Первинний облік банківських операцій - Облік грошових коштів на поточних рахунках в банку

Первинні документи -- це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують і підтверджують господарські операції, в тому числі розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до Положення № 254 операції банку слід зареєструвати та відобразити у регістрах бухобліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операцію здійснено після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухобліку є первинні документи. Первинні документи слід складати на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій можна здійснювати з використанням бланків, виготовлених банками самостійно, у яких мають бути обов'язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.

Первинні документи складають на паперових носіях або в електронній формі та зазначають обов'язкові реквізити, зокрема:

Назву документа (форми);

Дату і місце складання;

Назву підприємства (банку), що склало документ; зміст і обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру;

Посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення;

Особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції;

Назву одержувача коштів;

Суму операції (цифрами та словами або лише цифрами, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Нацбанку України);

Номери рахунків;

Назву банку (одержувача та платника коштів).

Первинні документи залежно від виду операції можуть включати крім обов'язкових додаткові реквізити, які банки визначають самостійно. Для відображення в обліку операцій банки можуть використовувати електронні реєстри, інші первинні документи, які фіксують час і свідчать про виконання операцій. Форми таких документів банк затверджує самостійно із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Усі операції банків мають проводитися лише за наявності відповідного дозволу керівництва. Свідченням того, що працівники отримали дозвіл на їх виконання, є затверджені керівництвом правила (процедури) здійснення операцій певного типу. На здійснення операцій, не визначених у правилах (процедурах) банку, необхідно надавати окремі дозволи (розпорядження, накази тощо). Відповідальність за укладання договорів відповідно до законодавства України, ідентифікацію операцій, формування первинних документів та оцінку ризиків несуть ініціатори операцій.

Відповідальність за організацію операційної діяльності банків несуть їх керівники відповідно до установчих документів і законодавства України.

Відповідно до ст. 5 розділу II Закону № 851 електронний документ -- це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або інших суб'єктів електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприймання його змісту людиною. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктами господарювання у національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Надходження і витрачання(списання) грошей на рахунках оформляється відповідними первинними документами.

Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств та фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в каси банків, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки здійснюються на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді.

Згідно з ст. 1088 ЦКУ при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбаченні законом, банківськими правилами і традиціями ділового обороту.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті встановлено, що при здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.[8]

При здійсненні розрахункових операцій використовуються платіжні інструменти у формі:

Платіжні доручення;

Платіжні вимоги-доручення;

Чеки;

Меморіальний ордер;

Платіжні вимоги;

Інкасові доручення;

Акредитив.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється законодавством України, в т. ч. окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Підприємства( клієнти банків) самостійно обирають передбаченні платіжні інструменти( за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів.

Розрахункові документи складаються на бланках визначеної форми. Форму та необхідні реквізити того чи іншого розрахункового документа, залежно від виду безготівкових розрахунків, наведено у відповідних додатках до Інструкції №22. Усі текстові елементи бланків мають бути виконанні українською мовою.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у т. ч. номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість та кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Перший примірник розрахункового документа має містити відбиток печатки та підписи відповідальних осіб.

Бланки повертають без виконання розрахункові документи, якщо вони заповнені з порушенням вимог; у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів; відсутні супровідні документи надання яких разом із розрахунковим документом передбачено нормативними актами; розрахунковий документ подано до банку з порушенням законодавства України; порушені інші вимоги Інструкції №22.

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, потрібних для участі безготівкових розрахунків( але не менше двох), з використанням електронно-обчислювальних та друкарських машин, за один раз із використанням копіювального або самокопіювального паперу.

Дозволяється заповнення розрахункового документа від руки(кульковою ручкою)

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом. Якщо до банку надійшло одночасно кілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються в такій послідовності:

У першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог стягнення аліментів.

У другу - списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків з виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовими договорами а також виплати за авторськими договорами.

У третю списуються кошти на підставі інших рішень суду

У четверту - списуються кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету.

У п'яту - списуються кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

Розглянемо детальніше застосування окремих документів, що застосовуються при безготівкових розрахунках.

Меморіальний ордер - це міжбанківський розрахунковий документ, який складається банком під час здійснення розрахунків для документального оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника, операцій з виконання письмового доручення платника або розпорядження стягувача щодо списання коштів з рахунка платника. Так, меморіальним ордером оформлюється часткова оплата розрахункових документів, перерахування банком коштів при закритті акредитива, за розрахунково-касове обслуговування, для вживання заходів щодо виконання рішення суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконання про арешт коштів на рахунку.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Платіжне доручення оформляється не менше ніж у двох примірниках.

Сума, яка зазначається в платіжному дорученні, не повинна перевищувати суми залишків коштів, що знаходяться на рахунку платника. Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка може бути не пізнішою 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів від дати його виписки.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

    1. за фактично відвантажену/продану продукцію(виконанні роботи, наданні послуги тощо) 2. у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків встановлено законодавством або обумовлено в договорі 3. для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств 4. для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам на їхні рахунки, відкриті в банках. 5. для сплати податків і зборів до бюджетів або державних цільових фондів.

Якщо фізична особа не має рахунка в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв'язку. Через підприємства поштового зв'язку здійснюються перекази:

На ім'я окремих фізичних осіб - коштів, що належать їм особисто( аліменти, заробітна плата

Підприємствам коштів на виплату заробітної плати, для організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції тощо, в тих населених пунктах, де немає банків

Для перерахування коштів підприємством поштового зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунка якого сплачуватимуться перекази їхнім одержувачам, та номери списків одержувачів коштів.

Платіжні доручення є найбільш використовуваним видом розрахункового документа.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватись в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Платіжна вимога-доручення - це розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму і доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Платіжна вимога-доручення складається з двох частин: верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів, нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити й зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 днів від дати її оформлення отримувачем. У разі недостатності коштів на рахунку, розрахунковий документ повертається без виконання.

Платіжною вимогою є розрахунковий документ, що містить вимогу стягувала до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, передбачених у договорі між банком і клієнтом.

Списання коштів на підставі платіжних вимог поділяється на примусове та договірне. Під примусовим списанням розуміють списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законодавством виконавчих документів у випадках, передбачених законом. Право на договірне списання виникає у отримувача коштів при укладанні договору купівлі - продажу або поставки, коли передбачено право продавця( постачальника) на списання коштів з банківського рахунка покупця. У свою чергу, право банку платника на здійснення договірного списання коштів має бути обумовлене в договорі між банком і платником.

Для здійснення примусового списання коштів стягував надає до обслуговуючого банку платіжну вимогу в кількості не менше ніж три примірники разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог. У разі здійснення договірного списання платіжна вимога( без реєстру) подається отримувачем до банку платника. Під час здійснення примусового списання необхідно враховувати, що при заповненні реквізиту "Призначення платежу" слід зазначити номер і дату виконавчого документа, виданого судом. При здійсненні договірного списання у реквізиті "Призначення платежу" зазначаються: назва, номер і дата договору, яким передбачено договірне списання коштів, а також посилання на законодавчі акти, що передбачають таке списання.

Банк, що обслуговує отримувача коштів, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів від дати їх складання.

У разі, коли отримувач коштів та їх платник обслуговуються у різних установах банку, банк отримувача подає до банку платника не менше ніж два примірника платіжної вимоги на примусове списання коштів. При цьому стягувача(платнику) повертається один примірник платіжної вимоги та один примірник реєстру. Другий примірник реєстру залишається в банку отримувача. Банк платника приймає до виконання платіжні вимоги протягом 30 календарних днів від дати їх складання, незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. Банк платника виконує платіжну вимогу у межах наявного залишку коштів на рахунку.

У разі розрахунків за інкасовими дорученнями банк-емітент за дорученням і за рахунок клієнта здійснює дії, пов'язані з отриманням від платника платежу та (або) акцепту платежу. Банк-емітент, що отримав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк( виконуючий банк).

Суттю розрахунків з використанням інкасових доручень є надання банком-емітентом послуги з витребування з платника коштів визначеної суми платежу. При цьому вимога до платника про здійснення платежу висувається виконуючим банком. Інкасове доручення може бути оформлене як у вигляді платіжної вимоги, так і у вигляді інших розрахункових документів.

Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку(чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чековласнику, зазначеної в чеку суми коштів. Банк-емітент - банк, що видав розрахунковий чек.

Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств з метою: скорочення розрахунків з готівкою за отримані товари. Розрахункові чеки застосовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Вони згруповуються у чекові книжки по 10,20,50 аркушів. Чекові книжки є бланком суворого обліку.

Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку - емітента заяву в одному примірнику, підписану особою, якій надано право підпису документів для здійснення розрахунково - грошових операцій та засвідчену відбитком печатки.

У заяві та талоні до неї чекодавець ставить номер рахунка, з якого здійснюватиметься оплата чеків. Заява приймається банком протягом 30 календарних днів від дати її складання.

У разі потреби дозволяється одночасне надання підприємству за однією заявою декількох чекових книжок із зазначенням загальної суми ліміту за рахунок заброньованих чекодавцем коштів. На зворотному боці заяви чекодавець самостійно зазначає суму ліміту за кожною книжкою.

Разом з заявою на видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок "Розрахунки чеками". Термін дії чекової книжки один рік. Термій дії невикористаної чекової книжки може продовжуватись за погодженням із банком, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки. Чекова книжка може видаватися для розрахунків із будь-якими конкретними постачальниками.

Чеки заповнюються від руки чорнилом, кульковою ручкою або з використанням технічних засобів. Під час розрахунків за товари( роботи, послуги) у чеку зазначається назва отримувача, загальна назва товарів, а також номер і дата рахунка, за оплату якого виписаний чек та сума. Одночасно з виписуванням чека на його корінці вказується назва отримувача коштів, номери документів, що оплачуються, сума і залишок ліміту. Чеки підписує службова особа чекодавця. Будь-які виправлення в чеку не дозволяються.

Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чековласника протягом 10 календарних днів. Забороняється передавання чекової книжки її власником будь-якій іншій особі, а також підписання незаповнених бланків розрахункового чека і поставлення на них відбитки печатки юридичними особами.

Приймаючи розрахунковий чек до оплати за товари, чековласник перевіряє: правильність заповнення, відсутність виправлень, відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку; термін дії; достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека, наявність на ньому відбитка печатки банку. Після цього чеко власник встановлює особу пред'явника розрахункового чека за документом, що її посвідчує. Чековласник відриває розрахунковий документ від корінця, ставить на звороті чека та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості по прийняті до оплати розрахунковий чек.

Чековласник здає в банк розрахункові чеки разом із трьома примірниками реєстру чеків - якщо рахунки чекодавця та чековласника відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках - якщо рахунки чекодавця і чековласника відкриті в різних банках. Зробивші перевірку, банк-емітент на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з рахунка чекодавця та перераховує їх на рахунок чековласника.

Невикористанні розрахункові чеки після закінчення терміну дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнт може подовжити термін дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром (особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитивів) та заявником акредитива.

Банк-емітент(банк, що відкрив акредитив) може відкривати такі види акредитивів:

Покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі;

Непокритий акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту

Кредит може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. У разі відсутності такої позначки акредитив вважається безвідкличним.

Відкличним акредитивом може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара. Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива(за винятком випадку, коли банк-емітент є виконуючим банком).

Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий, банку - емітента. Безвідкличний акредитив - це тверде зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в терміни, визначені умовами акредитива, якщо документи, передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітента та якщо дотримані терміни й умови акредитива.

Для відкриття акредитива підприємства подає до банку заяву на акредитива - відповідні платіжні доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Виконуючий банк-банк, який за дорученням банку-емітента здійснює платіж проти документів, визначених в акредитиві. Виконуючий банк залежно від операції за акредитивом також може бути авізуючим банком. Авізуючий банк-банк, який за дорученням банку-емітента авізує(сповіщає) акредитив бенефіціару без будь-якої відповідальності за його оплату. Реквізити, передбачені формою заяви на акредитив, є обов'язковими (крім реквізиту "Додаткові умови") і тому у разі відсутності одного з них акредитив не відкривається і заява повертається заявнику без виконання.

Акредитив вважається відкритим після того, як бенефіціару надіслано повідомлення про відкриття та умови акредитиву.

У разі відкриття покритого та непокритого акредитиву підприємство подає заяву, як правило, у чотирьох примірниках.

Після відвантаження продукції(виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, передбачені умовами акредитива, разом із реєстром документів за акредитивом. Реєстр документів за акредитивом складається з чотирьох примірників. Виконуючий банк ретельно перевіряє поданні документи щодо дотримання всіх умов акредитива і в разі порушення хоч б однієї з умов виплати за акредитивом не проводить.

Банки мають здійснювати контроль за терміном дії акредитива, зазначеного у заяві. У день закінчення терміну дії акредитива невикористанні кошти, заброньовані у виконуючому банку, перераховуються за меморіальним ордером у банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли.

До розрахунків, що здійснюються як залік взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах. Ці розрахунки можуть здійснюватись шляхом зарахування зобов'язань між двома платниками або групою платників.

Підприємства, що мають господарські зв'язки з поставок товарів(виконаних робіт, наданих послуг), можуть здійснювати розрахунки періодично за сальдо зустрічних вимог.

У договорах між підприємствами передбачаються періодичність звіряння взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта, терміни та платіжні інструменти, із застосуванням яких здійснюватимуться розрахунки. Після складання акта звіряння взаємної заборгованості та сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ( платіжне доручення, вимогу-доручення) або оформляє вексель.

Для оперативного ведення підприємством своїх рахунків у банку та обміну технологічною інформацією підприємства можуть застосовувати системи дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-банк", "клієнт - Інтернет-банк", "телефонний банкінг" тощо. Юридичною підставою для роботи підприємства за допомогою систем дистанційного обслуговування та оброблення банком його дистанційних розпоряджень є договір про розрахунково-касове обслуговування.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк", тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа визначаються договором між банком та підприємством, але обов'язково цей документ має містити такі з них:

Дату і номер

Назву, ідентифікаційний код(номер) платника та номер його рахунка

Назву та код банку платника

Суму цифрами

Призначення платежу

Електронний цифровий підпис

Інші реквізити, які під формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити"

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також із використанням платіжних карток.

Під час використання систем "клієнт-банк", "клієнт - Інтернет-банк" банк щоденно роздруковує реєстр розрахункових документів, відправлених клієнтом.

Реєстр має обов'язково містити відомості про дату, час подання власникам рахунка електронних розрахункових документів до банку

Після отримання від банку виписки з рахунка клієнт складає реєстр електронних розрахункових документів, відправлених у банк каналами зв'язку і прийнятих банком до сплати.

Здійснення операцій за рахунком клієнта( сплата комунальних послуг, телефонних переговорів тощо) за допомогою системи "телефонний банкінг"(дистанційне обслуговування клієнтів за допомогою телефонних каналів зв'язку) підприємство передбачає у договорі з банком про розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг. Ідентифікують клієнта в цьому разі за допомогою своєрідного пароля, який він називає, ініціюючи перерахування грошей з рахунка. Паролем може бути номер клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових та літерних компонентів тощо.

Більш перспективною формою безготівкових розрахунків в Україні є розрахунки за допомогою пластикових карток.

Для юридичних осіб випускають корпоративні картки, призначені для оплати витрат підприємства його працівниками.

Корпоративна картка може бути:

Дебетна (дебетова) - надає можливість здійснювати операції в межах залишку коштів на картковому рахунку (наприклад, Visa Electron)

Кредитна дає можливість здійснювати операції як за рахунок залишку коштів на картковому рахунку, так і в межах встановленого ліміту овердрафту за рахунком ( наприклад, VISA Classic, Visa Gold)

Корпоративні картки можуть використовуватись також для оплати в іноземній валюті контрактів.

Корпоративну картку можна використовувати на цілі:

Одержання готівки у валюті України для здійснення розрахунків, пов'язаних з виробничими( господарськими) потребами, у т. ч. для оплати витрат на відрядження у межах країни.

Здійснення розрахунків у безготівковій формі у валюті України, пов'язаних зі статутною і господарською діяльністю, витратами представницького характеру, а також витратами на відрядження у межах України;

Одержання готівкової іноземної валюти за межами України, пов'язаних з витратами на відрядження та витратами представницького характеру.

Для одержання корпоративної платіжної картки представник юридичної особи пред'являє паспорт і доручення на одержання ТМЦ, видане власником картрахунка - юридичною особою. Одночасно із карткою держателю вручають конверт з ПІН-кодом.

При видачі співробітнику корпоративної картки підприємству доцільно укласти з ним договір про відповідальність за витрачання коштів на картрахунку, її втрату або розголошення ПІН-коду, відшкодування сум, використаних понад надані у звіті, збитків, завданих через невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Держателям корпоративних карток можуть бути повнолітні дієздатні фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах з юридичною особою власником спеціального карткового рахунка. Кошти, списані з карт рахунка юридичної особи, вважаються виданими під звіт держателю платіжної картки. Використання коштів має бути підтверджене відповідними звітними документами. Контроль за цільовим використанням коштів за корпоративного контрахунка здійснюється власниками цих рахунків.

Перед тим, як скористатися цим рахунком, на нього потрібно внести кошти. Поповнення картрахунка здійснюється його власником з поточного рахунка безготівковим шляхом у національній або іноземній валюті., залежно від того, в якій валюті відкритий картрахунок. А також за рахунок готівки, що вноситься д каси банку-емітента, поверненої довіреною особою - власником картки до каси підприємства як невикористаної або відшкодованої за кошти, використанні понад встановленої норми витрат.

Видаткові операції як у готівкової, так і безготівковій формі за картрахунком проводяться тільки за допомогою платіжної картки. Аби зняти готівку, можна скористатися банкоматом або звернутися до каси банку. При безготівковій формі картка випускається через торговий термінал. Підтверджуючими документами таких операцій є сліп, квитанція платіжного термінала, чек касового апарата, чека банкомата. Ці документи повинні мати такі обов'язкові реквізити.:

Індетифікатор банку чи торговця, або інші реквізити, які надають можливість ідентифікувати його

Дату здійснення операції

Суму і валюту операції

Реквізити платіжної картки

Код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію у платіжній системі

Номер банкомата - у чеку банкомата

Вид операції(покупка, повернення)- у сліпі або квитанції платіжного термінала торговця

Підпис касира( якщо це передбачено правилами платіжної системи)- у сліпі або квитанції платіжного термінала банку або торговця

Підпис власника платіжної картки - у сліпі або квитанції платіжного термінала банку або торговця.

Довірені особи підприємства, які одержали готівку з карткового рахунка з використанням корпоративної картки, використовують за її цільовим призначенням без оприбуткування в касі підприємства. Обмеження за розрахунками готівкою у сумі 10 000 грн. протягом одного дня з одним підприємством стосується і готівки, одержаної за корпоративними картками.

Документи, що підтверджують витрачання коштів, повинні зберігатись і після відрядження здаватись до бухгалтерії підприємства разом із авансовим звітом у терміни і порядку, що встановленні для підзвітних осіб.

Операції, що здійснюються на території України власниками платіжних карток, проводяться тільки у валюті України. Зняти за корпоративною карткою іноземну валюту з валютного картрахунка можна лише у касах банку - емітента картки.

Один раз в місяць банк-емітент картки надає звіт про проведенні операції і стан картрахунка власникам рахунків. У звіті зазначається номер власника спеціального карткового рахунку і всі операції, які здійснювались за ним протягом визначеного періоду - розрахункового циклу.

Підприємства також можуть використовувати платіжні картки для оплати праці свої працівників ("зарплатні" картки). Слід відзначити, що власником такої картки є сам працівник, а не його роботодавець. Однак ініціатором подібної форми розрахунків виступає підприємство. Воно як правило, оплачує послуги банку зі виготовлення карток та обслуговування операцій з ними.[5]

Похожие статьи




Первинний облік банківських операцій - Облік грошових коштів на поточних рахунках в банку

Предыдущая | Следующая