Окремі відомості про долю дітей Володимира Мономаха - Володимир Мономах

Отже, як вже йшлося у попередніх розділах, Володимир Мономах установив на Русі міцну централізовану владу, що ослабла після смерті Ярослава Мудрого. Для забезпечення стабільності всередині країни Мономах нерідко вдавався до рішучих дій проти порушень миру, але, як правило, виявляв до упокорених противників милосердя. Наприкінці правління Володимира під його безпосереднім управлінням і під владою слухняних батькові синів перебувало три чверті територій Київської Русі. Така консолідація сил забезпечила країні високий міжнародний престиж. Престиж Володимира Мономаха в Європі був настільки високий, що за допомогою до нього зверталися і монархи, і великі міста, як, наприклад, німецьке місто Регенсбург, яке просило спонсорувати завершення будівництва головного міського собору.

Славетний Володимир Мономах і своїми дітьми. Сини Мономаха: Мстислав I Великий (1076-1132), великий князь київський з 1125 р.; Ізяслав Володимирович (князь курський) (народ.1096); Святослав Володимирович (1079-1114), князь смоленський та переяславський; Роман Володимирович (1081-1119), князь волинський (1118-1119); Ярополк II Володимирович (1082-1139), великий князь київський з 1132 р.; В'ячеслав I Володимирович (1083-1154), князь турівський, великий князь київський у 1139, 1150, 1151-54 рр.. Юрій I Довгорукий (1091-1157), князь суздальський, великий князь київський у 1149-50рр. і від 1155 р.; Андрій Володимирович Добрий (1102-1142), князь волинський.

Дочки Володимира Мономаха: Марія (Марина) Володимирівна (народ. 1146/1147); Євдоксія Володимирівна, Єфимія Володимирівна (народ. 1139), Агафія Володимирівна. На окремих долях дочок зупинимося детальніше.

Дочка Володимира Мономаха Марія була видана заміж за якогось візантійця, який видавав себе за Льва Діогена, який загинув раніше молодшого сина імператора Романа IV Діогена. Це був вже другий самозванець, який прийняв ім'я Льва Діогена. Самозванець вів війну з чинним візантійським імператором Олексієм I Комніном. У 1116 р. руські війська були послані на допомогу "Льву Діогену", що допомогло останньому закріпитися в ряді Дунайських міст. Константинополь усунув самозванця 15 серпня 1116 р. руками найманих убивць, але Володимир Мономах продовжив війну з Візантією за інтереси свого онука, сина Марії Володимирівни і Лжедіогена - "царевича" Василя (незабаром загинув). Закінчилося це останнє в історії військове зіткнення Київської Русі та Візантії дипломатичними переговорами і компромісом. У ході переговорів греки вручили великому київському князю багаті дари, що включали царські регалії (звідси в російській традиції народилася легенда про "шапку Мономаха").

Марія наприкінці життя займалася благодійністю і церковним будівництвом. Мабуть, вона жила в Києві, тому літописець чітко зафіксував її смерть, що свідчить про те, що сучасники поважали княгиню і в столиці вона була відомою особистістю. Хоча навряд її життя можна назвати щасливим. Шлюб з Леоном був укладений з політичних міркувань батька. Сліпий чоловік, мабуть, весь час прагнув на батьківщину, щоб зайняти там високе становище, але без сторонньої допомоги він це зробити не міг, тому обтяжувався тим становищем, в якому знаходився. Коли ж мрія Леона збулася і він став власником значних територій на важливих торговельних шляхах, його підло вбили. Син Марії Василь, який при вдалому збігу обставин мав право навіть претендувати на візантійську корону, був змушений служити двоюрідним братам і, б'ючись за їхні інтереси, загинув. Цілком імовірно, що Марія важко перенесла подвійну втрату і наприкінці життя вирішила присвятити себе служінню Богу. За цей сучасники називали її благовірної.

Нещасливо склалася доля і другої дочки Володимира Мономаха Єфимії. Хто був її матір'ю, невідомо. В Іпатіївському літописі лише повідомлено, що в 1112 р. вона була видана заміж за угорського короля. Н. М. Карамзін виявив в європейських хроніках додаткові відомості про цей шлюб. Виявляється, угорський король Коломан перебував уже в літньому віці, тому став підозрювати молоду і красиву дружину в невірності. Коли та завагітніла, він публічно оголосив, що майбутня дитина не від нього, і розлучився з Єфимією. Королева була змушена повернутися на батьківщину, де народила сина Бориса.

Скоріш за все, Коломана хтось налаштував проти Єфимії, боячись, що саме її син успадковує угорський престол. У всякому разі, Борис був вихований матір'ю у твердій впевненості, що він є справжнім сином Коломана. Змужнівши, він почав боротьбу за угорський престол і навіть зміг отримати допомогу від польського короля Болеслава III Кривоусого і дядька Ярополка Володимировича. За нього, як потім з'ясувалося, були й угорські бояри. Однак під час вирішального бою з суперником Бєлою Сліпим Борис злякався і втік з поля бою. Після цього він був змушений поневірятися по Європі в пошуках нових союзників. За допомогою родичів йому вдалося одружитися з візантійською принцесою, яка була у родинних зв'язках із імператором Мануїлом. Від неї у нього народився син, названий на честь діда Коломаном. Після цього Борис продовжив свої поневіряння і в результаті виявився при дворі французького короля Людовика VII. Йому вдалося схилити його до боротьби з новим угорським королем Гезой. Але вона виявилася невдалою. Боячись бути відданим супернику, Борис втік до Візантії, де знову почав битися з Гезой, але був убитий підісланим найманцем у 1156 р. Його син Коломан виріс при імператорському дворі, став видним полководцем і отримав в управління Кілікію.

Єфимія ж прожила коротке життя. Вона померла 4 квітня 1139 р.

Значно вдаліше склалася життя у молодшої дочки Володимира Мономаха Агафії. У 1116 р. вона вийшла заміж за гродненського князя Всеволода Давидовича. Він був вірним союзником і Володимира Мономаха, і його сина Мстислава Великого. З останнім в 1132 р. він ходив у похід на Литву. Агафія народила трьох синів, Бориса, Гліба і Мстислава, а також двох дочок. У 1141 р. Всеволод Давидович помер. Подальша доля його синів невідома. Дочки ж були видані заміж, причому шлюб влаштовував великий князь Київський Всеволод Ольгович, оскільки наречені, очевидно, були сиротами. Весілля зіграли в один і той же день 1144 р. Одна княжна стала дружиною Туровського князя Георгія Ярославича, інша - Володимира Давидовича, сина чернігівського князя.

Як бачимо, в середині XII в. виникло відразу кілька гілок князів-Рюриковичів, які вже стали ріднитися один з одним [5].

У 1122 р. внучка Мономаха Євпраксія, дочка його сина Мстислава, вийшла заміж за племінника візантійського імператора. Три інші Мстіславни були видані за іноземних монархів: Малфрід Мстиславна - за короля Норвегії; Евфросинья Мстиславна - за короля Угорщини; Інгебора Київська - за сина данського принца Кнута Лаварда, короля бодричей (одне з найбільших племен полабських слов'ян).

Отже, Володимир Мономах активно задіяв династичні шлюби своїх дітей та онуків для вирішення внутрішніх та зовнішньополітичних справ. Доля багатьох з них виявилася досить яскравою і залишила помітний слід не тільки у вітчизняній, але й у світовій історії.

Похожие статьи




Окремі відомості про долю дітей Володимира Мономаха - Володимир Мономах

Предыдущая | Следующая