Побут вірменської громади - Соціально-економічний та культурний розвиток вірменської громади Кам'янця-Подільського у XIV-XVI століттях

Переселенці з берегів Арарату демонстрували не лише унікальні зразки самобутньої культури, але й зберегли її на побутовому рівні: у національних стравах, інтер'єрі, одязі.

Основу чоловічого і жіночого одягу складають сорочка з низьким коміром і широкі шаровари, призборені і закріплені біля щиколоток у жінок та огорнуті широкою обмоткою у чоловіків. Поверх сорочки носили архалук (тип довгого сюртука), або більш короткі і відкриті жилети і куртки. Поверх одягали різні види верхнього одягу типу чухи (черкески), підперізувалися або поясом, або (частіше в жінок) довгим шарфом. Жінки носили розшитий фартух. Головними уборами в чоловіків служили хутряні шапки, або повстяні чи ткані. У жінок накидки, які доповнювали ободком з різними прикрасами, взуття - поршні із сирицевої шкіри, туфлі на невисокому каблуці з загнутим носком або чобітки з м'якої шкіри (Див:рис.6). З кінця XIX ст. ці форми одягу поступово витісняв одяг європейського покрою.

У поселеннях будинки розташовували скупчено, нерідко з метою оборони з'єднували таємними ходами. Міські види будівель - півтора чи двоповерхові, з великими вікнами, черепичним двох - або трьохскатним дахом, з відкритою верандою. У процесі перебудови поселення здобувають вуличне планування, із присадибними садами і городами.

Вірменська кухня - одна з найдавніших на землі, їй вже понад 2000 років. І протягом всього цього часу харчування вірмен складається з одних і тих самих продуктів. Більш того, деякі раціональні і технологічні прийоми обробки харчових продуктів збереглися до останнього часу (хлібопечення, вино - і маслоробство). Вірменські страви відрізняються від інших, передусім, своєю натуральністю. У них, на відміну від багатьох інших, використовується дуже мало приправ і соусів.

Вірмени споживали багато страв, але королем столу був лаваш. Його випікали у тонірі - круглій глиняній печі. Такий лаваш можна зберігати декілька місяців. Його висушували, складали в стоси, накривали і зберігали. Мірою необхідності сухий лаваш зволожували водою, накривали тканиною і залишали на півгодини. Він ставав зовсім як свіжий. Крім лаваша основна щоденна їжа - сир. Молочні продукти використовувалися широко, особливо різновид кефіру - мацоні. На основі мацоні готувався йогурт - суп по - вірменськи - спас. Пшеницю відварювали, додавали мацоні, сметану, зелень, цибулю, приправи.

Без вживання м'яса вірмени вважали харчування не повним. Зі всіх сортів м'яса вони віддавали перевагу баранині. З птахів в основному вживали куряче м'ясо.

Під час постів вірмени часто готували пасус (пісну толму) на олії без м'яса. Характерна страва вірменської кухні - хаш. Це суп, який довго вариться з кісток яловичих ніжок. Його разом з лавашем і великою кількістю часнику вживали гарячим в основному в зимовий час. Хаш, як і лаваш, можна зберігати довго. Чудова страва хашлама готувалася з м'яса молодого барана. Як правило, його готували до великої події, що відбувалася в сім'ї. На ознаку вдячності Богові (по - вірменськи - Матах), барана вели до храму, освячували, а потім різали.

Режим харчування вірмен вельми своєрідний і по суті відрізняється від того, який прийнятий був у місцевого населення. Снідали дуже швидко, як говорять, "на ногах". А обід і вечерю прийнято було об'єднувати. Надвечір розпочиналася трапеза за всіма правилами.

Отже, в умовах вимушеної еміграції вірмени зберегли власну культурну ідентичність, що відобразилася на побутовому рівні, створили кращі зразки духовної і матеріальної культури, що органічно відображали не лише дух свого народу, але й вплинули на історичний розвиток українських земель.

Похожие статьи




Побут вірменської громади - Соціально-економічний та культурний розвиток вірменської громади Кам'янця-Подільського у XIV-XVI століттях

Предыдущая | Следующая