Розвиток історичної бібліографії Криму
Розвиток історичної бібліографії в Кримській АСРР пов'язаний з ім'ям видатного бібліографа Віктора Васильовича Симо - новського (1869-1933). Він народився в містечку Сорочинці Полтавської губернії, в родині священика. Початкову освіту здобув у духовній семінарії, хоча з юнацьких років прагнув до світської.
Загальний підйом 60-х років XIX століття, який переживала країна, торкнувся й середовища, яке оточувало В. В. Симоновського. Він відмовився йти в служителі культу й в 1893 р. вирішив подати заяву до університету, де намагався продовжити свою освіту. Батько не став його відмовляти, і, не зважаючи на велику родину й важке матеріальне становище, обіцяв трохи допомагати синові. У серпні 1893 р. В. В. Симоновський був зарахований студентом медичного факультету Томського університету, але навчався лише до травня 1894 р. Через суворий клімат і важкі умови життя, він переніс захворювання на тиф і змушений був, не закінчивши університету, повернутися додому і без належної підготовки приступити до шкільної роботи. Тільки в 1897 р. йому вдалося прослухати короткострокові курси в м. Хоролі, що його не задовольнило. В 1900 р. ним була зроблена спроба вступити до Юріївського університету на юридичний факультет. Через рік, у вересні 1901 р.
В. В. Симоновський був відрахований за невнесення платні за навчання. Тільки через 14 років напруженої роботи, спочатку - в школі, а потім - у відділах народної освіти, В. В. Симоновському вдалося нарешті закінчити факультет російської мови і літератури (у майбутньому славетної Ленінградської педагогічної академії)1. 1913 р. В. В. Симоновський приступив до роботи у відділі народної освіти Таврійської губернії. У період діяльності на ниві народної освіти 1914 рр. В. В. Симоновський неодноразово виступав у періодичних виданнях із цікавими публікаціями, частина з яких була присвячена проблемі українізації школи в Таврійській губернії. У статті "До питання про українізацію початкової народної школи в Таврійській губернії" В. В. Си - моновський справедливо відзначав, що школа, яка нехтує народністю, не може мати успіху. Навівши статистичні дані про кількість українських дітей у школах різних повітів Таврійської губернії, про особливості лексики місцевих жителів, автор приходить до висновку про необхідність українізувати початкову школу в Таврійській губернії. Вже в серпні 1917 р. В. В. Симоновський опублікував "Відкритий лист Таврійському губернському земельному комітету", де відзначив, що Губернський земельний комітет спотворив відсоткове відношення українців у Таврійській губернії. Він навів достовірні відомості про достатньо велику кількість українців-учнів як в північних повітах губернії, так і в Криму Непомнящий А. А. Вопрос об украинском языке в Таврической губернии в опубликованном наследии библиографа В. В. Симоновского (по новым библиографическим источникам) // Записки з загальної лінгвістики = Opera annua in linguistica generalis: Зб. наук. праць. - Одеса: Астропринт, 2002. - Вип. 5: Мова та національна свідомість. - С. 142-145.. Про необхідність українізації школи і активізації викладання українською мовою, В. В. Симоновський також виступив на сторінках журналу "Для народного учителя" зі статтею "Про необхідність українізації початковоїшкільної освіти на території Таврійської губернії, заселеної українським населенням" Симоновский В. В. О необходимости украинизации начального школьного просвещения на территории Таврической губернии, занимаемой украинским населением // Для народного учителя. - 1917. - № 10. -
С. 1-11..
В 1919 р. В. В. Симоновський був призначений експертом народної освіти і завідувачем Музею наочних і навчальних посібників, керівником Центральної педагогічної бібліотеки Кримського відділу народної освіти. Він став автором ряду публікацій про розвиток народної освіти в Криму і українізації місцевих шкіл. Із цього часу В. В. Симо - новський став бібліографом Непомнящий А. А. История и этнография народов Крыма: Библиография и архивы (конец XVIII - начало ХХ века). - Симферополь: Доля, 2001. - С. 30..
Працюючи в Криму, В. В. Симоновський користувався повагою серед педагогів і громадських діячів. Його плідна праця з обліку творів місцевих видань перших років революції недостатньо представлена у фондах центральних бібліотек і в Книжковій палаті. При обліку книжкової продукції, яка видавалась у Криму, у зв'язку з виділеною в ті роки Кримською АСРР, значне місце займали видання російською, а також кримськотатарською мовами. В. В. Симоновським враховувалася, насамперед, книжкова і журнальна продукція, і частково, через неповноту газетних фондів у бібліотеках, газетна продукція. Разом із тим значне місце в роботі займав облік краєзнавчої літератури про Крим як книжкової, так і журнальної, а іноді й газетної.
Перша історико-краєзнавча галузева бібліографія В. В. Симоновського належить до 1926 р., ко - ли в "Бюллетене Крымского центрального статистического управления" була вміщена "Бібліографія з кримського тютюнництва і тютюнової промисловості" Симоновский В. В. Библиография по крымскому таба.
В. В. Симоновським була укладена бібліографія з кримознавства за перші роки радянського періоду, надрукована у ювілейній збірці "Весь Крим", виданій КримЦиком (Сімферополь) 1926 року, з короткими анотаціями, які розкривають зміст статей у журналах і книгах.
У ювілейну збірку "Весь Крым", де широко охоплено розвиток продуктивних сил народного господарства і культури Криму, через брак місця ввійшли лише найзначніші праці і статті 1917-1924 рр. і статті 1925-1926 рр. (усього 720 назв).
Під час роботи над цим бібліографічним оглядом, В. В. Симоновський, у цілях збереження спадкоємності з капітальною тритомною працею бібліографії про Крим дорадянського періоду А. І. Маркевича (з відповідними змінами і доповненнями) використав його систему класифікації матеріалів.
При обліку книжкових видань значне місце займають публікації російською і кримськотатарською мовою. Вся наведена література про Крим розділена на десять великих відділів. Відділ I: а) Історія. Археологія. Нумізматика; б) Революційний рух. Мемуари. Відділ II: Мінералогія. Геоло - гія. Географія. Біологія. Ботаніка. Зоологія. Хімія. Астрономія. Відділ III: Соціологія. Статистика (взагалі і статистика населення). Політичні партії. Робоче питання. Фінансова економіка. Кооперація. Право. Управління. Побут і звичаї. Відділ IV: Сільське господарство. Ентомологія. Промисловість. Торгівля. Транспорт. Відділ V: Голод. Відділ VI: Медицина. Курорти. Соціальна гігієна. Відділ VII: Народна освіта. Відділ VIII: Мовознавство. Відділ! Х: Мистецтво. Спів. Ігри. Відділ Х: Путівники. Довідники. Усередині відділів література розміщена в алфавітному порядку 6.
У подальші роки В. В. Симоновський доповнив свій покажчик і підготував до друку нове видання (охоплена література за 1900-1926 рр.). Зберігся рукопис цього довідника обсягом 20 друкованих аркушів, в якому налічується 1828 назв робіт, у тому числі й національними мовами (караїмська, кримськотатарська, кримчацька).
Влітку 1927 р., в Сімферополі був проведений Усекримський краєзнавчий з'їзд. На ньому, поряд з іншими, виголошена доповідь про краєзнавчу роботу бібліотек. Кримське центральне статистичне управління провело анкетування про краєзнавчу роботу бібліотек. У підготовці анкети активну участь брав В. В. Симоновський. Мета цього анкетування - порушити питання про роль кримських наукових бібліотек і залучення їх до планомірної і систематичної краєзнавчої роботи1926. - № 6. - С. 124-134; Он же. Библиография по кры - моведению // Весь Крым. 1920-1925: Юбилейный сб..
У Криму В. В. Симоновський був відомий не тільки як укладач краєзнавчої бібліографії, але й як активний пропагандист бібліографічної науки і краєзнавства. Він вважав вивчення бібліографії Криму однією з важливих передумов для розвитку місцевої культури. У зв'язку з цим у статті "Нариси роботи краєзнавця бібліотек", надрукованої в журналі "Краеведение" (Ленінград, 1928, № 8), він приділяє велику увагу краєзнавчій роботі не тільки великих і спеціальних бібліотек, але і шкільних.
У цілях широкого ознайомлення з бібліографічною роботою в Криму і залучення в колективну бібліографічну роботу науково-дослідних установ, В. В. Симоновський в 1929 р. написав статтю "Очерки библиографической работы в Крыму", в якій він визначив, що Крим здавна притягує до себе увагу багатьох видатних учених. Спадщина, залишена різними науковими асоціаціями, й окремі дослідження в царині вивчення Криму, величезні. Багато цінних праць із вивчення краю дотепер залишаються невідомими широкому загалу читачів і не можуть бути використані. У цій праці бібліограф уперше дав стислу оцінку бібліографічної спадщини дорадянської епохи в Криму та докладно зупинився на розвитку бібліографічних студій на півострові наприкінці 1920-х років. Стаття є унікальним джерелом відомостей про розвиток бібліографії в Кримській АСРР. З неї, зокрема, дізнаємося, що у цей час було підготовлено до друку: рукопис четвертого випуску "ТАиМСІ", що складався з кримознавчих статей та описів книг з історії, археології, етнографії, географії і соціології (обсяг 16 друк. арк.; автор - патріарх кримської бібліографії А. Маркевич); каталог бібліотеки "Крим" Центрального музею Тавриди (підготував Д. С. Спірідонов); добірку кримознавчих видань кримськотатарською мовою, які вийшли за десять років (укладач О. Акчокракли) Симферополь: Изд-во КрымЦИКа, 1926. - С. 517-534..
У тому ж 1929 р. В. В. Симоновський виступив з ідеєю створення при Кримському педагогічному інституті першого в Криму бібліографічного товариства, завдання якого він бачив у тому, щоб об'єднати бібліографічну роботу на півострові, з' ясувати долю, характер і зміст тих відомих книжкових збірок, які не потрапили після встановлення радянської влади в громадські бібліотеки, скласти зведений покажчик кримознавчої літератури з усіх галузей знання, зібрати матеріали для біобібліографічного словника кримських авторів.
В останні роки свого життя В. В. Симоновський був бібліотекарем наукових установ Криму. Удос - коналюючись у галузі книгознавства, він вступив у члени Кримської секції науковців і був одним з активних членів бібліотечної групи, яка існувала при СНР Криму. З переходом на бібліотечну роботу, В. В Симоновський цілком був зайнятий роботою з бібліографії, виступав з лекціями по радіо, готував матеріали в стінгазети. Він став укладачем низки місцевих краєзнавчих видань. У його особовому фонді виявлений "Перелік краєзнавчої літератури, що виходить в Криму 1930-1931 рр.", який залишився в рукописі (1931) Непомнящий А. А. Востоковедческие библиографические пособия XIX - первой трети XX века как источник крымоведческих исследований // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2002. - № 36. - С. 97..
До цього періоду належить розпочата В. В. Си - моновським робота над складанням "Бібліографії кримської бібліографії", яку він вважав однією з найважливіших передумов успішної довідково-бібліографічної роботи. Він плідно працював у галузі краєзнавчої бібліографії і був членом-корес - пондентом ряду центральних наукових установ (наприклад Державної центральної книжкової палати). Йому належить низка робіт із бібліографії, котрі друкувалися в "Экономике и культуре Крыма", "Красном Крыму", "Южных ведомостях", в яких він торкався різних питань бібліотечно-бібліографічної справи, культурно-масової роботи, тех - нопропаганди (наприклад про технічні бібліотеки, підвищення кваліфікації кримських бібліотечних працівників, краєзнавчу роботу бібліотек і участь їх у технопропаганді).
Останніми роками В. В. Симоновський був зайнятий підготовкою "Кримської радянської енциклопедії", цьому питанню він присвятив статтю, яку не встиг закінчити ДГААРК, ф. 3318, оп. 1, спр. 24 А, арк. 1-2..
Помер В. В. Симоновський в 1933 р. Кримська громадськість втратила видатного діяча в галузі краєзнавства, педагога, ентузіаста своєї справи. Він зробив вагомий внесок у розвиток каталогізації опублікованої спадщини з історії і етнографії Криму. Проведена ним робота як бібліографа представляє серйозну наукову цінність, допомагає заповнити деякі прогалини в публікаціях місцевого друку.
Похожие статьи
-
Джованні Казаретто: листи про наукову експедицію до Криму й Південного Подністров'я (1836 р.)
Стаття присвячена дослідженню маловідомої сторінки біографії італійського природодослідника Джованні Казаретто -- його подорожі до Криму та Південного...
-
Наприкінці XVI -- на початку XVII ст. освіта в Україні стає одним із найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження...
-
Культурні надбання переселенців Вірменські переселенці, що знайшли на подільській землі другу батьківщину, мали можливість зберегти та розвивати власну...
-
Розвиток архітектури у другій половині ХХ ст - Періодизація української культури
У повоєнний відбудовний період зберігається принцип регулярного планування міст. Період 1946-1949 рр. характеризувався хаотичною відбудовою житла...
-
Під тиском революційних подій царизм змушений був скасувати укази щодо української мови. Кількість початкових шкіл в Україні зросла, Але загалом рівень...
-
Архіви виникли з появою писемності й утворення держав. Археологічні дослідження свідчать про існування архівів у рабовласницьких державах - в Китаї,...
-
Вірменський община середньовічний культурний У 1434 р., коли Поділля було приєднане до Польщі із створенням Подільського воєводства,...
-
Актуальність теми. Проголошення незалежності України стало потужним поштовхом для переосмислення власної історії. Цілком логічно, що соціум, який...
-
Розвиток музичного мистецтва - Періодизація української культури
Певний якісний стрибок розвитку пережила в Україні музична культура, основою якої залишалась усна народна пісенна творчість. Тексти й мелодії пісень і...
-
Культурно-історичний розвиток Росії у XVІІІ столітті: боротьба тенденцій і труднощі прогресу
Автор аналізує специфічні особливості культурно-історичного розвитку Росії XVIII ст. Крізь призму боротьби західницьких і слов'янофільських тенденцій...
-
Розвиток українознавства по етапах - Україна, етнос та основні етапи розвитку Українознавства
1. Перший етап - перші історіософські дослідження, які започатковують базуукраїнознавства, появляються: а) за рубежами Вітчизни - у працях...
-
Харківський національний університет - один із найстаріших університетів Східної Європи. Заснований у листопаді 1804 року з ініціативи видатного...
-
До кінця 16 початку 17 століття на території України театральне мистецтво не було настільки розвинутим, як у країнах Західної Європи. Адже ригористична...
-
Розвиток архітектури на укр.. землях у 14-17 ст - Періодизація української культури
Архітектурні стилі цього часу історики поділяють на дві групи: Стиль оборонних споруд Та Церков. Постійні військові дії, які відбувалися на теренах...
-
Назва поселення та його історико-географічний розвиток - Історія Тернополя
Тернопіль часто називають містом молоді, містом молодим. Однак у порівнянні з іншими великими та відомими українськими містами Тернопіль, який вже зовсім...
-
У статті розглянуто особливості філософського та релігійного дискурсу патристики і раннього середньовіччя, під впливом яких формувалася і розвивалася...
-
Співпраця Національної історичної бібліотеки України із закладами науки, освіти та культури
СПІВПРАЦЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІЗ ЗАКЛАДАМИ НАУКИ, ОСВІТИ ТА КУЛЬТУРИ Алла Скорохватова , генеральний директор Національної...
-
Розвиток літописання і літератури Київської Русі - Періодизація української культури
Довгий час за майже єдине джерело вважалися писемні пам'ятки свої й чужі. На першому місці серед наших власних пам'яток стоять літописи. Літописання в...
-
Сучасний театр - Розвиток українського театру
Театр драматургія мистецтво вертеп За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів, зростає інтерес до народного та вуличного театру....
-
Радянський період - Розвиток українського театру
Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 р., коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і "Молодий театр" (з 1922 -...
-
Турецька дитяча драматургія: генеза, розвиток, представники
Статтю присвячено аналізу витоків і розвитку турецької дитячої драматургії, яка в українському сходознавстві є малодослідженим пластом турецької...
-
Розвиток літератури в Україні у другій половині ХХ ст. - Періодизація української культури
Українська література 60-80-х рр. була гідно представлена чудовими творами одного з ідейних натхненників руху "шістдесятників" Олеся Гончара ("Собор",...
-
Розвиток української літератури у другій половині ХІХ ст. - Періодизація української культури
Навіть в умовах прямого переслідування української мови після видання Валуєвського циркуляра 1863 року та Емського указу 1876 року українське...
-
1. Акти Вірменського суду міста Кам'янця - Подільського XVI століття // Укр. іст. журн. - 1964. - №5. - C. 140 - 152. 2. Бойко І. Правове становище...
-
Переселенці з берегів Арарату демонстрували не лише унікальні зразки самобутньої культури, але й зберегли її на побутовому рівні: у національних стравах,...
-
Зародження українського театру - Розвиток українського театру
Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. Ще з VI ст. відомі театральні вистави...
-
Здобувач Центру пам'яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури У статті розглянуто основні тенденції...
-
Соціально - економічний розвиток общини Вірмени, одні з небагатьох народів світу - в умовах вимушеного масового переселення виявили здатність власного...
-
Танго - Культурна спадщина і сучасний культурний розвиток Аргентини
У знаменитому речитативі до однієї з версій знаменитої "Кумпарсита" (La Cumparcita) у виконанні Хуліо Соса (Julio Sosa) є такі слова: "Porque tango es...
-
Музика - Культурна спадщина і сучасний культурний розвиток Аргентини
З культурою гаучо пов'язують походження багатьох пісень і танців Аргентини. Однак самий відомий аргентинський танець - танго - має міські коріння і...
-
Образотворче мистецтво - Культурна спадщина і сучасний культурний розвиток Аргентини
До приходу європейців на землі сучасної Аргентини на цій території існували індіанські культури, які мали розвинене мистецтво малюнку, кераміки,...
-
Релігія, Література - Культурна спадщина і сучасний культурний розвиток Аргентини
Стаття 14 конституції Аргентини проголошує свободу віросповідання. Втім, одночасно основний закон називає державною релігією католицизм. Католицька...
-
В 1903 р. з інтервалом у півроку були засновані Катеринославська і Полтавська губернські вчені архівні комісії. Ці комісії спільно з Чернігівською склали...
-
Символи нашого краю - Концентрація історичної пам'яті народу в національних символах
Найдавніша символіка пов'язана з могутніми силами природи. Давні племена проголошували себе си-нами Сонця, ріки чи якоїсь тварини. Зображенні цих...
-
Населення, Соціально-економічний розвиток - Історія Тернополя
В історії Тернополя переплелися три культури - українська, польська і єврейська. Це відчувалося у плині міського життя, архітектурі і ментальності...
-
Український народ шукав і знаходив зерна педагогічної мудрості, фіксуючи їх у різних народнопоетичних формах. Так, наприклад, основним засобом виховання...
-
Літературний розвиток на укр..землях 14-17 ст - Періодизація української культури
Провідне місце серед літературних творів XV ст. належить церковній літературі. З XIV ст. в Україні поширюються південнослов'янські впливи, їхніми...
-
Розвиток освіти в Україні у ХІХ ст - Періодизація української культури
Усупереч колонізаторській, русифікаторській політиці російського уряду, ідеї національного відродження поступово, але невпинно охоплювали українські...
-
Розвиток української друкарської справи у ХVІІ-ХVIII століттях - Періодизація української культури
Україна залишалася одним з провідних районів книгодрукування. Найважливішими видавничими центрами були друкарні Києво-Печерської лаври, Чернігівського та...
-
Група "Фантом" була заснована в кінці 2006 року в Дніпродзержинську. Її засновниками були Дмитро Ковальов і Роман Щегиль. Спочатку група грала...
Розвиток історичної бібліографії Криму