Онтологічна перевага питання про буття - Онтологічні аспекти буття

Характеристика буттєвого питання по дороговказній нитці формальної структури питання як такого показала це питання як своєрідний, а саме тим, що його розробка й особливе рішення вимагає ряду фундаментальних розглядів. Відмітність буттєвого питання цілком вийде на світло, однак, тільки тоді, коли він буде задовільно обкреслений у плані його функції, його мети і його мотивів. Поки необхідність поновлення питання була мотивована по-перше, з поважності його джерела, але насамперед з відсутності певної відповіді, навіть відсутності задовільної постановки питання взагалі. Можуть, однак, зажадати довідатися, чому покликаний служити цей питання. Він залишається лише, або взагалі виявляється, тільки заняттям вільно летючій спекуляції про найузагальненіші узагальненості і (або) це найпринциповіше і найконкретніше питання разом. Буття є щораз буття сущого. Всесвіт сущого може по своїм різним сферам стати полем висвітлення й окреслення певних предметних областей. Останні, напр. історія, природа, простір, життя, присутність, мова й т. п. зі своєї сторони дозволяють у відповідних наукових розвідках тематезувати себе в предмети. Наукове дослідження проводить виділення й першу фіксацію предметних областей наївно й вчерно. Розробка області в її основоструктурах відомим образом уже досягнута донауковим досвідом і тлумаченням кола буття, у якому обкреслена сама предметна область. Виниклі так "осново поняття" виявляються найближчим образом дороговказними нитками для першого конкретного розмикання області. Лежить чи ні вагомість дослідження завжди саме в цій позитивності, його власний прогрес полягає не стільки в нагромадженні результатів і заощадженні таких в "підручниках", скільки в запитування про осново устрій тієї або іншої області, що здебільшого вимушено реагує на таке наростаюче пізнання предметів. Власне "рух" наук розгортається в більш-менш радикальної й прозорої для себе самої ревізії осново понять. Рівень науки визначається тим, наскільки вона здатна на кризу своїх осново понять. В таких іманентних кризах наук відношення позитивно досліджує запитування до опитуваних речей саме стає хибким. Усюди сьогодні в різних дисциплінах пробудилися тенденції переставити дослідження на нові підстави. Найсуворіша по видимості й усього прочнее злагоджена наука, математика, упала в "кризу підстав". Боротьба між формалізмом і інтуїціонізмом ведеться за досягнення й забезпечення способу первинного підходу до того, що повинне бути предметом цієї науки. Теорія відносності фізики відбувається з тенденції виявити властиву самій природі взаємозв'язок так, як вона складається "по собі". Як теорія умов підступу до самої природи вона намагається через визначення всіх релятивностей зберегти незмінність законів руху й ставить себе тим самим перед питанням про структуру відданою їй предметної області, перед проблемою матерії. У біології пробуджується тенденція вийти з питаннями за межі визначень організму й життя, даних механіцизмом і віталізмом, і заново визначити буттєвий рід живого як такого. В історіографічних науках про дух порив до самої історичної дійсності прямо через переказ із його поданням і традицію підсилилася: історія літератури повинна стати історією проблем. Теологія шукає більше вихідним, визначеним змістом самої віри й тлумачення, що залишається усередині її, буття людини до Бога. Вона починає потроху знову розуміти прозріння Лютера, що її догматична систематика спочиває на "фундаменті", що зложився не з первинно віруючого запитання й концептуальність якого для теологічної проблематики не тільки не достатня, але приховує й спотворює її. Осново поняття суть визначення, у яких лежача в підставі всіх тематичних предметів об'єктна область досягає що випереджає й веде все позитивне дослідження зрозумілості. Своє автентичне посвідчення й "обгрунтування" ці поняття одержують тому лише в настільки що ж випереджає наскрізному дослідженні самої предметної області. Оскільки ж кожна із цих областей отримана зі сфери самого сущого, таке попереднє й що створює осново поняття дослідження означає ніщо інше, як тлумачення цього сущого на осново устрій його буття. Таке дослідження повинне випереджати позитивні науки; і воно це може. Робота Платона й Аристотеля тому доказ. Таке основополаганіє наук відрізняється принципово від що кульгає ним вслід "логіки", що випадковий стан тієї або інший з них досліджує на її "метод". Воно є продуктивна логіка в тому розумінні, що як би випереджальним стрибком вступає в певну буттєву область, уперше розмикає її в пристрої її буття й подає добуті структури в розпорядження позитивних наук як прозорі орієнтири для запитання. Так напр., філософськи первинна не теорія формування понять історіографії й не теорія історіографічного пізнання, однак також і не теорія історії як об'єкта історіографії, але інтерпретація властиво історичного сущого на його історичність. Так і позитивний урожай кантівської критики чистого розуму спочиває в готуванні до розробки того, що взагалі належить до якій-небудь природі, а не в "теорії" пізнання. Його трансцендентальна логіка є апріорна предметна логіка буттєвої області природа. Але таке запитування - і онтологія, узята в найширшому змісті й без примикання до онтологічних напрямків і тенденцій - сама бідує ще в дороговказної нитки. Онтологічне запитування, щоправда, на противагу онтичному запитуванню позитивних наук вихідне. Воно залишається, однак саме наївно й не прозоро, якщо його розвідки про буття сущого залишають не розібраним зміст буття взагалі. І саме онтологічне завдання якоїсь дедуктивно, що конструює генеалогії, різних можливих способів буття має потребу в переддомовленості про те, "що ж ми властиво під цим вираженням "буття" маємо на увазі". Буттєве питання націлене тому на апріорну умову можливості не тільки наук, що досліджують суще як таким-те образом суще й рухаються при цьому завжди вже усередині певної буттєвої зрозумілості, але на умову можливості самі онтології, що розташовуються колись онтичних наук і їх що обгрунтовують. Усяка онтологія, розпоряджайся вона як завгодно багатої й міцно скріпленою категоріальною системою, залишається в основі сліпої й перекрученням самого свого її призначення, якщо вона колись досить не прояснила зміст буття й не сприйняла це прояснення як свою фундаментальне завдання. Правильно зрозуміле онтологічне дослідження саме надає буттєвому питанню його онтологічна перевага перед простим відновленням високоповажної традиції й просуванням непрозорої дотепер проблеми. Але це предметну-науково-предметна перевага не єдине.

Похожие статьи




Онтологічна перевага питання про буття - Онтологічні аспекти буття

Предыдущая | Следующая