Облік, аналіз та аудит власного капіталу - Складський облік на підприємстві

Майно та нематеріальні активи передаються або у власність підприємства, або в користування. Активи, які передані у власність, не повертаються попередньому власнику і враховуються на відповідних рахунках.

Майно і нематеріальні активи, що передаються у власність, оцінюються спільним рішенням засновників на установчих зборах, а майно, що передається в користування, оцінюється виходячи з орендної плати за користування цим майном, обчисленої за встановлений засновниками строк.

Після державної реєстрації підприємства його Статутний фонд у сумі внесків учасників, передбачених установчими документами, відображається по кредиту рахунку 40 "Статутний капітал" у кореспонденції з рахунком 67 "Розрахунки з учасниками". Залежно від форми внесків учасників, кредит рахунку 67 "Розрахунки з учасниками" дебетується з рахунками 10 "Основні засоби", 201 "Матеріали", 112 "Малоцінні і швидкозношувані предмети", 12 "Нематеріальні активи", 28 "Товари", 301 "Каса", 311 "Розрахунковий рахунок", "312 "Валютний рахунок в іншій валюті".

В установчих документах має бути обумовлено строк формування Статутного фонду. Як правило, строк формування фонду - один рік.

До недавнього часу статутний фонд будь-якого державного підприємства характеризував величину закріплених за ним основних і оборотних коштів. Всяке надходження чи вибуття основних засобів, а також зміни їх зносу тоді супроводжували записами про збільшення чи зменшення статутного фонду. Головним джерелом поповнення статутного фонду був прибуток, а в окремих випадках залучали й асигнування з бюджету.

Використання коштів резервного капіталу відображається по дебету рахунку 43 "Резервний капітал" і кредиту рахунків 40 "Статутний капітал", 67 "Розрахунки з учасниками", 44 "Нерозподілені прибутки"

11. Облік, аналіз та аудит розрахунків підприємства

Розрахунки за податками і платежами

Облік податків, зборів і платежів підприємства ведуть на рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами".

За кредитом 64 "Розрахунки за податками і платежами" відображають нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання. На субрахунку 641 "Розрахунки за податками" ведуть облік податків, які нараховують та сплачують відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість та ін.).

На субрахунку 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" ведуть облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляють відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведуть на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням".

На субрахунку 643 "Податкові зобов'язання" ведуть облік суми податку на додану вартість, визначеної виходячи з суми одержаних авансів за готову продукцію, товари, роботи та послуги. На субрахунку 644 "Податковий кредит" ведуть облік податку на додану вартість, на яку підприємства набули права зменшити податкові зобов'язання.

Аналітичний облік розрахунків за податками і платежами ведуть за їх видами. Облік платежів ведуть окремо по кожному податку та платежу. Наприклад, податок на додану вартість треба обліковувати и окремо від податку на прибуток. На підставі відповідних первинних документів - податкових накладних з податку на додану вартість, розрахунків встановленої форми з інших податків і платежів і платіжних доручень про їх перерахування в бюджет - проводять записи в розрізі кожного податку чи платежу в реєстрах аналітичного обліку розрахунків з бюджетом. Для обліку податку на додану вартість використовують книги обліку продажу і придбання товарів, робіт чи послуг, записи в яких проводять на підставі податкових накладних. Одночасно податок на додану вартість відображають у товарно-транспортних накладних і платіжних дорученнях про оплату покупцями вартості відвантажених їм товарів (продукції).

Розрахунки за страхуванням.

На підприємствах здійснюють операції з обов'язкового і добровільного страхування майна, основних засобів та виробничих запасів, ризиків при перевезенні вантажів та пасажирів. Вони проводять відрахування в пенсійний фонд на обов'язкове соціальне страхування, в тому числі на випадок безробіття. Для обліку таких операцій призначений рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням". За кредитом цього рахунку відображають нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємство.

Рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням" має субрахунки:

    651 "За пенсійним забезпеченням", 652 "За соціальним страхуванням", 653 "За страхуванням на випадок безробіття", 654 "За індивідуальним страхуванням", 655 "За страхуванням майна".

Аналітичний облік ведуть за кожним видом зборів і відрахувань по страхувальниках і окремих договорах страхування.

Суму відрахувань у Пенсійний фонд, у соціальне страхування визначають у відомості обліку витрат на виробництво, виходячи з нарахованого фонду оплати праці за аналітичними рахунками з обліку витрат та встановлених відсотків відрахувань. Вирахування з оплати праці працівників на соціальне страхування визначають на основі розрахунково-платіжних відомостей. Загальну сум цих платежів записують за кредитом рахунку.

Розрахунки з підзвітними особами

На субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами" ведуть облік розрахунків зі службовими особами за виданими їм коштами на відрядження чи придбання товарно-матеріальних цінностей, канцелярських товарів, отримання чи відправку вантажів за готівку, а також з особами, які реалізують продукцію підприємства на ринку.

На підприємстві повинен бути затверджений наказом керівника список підзвітних осіб. Яким дозволено придбання за готівку товарно-матеріальних цінностей чи проведення розрахунків за роботи і послуги. При цьому треба мати на увазі, що такі операції можна здійснювати лише при відсутності податкової заборгованості.

При вибутті працівника у службове відрядження його мету й термін вказують у наказі. На підставі цього виписують посвідчення про відрядження. Особа, яка перебуває у відрядженні, повинна подати його ля відмітки про дату прибуття у пункт призначення та вибуття з нього. Ці дати потім звіряють із проїзними документами, враховуючи тривалість переїздів. На підставі наказу про відрядження підзвітним особам для покриття витрат на проїзд, проживання тощо видають аванс з урахуванням вартості проїзду, нічлігу, добових.

Видача готівки під звіт проводиться з каси підприємства за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами.

Особи, які одержали готівку під звіт (у т. ч. на відрядження), зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт про витрачені суми.

Готівка, що видана під звіт, але не витрачена і не повернена до каси підприємства протягом 10 робочих днів з дня видачі її під звіт (за відрядженнями - протягом 3 робочих днів після закінчення відрядження), починаючи з наступного дня після закінчення зазначених строків включається до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержану в результаті суму порівнюють із встановленим лімітом залишку готівки в касі і, при його перевищенні, у подвійному розмірі зараховують до бюджету.

Після повернення з відрядження чи придбання за готівку товарно-матеріальних цінностей, оплати вартості робіт і послуг підзвітні особи подають авансовий звіт, додаючи до нього виправдувальні документи і, в разі потреби, - коротку доповідну записку про виконання завдань.

Авансові звіти про витрати у відрядженнях подають у триденний строк після повернення, а про витрати на господарські потреби - не пізніше як через 10 днів після одержання авансу.

Авансові звіти перевіряє бухгалтер як щодо правильності оформлення документів, так і суті (ефективність, потреба у витратах та відповідність їх призначенню авансу, чи здано на склад куплені матеріали, продукти тощо) і подає їх на затвердження керівникові підприємства.

Якщо підзвітна особа не подає в установлений строк звіту або не повертає до каси підзвітних сум, підприємство має право утримати з належної працівникові заробітної плати суму заборгованості за виданими авансами.

Видачу готівки під звіт відображають на основі видаткових касових ордерів чи платіжних відомостей. При видачі продукції для реалізації на ринку виписують накладні. Зазначені в цих документах суми записують за дебетом відповідних аналітичних рахунків, що відкриваються на кожну підзвітну особу. Записи за кредитом проводять згідно з авансовими звітами.

Розрахунки з працівниками по заробітній платі.

Облік праці та її оплати здійснюють у такому порядку. Приймання працівників на роботу проводять за їхніми заявами на підставі наказу керівника підприємства, виписку з якого передають у бухгалтерію. Наказами оформляють усі переміщення працівників, надання їм відпусток, заохочення, звільнення з роботи. На кожного працівника, прийнятого на роботу, заповнюють особову карку, а на керівних працівників додатково листок з обліку кадрів, записи в яких проводять на основі відповідних наказів. Такі ж записи проводять у трудових книжках цих працівників.

Кожному працівникові присвоюють відповідний табельний номер, який вказують на всіх документах з обліку особового складу, праці та її оплати.

Облік відпрацьованого часу ведуть у табелях обліку робочого часу.

Табелі обліку робочого часу використовують для нарахування зарплати тим, хто працює за погодинною формою. При відрядній формі оплати праці, крім табелів обліку робочого часу, неоюхідно складати первинні документи, які засвідчують обсяг виконаних робіт. Залежго від виробництва застосовують різні первинні документи. Наряди на відрядну роботу, як правило, застосовують в індивідуальному і дрібносерійному виробництві. В окремих виробництвах передбачено застосування інших первинних документів, в яких враховується наявна тут специфіка організації праці. Зокрема, це рапорти про виробіток кожного працівника, які подає бригадир.

У серійному виробництві облік виробітку і оплати праці ведуть у маршрутних листах, які додають до рапортів про виробіток за зміну. Рапорт складають на основі маршрутних листів.

Якщо в процесі роботи допущено брак, його оформляють відповідним актом або відомістю браку. Простої обліковують у листках обліку простоїв. Для обліку оплати праці водіїв застосовують подорожні листи; оплату праці трактористам нараховують на підставі подорожних листів трактора або облікових листів тракториста-машиніста.

На підставі первинних документів оплату праці групують за об'єктами обліку витрат виробництва та аналітичними рахунками з обліку розрахунків по оплаті праці. Для цього використовують зведені реєстри (роздроблювальні таблиці, нагромаджувальні відомості) і складають розрахунково-платіжні відомості за окремими цехами, відділами, службами підприємства, в яких вказують нараховані суми і проведені утримання з них.

Синтетичний облік основної і додаткової оплати праці ведеться на рахунку 66 "Розрахунки по оплаті праці", який має два субрахунки: 661 "Розрахунки за заробітною платою", 662 "Розрахунки з депонентами". Рахунок - пасивний, сальдо кредитове означає заборгованість підприємства працюючим по нарахованій, але не виданій ним заробітній платі, оборот по дебету - суму, виплачену готівкою або через перерахування, суми, утримані в вигляді податків у бюджет тощо; оборот по кредиту - суми, нараховані в звітному місяці у вигляді заробітної плати, премії та інших нарахувань.

Розрахунки за векселями

Векселі - одна з найбільш поширених форм розрахунків у міжнародній торговій практиці. Вексель (нім. wechsel - обмін) - цінний папір - грошове або точніше боргове зобов'язання. Вексель - це нічим не обумовлене зобов'язання Векселедавця сплатити Пред'явнику визначену в даному документі суму після закінчення терміну, визначеного там же. Іншими словами, вексель - це боргова розписка. Всі правила випуску й обігу векселів визначені Положенням про переказний і простий вексель. Векселі бувають декількох видів. Як видно з назви положення, вексель може бути простим і переказним. Простий вексель оплачується (погашається) тією особою (юридичною або приватною), якою він був виданий. Зобов'язання сплатити по такому векселю не може бути передано третій особі, тобто він не може бути виданий за рахунок третьої особи. Переказний вексель у цьому випадку може бути переданий іншій особі. Передатний напис на векселі називається індосамент. Вексель може бути як грошовим, так і товарним, хоча товарні векселя поширені не так сильно як грошові, але це не суперечить Положенню про перекладний і простий вексель. По товарному векселю, векселедавець зобов'язується розплатитися з пред'явником векселя своєю продукцією. Товарний вексель може бути простим і переказним. Як правило, такі векселі перебувають в обігу в країнах із нестабільною валютою, що дозволяє уникнути ризиків, або у випадку зустрічних постачань із відстрочкою однією зі сторін. У своєму обігу векселі мають декілька особливостей і відповідно підвищений ризик. Випуск векселя, як правило, веде до подорожчання продукції, що купується, через відстрочку одержання постачальником грошей. Вексель, незважаючи на різноманітність видів, не може бути безготівковим, тобто не документарним: вексель обов'язково повинний бути випущений, у вигляді наявного документа. Текст векселя повинний бути в повній відповідності з Положенням про переказний і простий вексель.

12. Облік, аналіз і аудит фінансових результатів

Узагальнюючим фінансовим результатом діяльності будь-якого підприємства є прибуток (або збиток). Його визначають як різницю між виторгом від реалізації продукції та її повною (комерційною) собівартістю, з урахуванням інших доходів чи збитків. Однак за новим Планом рахунків різницю між кредитовим і дебетовим обігами на рахунку 70 "Доходи від реалізації" за аналогією із старим рахунком 46 "Реалізація", де відповідно були записані виторг і комерційна собівартість за кожним видом реалізованої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, вважати прибутком не можна. Це зумовлено тим, що за дебетом рахунку 70 "Доходи від реалізації" відображають лише суму непрямих податків: акцизного збору, податку на додану вартість та ін. Комерційну собівартість реалізованих товарів, продукції, виконаних робіт і наданих послуг зараз відображають на окремому рахунку 90 "Собівартість реалізації". Тому методика визначення прибутку (збитку) за новим Планом рахунків полягає в тому, що на рахунку 79 "Фінансові результати" відображають закриття рахунків із обліку доходів та собівартості реалізації, інших витрат на рахунках класу 9, а потім тут визначають згорнуте сальдо, яке і є сумою прибутку за звітний період.

Рахунок 79 "Фінансові результати" призначений для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

За кредитом рахунку 79 "Фінансові результати" відображають суми в порядку закриття рахунків з обліку доходів за дебетом - суми в порядку закриття рахунків з обліку витрат та нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунку при його закритті списують на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

На субрахунку 791 "Фінансовий результат від основної діяльності" визначають прибуток (збиток) від основної діяльності підприємства. За кредитом субрахунку відображають у порядку закриття рахунків суму доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід"), за дебетом - суму в порядку закриття рахунків з обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності").

На субрахунку 792 "Результат фінансових операцій" визначають прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. За кредитом субрахунку відображають списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, за дебетом - списання фінансових витрат з рахунків 95 "Фінансові витрати" та 96 "Втрати від участі в капіталі".

На субрахунку 793 "Результат від іншої звичайної діяльності" визначають прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. За кредитом субрахунку відображають списання суми в порядку закриття рахунків з обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, за дебетом - списання витрат з рахунку 97 "Інші витрати".

На субрахунку 794 "Результат надзвичайних подій" визначають прибуток (збиток) від надзвичайних подій. За кредитом субрахунку відображають списання доходів від надзвичайних подій, за дебетом - списання витрат від надзвичайних подій, що обліковують на рахунку 99 "Надзвичайні витрати".

Підприємства, які для узагальнення інформації про витрати застосовують тільки рахунки класу 8 "Витрати за елементами", субрахунки рахунку 79 дебетують у кореспонденції з кредитом рахунків 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція" та інших рахунків класу 2 "Запаси", а також з кредитом рахунків класу 1 "Необоротні активи" та класу 3 "Кошти, розрахунки та інші активи".

Похожие статьи




Облік, аналіз та аудит власного капіталу - Складський облік на підприємстві

Предыдущая | Следующая