Юні роки композитора - Моцарт

Моцарт жанровий творча музика

Завдяки піклуванням друзів Вольфгангу вдалося виступити при дворі. Твори хлопчика сподобалися новому австрійському імператору Йосифу ІІ, і він захотів почути одне з творінь 12-річного композитора на сцені віденського оперного театру. Здобуття замовлення на оперу було великим успіхом. Зупинились на веселій, жартівливій п'єсі "Удавана простушка". Вольфганг із задоволенням узявся за роботу над оперою.

Але тут почалися неприємності. До цього моменту виступам юного музиканта сприяв успіх. Всі захоплювались ним, як веселою іграшкою. Та невдовзі він стане небезпечним суперником для колег-музикантів. Жарти жартами, але в цьому віці він починає писати й ставити опери. Тож потрібно було будь що завадити постановці "Удаваної простушки". Ті самі композитори, які недавно захоплювались диво-дитиною, тепер запустили складний механізм закулісних інтриг. Посилаючись на думку приїжджих італійських маестро, вони стверджували, що маленький Моцарт пише музику не сам. Вся ця ідея із замовленням опери 12-річному хлопчику - містифікація та омана. Це хитрий зальцбурзький органіст пише замість сина, видаючи свою роботу за творчість дитини, щоб зробити йому кар'єру!

Леопольд Моцарт не знаходив собі місця від розчарування. Генеральна репетиція так і не відбулася. Дирекція театру відмовилася заплатити обіцяні за оперу 100 дукатів. Поразка була повна.

Проте 5 січня 1769 року в будинку доктора Месмера завдяки зусиллям співців-любителів відбулась постановка маленької комічної опери Вольфганга "Бастіен та Бастіенна". Цей твір зачарував усіх незрівнянною мелодійністю, близькістю до інтонацій австрійської народної пісні. А по поверненні Вольфганга у Зальцбург архієпископ, який щиро стежив за кар'єрою підлітка, наказав музикантам вивчити оперу "Удавана простушка".

Вольфгангу 17 років. Це невисокий, худорлявий юнак з витонченими, хоча й не дуже правильними, рисами обличчя, з великим носом. Вираз його рухливого обличчя змінний. Великі сірі очі дивляться серйозно й помірковано. Та коли вони запалюються вогнем творчого піднесення, обличчя стає прекрасним. Однак у розквіті свого грандіозного таланту Моцарт під впливом обставин приречений на перебування в маленькому містечку.

Саме в ці роки поступово формується неповторний моцартівський стиль. Багаті художні враження, отримані за роки подорожей по різним країнам, переплітаються у його творах зі все більш помітним проявом творчої самодіяльності.

За наказом архієпископа юнаку доводиться писати багато церковної хорової музики. Є в цьому й приваблива сторона: такі твори відразу ж розучуються й виконуються. Це непогана підготовка для створення в майбутньому величних хорових оперних сцен... Але все ж після італійських тріумфів писати самі одні меси нудно.

Не, тільки літератори, всі молоді поети й художники того часу слідували новим віянням. Серед них - і Моцарт. В своїх юнацьких творах він живо відзивається на турботи й сумніви, що хвилювали його сучасників. Це відчувається в чотирьох нових симфоніях 17-річного композитора. Найбільш вдалий та оригінальний твір цього часу - Симфонія соль мінор (№25). Скорботні, страждальні роздуми змінюються в ній неймовірними вибухами емоцій. Цю симфонію не зрозуміла зальцбурзька публіка. Не сподобалась вона й батьку композитора. Леопольд Моцарт сховав симфонію подалі і нікому не давав її переписувати. З цього приводу сину він писав: "Те, що не робить тобі честі, нехай краще залишиться невідомим. Тому я нічого не віддав з твоїх симфоній, так як знав наперед, що в більш зрілі роки, ти будеш радий що їх ні в кого немає". Не зустрівши розуміння у своїх творчих пошуках, Моцарт на деякий час залишає жанр симфонії. В Зальцбургу віддають перевагу легкій, розважальній музиці. Тому на першому місці перебувають веселі дивертисменти (в деякому розумінні сюїти) та поетичні серенади. Граціозні життєрадісні п'єси переплітаються в них із сторінками витонченої лірики.

Проїздом через Мюнхен та Маннгейм він прямує до Парижу. Цього разу його супроводжує мати. В ті часи Маннгейм був одним з найбільших музичних центрів, де працювало багато чудових музикантів. Тут у Маннгеймі молодий Моцарт зустрічає 15-річну Алоізію Вебер. У Алоізії - чудовий голос. Для неї юнак пише прекрасні концертні арії, мріючи про те що Алоізія стане його дружиною й буде співати у його майбутніх операх. Готовність сина одружитися з дочкою бідного працівника театру виводить з себе Леопольда Моцарта. Швидше до Парижу!

Проте в Парижі роботи для молодого композитора не знайшлося. На протязі багатьох місяців Моцарт живе у брудному номері дешевого готелю, перебиваючись дешевими уроками. Новий удар - тяжко хворіє та помирає мати. Розчавлений, він повертається на батьківщину. На довершення всіх негараздів нещасний Моцарт дізнається, що за цей час юна Алоізія встигла стати оперною примадонною та вийти заміж. І ось знову ненависний Зальцбург, глуха провінція відсталої Німеччини. Повна залежність від забаганок архієпископа. Молодому музиканту заборонявся вільний виїзд з міста і навіть виступи у домах шанувальників музики. Щоб ще більше принизити всесвітньо відомого музиканта, його саджали обідати зі слугами, примушували займатися прибиранням кімнат.

Моцарт оселяється у Відні. Дах над головою він знаходить у бідному домі пані Вебер, матері Алоізії. В родині є ще декілька сестер, і одна з них, Констанца, з часом стане дружиною Моцарта. Вдається знайти три-чотири уроки і, що ще важливіше, вдалося отримати замовлення на створення зінгшпіля - комічної опери "Викрадення із сералю" для Придворного національного оперного театру.

Прем'єра відбулася 16 червня 1782 року. Публіка влаштувала композитору овацію. Дуже скоро опера починає виконуватись на сценах багатьох театрів.

В артистичних змаганнях з відомими віртуозами Моцарт залишається неперевершеним. Витончена принадність гри Моцарта разом із невпинною творчою винахідливістю в імпровізаціях зробили його улюбленцем віденської публіки.

Похожие статьи




Юні роки композитора - Моцарт

Предыдущая | Следующая