Розвиток української друкарської справи у ХVІІ-ХVIII століттях - Періодизація української культури

Україна залишалася одним з провідних районів книгодрукування. Найважливішими видавничими центрами були друкарні Києво-Печерської лаври, Чернігівського та Почаївського монастирів. Протягом XVIII ст. чимало нових друкарень створено на Лівобережжі та в Південній Україні. Проте, як і раніше, книжки коштували надзвичайно дорого. За них платили великі суми грошей і зберігали як найцінніші речі.

Важливою подією у видавничій справі стало впровадження "гражданського" Шрифту, що збільшило кількість світських видань. Перша друкарня, що випускала книжки "гражданським" шрифтом, з'явилася в 1764 році в Єлисаветграді. Згодом такий шрифт почали використовувати в друкарнях Катеринослава, Харкова та інших міст. Кирилиця тепер застосовувалася тільки для видання книжок церковної тематики. Асортимент друкованої продукції в Україні був досить широким, тут друкували шкільні підручники, церковні книги, наукові праці тощо. Звідси до Росії завозили досить значну кількість цієї літератури.

Проте царські укази 1720, 1766 років забороняли друкувати україномовні книжки. Раніше надруковані вилучали з церков і замінювали на московські. Друкування книжок українською мовою навіть церковного й шкільного вжитку каралося великими штрафами, інші взагалі не мали права брати до друку. Тому всі україномовні твори XVIII ст. були рукописними. Чернігівську друкарню за порушення царських указів конфіскували й перевезли до Москви.

Розвивалося книгодрукування й на території Галичини й Волині -- землях, підвладних Австрії. Так, наприклад, у 1773 році Антоній Піллер Відкрив у Львові друкарню. Саме з цієї друкарні в 1776 році вийшла перша в Україна газета -- "Газетт де Леополіс" ("Львівська газета"),-- видана французькою мовою й розміщена на чотирьох сторінках

Похожие статьи




Розвиток української друкарської справи у ХVІІ-ХVIII століттях - Періодизація української культури

Предыдущая | Следующая