Вступ - Історія Тернополя

Археологічні знахідки свідчать про те, що на території Тернополя людина проживала ще у VI-VII ст. до Р. Х. На околицях Тернополя були виявлені поселення Трипільської культури, розкопано поселення Висоцької культури, що належить до скіфо-сарматської епохи.

Вперше Тернопіль згадується у 1540 році, коли польський король Сигізмунд І видав грамоту краківському каштеляну, великому коронному гетьману Янові Амору Тарнавському на місцевість у Теребовлянському повіті з умовою побудувати над річкою Серет фортецю.

Спорудження замку проводилось у 1540-1448 рр. Навколо нього почали осідати люди. Укріпив і добудував замок син Яна Тарнавського Кшиштоф. Досить коштів вклав у добудову і розширення фортифікаційних споруд Томаш Заморський, який отримав місто як придане дружини - доньки князя Костянтина Острозького.

З боку міста замок був захищений глибоким ровом і земляним валом та укріплений частоколом. Із заходу його захищали води штучного ставу, створеного у 1548 р. По кутах стояли великі вежі. Для оброни замку утримували невеликий загін. Крім того, всі міщани повинні були мати власну зброю.

За свою історію замок піддавався частим нападам завойовників. Ще під час будівництва, у 1544 р., татари вчинили першу спробу нападу на місто. Під час облоги жителі Тернополя стояли на смерть, утримуючи замок до приходу із Сандомирка королівського війська.

Найбільш серйозних руйнувань зазнав замок під час турецько-татарських набігів у кінці XVI - на поч. XVII ст.

У 1548 році місто отримало Магдебурзьке право, згідно яким Тернополю надавались певні привілеї. Місту було дозволено три ярмарки на рік і щотижневі торги. Вигідне розташування Тернополя на торгових шляхах сприяло швидкому зростанню ремесел й торгівлі. У наступні десятиліття значного розвитку набули гончарство, млинарство, бондарство. Виникли ковальські, слюсарні, будівельно-керамічні майстерні, пекарні.

У 1550 році Тернополю було надано привілей, за яким купці, що їхали з Галича, Коломиї і Коропця до Кременця та інших волинських міст, повинні були проїжджати через Тернопіль і платити мито на його розвиток.

Мешканців Тернополя заохочували до зведення власних садиб. Розмір будинків не повинен був перевищувати 10,5 на 23,5 м. До кожної будівлі прилягав земельний наділ.

У 1570 році при церковній парафії тернопільські міщанами організовано братство, якому власник міста князь Острозький виділив 235 моргів землі, кошти на утримання школи і шпиталю для перестарілих і хворих людей.

Тернопільські міщани брали участь у визвольній війні 1648-1654 рр. У 1649 р., коли армія Богдана Хмельницького обложила Збараж, у Тернополі розпочався рух на підтримку козаків. Значна частина жителів міста влилася до козацько-селянського війська.

В 1672 році, коли на Поділля вторглася могутня армія Оттоманської імперії, війська Шишмана-паші спустошили місто. Повторно Тернопіль був зруйнований у 1675 році. Татари спалили замок, зруйнували водяні млини, греблю. Загалом протягом 1544-1698 років Тернопіль зазнавав спустошення з боку татар чотирнадцять разів. Із опису 1690 р. видно, що тут були тільки 40 будинків (до набігу татар їх було 420), будівлі замку стояли без даху, підвішений міст не мав ланцюгів, там, де були вежі, залишилися купи цегли, земляний вал у багатьох місцях був зруйнований.

Щоб пожвавити економічне життя міста, уряд надав у 1724 р. Тернополю додатково привілей на влаштування щорічного ярмарку в липні, в якому брали участь купці з усієї Польщі та сусідніх держав.

З 1749 до 1779 рр. велося будівництво костелу домініканців в стилі бароко, оздобленого різьбою та кам'яними статуями. Розпис інтер'єру здійснив польський художник Станіслав Строїнський зі Львова. Від 1991 року в костелі діє церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії УГКЦ.

У 1772 році, після першого поділу Польщі, Тернопіль перейшов під владу Австрії. За новим адміністративним поділом він став окружним містом, що сприяло збільшенню населення. До міста прибуло багато німецьких колоністів, які користувалися значними привілеями. Місце для отримання житлових приміщень колоністи отримували там, де бажали. Ліс, та інші будівельні матеріали їм надавали безкоштовно. Вони звільнялися на 10 років від сплати різних податків. Все офіційне діловодство окружних адміністративних органів велося німецькою мовою.

Після зміни статусу був значно змінений вигляд міста. В центрі були прокладені дерев'яні, а згодом і кам'яні тротуари, почалося будівництво адміністративних і житлових будинків. На початку ХІХ ст. граф Францішек Коритовський перебудував замок у палац. Тоді ж були знесені всі оборонні споруди.

В результаті загострення соціальних протиріч в 30-40-х рр. ХІХ ст. на поневолених Австрією землях назрівала революція. Це змусило одного з останніх власників Тернополя Тадея Туркулла у 1843 р. укласти з бургомістром контракт, за яким він відмовився від своїх прав на місто за 175 тис. флоринів сріблом, і воно стало вільним. Так закінчилося майже 300-літнє панування польських феодалів. У 1844 р. Тернопіль отримав цісарську грамоту, якою йому надавалися права вільного королівського міста й герб - "Леліва".

У другій половині ХІХ ст. Тернопіль все більше втягувався в капіталістичний розвиток. Зростанню економіки сприяло будівництво залізниць. Особливо велике значення мала лінія Львів-Підволочиськ через Тернопіль, яка стала до ладу у 1870 р. В тому ж році завершено будівництво вокзалу. Це була перша залізнична магістраль на Тернопільщині. Згодом залізнична колія з'єднала його з Бережанами, а у 1906 р. - зі Збаражем. Були вимощені шосейні дороги до Бережан, Бродів, Залізців, Збаража, Підволочиська, Скалата, Теребовлі. По суті, в цей час була сформована основа сучасної мережі шосейніх та залізничних доріг області.

На початку ХХ ст. Тернопіль став важливим центром оптової торгівлі. В значних розмірах велася торгівля спиртом-сирцем, борошном. Зростала роздрібна торгівля. В цей час у місті було 167 крамничок, 181 шинок, 18 заїжджих дворів. Один з найбільш потужних млинів міста належав Рудольфу Галлю. Для обслуговування торгівлі відкрилися кредитно-банківські установи, філії Галицької ощадної каси, крайового банку тощо.

На початку ХХ століття в Тернополі активізувалася українська громада. Тут утворено товариство "Громада", відкривається тернопільська українська державна гімназія, створюються культурно-просвітницькі і спортивні товариства "Просвіта", "Бесіда", "Січ", "Пласт", "Сокіл", вихованці яких першу світову війну влилися у ряди Українських Січових Стрільців. У 1904 р. завершено будівництво будинку "Міщанського Братства" на добровільні пожертвування міщан. Тут проводилися Шевченкові та Міцкевичеві урочистості.

У роки Першої Світової війни Тернопіль був ареною активних бойових дій, що завдало значної шкоди місту. Австрійці і росіяни грабували населення, забирали у міщан коней, худобу, спалювали покоси. Росіяни вивезли з Монастирської церкви великий 12-тонний дзвін, унікальну колекцію монет, рідкісні твори мистецтва та музейні цінності.

Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році мешканці Тернополя стали на захист молодої Західно-Української Народної Республіки. З 21 листопада 1918 року до 2 січня 1919 року Тернопіль був столицею цієї держави. У будинку, де нині середня школа №4, працював її уряд - Державний Секретаріат, котрий звідти перебрався до Станіславова (Івано-Франківська).

16 липня 1919 року поляки зайняли місто. Польська влада проводила колоніальну політику в усіх сферах життя краю. Українці обмежувалися у правах, польський уряд впроваджував заходи щодо знищення української культури. Було закрито українську гімназію, зі шкільних бібліотек вилучалися книжки українською мовою. Територію Західної України стала називатися "Малопольщею".

Протидіючи польському засиллю, українці почали відновлювати роботу таких організацій, як "Луг", "Сокіл", "Просвіта", "Рідна школа", "Пласт", спортивний клуб "Поділля". Особливо активно діяв молодіжний український націоналістичний осередок у Тернопільській українській гімназії, які очолювали Роман Паладійчук та майбутній лідер ОУН Ярослав Стецько.

У 1922 році Тернопіль став центром новоствореного воєводства, що охоплювало 17 повітів.

У 1939 році Західна Україна була приєднана до СРСР, 4 грудня 1939 року Тернопіль став центром області.

Великих руйнувань місто зазнало під час Другою Світової війни. У 1944 році в руїнах лежало 85% будинків. Тернопіль доводилося відбудовувати заново. У 1951 р. було відбудовано замок, у 1957 р. побудовано новий обласний музично-драматичний театр ім. Шевченка.

Зараз у місті діють Тернопільський державний економічний університет, Медична академія, Технічний і Педагогічний університети та інші навчальні заклади. В місті мешкає 245 тис. жителів

Похожие статьи




Вступ - Історія Тернополя

Предыдущая | Следующая