Життєпис, Дитинство та юність - Тарас Шевченко

Дитинство та юність

Хата Григорія Івановича і Катерини Якимівни Шевченків у Кирилівці. Малюнок Тараса Шевченка

Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року в селі Моринці Звенигородського повітуКиївської губернії (нині Звенигородського району Черкаської області). Був третьою дитиною селян-кріпаківГригорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри Катерини (8 (20) листопада 1804 -- близько 1848) та брата Микити (16 (28) травня 1811 -- близько 1870).

Згідно з родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття.

1816 року сім'я Шевченків переїхала до села Кирилівка (нині Шевченкове Звенигородського району)Звенигородського повіту, звідки походив Григорій Іванович. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. 12 (24) травня 1816 року народилася Тарасова сестра Ярина, а 26 січня (7 лютого) 1819 року -- сестра Марія. Одного разу малий Тарас пішов шукати "залізні стовпи, що підпирають небо", і заблукав у полі. Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою й увечері привезли до Кирилівки. 8 (20) березня 1821 року народився Тарасів брат Йосип].

Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти в місцевого дяка Совгиря. У той час ознайомився з творами Григорія Сковороди. У період 1822?1828 років він намалював "Коні. Солдати" (цей твір не знайдено).

    29 січня (10 лютого) 1823 року його старша сестра й нянька Катерина вийшла заміж за Антона Красицького -- селянина із Зеленої Діброви. 20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина, і 7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом. 22 червня (4 липня) 1824 року народилася Тарасова сестра Марія -- від другого шлюбу Григорія Івановича. Тарас чумакував із батьком. Бував уЗвенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кіровоград) 21 березня (2 квітня) 1825 року від тяжкої праці на панщині помер Григорій Шевченко, і невдовзі мачуха повернулася зі своїми дітьми до Моринців, а Тарас пішов у найми до дяка Петра Богорського, який прибув із Києва. Як школяр-попихач, Тарас носив воду, опалював школу, обслуговував дяка, читав псалтир над померлими й навчався далі. У той час Шевченко ознайомився з деякими творами української літератури. Не стерпівши знущань Богорського, Тарас утік від нього й почав шукати в навколишніх селах учителя-маляра. Відчуваючи великий потяг до живопису, кілька днів наймитував і "вчився" малярства в диякона Єфрема (Лисянка Звенигородського повіту, нині Черкаської області). Також мав учителів-малярів із села Стеблева, Канівського повіту та із села Тарасівки Звенигородського повіту. 1827 року він пас громадську отару в Кирилівці й там зустрічався з Оксаною Коваленко. Цю подругу дитинства Шевченко не раз згадує у своїх творах. Їй присвячено вступ до поеми "Мар'яна-черниця".

Наймитуючи в кирилівського попа Григорія Кошиця, Тарас бував у Богуславі (куди возив поповича до школи, а яблука та сливи -- на продаж). Водночас їздив на базар в містечка Бурти і Шпола. 1828 року Шевченка взяли козачком (слугою) до панського двору у Вільшаній (Звенигородського повіту на Київщині), куди він пішов по дозвіл учитися в хлипнівського маляра[30]. Коли Тарасові минуло 14 років, помер Василь Енгельгардт і село Кирилівка стало власністю його сина -- Павла Енгельгардта, Шевченка ж зробили дворовим слугою нового поміщика у вільшанському маєтку. 6 (18) грудня 1829 року Павло Енгельгардт застав Шевченка вночі за малюванням козака Матвія Платова, героя франко-російської війни 1812 року, нам'яв вуха кріпаку-слузі та наказав відшмагати його на стайні різками. Наступного дня наказ було виконано: кучер Сидорко відшмагав Шевченка. Упродовж 1829?1833 років Тарас копіював картини суздальських майстрів.

Майже два з половиною роки -- з осені 1828-го до початку 1831-го -- Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні. Подробиці цієї подорожі маловідомі. Імовірно, що там він відвідував лекції малювання в професора Віленського університету Йонаса Рустемаса. У тому самому місті Шевченко міг бути очевидцем Польського повстання 1830 року. З цих часів зберігся Тарасовий малюнок "Погруддя жінки", який свідчить про майже професійне володіння олівцем.

Переїхавши 1831 року з Вільна до Петербурга, Енгельгардт узяв із собою Шевченка, а щоб згодом мати зиск на художніх творах (серед дворянства було модою мати своїх "покоєвих художників"), віддав його в науку на чотири роки до живописця Василя Ширяєва. Відтоді й до 1838 року Шевченко жив у будинку Крестовського (тепер -- Загородний проспект, 8), де наймав квартиру Ширяєв. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав писати вірші.

1833 року він намалював портрет поміщика Павла Енгельгардта (акварель; оригінал, датований автором, зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві).

У повісті "Художник" Шевченко розповідає, що в доакадемічний період він намалював такі твори: "Аполлон Бельведерський", "Фракліт", "Геракліт", "Архітектурні барельєфи", "Маска Фортунати" (олівець). Шевченко брав участь у розпису Большого театру як підмайстер-рисувальник. Створив композицію "Александр Македонський виявляє довіру своєму лікареві Філіппу" (акварель, туш, перо; дата і підпис Шевченка). Малюнок виконано на тему, оголошену ще 1830 року для конкурсу в Петербурзькій академії мистецтв на одержання золотої медалі.

Намалював: "Смерть Олега -- князя древлянського" (туш), "Смерть Віргінії" (акварель, туш), на обох дати і підпис Шевченка, "Смерть Богдана Хмельницького" (туш, перо і пензель). До цього часу дослідники зараховують також Шевченкові малюнки, про які є згадка в його повісті "Художник": "Геркулес Фарнезький", "Аполліно" -- копія, рисунки для розпису Большого театру в Петербурзі, "Маска Лаокоона", "Слідок із скульптурного твору Мікеланджело", "Голова Люція Вера", "Голова Генія"; "Анатомічна фігура"; "Германік"; "Фавн, що танцює".

Похожие статьи




Життєпис, Дитинство та юність - Тарас Шевченко

Предыдущая | Следующая