Розрізи середньо-верхньоплейстоценових відкладів західної частини Волинської височини, Розріз Бояничі - Палеогеографічні умови формування середньо-верхньоплейстоценових лесів західної частини Волинської височини

Потужність

Насипний грунт (викиди кар'єру). Дуже неоднорідний супіщаний матеріал: суміш лесу, і супісків гумусного шару сучасного грунту. Перехід ясний Нижня частина гумусного горизонту сучасного грунту. Супіски темно-сірі, з коричневим відтінком, макропористі, до підошви шару стають більш світлими.

Горизонт В сучасного грунту. Складений переважно супісками, місцями суглинками темно-жовтого кольору, з великою кількістю червоточин (діаметром близько 2,0 см), кротовин діаметром близько 7,0 см. І кротовини, і червоточини заповнені матеріалом горизонту А1. Із соляною кислотою взаємодіють ділянками, місцями добре видно і вторинні карбонати.

Материнська порода сучасного грунтотворення. Це леси палеві, макропористі, з поодинокими кротовинами. Нижній контакт ясний, підкреслений смугою бурого озалізнення, хвилястий.

Красилівський підгоризонт (похований діяльний шар). Супіщаний, жовтувато-сірий, з голубуватим відтінком (наслідок оглеєння), інтенсивно озалізнений, закипає з соляною кислотою. Породи розбиті вертикальними тріщинами з патьоками білих карбонатів, іноді бурого озалізнення, часто містять дутики до 4,0 см діаметром. В суглинках велика кількість залізисто-манганових новоутворень до кількох міліметрів діаметром, є чорні (манганові - ?) плями до 2,0 см. Нижній контакт ясний, хвилястий.

Лес (надрівненський) найбільш типовий, однорідний, карбонатний, макропористий, палевий, з бурими крапковими залізисто-мангановими новоутвореннями, а також щільними, діаметром до 2 - 3 мм.

Рівненський підгоризонт. Складений супісками карбонатними, палевими, з голубуватим відтінком із-за оглеєння. По верхньому і нижньому контактах підгоризонту смуги бурого озалізнення і сизого оглеєння. У шарі багато плям і лінзочок гумусованого матеріалу до 2,0 см діаметром. Нижня частина шару має більшу щільність, тут смуги бурого озалізнення підкреслюють її складну внутрішню будову, іноді навіть пликативну деформованість порід підгоризонту.

Леспідрівненський, жовтувато-сірого кольору, підвищеної вологості, місцями леси неясношаруваті, що підкреслюється оглеєнням і озалізненням. Леси карбонатні на усю потужність, вони супіщані, з крапковими чорними і бурими залізисто-мангановими новоутвореннями. Нижній контакт ясний, за зміною кольору. Підкреслюється смугою бурого озалізнення.

Підгоризонт наддубнівської соліфлюкції. Супіщаний, місцями суглинистий. Колір порід сірий і зеленувато-сірий. Породи карбонатні, з дутиками діаметром до 3,0 см, значною вологістю. Суглинки пликативно деформовані, що підкреслюється озалізненням. У шарі чимало залізисто-манганових новоутворень. Нижній контакт ясний, хвилястий, підкреслюється смугою бурого озалізнення, під нею добре видно дубнівський грунт. Отже, ми сміливо можемо переходити до опису дубно на наступну стінку, що розташована усього в 7 м південніше, на ці й же стінці кар'єру. Але для перекриття ми відібрали моноліти 47 і 48 з дубно. Описуємо і опробуємо дубнівський грунт по новій, більш широкій, зачистці, в 7 м південніше.

Дубнівський викопний грунт. Колір тут сизий (голубувато-сірий). грунт суглинистий, закипає з соляною кислотою тільки у верхніх 0,5 м шару. Породи шаруваті, містять залізисто-манганові новоутворення до 3 мм діаметром, у верхній частині розрізу дубнівського грунту є псевдоміцелій.

Піддубнівський лес (нижній горизонт верхньоплейстоценових лесів). Суглинистий, жовтувато-бурий, карбонатний, у нижній частині темніший, з червонуватим відтінком. Нижній контакт ясний, за зміною кольору і зникненням карбонатності. Нижню частину цього горизонту можна розглядати як надгорохівську соліфлюкційну пачку. До надгорохівської соліфлюкційної пачки слід віднести і 0,2 м (інтервал 7,4 - 7,6 м) дуже денудованої і частково перевідкладеної (лінзи, гриви) товщі суглинків гумусного горизонту горохівського викопного грунтового комплексу, з неї відібрано моноліти 59, 60. Отже, з глибини 7,2 до глибини 7,7 м ми маємо підстави розглядати як підгоризонт соліфлюкції.

Горохівський викопний грунтовий комплекс. Має добре диференційований профіль.

Горизонт А1 має потужність 0,6 м. він суглинистий, темно-сірий, з коричневим відтінком, не закипає з соляною кислотою, у нижній частині з великою кількістю червоточин до 2 см діаметром. Нижній контакт язикуватий: язики-косми регулярно (через 0,5 - 1,0 м) відходять від нижнього контакту в горизонт В. Ширина косм рідко перебільшує 10 см, глибина до 1,0 м і більше. Є також поодинокі "гігантські" косми.

Нижче наводимо розріз середньоплейстоценових відкладів.

Горизонт В горохівського викопного грунтового комплексу. Він складений супісками червонувато-коричневими і темно-жовтитми, без карбонатними, озалізненими, з вертикальними макропорами, кротовинами до 10 см, заповненими матеріалом горизонту А1 горохова. Тут є велика кількість крапкових і крупніших (до 3 мм) залізисто-манганових новоутворень. Нижній контакт ясний, за зміною кольору і з'явою закипання з соляною кислотою.

Лес карбонатний, за простяганням неоднорідний, неоднорідний і в розрізі. У верхніх 1,0 - 1,2 м він більш однорідний, супіщаний, карбонатний, неясноверствуватий, з патьоками бурого озалізнення і чорного оманганування. Є псевдоміцелій, карбонатні інкрустації тріщин, дутики до 3 см у діаметрі. Місцями тут прекрасно виявлена неповно сітчаста посткріогенна текстура, з висотою сітки до 1 см. А ще краще ця сітка виявлена у нижній половині шару. Тут інтенсивніше оглеєння, ще більше озалізнення, підвищена вологість, зростає кількість залізисто-манганових новоутворень. Нижній контакт хвилястий.

Надтернопільська соліфлюкційна пачка.

Вона двохкомпонентна. Тут представлені описані вище леси, дуже збагачені псевдоміцелієм, дутиками, залізисто-мангановиминовоутвореннями, пликативно деформовані, а також суглинки голубувато-сірі карбонатні, ближчі за своєю морфологією до гумусного горизонту тернопільського грунту. Вони голубувато-сірі, також карбонатні, з великою кількістю залізисто-манганових новоутворень до 0,5 см у діаметрі. Буре озалізнення підкреслює складну язикувато-лінзовидну будову шару. Глейові суглинки більше тяжіють до нижньої частини пачки. Перехід ясний, за зростанням однорідності порід, зміною кольору і літології.

Тернопільський підгоризонт. У даному розрізі є усі підстави розглядати його як тернопільський грунт, з добре розвиненим генетичним профілем. Гумусний горизонт суглинистий, карбонатний, голубувато-сірий, з вертикальними карбонатними вузькими (перші міліметри) тріщинами і великою кількістю чорних пухких залізисто-манганових новоутворень діаметром до 1 см. Нижній контакт ясний, за зміною кольору.

Горизонт В потужністю 0,2 м уже супіщаний, також з великою кількістю залізисто-манганових конкрецій, карбонатів. Досить однорідний, жовтувато-бурий. Нижній контакт поступовий.

Супіски карбонатні, голубуваті, світло-бурі озалізенні, оглеєні, з карбонатними дутиками і великою кількістю крапкових і дещо крупніших залізисто-манганових новоутворень.

Надкоршівська соліфлюкційна пачка складена описаними вище лесами, а також лінзами, гривами суглинків гумусного горизонту коршева.

Коршівський викопний грунтовий комплекс, западинний варіант. грунт другої фази (верхній).

А1 - гумусний горизонт, потужністю 0,5 м. Він легко суглинистий, темно-сірий, однорідний, щільний, безкарбонатний, у нижній частині дещо освітлений. Від горизонту відходять поодинокі косми, приблизно до 1,0 м глибиною. Є також червоточини, до 1 см і чорні залізисто-манганові новоутворення, до 2 - 3 мм у діаметрі. У нижній частині біляста підзолиста присипка.

А2 (елювіальний горизонт) (нижня частина 118 зразка). Він супіщаний (пудра) білясто-коричневий, досить однорідний.

Горизонт В потужністю 0,5 м супіщаний, у верхній частині з білястою підзолистою присипкою, грудкуватий, дуже щільний, коричневий (брудно-жовтий), з великою кількістю чорних залізисто-манганових новоутворень діаметром до 0,5 см, переважно пухких. Перехід загалом поступовий.

Гумусний (А1) горизонт грунту першої фази коршівського грунтотворення суглинистий, темно-коричневий, грудкуватий, дуже щільний, однорідний, лише місцями пробитий космами гумусного горизонту грунту другої фази.

Горизонт В грунту першої фази коршева суглинистий, дуже щільний, безкарбонатний, червонувато-бурий. Тут є крапкові залізисто-манганові новоутворення.

Підкоршівський лес, відмитий від карбонатів, супіщаний значно меншої щільності, однорідний, зволожений (у зоні капілярного підняття).

1,0-1,25м 1,25-1,8м 1,8 - 2,0м 2,0 - 3,0м 3,0-3,6м 3,6-4,1м 4,1-5,4м 5,4 - 5, 9м 5,9 - 6,7м 6,7 - 7,4 м 7,6 - 9,2 м 0 - 0,4 м 0,4 - 2, 1м 2,1 - 2,7 м 2,7 - 3,1 м 3,1 - 3,7 м 3,7 - 4,1 м 4,1 - 6,4 м 6,4 - 6,8 м 6,8 - 7,5 м 7,5 - 8,7 м