Геоморфологічна будова - Палеогеографічні умови формування середньо-верхньоплейстоценових лесів західної частини Волинської височини

Згідно схеми геоморфологічного районування, запропонованої П. М. Цисем [31], Волинська височина є підобластю геоморфологічної області Волино-Подільської височини.

Волинська височина розташована між Волинським і Малим Поліссям, має достатньо чіткі орографічні межі.

Основою Волинської височини служить розмита поверхня крейдово-мергельних порід верхньої крейди. Поверхня відкладів крейди тут значно піднята в порівнянні з сусідніми областями, що пов'язано не тільки з ерозійним розмивом сусідніх територій (Волинського і Малого Полісь), але, вірогідніше, також з тектонічними дислокаціями скидового типу, які підняли в післябаденський час Волинський блок [11]. Кінцеве орографічне оформлення Волинської височини відбулось в результаті ерозійних процесів в антропогені. Волинська височина представляє собою слабо нахилену з півночі на південь рівнину з абсолютними висотами 200-250 і більше метрів з окремо піднятими ділянками денудаційних рівнин.

Долини рік Західного Бугу, Стиру, Горині розділяють її на декілька частин, які відрізняються абсолютними висотами і характером рельєфу, що дозволяє вирізнити окремі геоморфологічні райони.

Західній частині Волинської височини відповілає-Сокальсько-Торчинська височина, яка займає межиріччя Західного Бугу і Стиру. У рельєфі Сокальсько-Торчинськоїпасмової височини виділяються три чітких пасма, розмежованих з одного боку притокою річки Стир - Чорногузкою і притокою Західного Бугу - Лугами - з другого.

Пасма Сокальсько-Торчинської височини мають широтне простягання, яке співпадає у загальних рисах з орографією поверхні корінних порід верхньої крейди, а також плікативних структур у кам'яновугільних відкладах.

Максимальні абсолютні відмітки поверхні району сягають 270-280 м і більше, мінімальні - 200-210 м. Тут дуже розвинутий хвилястий лесовий рельєф.

У рельєфі Сокальсько - Торчинської пасмової височини виділено три чітких пасма, розмежованих притоками р. Стир - Чорногузкою та Липою, з одного боку, і притоками р. Західного Бугу - Лугами з другого. З'ясовано, що в епоху нижньоплейстоценового зледеніння зниження Луга - Чорногузка та Луга - Липа були прохідними та по них проходив стік талих льодовикових вод. Пасма Сокальсько - Торчинської височини мають широтне простягання, що в загальних рисах збігається з орографією поверхні корінних верхньокрейдових порід, а також пологих плікативних структур у кам'яновугільних відкладах. Максимальні абсолютні позначки рельєфу району становлять 270-280 м і більше, мінімальні 200-210 м, максимальні відносні висоти (50 м і більше).[26]

картосхема геоморфологічного районування волинської височини (за п.м. цисем, 1962)

Рис. 1.2. Картосхема геоморфологічного районування Волинської височини (за П. М. Цисем, 1962)

Умовні позначення: а. Сокальсько-Торчинська височина; b. Рівненська хвилясто-горбиста височина; c. Повчанська височина; d. Мізоцька височина (Мізоцький кряж).

Волинську височину, як морфоструктуру другого порядку слід відносити до типу новоутворених морфоструктур. Її будова ускладнюється морфоструктурами нижчого (третього) порядку: Повчанською та Мізоцькою височинами.

Повчанська височина займає межиріччя Стиру та Ікви між Берестечком та м. Дубно й розташована на перетині Волинської тектонічної зони більш дрібними порушеннями меридіонального напрямку. Абсолютні висоти її досягають +320м. Її центральна частина ускладнена діапірами девонських відкладів. Структурні "корені" височини простежуються у рельєфі до середньоюрської поліциклічної поверхні, де вона являє собою ізометричне підвищення до 5 км у поперечнику. Її сучасний морфологічний вигляд був сформований у новітній тектонічний етап. Повчанська височина - це структурно-денудаційна розчленована височина, мозаїчно вкрита елювіально-делювіальним шлейфом лесових відкладів.

Мізоцька височина, яку часто називають Мізоцьким кряжем, досягає висоти +341м. У її будові беруть участь неогенові (міоценові) відклади, які на схилах приток р. Горині, що розчленовують її, утворюють виразні скульптурні форми. [9]

Відклад молюск палеомалакологічний

Похожие статьи




Геоморфологічна будова - Палеогеографічні умови формування середньо-верхньоплейстоценових лесів західної частини Волинської височини

Предыдущая | Следующая