Податкові системи в країнах з розвиненою ринковою економікою - Податкова система та шляхи її реформування

Основні терміни та поняття: структура податкової системи, податкова база, податкові пільги, податкові ставки (нормативи), податкова політика, прямі податки, непрямі податки, пряме оподаткування, непряме оподаткування, оподаткування доходів фізичних осіб, оподаткування доходів корпорацій, податкові надходження.

Для сучасних держав характерним є втручання в різні сфери економічного життя. Різниця лише в ступені цього втручання. У США -- воно менше, а в Швеції -- більше.

Основним інструментом державного регулювання є податкова політика та фінансовий вплив на підприємництво.

Завдяки цьому впливу держави досягають поставленої мети по забезпеченню економічного зросту, провадженню ефективної цінової політики, зайнятості населення країни, створенню системи соціального захисту менш захищених верств населення, створенню рівноваги у зовнішньоекономічній діяльності тощо.

І при цьому збалансування взаємовідносин -- це й є головне завдання в економічній політиці будь-якої держави.

У світовій практиці ведення народного господарства проблема застосування податків є однією з найбільш складних і суперечливих.

Податки пов'язані з існуванням держави. Системи оподаткування в різних країнах світу відрізняються одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов'язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками (нормативами), фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно, оскільки податкові системи формувалися та формуються сьогодні під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.

Як свідчить практика, сьогодні немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно піддавалися критиці з боку суб'єктів господарювання. Як свідчить світова практика, податкові вилучення в розмірі 30-40 відсотків доходів платника -- це той поріг, при перевищенні якого починається процес скорочення його збережень та інвестицій в економіку.

Якщо ж ставки (нормативи) податків і їх кількість досягають такого рівня, що зобов'язує платників сплачувати більше 40 відсотків своїх доходів, то це повністю ліквідує стимули до господарської діяльності та розширення виробництва.

Більшості країн сьогодні властиве помірне оподаткування. І це є результатом проведення такої податкової політики, пріоритет якої полягає в досягненні мети створення стабільного економічного зростання, сприятливого податкового клімату для розвитку господарської діяльності та ефективного вирішення соціальних проблем в державі.

Разом з тим питома вага податків, зборів та обов'язкових платежів у ВВП багатьох країн є досить суттєвою.

Так, від 40 до 50 відсотків становить питома вага зазначених платежів у таких європейських країнах, як Італія, Австрія, Франція, Бельгія, Норвегія, Фінляндія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Данія.

Податкова політика різних країн, як правило, розрахована на залучення приватного капіталу.

При вивченні сучасних податкових систем розвинених країн світу важливим є вивчення їх структури. Передусім це стосується розподілу податкових платежів на прямі та непрямі.

Так, наприклад, в США, Японії, Великобританії, Канаді переважають прямі, а у Франції -- непрямі податки.

Як свідчить практика, існує залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких факторів, як життєвий рівень населення країни, рівень його культури, існуючі традиції в оподаткуванні та шляхи вдосконалення механізму стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, властивості системи оподаткування мінімізувати ухилення від їх сплати.

Так, суттєві масштаби непрямого оподаткування у Франції, Німеччині, Італії обумовлені особливостями соціально-економічної політики, яка проводиться в цих країнах.

Прямі податки ставлять рівень оподаткування в пряму залежність від рівня доходів платника. Ці податки вважаються найбільш справедливими. Пряме оподаткування дозволяє перекласти основний податковий тягар на багаті верстви населення.

Тим не менше непряме оподаткування широко застосовується в багатьох системах оподаткування розвинених країн світу. Так, зокрема, в таких країнах, як Німеччина та Франція, непрямі податки традиційно відіграють провідну роль.

Значна роль непрямих податків у багатьох країнах викликана їх високою фіскальною ефективністю та можливістю забезпечення рівномірності надходження платежів до бюджету.

Однією з найважливіших причин розвитку непрямого оподаткування в країнах-членах Європейського Союзу поряд з історичними традиціями в оподаткуванні є політика уніфікації систем оподаткування країн ЄС.

Результатом такої політики в країнах ЄС стало наближення методів стягнення непрямих податків. У той же час в галузі прямого оподаткування цим країнам надається більша самостійність.

Соціально-економічна політика держав спрямовується на вирішення існуючих в країнах соціальних проблем. Запровадженням пільг в оподаткуванні доходів фізичних осіб проводиться регулювання соціальних процесів у країні.

При цьому значна частина соціальних видатків перекладається на приватні та державні компанії, що також впливає на співвідношення прямих і непрямих податків.

Важливою особливістю систем оподаткування розвинених країн світу є структура прямих податків. Вона відображає залежність співвідношення податку на доходи корпорацій та податку на доходи фізичних осіб від структури національного доходу.

В таких країнах, як США, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Японія, доля оподаткування доходів фізичних осіб в податкових надходженнях перевищує долю податку на доходи корпорацій.

Системи податків у розвинених країнах багатогранні та розгалужені. Вони включають в себе федеральні або загальнодержавні податки, податки регіонів та місцеві податки. Ступінь оподаткування в Європі вище, ніж в Північній Америці. Так, питома вага обов'язкових платежів по відношенню до ВВП в США становить близько ЗО відсотків, Канаді -- 34 відсотків, Франції, Бельгії, Нідерландах, Швеції -- більше 40 відсотків, Німеччині -- 38 відсотків.

У західних країнах через податки вирішуються проблеми екології.

На сьогодні в Німеччині податок на автомобілі залежить від двох факторів. Це, зокрема, об'єм циліндра двигуна (потужність двигуна) та наявність каталізатора. Власники менш потужних автомашин, які оснащені каталізаторами, від податку взагалі звільнені.

Диференційовані податки на автотранспорт, які враховують екологічну чистоту двигуна, запроваджені в США в семидесятих роках і активно застосовуються й сьогодні.

Тепер розглянемо основні засади податкової політики окремих країн світу.

Основні засади податкової політики Сполучених Штатів Америки

Податкова система Сполучених Штатів Америки в сучасному вигляді відповідає завданням не просто фіскальним -- забезпечувати надходження доходів до федерального бюджету, бюджетів штатів та місцевих бюджетів, а й служить інструментом розвитку економіки держави.

При розвинених ринкових відносинах, вільному підприємництву в США невід'ємною складовою господарського механізму є державне регулювання, основним інструментом якого є податкова політика.

До регулювання економіки, крім федеральних властей, активно залучаються й місцеві органи управління. Вони володіють значними власними джерелами фінансових ресурсів, обсяги яких, до речі, за останні 15-20 років у США суттєво зросли. В країні існує більш як 83 тисячі місцевих органів управління, які мають власну фінансову базу.

Проблема формування дохідної частини бюджетів різних рівнів у США знаходиться на першому місці.

За допомогою суто економічних регуляторів, до яких належить й оподаткування, держава примушує приймати такі рішення в господарській діяльності, які в найбільшій мірі забезпечують суспільні потреби.

Крім виконання фіскальної функції система оподаткування служить інструментом економічного впливу на суспільне виробництво, його структуру, динаміку розвитку та розміщення.

Податкова політика в США розрахована на залучення приватного капіталу.

Серед доходів федерального бюджету переважають прямі податки. Доходи ж штатів та місцевих органів влади головним чином формуються за рахунок непрямих податків та майнового оподаткування.

Основними джерелами доходів федерального бюджету США традиційно є податок на доходи громадян та податок на прибуток корпорацій.

Це підтверджується даними, що серед доходів федерального бюджету за прогнозами на 2001 рік податок на доходи громадян становитиме 9,6 відсотка від ВВП, податок на прибуток корпорацій -- 2,1 відсотка, соціальне страхування та пенсійне забезпечення -- 7 відсотків, акцизи -- 0,7 відсотка, інші платежі -- 1 відсоток.

Головним джерелом податкових надходжень до федерального бюджету США, як і в ряді інших країн з розвиненою економікою, є податок на доходи громадян. Це пояснюється, в першу чергу, високим рівнем оплати праці, а також ефективною роботою податкової служби країни.

Ставка податку на доходи громадян побудована за прогресивною шкалою, яка з урахуванням рівня інфляції щорічно коригується.

Громадяни, праця яких пов'язана з отриманням чайових, у разі якщо вони перевищують 20 доларів США, зобов'язані щомісячно звітувати про їх суми роботодавцеві.

Якщо податок на доходи громадян не утримується уповноваженою на це особою, платник податку повинен забезпечити щоквартальне заповнення та подання до органів податкової служби розрахунку суми податку та сплатити її в установлений термін.

Річна декларація про доходи попереднього року подається не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним, якщо за цей період було одержано дохід від 6,8 тисячі доларів США.

Важливим елементом в оподаткуванні є зобов'язання громадян звітувати про доходи неповнолітніх дітей, що знаходяться на утриманні батьків (зарплата, чайові, проценти від фінансових активів, гранти на навчання, які звільнені від оподаткування, тощо). В цьому разі батьки можуть за власним бажанням включити цю інформацію до власної декларації про доходи.

На другому місці серед бюджетних надходжень є податок на прибуток корпорацій. Механізм його стягнення дуже близький до механізму стягнення прибуткового податку з громадян. Податок сплачується щоквартально до 15 числа останнього календарного місяця кварталу виходячи з розрахункової оцінки річної суми податку. Для цього використовується один із двох методів розрахунку:

Сума квартального платежу визначається як 25 відсотків від загальної суми податку, що була наведена в податковій декларації за попередній звітний рік;

Сума квартального платежу визначається як 25 відсотків від суми податку, яку корпорація передбачає задекларувати в поточному році.

При цьому датою подання до податкового органу декларації про прибуток за минулий звітний рік та повної сплати податку є 15 число місяця року, наступного за фінансовим (для корпорацій фінансовий рік може не збігатися з календарним).

Хоча підходи при визначенні прибутку корпорацій, що підлягає оподаткуванню, є аналогічним до тих, що використовуються при оподаткуванні доходів громадян, але й існують важливі відмінності. Це, зокрема, коли корпорація, яка отримала пільгові кредити за ставками, нижчими від ринкових, повинна зазначити цю пільгу як додатково одержаний дохід.

Благодійні внески частково не враховуються при розрахунку оподатковуваного прибутку лише за умови, коли ці внески були зроблені на користь установ, визначених чинним законодавством.

З метою підтримки новостворених підприємств, законодавством дозволяється відносити витрати, пов'язані зі створенням підприємства, до капіталовкладень і амортизувати їх протягом п'ятирічного періоду із моменту створення підприємства.

Для роботодавців законодавством встановлено такі види федеральних податків:

Податок на доходи працівників, які утримуються роботодавцем;

Податки на соціальне страхування та федеральну програму охорони здоров'я;

Податок на незайнятість.

Зазначені податки сплачуються щоквартально. Водночас для акумулювання податків, які утримуються з доходів працівників, ці кошти роботодавцем депонуються.

Ще одним важливим джерелом податкових надходжень федерального бюджету США є акцизи. До них належать податок на діяльність, пов'язану із здійсненням азартних ігор, за одержання виграшу в азартних іграх, за пальне, за надання транспортних послуг та здійснення авіаперевезень, за перевезення пасажирів водним транспортом, за використання важких автомобілів, за розкішні автомобілі, за використання речовин, що руйнують озоновий шар, за виробництво і реалізацію спиртних напоїв та вогнепальної зброї тощо. Вони, як правило, також сплачуються щоквартально.

Податки, які дають найбільш великі та стабільні надходження, спрямовуються до федерального бюджету. На долю федерального бюджету припадає близько 70 відсотків усіх доходів.

Але й місцеві органи управління володіють значними власними джерелами фінансових ресурсів, і в першу чергу за рахунок місцевих податків. Причому за останні 10-15 років у США спостерігається значний ріст обсягів фінансів місцевих органів управління.

Основні засади податкової політики Канади

Система оподаткування Канади в сучасних умовах представлена на трьох рівнях: федеральному (48% державних доходів), провінційному (42%) та місцевому (10%).

Податкове навантаження на платників податків у Канаді розцінюється як високе.

Індивідуальні доходи громадян підлягають оподаткуванню, і надходження прибуткового податку з громадян складають найбільшу частину доходів федерального бюджету, причому їх доля постійно збільшується.

Значними є й надходження до федерального бюджету від податку з прибутків корпорацій, податку на товари та послуги, акцизів, мит та відрахувань до соціальних фондів.

Індивідуальні доходи громадян, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком, обчислюються як різниця між загальним доходом сім'ї і видатками на утримання непрацюючих членів сім'ї, страхові виплати, в тому числі у пенсійний фонд та фонд на безробіття, на навчання та стажування, оплату консультацій податкового інспектора тощо. У розрахунку на сім'ю податок з індивідуальних доходів складає при доході:

До 29590 доларів -- 17 відсотків;

Від 29590 до 59180 доларів -- 5030 доларів фіксованого податку і 26 відсотків від суми доходу, що перевищує 29590 доларів;

Понад 59180 доларів -- 12724 долари фіксованого податку і 29 відсотків від суми доходу, що перевищує 59180 доларів.

В Канаді 53 відсотки від роздрібної ціни палива разом з акцизом становить податок на пальне. Цей податок передбачає стягнення 8,5 центи за 1 літр бензину, 4 центи -- за 1 літр дизельного пального та 9,5 центи -- за 1 літр авіаційного бензину.

У вартості товарів, які придбаваються громадянами, 15 відсотків складає податок на товари та послуги, 7 відсотків з яких спрямовуються до федерального, а 8 відсотків -- до провінційного бюджету.

Відрахування до пенсійного фонду у Канаді проводяться у розмірі 2,8 відсотка, а до фонду на безробіття -- 2,95 відсотка від фонду заробітної плати.

Податкові джерела доходів провінцій складаються з прибуткового податку з доходів громадян, податку з продаж, податку з прибутків корпорацій, акцизів, відрахувань до фондів соціального страхування, податку на подарунки, рентних платежів та різних реєстраційних і ліцензійних зборів.

Основну долю надходжень до бюджету складають надходження з прибуткового податку з громадян та непрямі податки.

Оподаткування податком на нерухомість у Канаді підлягають земля та споруди.

Канада відома наданням податкових пільг окремим категоріям платників податків. Так, зокрема, податкові пільги в країні надаються фермерам, рибалкам, лісничим, інвалідам, а також здійснюється підтримка благодійництва.

Практично кожна сім'я чи громадянин в Канаді може отримати податковий кредит, який спрямовується на утримання дружини або чоловіка, дітей до 18 років, інвалідів, сплату страхування виробництва, майна, нерухомості, автомобілів, від дорожніх пригод тощо. Ці кошти можуть бути використані на покриття виплат до пенсійного фонду та на медичне страхування, витрат на навчання, на благодійність, на підтримку політичних партій (не більше 200 доларів), витрат, пов'язаних із переїздом громадянина на нове місце проживання.

З метою зменшення податкового навантаження платників податків як юридичних, так і фізичних осіб, у проведенні своєї політики держава сьогодні орієнтується на скорочення видаткової частини бюджету.

Основні засади податкової політики Австралії

Податкова система Австралії має три рівні: федеральні, регіональні податки та податки общин, чи місцеві податки. З фіскальної точки зору, в країні переважають фіскальні податки. Податки ж штатів та общин не мають суттєвого значення.

Одним із основних федеральних податків вважається прибутковий податок з юридичних та фізичних осіб.

Прибутковий податок з компаній по суті є податком з прибутку. Його ставка встановлена на рівні 36 відсотків. З 1 липня 2001 року планується її знизити до ЗО відсотків. Одержані компанією за звітний рік збитки без обмежень переносяться на майбутні звітні періоди.

Для підприємств малого бізнесу в країні передбачається можливість застосування спрощеної системи оподаткування та обліку. При цьому вибір системи оподаткування проводиться самим підприємством.

Прибутковий податок з компаній складає близько 15 відсотків доходів федерального бюджету, а прибутковий податок з громадян -- більше половини.

Сьогодні доходи фізичних осіб до 6000 AUD (австралійський долар, який дорівнює 0,59 долара США) оподаткуванню не підлягають.

В Австралії для оподаткування доходів громадян діє чотири податкові ставки з такою прогресією:

Доходи громадян

Ставка прибуткового податку

6001 -- 20000 AUD

17%

20000 -- 50000

30%

30000 -- 60000

42%

Більш як 60000

47%

На сьогодні більш як 80 відсотків населення сплачують прибутковий податок за ставкою ЗО відсотків.

Пенсії, які отримують громадяни, включаються до їх сукупного річного доходу.

Замість раніше діючого податку з продаж в Австралії запроваджено на товари та послуги. За механізмом обчислення та стягнення, податковими пільгами -- це європейський податок на додану вартість, яким за ставкою 10 відсотків-оподатковуються товари, роботи та послуги. Від цього податку звільнено товари, які направляються на експорт, продовольчі товари, медикаменти, послуги з початкової та середньої освіти, медичні послуги, благодійна діяльність, діяльність релігійних організацій.

До системи непрямого оподаткування, як і в інших країнах світу, в Австралії входять мито та акцизи.

Оподаткуванню акцизами підлягають алкогольні напої, тютюнові вироби, бензини й деякі види дизельного пального.

До менш дохідних джерел формування бюджету належать такі податки:

Податок на приріст капіталу, який стягується з прибутку, одержаного від реалізації певних активів (наприклад, акцій);

Податок на дорогі автомобілі;

Пенсійний збір у розмірі 1,5 відсотка від фонду оплати праці;

Податки з процентів, дивідендів, які стягуються у джерела їх виплати;

Податок на нафтові ресурси;

Податок на додаткові виплати.

Податок на додаткові виплати роботодавець сплачує у випадках, коли він надає своїм працівникам додаткові пільги та провадить додаткові виплати. Сюди входять витрати на користування автомобілем, оплата навчання дітей співробітників, оплата будь-яких інших видатків, видача безпроцентних позик або позик з процентами нижчими ніж звичайні банківські ставки тощо. Якщо подібні пільги та виплати становлять більше 50000 AUD для конкретного працівника, то роботодавець з суми перевищення сплачує податок за ставкою 48,5 відсотка, тобто до максимальної ставки прибуткового податку з громадян 47 відсотків додаються відрахування до пенсійного фонду у розмірі 1,5 відсотка.

Питома вага цього податку в доходах федерального бюджету складає 2,3 відсотка. Однак, як свідчить досвід, цей податок для контролю є дуже складним і вимагає великих затрат на його адміністрування.

Урядами штатів стягуються податок на гральний бізнес, гербові збори та мита, земельний податок. Муніципальні ради (а їх більш як 850) можуть встановлювати податки на окремі види майна та на фонд оплати праці.

Бюджети штатів, територій та муніципалітетів головним чином залежать від надходжень податку на товари та послуги.

В Австралії відмовились від стягнення авансових платежів, базованих на доходах минулих звітних періодів. Стягнення всіх видів податків проводиться щоквартально до 21 числа наступного за звітним кварталом місяця на базі фактично одержаних за квартал доходів.

Основні засади податково/політики Китаю

Майже 90 відсотків всіх податкових надходжень у Китаї становлять гербові збори, податок на додану вартість, корпоративний та прибутковий податки.

Прибутковий податок, який в розвинутих країнах світу є основним джерелом доходів бюджету, в Китаї не відіграє істотної ролі.

Сьогодні постало питання щодо стимулювання припливу інвестицій та споживання. Ось чому було призупинено стягнення податку на інвестиції в основний капітал та введено податок на проценти та депозити за ставкою 20 відсотків.

Податок на додану вартість сьогодні стягується за ставкою 15 -- 17 відсотків. Ставку цього податку Уряд планує найближчим часом знизити.

Очікується, що ці заходи повинні стимулювати економічний зріст в країні.

Основні засади податкової політики Швеції

Важливе місце в системі оподаткування займає податок на прибуток корпорацій. Ставка податку встановлена у розмірі 28 відсотків.

Прибуток визначається відповідно до загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку з невеликим корегуванням його з метою оподаткування.

База оподаткування зменшується на суми витрат на ведення бізнесу, з урахуванням процентів за кредитами та на придбання нового обладнання. Однак існує перелік витрат, які не вираховуються. Це, зокрема, суми перевищення норм витрат на розважальні заходи та витрати на проведення операцій з алкогольними напоями.

Норми амортизаційних відрахувань для цілей оподаткування збігаються з нормами амортизації, які застосовуються в бухгалтерському обліку. Норми амортизації будівель залежать, в основному, від цілей використання будівель.

Обладнання з терміном використання менше 3 років або балансовою вартістю не більше 2000 швецьких крон може бути списано в рік його придбання.

Земля не є об'єктом нарахування амортизації.

Дивіденди, одержані від шведських компаній, звільняються від оподаткування.

Одержані в звітному році збитки переносяться на майбутні звітні періоди і погашаються за рахунок одержаних в цих періодах прибутків.

Роботодавець зобов'язаний сплачувати внески до соціальних фондів за своїх працівників у розмірі 33 відсотки від фонду заробітної плати, з урахуванням додаткових виплат та додатково наданих пільг. Понижена ставка внесків у розмірі 21,39 відсотка встановлена на підприємницький та трудовий дохід громадян, чий вік перевищує 65 років.

У деяких сільських північних районах Швеції діюча ставка може бути понижена на 5 -- 10 відсотків.

Більшу частину податку до соціальних фондів сплачує роботодавець. Однак працівник, вік якого не перевищує 65 років, повинен сплачувати внески на індивідуальне медичне страхування в розмірі 3,95 відсотка та на пенсійне забезпечення -- 1 відсоток.

Для розрахунку суми, належної до сплати, база оподаткування підлягає зменшенню на суму витрат, понесених при одержанні громадянином доходів.

Так, зокрема, громадяни мають право на вирахування зі своєї заробітної плати до 1000 шведських крон та витрат на проїзд до місця роботи -- 6000 шведських крон. Право на персональні вирахування надається лише при сплаті муніципального податку в розмірі від 8600 до 18000 шведських крон залежно від рівня одержаного доходу. Як правило, 70 відсотків всіх понесених витрат підлягають вирахуванню із заробітної плати, яка оподатковується.

Громадяни країн -- членів Європейського Союзу, які працюють у Швеції, керуються законодавчими актами ЄС.

Резиденти Швеції зобов'язані сплачувати національний та муніципальний прибутковий податок з громадян з доходу, одержаного на території Швеції, а також за її межами. Резиденти Швеції, які виїжджають за межі митної території Швеції на термін не більше 6 місяців, звільняються від сплати прибуткового податку з громадян за умови, що такий податок сплачено в країні перебування.

Сімейні пари оподатковуються податком окремо. Дохід у розмірі не більше 209100 шведських крон оподатковується муніципальним податком за ставкою приблизно 32 відсотки. Дохід, сума якого перевищує 209100 шведських крон, підлягає оподаткуванню також національним податком за ставкою 25 відсотків. Таким чином, максимальна ставка прибуткового податку з громадян (муніципального та національного) становить 57 відсотків.

Податок за ставкою 25 відсотків повинен утримуватись роботодавцем при оплаті виконаних у Швеції робіт та послуг.

Дохід від капіталу в Швеції підлягає оподаткуванню за ставкою ЗО відсотків. При цьому приріст капіталу обчислюється як різниця між ціною реалізації та ціною придбання товарів.

Система оподаткування податком на додану вартість у Швеції подібна системі оподаткування цим податком в ЄС. Підприємство, яке має обороти, що підлягають оподаткуванню податком, у розмірі більше 1 млн. шведських крон, повинно зареєструватись у податковому органі як платник податку на додану вартість. Якщо обороти не перевищують названу суму, реєстрація не є обов'язковою.

Податок на додану вартість стягується за ставкою 25 відсотків, але продукти харчування та послуги з туризму оподатковуються за ставкою 12 відсотків, газетні видання -- 6 відсотків.

Податок сплачується одержувачем майна, яке переходить за спадком, оподатковується за прогресивними ставками, розмір яких залежить від оціночної вартості одержаного майна та від ступеню рідства. Якщо одержувачем є чоловік або жінка чи дитина, то ставки податку встановлено від 10 (коли майно оцінюється в 300000 шведських крон) до ЗО відсотків (коли майно оцінюється в суму більше 600000 шведських крон). В інших випадках ставки цього податку диференціюються від 10 до ЗО відсотків. Майно, яке успадковується чоловіком або жінкою в розмірі до 280000 шведських крон та дітьми 70000 шведських крон (додатково 10000 шведських крон для дітей віком до 18 років), звільняється від оподаткування.

Такі ж правила в оподаткуванні застосовуються й по відношенню до подарунків.

Ніяких місцевих податків для корпорацій в Швеції не існує.

Основні засади податкової політики Норвегії

Як і в інших країнах із розвиненою ринковою економікою, у Норвегії прибутковий податок з громадян має пріоритетне значення в доходах по бюджету. Фізична особа, яка фактично більше б місяців проживає на території Норвегії, вважається податковим резидентом і зобов'язана сплачувати як національні, так і місцеві податки зі всього доходу, одержаного в країні та за її межами. Нерезиденти мають податкове зобов'язання лише по доходах, одержаних з норвезьких джерел.

З прибуткового податку з громадян виділяється дві групи платників: одинокі громадяни та громадяни, які мають одного або більше осіб на утриманні.

Ставка муніципального податку дорівнює 21 відсоток плюс 7 відсотків -- відрахування до фонду вирівнювання, які сплачуються від суми чистого доходу, що перевищує 23300 норвезьких крон для першої групи та 46000 норвезьких крон -- для другої групи платників податку.

Індивідуальний дохід, який визначається як валовий дохід від трудової діяльності, включаючи пенсії, є об'єктом оподаткування. Національний податок має дві ставки. Для першої групи платників податку, які мають дохід у сумі 220501-248600 норвезьких крон, податок встановлено в розмірі 9,5 відсотка, а при доходах більше 248500 норвезьких крон -- 13,7 відсотка. Для другої групи платників податку діє ставка 9,5 відсотка при одержаних доходах 267501-278500 норвезьких крон, 13,7 відсотка -- коли дохід перевищує 278500 норвезьких крон.

Працівники зі своєї заробітної плати сплачують внески до соціальних фондів у розмірі 7,8 відсотка. Для підприємців ставка внесків до соціальних фондів встановлена в розмірі 10,7 відсотка від одержаних ними доходів, які не перевищують 447600 норвезьких крон, та 7,8 відсотка -- при перевищенні цього рівня доходу. Із суми пенсій також відраховуються платежі до соціальних фондів, але за пониженою ставкою -- 3 відсотки. Така ж ставка застосовується й до доходів осіб віком до 17 років та старше 69 років.

Одержаний дохід може бути зменшений на суми підтверджених фактичних витрат, але не більше 20 відсотків від одержаної суми доходу. З метою оподаткування також вираховується неоподатковуваний мінімум у розмірі 36000 норвезьких крон для першої групи та 29800 норвезьких крон -- для другої групи платників.

База оподаткування може бути зменшена також на суми сплачених процентів, аліментів тощо. Однак, вирахування суми одержаних процентів законодавчо обмежене якщо платник податку має за межами Норвегії об'єкти нерухомості. Таким чином, якщо, наприклад, ЗО відсотків нерухомого майна особи знаходиться за межами митної території Норвегії, то лише 70 відсотків від суми одержаних відсотків вираховуються з оподатковуваного прибутку.

Прибуток, одержаний по акціях та облігаціях, підлягає оподаткуванню за ставкою 28 відсотків як і дохід від інвестицій.

Підприємство, яке протягом календарного року має обороти, що підлягають оподаткуванню податком, у розмірі більше 30000 норвезьких крон, повинно зареєструватись у податковому органі як платник податку на додану вартість.

Податок на додану вартість стягується за ставкою 23 відсотки. Деякі операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Це, зокрема, діяльність в області фінансових та страхових послуг, освітні та медичні послуги, деякі професійні послуги та експортні операції.

Замість податку на додану вартість на окремі види виробничого обладнання в Норвегії за ставкою 7 відсотків стягується податок на капіталовкладення.

У Норвегії в розмірі 70 відсотків встановлено податок з продаж на такі предмети розкоші, як духи, бензин, спирт.

Важливе місце в системі оподаткування країни посідає податок на прибуток корпорацій.

Ставка податку на прибуток корпорацій встановлена в розмірі 28 відсотків. Оподатковуваний прибуток складається з балансового прибутку корпорації, зменшеного на суму витрат на виробництво та реалізацію продукції та на суму сплачених податків до бюджету Норвегії. Виключенням є витрати на проведення розважальних заходів.

Амортизаційні відрахування проводяться лише по тих виробничих фондах, вартість яких перевищує 15000 норвезьких крон і строк експлуатації яких передбачається не менше 3 років.

Для нарахування амортизації норвезьким законодавством встановлено такі норми:

Група активів

Норми амортизаційних відрахувань, в %

Офісне обладнання

30

Придбані цінності

30

Вантажні транспортні засоби, автобуси

25

Легкові автомобілі, обладнання, інструменти

20

Річкові та морські судна

20

Повітряні судна

12

Будівлі, споруди, готелі, ресторани

5

Офісні будівлі

2

Дивіденди оподатковуються на тих же умовах, що і прибуток корпорацій. Виплачені акціонерам дивіденди оподатковуються також і у їх одержувачів.

Законодавчо дозволено перенесення збитків, одержаних у звітному періоді, на майбутні десять років.

Внески на соціальне страхування, які сплачує роботодавець, повністю вираховуються з оподатковуваного прибутку корпорацій.

Поряд з цим, роботодавець повинен сплачувати податок у розмірі 10 відсотків від суми доходу, що перевищує 656000 норвезьких крон.

Заохочуючи децентралізацію розміщення промислових підприємств та переміщення з великих міст до північних районів країни, законодавчо встановлено ставку відрахувань до соціальних фондів, які проводять роботодавці, від 0 відсотків в північних районах країни до 14,1 відсотка -- в центральних областях.

Майно, право власності на яке переходить у процесі дарування або успадкування, підлягає оподаткуванню за ставками від 18 до ЗО відсотків залежно від ступеню рідства та вартості цього майна.

Перші 100000 норвезьких крон вартості такого майна не підлягають оподаткуванню.

Якщо сума податку на майно становить більше 65 відсотків від суми оподатковуваного доходу особи, то ставка податку може бути зниженою. Сплачений податок на майно базу оподаткування не зменшує.

Із вартості купівлі земельних угідь стягується державне мито у розмірі 2,5 відсотка.

Спеціальним податком оподатковуються нафтові та газові компанії.

Основні засади податкової політики Данії

У структурі доходів бюджету Данії близько половини посідає прибутковий податок з громадян. Різні види доходів оподатковуються за різними ставками. Для цілей оподаткування доходи особи диференціюються по таких групах: особисті доходи, доходи від капіталу, оподатковуваного простого доходу та доходу від акцій.

Особистий дохід включає в себе заробітну плату, суми повернутого податку, вартість безплатного житла, витрати по службовому автомобілю, який використовується в особистих цілях, пенсії, дохід від підприємницької діяльності за виключенням понесених витрат та суми процентного доходу.

Дохід від капіталу складається з чистих процентів, оподатковуваного прибутку від продажу акцій, дивідендів від зарубіжних компаній (якщо податок в іноземній державі менший за датський), сум орендної плати за житло, яке надається в найм.

Оподатковуваний простий дохід -- це сукупність особистого доходу та доходу від капіталу за виключенням пільг, вирахувань та звільнень.

Дохід від акцій включає оподатковуваний прибуток від продажу акцій, дивіденди, одержані від датських компаній, зарубіжних компанійиз

(якщо податок в іноземній державі менший чим в Данії), та деякі інші доходи, які розподіляються інвестиційними компаніями.

Дивіденди оподатковуються за ставкою 25 відсотків. Цей податок утримується з платника компанією, яка здійснює свої зобов'язання. Дохід отриманий від дивідендів, що перевищує 33800 датських крон, оподатковується за ставкою 40 відсотків.

Для іноземних громадян у Данії встановлені особливі правила оподаткування. Іноземні громадяни, які знаходяться на території Данії від 6 місяців до трьох років, за умови, що вони є резидентами Данії й найняті на роботу датським роботодавцем, мають постійне представництво, а також їх заробітна плата становить не менше 44700 датських крон, можуть оподатковуватись за спеціальним податковим режимом.

У відповідності до особливого податкового режиму дохід оподатковується за фіксованою ставкою 25 відсотків, а сам податок утримується роботодавцем. Із суми такого доходу іноземного громадянина ніякі вирахування не проводяться.

Прибутковий податок включає в себе державний, муніципальний та церковний податки. Середня ставка муніципального та церковного податків у сумі становить 29,5 відсотків. Ставка державного податку диференційована в залежності від доходу.

Якщо простий податок перевищує 134500 датських крон, додатково встановлюється податок у розмірі 5 відсотків та 15 відсотків -- при перевищенні доходу 243500 датських крон.

Гранична ставка прибуткового податку в Данії встановлена в розмірі 58 відсотків.

Прибутковий податок протягом податкового року на основі попередньої реєстрації сплачується до бюджету авансовими платежами. Суми, які були сплачені понад суму належних до сплати платежів, відшкодовуються платникові з додатковими нарахуваннями у розмірі 4 відсотків.

У 1994 році в Данії запроваджено відрахування до соціальних фондів із ставкою оподаткування 7 відсотків від валової заробітної плати. Ці відрахування проводяться роботодавцями.

Суттєва увага в країні приділяється корпоративному оподаткуванню. Компанія вважається резидентом Данії, якщо вона була зареєстрована згідно з датським законодавством або якщо орган управління цієї компанії розташований на території Данії.

Юридична особа -- резидент Данії має повні податкові зобов'язання по всьому одержаному в звітному році в Данії доходу, включаючи прибуток постійного представництва, доходи від земельних ділянок, авторські гонорари, дивіденди та інші джерела доходів.

Ставка податку на прибуток корпорацій встановлена в розмірі 34 відсотків і застосовується як до резидентів, так і до нерезидентів Данії.

Датським законодавством встановлено досить жорсткі правила визначення оподатковуваного прибутку. Оподатковуваним вважається прибуток, який відображено у фінансовій звітності звітного періоду, зменшений на суму фактичних витрат на ведення бізнесу. Деякі види витрат на відкриття та розширення бізнесу -- витрати на маркетингові дослідження, виплати експертам гонорарів, сплачене за реєстрацію мито, дивіденди та проценти -- зменшують базу оподаткування. З бази оподаткування може бути вирахувано 25 відсотків витрат, понесених на підготовку та проведення розважальних заходів. Однак капітальні витрати звичайно не зменшують оподатковувану базу.

Понесені протягом звітного року збитки можуть бути списаними за рахунок прибутку року, в якому вони були одержані.

Роботодавець зобов'язаний виплачувати за кожного свого працівника, який зайнятий повний робочий день, щомісячний внесок до пенсійного фонду у розмірі 1491 датських крони. Суми, які сплачуються до пенсійного фонду, повністю вираховуються з бази оподаткування при розрахунку податку на прибуток корпорацій.

Підприємства з оподатковуваним оборотом, який перевищує 20000 датських крон, зобов'язані зареєструватися як платник податку на додану вартість.

Ставка податку, в тому числі яка застосовується й по імпортних операціях, встановлена в розмірі 25 відсотків. Експортні поставки товарів та надання деяких послуг (наприклад, медичних, освітнянських, фінансових, страхових, пасажирського транспорту тощо) звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

При неповній або несвоєчасній сплаті податку на додану вартість на платника податку накладаються штрафні санкції, а переплачені суми податку відшкодовуються з бюджету з виплатою процентних нарахувань на суму переплати.

Резиденти Данії сплачують податок на майно, яке знаходиться на території Данії, а також за її межами. Нерезиденти сплачують податок на майно, яке знаходиться на території Данії. Ставка цього податку встановлена на рівні 0,7 відсотків від чистої вартості майна, яка перевищує 2,4 млн. датських крон.

Подружжя оподатковуються податком на майно окремо.

Податок з успадковуваного майна сплачується з вартості всього майна, якщо померлий громадянин є резидентом Данії, та лише з вартості майна, розташованого на території Данії, якщо він є нерезидентом.

Як звичайний дохід підлягають оподаткуванню подарунки. Подарунки чоловікові (дружині), батькам або дітям оподатковуються спеціальним податком на подарунки за ставкою 15 відсотків. Щорічним неоподатковуваним розміром подарунка дітям у Данії вважається 41000 датських крон.

Контрольні питання до розділу 1.11:

/. Проведіть порівняльний аналіз систем оподаткування України та будь-якої розвиненої країни світу.

Чи можна успішно застосувати систему оподаткування однієї з розвинених країн світу в Україні? Яким, на вашу думку, буде очікуваний ефект?

Прямим чи непрямим податкам надається перевага в європейських країнах?

Похожие статьи




Податкові системи в країнах з розвиненою ринковою економікою - Податкова система та шляхи її реформування

Предыдущая | Следующая