Система освіти в Україні та її фінансування, Загальна характеристика системи освіти та джерела її фінансування - Система освіти в Україні та її фінансування

Загальна характеристика системи освіти та джерела її фінансування

Освіта - одне з головних і невід'ємних конституційних прав громадянина України. Основи регулювання державної політики у сфері освіти сформульовані у Законах України "Про загальну середню освіту" № 651 від 13.05.1999 та "Про вищу освіту" № 1284-ІП від 17.01.2002 р.

Громадянам України гарантується можливість здобуття освіти без будь-яких умов та незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, місця проживання, стану здоров'я та тому подібних чинників. Держава гарантує громадянам загальнодоступність і безкоштовність початкового загального, основного загального, середнього (повного) рівня загальної освіти та початкової професійної освіти, і навіть на основі визначеної кількості державних місць - безкоштовність середнього та вищого рівня професійної освіти у державних і кооперативних освітніх установах. Державні освітні стандарти дозволяють зберігати єдиний освітній простір України. Вони являють собою систему норм, визначених обов'язкових мінімумів змісту основних освітніх програм, вимоги до рівня підготовки випускників, максимальний обсяг навчального завантаження учнів. Реалізація державних гарантій громадян на освіту забезпечується шляхом створення відповідних умов здобуття освіти. Нині поняття "система освіти" сприймається як сукупність чинників, які забезпечують реалізацію її основних функцій: мережу освітніх закладів; освітні стандарти; освітні програми; ресурсне забезпечення - кадрове, наукове, методичне, матеріальне, фінансове; співробітництво з іншими соціальними галузями; управління.

Основним джерелом фінансування витрат на освіту, науку і культуру є Державний бюджет.

Система народної освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно з'єднаних між собою ланок виховання і навчання:

    * дошкільне виховання; * загальна середня освіта; * позашкільне виховання; * професійно-технічне навчання; * середня спеціальна і вища освіта.

В Україні освіта фінансується урядом із загальних податкових надходжень, акумульованих за допомогою різних податків. Разом з тим, певний зв'язок між фондами системи освіти та конкретними податками простежується. Між бюджетами різних рівнів існує розподіл відповідальності за акумуляцію відповідних податків та їх використання.

Основними джерелами фінансового забезпечення освіти є:

Кошти державного та місцевих бюджетів;

Кошти юридичних і фізичних осіб, громадських організацій та фондів, у тому числі благодійні внески і пожертвування;

Кошти від надання навчальними закладами додаткових освітніх та інших послуг;

Гранти;

Кредити на розвиток навчальних закладів усіх рівнів та здобуття освіти;

Кошти від здійснення навчальними закладами економічної діяльності, регламентованої державою.

Видатки на освіту складають найбільшу частину місцевих бюджетів, хоча їх величина може значною мірою варіювати залежно від таких факторів:

Кількості навчальних закладів, що відносяться до юрисдикції даного району;

Обсягу бюджету, який в свою чергу визначається рівнем розвитку виробничої сфери району, обсягом податкових надходжень та тою їх часткою, що залишається у власному розпорядженні району.

В умовах фінансової скрути процес складання бюджету на освіту відбувається не стільки знизу (від навчальних закладів), скільки зверху з обласного бюджету просто доводиться сума бюджету на райони. Бухгалтерії районних відділів освіти вже в межах цієї суми розподіляють видатки на школи, забезпечуючи в першу чергу обов'язкові витрати.

Офіційно заклади освіти мають право отримувати додаткові, позабюджетні кошти за рахунок надання таких платних послуг:

Освітні послуги;

Оренда;

Транспортні послуги;

Продаж виробленої продукції;

Інші.

Залучення додаткових ресурсів через надання платних послуг реально представлено лише у великих містах або в регіонах, де більш-менш розвинений виробничий сектор, в якому зайнята значна частина населення. Найбільш вагомим джерелом позабюджетних надходжень виступають додаткові освітні послуги.

За рахунок коштів батьків та підприємств можуть вводитися навчальні курси понад обсяг, визначений державним стандартом для відповідного освітнього рівня.

Так, в спеціалізованих школах, ліцеях і гімназіях, а також в звичайних загальноосвітніх школах утворюються проліцейні і ліцейні класи, в яких за рахунок коштів батьків збільшується кількість учбових годин по окремим предметам, або вводяться додаткові дисципліни.

Додаткові освітні послуги часто стають формою легалізації платності навчання. В ліцеях, гімназіях (державних) офіційно вноситься плата не за навчання, а плата за додаткові освітні послуги. Не всі діти отримують ці додаткові послуги, але всі батьки платять, розуміючи це саме як плату за більш якісне навчання (менша наповнюваність класів, вищий рівень вимог до учнів, кращий рівень підготовки).

Похожие статьи




Система освіти в Україні та її фінансування, Загальна характеристика системи освіти та джерела її фінансування - Система освіти в Україні та її фінансування

Предыдущая | Следующая