Спілкування як науково-практична проблема - Етика і психологія ділового спілкування

Етика і культура спілкування в пам'ятках історії та літератури

Спілкування як процес і продукт життєдіяльності людей має багате минуле, а як результат наукових досліджень - коротку історію. Першим написав спілкування на території України ще у V столітті до н. е. Геродот. Він розповідав, як наші пращури спілкувалися при світлі вогнища, "казали казку", "баяли байку". Цікаві свідчення того, як у далекі часи жили люди, як вони захищали свою землю, як розвивали ремесла і, звичайно, як спілкувалися дає Вересова книга або "Скрижалі буття українського народу", - збірка польських пам'яток У-ІУ ст. Люди вміли спілкуватися бо правили п'ятнадцять віків через віче, де будь-хто міг слово сказати - і то було благом. Узагалі слово для людей було вагомою частиною життя, через нього вони доходили згоди й розв'язували свої життєві проблеми.

Уже тоді встановилися певні звичаї та традиції, що регулювали життя членів громади. Повага до старілих, взаємодопомога, хоробрість, чесність смали загальноприйнятими нормами моралі. Дещо пізніше, коли на території Київської Русі відкрилися перші бібліотеки, школи, набуло розвитку мистецтво, тобто закладалася культура слов'янських народів, з'являються пам'ятки, що підтверджують прагнення тодішнього суспільства вплинути на людину, на її думки та почуття, дати їй християнські правила, норми поведінки й спілкування.

У ті часи чи не найбільший вплив на людину, на її взаємини з іншими, на формування етики Та Культури спілкування мали центри духовної культури та духовні особи-мислителі. Вони викладали

Граматику, арифметику, астрономію, риторику, діалектику, логіку, мистецтво. Вони мали не лише освітню мету, а й формували культуру поведінки, мовлення та спілкування людей.

Похожие статьи




Спілкування як науково-практична проблема - Етика і психологія ділового спілкування

Предыдущая | Следующая