Поняття, класифікація та оцінка зобов'язань - Облік у зарубіжних країнах

Зобов'язання виникають унаслідок здійснення підприємством господарських операцій, пов'язаних з отриманням кредитів, а також товарів і послуг з відстроченням платежу. Майнові відносини між суб'єктами господарювання, що виникають у результаті здійснення таких операцій, набувають характеру цивільно-правових зобов'язань.

Із цього визначення випливає, що в будь-якому зобов'язанні розрізняються:

    * суб'єкти; * об'єкти; * зміст зобов'язання, що забезпечує індивідуалізацію зобов'язання у кожному конкретному випадку.

Суб'єктами зобов'язання можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Це:

Кредитор - особа, якій належить право вимоги;

Боржник -- особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги кредитора.

Кожний із суб'єктів зобов'язання має права й обов'язки, юридичне однакове положення і не підпорядкований іншому.

У деяких зобов'язаннях один із суб'єктів виступає виключно як кредитор, інший - виключно як боржник. Однак здебільшого кожен з учасників зобов'язання е водночас і кредитором, і боржником, оскільки обидві сторони можуть мати права й обов'язки одна перед іншою.

Об'єктом зобов'язання є те, на що спрямовані права й обов'язки суб'єктів. Так, кредитор має право вимагати від боржника, а боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші. Отже, об'єктами зобов'язань є дії. Наприклад, у договорі купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно, а покупець -- оплатити його.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства іншим підприємствам, організаціям та особам, яка виникає внаслідок здійснення фірмою різних Угод. Заборгованість передбачає сплату в майбутньому Грошима, товарами або іншими послугами.

Заборгованість зветься ще пасивами підприємства. Кредиторська заборгованість - це залучені засоби, які формують частину активів.

Заборгованість поділяється на:

    - короткострокову (поточні пасиви); - довгострокову.

Короткострокові зобов'язання (або кредиторська заборгованість) включають в себе борги, які мають бути погашені На протязі року або одного господарського циклу незалежно від його тривалості.

Менеджери, інвестори, кредитори приділяють велику вагу показникам фінансового стану, зв'язаних з поточними пасивами, а саме:

    - показнику поточної платоспроможності; - чистому (капіталу).

Загальним правилом є те, що зобов'язання реєструється в обліку тільки тоді, коли по ньому виникає заборгованість. Зобов'язання, які підлягають виконанню, але будуть виконанні в майбутньому, не є заборгованість і не відображаються в обліку (наприклад, зобов'язання фірми виплачувати 30 тис. дол. в рік, тому чи іншому працівнику.)

Оцінка зобов'язань. Кредиторська заборгованість (зобов'язання) оцінюються сумою грошей, необхідних для сплати боргу, або вартістю товарів і послуг, які необхідно надати для погашення боргу.

Для більшості зобов'язань сума боргу відома, крім тих випадків, коли вона має бути розрахована (наприклад, зобов'язання по гарантійному обслуговуванню запчастинами).

В залежності від порядку визначення сум заборгованості всі зобов'зання поділяються на:

Фактичні;

Оцінюючі або умовні.

Фактичні зобов'язання включають в себе заборгованість по рахунках постачальників, векселям виданим, дивідендам до сплати, податку з продаж, акцизним зборам, нарахованій заробітній платі, по одержаних авансах, по поточній частині довгострокових зобов'язань.

Характерною рисою фактичних зобов'язань є знання фактичної суми заборгованості. Фактичні зобов'язання виникають на основі договору, контракту або законодавства.

Оцінюючі - це такі зобов'язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати.

До них відноситься заборгованість по податку на прибутки, на майно, гарантійні зобов'язання, заборгованість по оплаті відпусток.

Сюди можуть бути віднесені (або виділяються в окрему групу) так звані умовні зобов'язання, наприклад зобов'язання по судовому позову (іск) до нашої фірми і т. і.

Якщо умовні зобов'язання обгрунтовані (доказана їх можливість), а також обгрунтована (оцінена) їх сума, вони повинні відображатись в обліку. (Резерви). Коли ж тільки обгрунтована їх можливість, але сума невідома - про них відзначають в пояснювальній записці до фінансового звіту.

Похожие статьи




Поняття, класифікація та оцінка зобов'язань - Облік у зарубіжних країнах

Предыдущая | Следующая