних нею сценічних образах, яку б трагедію вона не грала, - завжди відчувалося оптимістичне начало, адже Заньковецька побудувала свою особисту і творчу долю на любові - до театру, до своїх героїнь, до Миколи Садовського, до України
Основні події із життя та творчості
- 22 липня 1854 року, в селі Заньки Ніжинського повіту Чернігівської губернії народилася Марія Костянтинівна Заньковецька (справжнє прізвище - Адасовська). Вона була п'ятою дитиною в сім'ї збіднілих поміщиків Адасовських. 1864 рік. Марія почала навчання у приватному пансіоні в Чернігові. Дівчинка з легкістю і задоволенням поринула у світ знань, але більше за все любила імпровізувати зі своїми подругами на уроках танців, занять пантомімою. Дівчатка самі собі ставили невеличкі п'єси, різні етюди і з великим задоволенням їх виконували.
Сім'я Адасовських відзначалася гостинністю. У них завжди збиралося багато молоді, приїжджали студенти - товариші братів по навчанню. Батько Марії мав чудовий голос, соковитий баритон, а Марія - сильне мецо-сопрано. Удвох вони часто влаштовували для гостей сімейні концерти. На великі храмові свята батько запрошував до себе студентів з Ніжина. Збірним хором вони розучували концертні номери, особливу увагу приділяли творам духовної музики.
Справжнім потрясінням для селян ставали ті виступи, коли хор під керівництвом Костянтина Адасовського розпочинав церковні співи. Краса і гармонія голосів, поєднуючись з урочистістю літургії, викликала сльози замилування і благоговіння.
- 1870р. Марії виповнилося шістнадцять років. Постало питання про подальше серйозне навчання. Марія прагнула вступити до консерваторії, аби професійно вчитися співу. Але батьки й слухати не хотіли про майбутню кар'єру дочки як співачки. 1871 р. Поривання вродливої дівчини до артистичного світу відзначив свого часу і молодий офіцер Хлистов, який бачив її на ніжинських виставах. Наобіцявши підтримки й допомоги, він домігся руки юної красуні. Тут Марія вперше зустріла піхотного офіцера Миколу Карповича Тобілевича, який згодом став одним з найвидатніших українських акторів, виступаючи під псевдонімом Садовський.
Згодом чоловіка перевели служити в Свеаборг, і у Марії з'явилася можливість їздити до Гельсінгфорса і брати уроки співу в місцевому відділенні Петербурзької консерваторії, у професора Гржималі. Всі захоплювалися її чудовим голосом, але, на нещастя, уже у першій рік праці на сцені вона захворіла, і після хвороби тембр колись такого сильного мецо-сопрано значно погіршився. Порятунком лишалася сцена. Через деякий час саме ця найсильніша пристрасть її життя змусила порвати з сім'єю і всю себе присвятити сцені.
Марія жадібно вивчала українську та світову літературу, готувала себе до омріяних з дитинства виступів на сцені. Не зважаючи на категоричну заборону батьків та чоловіка виступати на сцені, Марія рвалася до неї. Для цього довелося залишити родину та розлучитися з чоловіком.
1887 р. Церковний шлюб з Хлистовим було розірвано, але при розлученні їй довелося взяти всю провину на себе, а це, за тодішніми законами, позбавляло жінку права вийти заміж удруге. Вона ніколи не могла стати "законною" дружиною Садовського - єдиного чоловіка, якого кохала все життя.
Хоча Костянтин Адасовський і був спочатку проти сценічної кар'єри доньки, однак побачивши Марію в ролі Олени в п'єсі "Глитай, або ж Павук", не міг не визнати її таланту, адже грала вона дійсно чудово.
27 жовтня 1882 року відбувся її сценічний дебют в Єлисаветграді (нині Кіровоград), де вона виконувала роль Наталки.
Пізніше Марія Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про минуле і щасливе дитинство в улюблених Заньках) працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого.
Сценічне мистецтво Марії Заньковецької відзначалося щирістю переживань, глибоким проникненням у суть образу, високим рівнем майстерності, художньою переконливістю. Її творчість мала велике значення для формування національного театрального мистецтва, розвитку драматургії, створення школи сценічної майстерності для наступних поколінь українських митців.
Після повернення з гастролей Заньковецька і Садовський придбали невеликий хутір Жердова поблизу залізничної станції Бобрик (нині Київської обл.). У будинку, який вони назвали "Марусиним куренем", пройшли найкращі роки життя Марії Костянтинівни. Тут завжди було людно: часто приїжджали родичі, друзі і знайомі, відпочивали літні товариші по сцені. Потім обставини склалися так, що актриса мусила продати свій хутір, а 1902 р. змогла придбати будиночок у Ніжині.
- 1905 р. М. Садовського запросили до Галичини очолити театр "Руська бесіда". Через деякий час туди приїхала і Заньковецька. 1907 р. на основі ніжинського аматорського гуртка, організованого Марією Костянтинівною невдовзі після повернення з Галичини, було створено Перший український стаціонарний театр М. Садовського.
Незабаром розпочалися негаразди і в особистому житті Марії Костянтинівни: влітку 1909 р. вона змушена була залишити трупу Садовського. Трагічно й неймовірно, що така надзвичайна актриса і цікава жінка залишилася самотньою. Цей розрив став також великою втратою і для українського мистецтва: навряд чи можна було знайти у театрі подібний приклад творчої співдружності, коли виконання жіночої та чоловічої ролей наповнювалося такими справжніми почуттями й пристрастю.
У 1909-1915 рр. Заньковецька виступала з різними трупами, які мандрували провінцією, але до складу жодної з них не входила. Зрідка грала в Києві, гастролювала у Москві.
- 1912 рік. Під час московських гастролей Марію Заньковецьку бачив Лев Толстой у ролі Олени з драми Марка Кропивницького "Глитай, або ж Павук". Письменник був так захоплений грою акторки, що попросив її подарувати йому червону хустку з своїх плечей. 1915 р. Вона вступила до трупи під назвою "Товариство українських артистів за участю М. Заньковецької і П. П. Саксаганського під орудою І. О. Мар'яненка". Трупа була дуже сильною. Всю осінь з великим успіхом вона виступала в Одесі, у театрі "Гармонія". А наступного року Заньковецька повернулася вже зі своїм новим колективом, який дуже сподобався глядачам. Режисером був П. Саксаганський, але йому багато в чому допомагала і Марія Костянтинівна. 1917р. Після революції Марія Заньковецька брала активну участь у становленні нового українського театру. Будучи відомою актрисою вона дуже багато робила для розповсюдження знань і досягнень передової театральної культури серед трудового люду. З її допомогою в Ніжині було створено народний хор, симфонічний оркестр. Вона очолювала Народний театр у Ніжині. 1922 року разом з Саксаганським Марія Заньковецька організувала Народний театр у Києві, на базі якого було створено Театр ім. Заньковецької (тепер Львівський український драматичний театр ім. Марії Заньковецької). 1923 р. Марія знялася в одному з перших українських кінофільмів - "Остап Бандура", зігравши роль матері.
Після того, як через тяжку хворобу Марія Костянтинівна мусила залишити театр, її квартира у Києві стала своєрідним творчим клубом, де часто збиралися друзі, колеги, учні та знайомі. Тут були артисти П. Саксаганський, Ф. Левицький, І. Мар'яненко, Г. Юра, Н. Ужвій, академіки О. Богомолець, Д. Заболотний, художники І. Їжакевич, О. Фомін та інші. Тут пройшли останні 16 років життя актриси, і пізніше будинок № 121 по вулиці Великій Васильківській було перетворено на музей-квартиру М. Заньковецької.
4 жовтня 1934 року велика артистка померла. Поховали її на Байковому кладовищі поряд з соратником по сцені і чоловіком Миколою Садовським.
Похожие статьи
-
Подвижниця театру - Творчість Марії Заньковецької
Творчість заньковецький актриса драматичний "Мій дебют на українській сцені був у Єлизаветграді... Я виступила в "Наталці Полтавці". Я хвилювалася у...
-
Велич таланту - Творчість Марії Заньковецької
Як відомо, батько Марії, поміщик Костянтин Костянтинович Адасовський, був категорично проти театральної кар'єри дочки. Проте, дізнавшись про успіх дочки...
-
Українська проза останніх десятиліть відзначається появою художніх творів, які свідчать про активний пошук митцями нових тем, засобів виразності,...
-
Висновок - Творчість Марії Заньковецької
Дослідивши вплив Марії Костянтинівни на театральне мистецтво, її особисте життя, драматургію, сценічний образ, я дійшла висновку, що лише одного навчання...
-
ЗАНЯТТЯ ХУДОЖНЬОГО СЛОВА - Слово у творчості актора
Пам'ятаю досі, як, приступаючи до перших занять по художньому слову в Студії, організованої Станіславським, я гарячково намагалася усвідомити все те, що...
-
БАЧЕННЯ - Слово у творчості актора
Поза образного мислення немає мистецтва. Але шлях до не му далеко не так простий, як нам іноді здається. Неред ко актор зупиняється на первинному процесі...
-
АНАЛІЗ ДІЄЮ - Слово у творчості актора
Вчення Станіславського про надзавдання і наскрізному дії є основоположним у процесі перевтілення актора в драматичний образ. "Від надзавдання народилося...
-
ТЕМПО-РИТМ - Слово у творчості актора
Важливим розділом системи, ще дуже мало разрабо танним, є розділ "темпо-ритм". Костянтин Сергійович в останні роки свого життя приділяв цій сценічній...
-
Здавна в колах філософів, науковців та поетів існувала ідея певного середовища, яке дає можливість зароджуватися та розвиватися різним явищам культури,...
-
ОЦІНКА ФАКТІВ - Слово у творчості актора
У процесі діючого аналізу перед актором вста ет виключно важливе положення Станіславського про "оцінці фактів". - Суть цього питання, - говорив мені...
-
У 1970 - першій половині 1980-х рр... культура України продовжувалась розвиватись в атмосфері впливу на життя суспільства. Провідним науковим центром в...
-
"Мабуть, ні один скульптор від часів Родена не наклав такої печаті на свою добу, як Архипенко. Ще в перше десятиліття своєї творчості він виробив нові...
-
Композитор і музичний критик Микола Шипович: невідомі сторінки життя і творчості
На початку ХХІ століття вивчення архівних матеріалів складають перспективний напрям наукових досліджень. Саме в часи національного відродження відбулося...
-
У 3.5. Пізній одеський період творчості (1939 - 1951-й рр.) розглядаються перші повоєнні твори. Зроблені після морального стресу, роботи, які збереглися...
-
Сімейна обрядовість - Традиційна культура українського народу
Сімейна обрядовість складається з весільних, родильних (пологових) і похоронних обрядів. У циклі сімейних обрядів сплелися дії, символи, атрибути, які...
-
Третя подорож Україною, Останні роки життя, Смерть і поховання - Тарас Шевченко
Навесні 1858-го поет прибув до Петербурга, де його зустріли українські друзі та численні прихильники, серед них і родина Федора Толстого. У червні того ж...
-
ВНУТРІШНІЙ МИНУЛОГО - Слово у творчості актора
Прийом створення бачення був одним з найважливіших практичних прийомів Станіславського в роботі над словом. Не менш важливим прийомом Станіславського і...
-
Незважаючи на великий моральний стимул, який дала більшовикам перемога у другій світовій війні, Сталін був переконаний, що війна завдала радянському...
-
Після тривалої міжусобної боротьби на Київський стіл сідає Ярослав, який правив 18 років. Великою мірою він упроваджував усе краще, чого досяг Володимир:...
-
СЛОВО - ЦЕ ДІЯ - Слово у творчості актора
Проблема слова займає чільне місце у творчій практиці російського театру. Не було, здається, жодного великого діяча в історії російського театру, який не...
-
ПСИХОЛОГІЧНА ПАУЗА - Слово у творчості актора
Пояснюючи на одному з уроків природу психологічний ської паузи, Костянтин Сергійович навів такий приклад. - Припустимо, - сказав він, - що я завтра,...
-
ТЕХНІКА І ЛОГІКА МОВЛЕННЯ - Слово у творчості актора
Говорячи про роботу Станіславського над словом, не можна забувати, яке значення він надавав питанню техніки мови, питання підготовки свого фізичного...
-
Основні заняття і матеріальна культура - Традиційна культура українського народу
Українці - етнос з давньою високорозвиненою землеробською культурою. Саме це заняття обумовило традиційний побут, матеріальну культуру, систему основних...
-
3.2. Авангардний період в творчості М. Жука на тлі поступу українського фарфору (1928 - 1930-й рр.). висвітлює час опанування технології майоліки....
-
Митець український матіас архипенко "Плач Єремії" - один з кращих концептуальних рок-гуртів в Україні. Пісні "Плачу Єремії" - унікальне явище української...
-
Українська діаспора значно поширилася й кількісно збільшилася після 1945. Одразу по війні друга хвиля політичної еміграції опинилася в Німеччині й...
-
1888 р. Франко деякий час працював у часописі "Правда". Зв'язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889 р.). 1890 р. за підтримкою М. Драгоманова...
-
Культурний архітектура український шевченко Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного...
-
Маловідомі сторінки життя та творчості фольклориста Юрія Цехміструка
Вступ Постановка проблеми. Проблемою сьогодення є дослідження української народної творчості призабутих митців, які зробили вагомий внесок у розвиток...
-
2.2. Стилізації епохи модерну як джерело формотворчих принципів у творчості М. Жука присвячений специфіці пластичної мови художника, що визріла на...
-
Відродження української культури в 20-х роках ХХ століття - Українська культура XX століття
Відмітною ознакою того часу стало відкриття українських шкіл. Протягом 1917--1918 навчального року в Україні відкрилося 30 українських гімназій,...
-
Творчий шлях Львівського театру юного глядача ім. М. Горького (тепер Перший академічний український театр для дітей та юнацтва), на виставах якого...
-
Любов Ліницька у ролі Гандзі з однойменної п'єси І. К. Тобілевича
ЛЮБОВ ЛІНИЦЬКА У РОЛІ ГАНДЗІ З ОДНОЙМЕННОЇ П'ЄСИ І. К. ТОБІЛЕВИЧА У статті вперше досліджується сценічне втілення поетичної драми з часів Руїни "Гандзя"...
-
Кіно та театр в ХХ століття - Історія театру та кіно
Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 році, коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і "Молодий театр" (з 1922 року -...
-
Сучасні перформативні практики: образотворчість чи театралізація? (На прикладі творчості Марини Абрамович) У статті досліджено особливості перформативних...
-
Соціально - економічний розвиток общини Вірмени, одні з небагатьох народів світу - в умовах вимушеного масового переселення виявили здатність власного...
-
Актуальність теми. Проголошення незалежності України стало потужним поштовхом для переосмислення власної історії. Цілком логічно, що соціум, який...
-
Її називають "найпліднішою" письменницею України. Марія Матіос є автором семи поетичних збірок, шести прозових книжок та автором першої в сучасній...
-
Культурний процес і культурний розвиток українського народу значно активізувалися. В Україні спостерігається відносно високий порівняно з Росією рівень...
-
Одним з перших друкарів і засновником друкаркарства на Україні і Росії являється Іван Федоров. Особливістю російського друкарства було те, що воно з...
Вступ, Основні події із життя та творчості - Творчість Марії Заньковецької