Публіцистичний і науковий стилі. Етика діалогу - Публічний виступ

Продовженням першого питання - культура мови - є публічний виступ і мовленнєва культура, культура діалогу. Однак ми знаємо, що усне спілкування поділяється на публічне й приватне. Особливим різновидом усного спілкування є публічний виступ. Пристрасне переконливе слово - дійовий засіб впливу на слухачів. Але якщо у першому питанні ми детально зупинялися на офіційно-діловому стилі, то тепер поглянемо на публіцистичний стиль і дамо відповідь на такі питання:

    1. Яка функція публіцистичного стилю? 2. Які є різновиди публіцистичного стилю? 3. Коли вживаються тексти публіцистичного стилю? 4. Які особливості цього стилю? 5. Які жанри публіцистичного стилю? 6. Що спільного в текстах публіцистичного, наукового й офіційно-ділового стилів?

Завважимо, що основна функція публіцистичного стилю - це діяння, вплив на читача або слухача, переконання в правильності висловлених думок. Обставини мовлення: передача інформації з метою пропаганди певних ідей, впливу на широкі верстви населення.

Сфера вживання: публіцистичні статті, виступи в газетах, журналах, по радіо, на телебаченні, на зборах, мітингах тощо. Загальні ознаки: пропагандистський характер, точність, логічність доводів, урочистість, піднесеність, офіційність, експресивність. Публіцистичний стиль атрибутують такі мовні ознаки: писемна й усна форми мовлення, суспільно-політичні слова, емоційно забарвлені слова і вирази, газетні штампи, речення різної структури, монологічна (іноді діалогічна) форма тексту. Типи мовлення - розповідь, опис, роздум.

Публіцистичний стиль є одним з найбільш дійових, широковживаних з-поміж інших стилів. Як бачимо, основна функція публіцистичного стилю - діяння, вплив на читача (слухача).

Слово публіцистичний (від латинського publicus - суспільний, народний) послужило для утворення слова публіцистика - особливого жанру літературних творів, в яких висвітлюються актуальні питання суспільного життя людей.

Публіцистичний стиль забезпечує різні потреби суспільства, пов'язані з політикою, адміністративною і господарською діяльністю. На відміну від наукового й офіційно-ділового публіцистичний стиль визначається пропагандистським характером. Його завдання - агітація, активний вплив на читача і слухача. Цей стиль поєднує в собі точність висловлення, логічність доводів з відкритим вираженням експресії та емоційного забарвлення окремих фраз. Мета публіцистичних творів полягає у з'ясуванні певних суспільно-політичних питань, переконанні читачів та слухачів у правильності висловлених думок, а також в активності впливу цих думок на них.

У публіцистичному стилі широко використовуються суспільно-політична лексика, політичні гасло й заклики, урочисті фрази, риторичні запитання та засоби сатири й гумору. Основна форма викладу - монолог. Публіцистичний стиль вбирає в себе елементи офіційно-ділового і наукового стилів. Про силу впливу наукового стилю і спеціальної фразеології на публіцистичний стиль свідчить активне, образне, метафоричне застосування наукової термінології. Не останнє місце в публіцистичному стилі посідають образність та інші риси художнього стилю. Вживаються в мові публіцистики і штампи. Але надмірне вживання готових сполук і конструкцій псує мову газет, журналів, тому треба уникати надмірності штампів у публіцистичному мовленні. У статтях, виступах на зборах, мітингах, міжнародних конгресах відбиті важливі питання політики держави й уряду.

Автори цих статей, виступів намагаються активно впливати на розум людей, достукатися до сердець кожного індивіда, переконувати слухачів і читачів у правильності своїх думок. Ось тому для публіцистичного стилю властиві урочистість, піднесеність.

Тут вживаються слова суспільно-політичної лексики та словосполучення на зразок: суверенна Україна, ринкова економіка, українська культура, демократія, посланці народу та ін. Вживаються лозунги, заклики, гасла у вигляді окличних речень: Слава Україні! Слава і честь людям праці! Братаймося - поборемо!

Тексти публіцистичного стилю бувають різних жанрів: інформаційна стаття (замітка), стаття (замітка) дискусійного характеру, нарис, репортаж, інтерв'ю, памфлет та інші. Зразками публіцистичного стилю є статті, публічні виступи І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, Б. Грінченка, В. Винниченка, О. Гончара, І. Дзюби, В. Дончика, А. Погрібного, В. Яворівського, Р. Лубківського й багатьох інших громадських діячів.

Сучасний публіцистичний стиль - це мова газет, журналів, радіо, телепередач, кінопубліцистика, ораторське мовлення.

А тепер розкриємо сутність наукового стилю. Саме до цього стилю студенти звертаються під час написання рефератів, курсових і дипломних робіт. Спробуємо дати відповідь на такі питання:

    1. Яка функція наукового стилю? 2. Які є різновиди наукового стилю? 3. Коли вживаються тексти наукового стилю? 4. Які особливості цього стилю? 5. Що спільного в текстах публіцистичного, наукового й офіційно-ділового стилів?

Отже науковий стиль - це мова науки, техніки, освіти. Його основна функція - повідомлення про наукові досягнення в різних галузях знань. Одначе акцентуємо: в науковому стилі авторське "я" відсутнє.

В межах цього стилю виділяються різновиди (підстилі):

    А) власне науковий підстиль. Він розрахований на фахівців певних галузей (сільське господарство, техніка, математика, хімія, філологія тощо). Ось приклад речення з філології: "У прозовому тексті письменники вживають метафори-субститути (порівняння), що виконують передовсім образотворчу функцію, звідси виникає розгорнута метафора. Метафора-субститут (означник-субститут) є саме тим грунтом, де виростає розгорнута метафора"; Б) науково-публіцистичний підстиль (літературно-публіцистичні статті, висвітлення наукових проблем з точки зору публіциста); В) виробничо-технічний підстиль - це фахова література різних сфер господарства й виробництва; Г) науково-навчальний підстиль використовують ті, хто опановує знання. Зразок з навчального посібника Г. Осовської "Основи менеджменту" (К. Кондор, 2003. - С. 352): "Класичний підхід до прийняття управлінського рішення полягає в дотриманні певної процедури і виконання обов'язкових дій. Основою будь-якого рішення є проблемна ситуація, що вимагає розв'язання. Завдання менеджера на цьому етапі полягає в аналізі проблемної ситуації, тобто у визначенні симптомів "хвороби", вивченні стану справ і мети, попереднього формулювання критеріїв рішення"; Д) науково-популярний підстиль адресований для широкого кола читачів-нефахівців. Наведемо зразок з історичного дослідження: "Багатьох судили в той час, посилювалися репресії. Тільки у Волочиському районі 1932-го репресували 922 чоловіки, що на 516 чоловік більше з попереднім роком (Державний архів Хмельницької області. - Ф. Р.50:197). Виходячи з наведених архівних даних, отже, підсумуємо: в держави зерна було достатньо, лише не для селян. Влада на місцях, відчувши підтримку згори, спеціально знущалася над хліборобами, над їхніми дітьми. Таємними циркулярами через спец. донесення верховоди Кремля скеровували політику на великий терор, що нині говоримо геноцидом. Такий курс більшовиків взято ще 1929-го".

Як бачимо, кожен підстиль характеризується особливостями, зумовленою сферою його вживання. Ознаки, властиві науковому стилю - чіткі й точні формулювання, аргументація положень, висновків, об'єктивність, логічна послідовність й однозначність викладу, що досягається завдяки використання спеціальних термінів (характерні для тієї чи іншої галузі), стійких термінологічних сполучень, загальнонаукової абстрактної лексики. В науковому стилі широко використовуються схеми, таблиці, графіки, символи, формули.

Текст ділиться на розділи, пункти, підпункти, параграфи. Цим самим досягається чіткість та логічність викладу (подібно до офіційно-ділового стилю). Треба пам'ятати, що текст наукового стилю насичений цитатами, покликанням на архівні матеріали, літературу - джерела інформації. В науковому стилі - на першому місці новизна досліджень, викладення теоретичних положень, аргументів, власне бачення проблеми і шляхи її розв'язання. Науковий стиль виділяється синтаксичною будовою: переважають складні речення, ускладнені дієприслівниковими та дієприкметниковими зворотами, вставними словами й конструкціями. Власне, науковий стиль характеризується переважанням іменників над дієсловами (значна частина наукових термінів - це іменники), відносних прикметників над якісними. Зупинимося на культурі діалогу. Культура діалогу залежить від загальної культури, начитаності. Скажімо, культура ділового мовлення вимагає від студента умінь писати заяву, протокол, акт, розписку, доручення тощо. Але кожна людина повинна ще й уміти читати та розуміти ділові папери.

У кожному конкретному випадку написання ділових паперів треба знати їх будову і ті мовні засоби, за допомогою яких вони оформляються.

Щоб забезпечити культуру ділового мовлення, треба дотримуватись вимог, що ставляться до оформлення ділових паперів. Це такі вимоги:

    1. Чітке дотримання прийнятих форм ділового спілкування (їх будови, набору реквізитів, правильне використання слів - рекомендуємо, наказую, доповідаю, гарантуємо, прошу, ухвалити та їм подібні); 2. Дотримання норм літературної мови, вживання зрозумілих, найбільш переконливих слів; 3. Відповідність мовних засобів їх стильовому призначенню (уникнення розмовних, емоційних, діалектних, просторічних слів); 4. Логічність формування думки, чіткість і послідовність викладу, членування тексту відповідно до будови ділового паперу; 5. Стислість вираження думки, строга відповідність слова його значенню, об'єктивність викладу фактів.

В офіційно-діловому стилі вживаються пасивні конструкції: визначаються завдання, доводиться до відома, обговорюється план, встановлюються строки виконання, задовольняються вимоги.

Похожие статьи




Публіцистичний і науковий стилі. Етика діалогу - Публічний виступ

Предыдущая | Следующая