Аналітична філософія - Критичний раціоналізм, неопозитивізм і аналітична філософія

Криза настанов логічного по-зитивізму дала поштовх для пошуку розв'язання цих же проблем аналітичною філософією (назва походить від ме-тоду, яким користувалися його представники - аналізу мови), яка почала бурхливо розвиватись у 40-ві роки XX ст. в Англії, а пізніше в США. Передумови її були закладені Бертраном Расселом (1872-1970) і Джорджем Муром (1873-1958), а наймогутніший поштовх був наданий пра-цями Людвіга Вітгенштейна (1889-1951) періоду 40-50 років. До цієї течії також належать їх послідовники Гілберт Райл (1907-1976), Джон Остін (1911-1960) - представники так знаної кембриджсько-оксфордської школи.

Взагалі аналіз мови як засобу, за допомогою якого ви-ражається філософське знання, є одним з тра-диційних філософських методі" поряд з діалектикою, фе-номенологією, трансцендентальним методом та ін. До цього методу вдавались ще номіналісти (Оккам), Гоббс та ін. У XX ст. аналітична філософія (лінгвістичний аналіз), набув-ши особливого поширення в англомовних країнах, стає од-нією з найвпливовіших течій.

Аналітична філософія (філософія лінгвістичного ана-лізу) багато в чому продовжує традицію логічного пози-тивізму (неопозитивізму). Це стосується, зокрема, дослі-джуваної проблематики і розуміння функції філософії. Однак між ними існує і принципова відмінність. З цього приводу російський філософ В. Лекторський зазначав: "Лінгвістичний аналіз свідомо протиставляє себе логіч-ному позитивізму. Це виразилось у принциповій відмові лінгвістичних аналітиків від верифікаційної теорії зна-чення..., в неприйнятті тези про те, що наукові міркуван-ня є ідеальною моделлю всякого осмисленного міркування..." Звідси випливали далекосяжні висновки, зокрема і такі, що філософські, релігійні, політичні та інші мовні вислови є також осмисленими.

Найсуттєвіша відмінність аналітичної філософії від неопозитивізму полягає в переосмисленні природи мови і, відповідно, природи значення. Мова розуміється ними не як штучна знакова система (на зразок наукової мови), значення виразів якої набувається через верифікацію, а як елемент життєдіяльності людини, вона функціонує як складова в різних життєвих ситуаціях. Цю мову, що є складником певної ситуації, Вітгенштейн називає "мовою-грою".

Буденна мова, на його думку, є множинністю таких си-туативних контекстів (ігор). Слова чи вислови не мають раз і назавжди заданого значення. Значення слова - це той чи інший спосіб вживання його в певному життєвому контексті (грі). Метафізичні проблеми, на думку представ-ників аналітичної філософії, виникають тоді, коли значен-ня слів, вироблені в одному контексті, переносяться на ці ж слова, але вживані в іншому контексті (іншій грі). Це, зокрема, стосується вживання філософських слів у науко-вому значенні. Намагання метафізики за взірцем науки схопити сутність речей за допомогою таких слів, як "знан-ня", "буття", "об'єкт", "я" та ін., призводить до плутанини, псевдопроблем, які знімаються методом лінгвістичного ана-лізу. На думку Вітгенштейна, не існує єдиного значення цих слів, і для уникнення "метафізичної" плутанини необ-хідно зводити їх до буденної мови для з'ясування мно-жинності їх значень. Тому метафізика не може бути нау-кою про "знання", "буття", "я" та ін. Метафізичне знання має право на існування, але не в науковому статусі (без претензії на науковість).

Науковою філософією може бути тільки лінгвістичний аналіз, що стає своєрідною лінгвістичною терапією, засо-бом розв'язування вузлів, що виникли внаслідок нестрогого вживання слів. Функція такої філософії полягає в мовному аналізі "гріхів" попередніх філософів.

Аналітики не заперечують права на існування тради-ційної філософії (метафізики). Але ця метафізика не по-винна претендувати на статус науки. Вона, на їх думку, є особливим способом бачення світу, до якого не завжди мо-жна підходити з позиції "істина" - "хибність". Така метафізика навіть може давати імпульси розвитку науки, але сама не повинна прагнути бути наукою чи підміняти її.

Отже, представники аналітичної філософії, як і неопо-зитивісти, також різко розмежували філософію і науку, але, на відміну від неопозитивістів, вони не заперечували традиційної філософії (метафізики) як особливої сфери знання. Аналітична філософія і неопозитивізм продовжили лінію емпіриків та позитивістів у XX ст.

Похожие статьи




Аналітична філософія - Критичний раціоналізм, неопозитивізм і аналітична філософія

Предыдущая | Следующая