Логіко-методологічні проблеми технічного знання, Технічний об'єкт і предмет технічних наук - Логіко-методологічні аспекти технічного знання

Технічний об'єкт і предмет технічних наук

Технічний об'єкт - це, безсумнівно, частина об'єктивної реальності, але частина особлива. Його виникнення й існування зв'язані із соціальною формою руху матерії, історією людини. Це визначає історичний характер технічного об'єкта. У ньому об'єктивуються виробничі функції суспільства, він виступає втіленням знань людей.

Виникнення техніки - це природничоісторичний процес, результат виробничої діяльності людини. Її вихідним моментом є "органи людини". Посилення, доповнення і заміщення робочих органів - соціальна необхідність, реалізована шляхом використання природи і втілення в преутворених природних тілах трудових функцій.

Формування техніки протікає в процесі виготовлення знарядь, пристосування природних тіл для досягнення мети. І ручне рубало, і стовбур дерева, що виконує функцію моста і т. п. - все це засобу посилення індивіда, підвищення ефективності його діяльності. Природний предмет, що виконує технічну функцію, -- це вже в потенції технічний об'єкт. У ньому зафіксована доцільність його пристрою і корисність конструктивних поліпшень за рахунок підробітку його частин.

Практичне виділення конструкції як цілісності свідчить про актуальне існування технічного об'єкта. Її найважливішими властивостями є функціональна корисність, незвичайне для природи сполучення матеріалів, підпорядкованість властивостей матеріалу відношенню між компонентами системи. Технічна конструкція являє собою з'єднання компонентів; цей порядок забезпечує як можна більш тривале й ефективне функціонування знаряддя, що виключає його саморуйнування. Компонентом конструкції виступає деталь як вихідна і неподільна для неї одиниця. І, нарешті, за допомогою технічної конструкції спосіб суспільної діяльності досягає технологічності. Технологія - це та сторона суспільної практики, що представлена взаємодією технічного засобу і преутвореного об'єкта, визначається законами матеріального світу і регулюється технікою.

Технічна практика виявляє себе у відношенні людини до техніки як об'єктові, до її частин і їхніх зв'язків.

Експлуатація, виготовлення і конструювання тісне зв'язані один з одним і являють собою своєрідний розвиток технічної практики. Як об'єкт експлуатації техніка виступає як деяка матеріальна і функціональна цілісність, збереження і регулювання якої - неодмінна умова її використання. Рушійним протиріччям експлуатації є невідповідність між умовами функціонування техніки і її функціональні особливості. Функціональні особливості припускають сталість умов експлуатації, а умови експлуатації мають тенденцію мінятися. Подолання цього протиріччя досягається в технології, у перебуванні типових технологічних операцій.

Внутрішнім протиріччям технології є невідповідність між використовуваними природними процесами і потребами в підвищенні її надійності й ефективності. Подолання цього протиріччя досягається в конструюванні більш зробленої техніки, за допомогою якої можна використовувати більш фундаментальні закономірності природи. Техніка не пасивна стосовно технології, засіб впливає на мету. Нова техніка змінює технологію, технологія сама стає засобом реалізації внутрішніх достоїнств сконструйованої техніки.

У конструюванні з найбільшою повнотою виявляється соціальна сутність технічного об'єкта. У ньому синтезується конструктивна структура відповідно до заданого суспільства виробничою функцією. Техніка утворить умову розвитку суспільства, опосередковує його відношення до природи, є засобом дозволу протиріч між людиною і природою. Технічний об'єкт - носій виробничих, технологічних функцій людини. Без технічного прогресу неможливе досягнення соціальної однорідності суспільства і всебічного розвитку кожного індивіда.

У такий спосіб поняття "технічний об'єкт" носить метологічний характер і виконує важливу функцію в теоретичному аналізі техніки і технічних наук.

Технічний об'єкт - це не тільки об'єкт технічної практики, але і матеріальний засіб доцільної суспільної діяльності. Він функціонує в суспільстві й удосконалюється як технічний базис суспільного виробництва. У процесі удосконалювання технічний об'єкт ускладнюється і якісно міняється. Така зміна об'єкта відбувається в результаті, по-перше, усе більшої концентрації в кожнім наступному реалізованому проекті матеріальних ресурсів і науково-технічної думки; по-друге,- у результаті використання природних ресурсів, що збільшується, за допомогою об'єднання машин у величезні системи.

Технічний об'єкт не є чимось застиглої й аморфним. Знаходячись у безперервній взаємодії із суб'єктом і піддаючи перетворенню в ході свого функціонування в суспільній системі, технічний об'єкт закономірно розвивається. Можна відзначити наступні закономірності його розвитку:

Зміна технічного об'єкта як особливої частини природи - перетворення технічного засобу з модифікованого предмета природи у використовуваний у виробництві природний процес;

Збільшення концентрації матеріально-технічних ресурсів і науково-інженерної думки в об'єкті, що споруджується;

Становлення великих технічних і соціально-технічних систем;

Включення в технічний об'єкт нових природних процесів і використання в ньому більш глибоких і фундаментальних закономірностей;

Зростання доцільності і раціональності будівлі технічного об'єкта;

Інтенсифікація взаємодії техніки і природи;

Поглиблення соціальних наслідків технічного прогресу;

Наближення внутрішньої досконалості технічного об'єкта до природи, що у плані природності залишається для нього ідеалом.

Здобуваючи велику природність, технічний об'єкт, однак, залишається доцільним засобом діяльності людини і не може внаслідок цього стать тотожним природі.

Взаємодія суб'єкта й об'єкта завжди доцільно і виділяє ту предметну область, що корисна для досягнення мети. Предметну область об'єкта ми розуміємо як сукупність його властивостей. Носіями властивостей є компоненти технічної системи, що може виступати і як технічний засіб, і як технічний матеріал, і як технологічний метод.

Властивості технічного об'єкта виявляються в технічній практиці і фіксуються в знанні прийомів експлуатації, виготовлення й удосконалювання техніки. Емпірично знайдені пропорції між частинами технічного засобу й опис матеріалу й особливостей різних конструкцій ще не утворять технічної науки, але ведуть до формування "технічних предметів", щодо стійких зведень про технічні пристрої, про їхні істотні компоненти і властивості. У виді таких предметів сформувалися, наприклад, опису підйомно-транспортних механізмів, годин, найважливіших ремесел і матеріалів.

Перехід до машинної техніки, передача робочих знарядь механізмам викликали в житті конструювання технічних пристроїв, що зажадало теоретичної розробки поняття "машина" і одержання різних її ідеалізацій (кінематичної пари, динаміки сил, конструкції).

На формування понять технічної науки впливають закономірності, розкриті в ході вивчення природничих наук, зокрема, теоретичної механіки. Разом з тим варто визнати, що поняття технічної конструкції одержує своє вираження усередині технічного знання. Історично воно формується як система положень про машину, механічну сукупність частин і їхньому закономірному відношенні, що забезпечує одержання потрібного ефекту.

Формування технічних дисциплін відбувалося різними шляхами. Технічні дисципліни про двигуни грунтуються на результатах природознавства, на знанні законів природи і застосуванні законів фізики до техніки. Прикладний характер носять технічна кінематика, динаміка машин і навчання про деталі машин. Ці дисципліни сформувалися на базі теоретичної механіки і нарисної геометрії, що виразилося в створенні спеціальної мови.

Технічні науки формувалися не тільки шляхом додатка природознавства до техніки, але і шляхом використання багатовікового досвіду техніки, його осмислення і додання йому логічно чіткого виду. Таким шляхом формувалися науки про різні типи машин, матеріалознавство й ін. Перевірені на практиці емпіричні дані цих технічних дисциплін зберігалися і включалися в загальну науку про машини. І дотепер багато прийомів виготовлення й експлуатації техніки не одержали належного теоретичного обгрунтування.

Формування технічної науки поклало кінець ремісничому відношенню до техніки, коли ті або інші механізми удосконалювалися вроздріб протягом багатьох десятиліть і навіть сторіч. Розуміння того, що машина являє собою перетворення руху у форму, потрібну виробництву й у своїй сутності складену з кінематичних пар, лягло в основу наукового конструювання різноманітних технічних пристроїв у XIX в.

Зі сказаного видно, що технічна наука досліджує свій об'єкт, хоча вона здатна пояснити функціонування і ремісничих, ручних знарядь праці, що створювалися без наукового обгрунтування. Об'єкт технічної науки формується в процесі виділення істотних і необхідних властивостей техніки, конструювання машини. Машина, її компоненти, відносини між ними, їхня композиція, природна основа компонентів і технологічний процес - все це об'єкт технічної науки.

Об'єкт технічної науки є джерелом науково-технічного пізнання. Його дослідження дає, зокрема, конструктивні структури і їхні елементи. У структурі фіксується стійкість, повторюваність, необхідність, закономірність композиції елементів машини. Стосовно структури компонентів машини виступає у виді елемента. Уявне одержання елемента структури зв'язано з відволіканням від фізичної розмірності і природної основи компонента. У кінцевому рахунку всі науково-технічні поняття є відображенням технічного об'єкта.

Поняття "технічний об'єкт" і "об'єкт технічної науки" виконують різну методологічну функцію у філософському аналізі техніки і науково-технічного пізнання. У понятті "технічний об'єкт" фіксується реально змінювана в практиці сторона об'єктивного світу. Технічний об'єкт відображається у філософських, суспільних, природних і технічних науках, і щораз наука вичленує властиву їй предметну область. У понятті "об'єкт технічної науки" фіксується предмет технічних наук, їхнє відношення до об'єктивної реальності. Головним об'єктом технічних наук є машина, тому що з її допомогою організується технологічний процес і нею він регулюється. Машина полегшує і заміняє працю людини, служить засобом досягнення мети. Взаємодія робочого знаряддя з об'єктом перетворення складає особливу предметну область технічної науки - технологію. Важливу предметну область утворить і опір матеріалів, з яких виготовляються деталі машин і які піддаються в машині напругам, деформації й ін.

У технічній науці насамперед виділяються дослідження елементів, їхніх відносин і технічних структур. Для формування предмета технічної науки важливо виділити, описати і пояснити технічні елементи, їхні відносини і можливі структури, у яких матеріалізуються корисні для суспільства виробничі функції. Але на цьому технічна наука не кінчається. Вона містить у собі правила синтезу нових технічних структур, розрахункові методи і форми проектування. Думкою сконструйовані технічні структури піддаються аналізові. Вони досліджуються з погляду законів динаміки, конструювання, технології й експлуатації. Тільки після цього можливі теоретичні висновки про важливість і корисність отриманих результатів.

Своїм дослідницьким характером технічна наука відрізняється від технічної творчості, для якого важливий практичний цілеспрямований синтез технічного пристрою, коли створюється схема механізму для наперед заданих виробничих функцій. Часто такий синтез здійснюється без відповідного теоретичного обгрунтування.

Правила і норми проектування, графічні й аналітичні методи розрахунку зближають технічну науку з технічною творчістю, проектно-конструкторськими роботами. Предмет технічних наук формується в безпосередній залежності від творчості техніки. У цьому - специфіка технічних наук, що являють собою засіб удосконалювання техніки, переосмислення природничонаукових даних, відкриття технологічних методів і винаходу технічних конструкцій.

Як найважливіший фактор технічної творчості виступають правила, що передбачають досягнення міцності і надійності технічного засобу, зносостійкості і теплостійкості його деталей і ін. Ці правила утворять рамки конструювання, крім із нього те, що не відповідає виробленим технічною наукою критеріям функціонування машин. На базі правил і норм інженерної діяльності розробляються методи рішення задач. Принципи виступають як передумови діяльності, як її організуючий і направляючий початок. Таким чином, у предмет технічних наук входять не тільки закономірності технічного об'єкта, але і закономірності технічного проектування, методи, правила, норми і принципи проектування техніки.

Похожие статьи




Логіко-методологічні проблеми технічного знання, Технічний об'єкт і предмет технічних наук - Логіко-методологічні аспекти технічного знання

Предыдущая | Следующая