Структура політичної ідеології та її основні функції - Політична ідеологія у діяльності політичних партій

У структурі ідеології найпомітнішим є такий її різновид, як політична ідеологія, яка являє собою систему концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя різних суб'єктів політики. Вона поєднує в собі пояснення політичної реальності і спосіб політичної дії, тобто поєднує теорію і практику, роздуми і дію, раціональні дії й емоцій^ ний настрій тощо. Така сукупність систематизованих ідейних поглядів] дає можливість суб'єктам політики не тільки захищати свої політичні інтереси, але і мати цілісну орієнтацію в суспільно-політичному житті.,

Політична ідеологія покликана розкрити як специфіку процесів двох видів розвитку - політичного та ідеологічного, так і їх взаємодію, взаємовплив у реальному житті. Тут ідеологічний процес розкривається з політичного боку, а політичний - з ідеологічного. Результатом цього а синтезоване знання про політичний та ідеологічний процеси.

Політична ідеологія має в принципі таку ж внутрішню структуру, як і ідеологія в цілому, але щодо більш конкретної, спеціалізованої ділянку дійсності, яка в ній відображається - політичної.

Структура політичної ідеології, як і її зміст, визначаються] об'єктивним процесом суспільного розвитку та розвитку політичного] суб'єкта - носія політичної ідеології.

Вихідним елементом структури політичної ідеології, який її визначає, формує і детермінує, виступає політичний інтерес, на який спирається і з якого виходить власне політична ідеологія. Саме такий інтерес виступає як форма вираження потреби, а остання - вираження політичної необхідності.

Політична ідеологія розпочинається з ідей, виступає як її система, хоча і не зводиться лише до неї. В ній розкривається функціональне] призначення ідеї, можливості й особливості практичної реалізації її переходу в інші структурні компоненти.

Таким чином, вихідним моментом теоретичного пізнання змісту політичної ідеології виступає політична ідея. Остання розуміється які форма відображення політичної дійсності, як результат осягнення думкою предмета пізнання - політичного процесу, у цьому контексті політична ідея являє собою "місток" від думки до дій, від свідомості до активності. Тут об'єктивна потреба відображається в теорії через інтереси! цілі, мотиви соціальних спільностей і особистостей, вона стає керівництвом до дії.

Тому вироблення нових політичних ідей слід вважати не лише важливою сферою духовного виробництва, але і необхідною потребою вдосконалення діяльності політичних механізмів суспільства. За таких умові важливо, щоб самореалізуюча можливість політичної ідеї була доповнена відповідними силами і засобами, які б якнайповніше втілили її в життя.

У сучасних суспільствах основними силами, котрі втілюють політичні ідеї в життя, виступають різного роду політичні інститути і, насамперед, політичні партії.

Зазвичай, у процесі формування політичної ідеології важливу роль відіграє взята на озброєння найвірогідніша соціально-політична гіпотеза, яка дозволяє:

    А) передбачити процес внутрішньо закономірного зв'язку існуючих ідеологічних та політичних явищ, до певної міри обгрунтувати його фактичними даними; Б) пояснити імовірність виникнення ідеологічних та політичних явищ та передбачити нові.

З методологічного боку вироблення гіпотези - надзвичайно складна справа. Тому є багато гіпотез, котрі неправильно, однобоко тлумачать. відомі факти і штовхають до помилкових висновків. Позаяк використання системного і структурно-функціонального підходів до процесу створення й обгрунтування політичних гіпотез дають можливість розглядати логічне та інтуїтивне, теоретичне й емпіричне, дедуктивне та індуктивне як взаємопов'язані і взаємодіючі моменти в єдиному процесі розроблення та реалізації гіпотез.

Загалом же, гіпотеза не має самодостатнього значення, вона лише "просуває" знання до концепції, а від неї до теорії.

Саме у політичній концепції відбувається більш суттєве поглиблення і конкретизація знань, хоча і вона об'єктивно все ще продовжує ту пошукову функцію, що була започаткована гіпотезою при аналізі політичної дійсності.

Тому цілком правомірно розглядати політичну концепцію як проміжну ланку чи передумову створення політичної теорії. Таким чином, політична концепція - це ще на теорія, хоча вона з великою мірою достовірності може пояснювати досліджуваний політичний процес чи явище. Концепція перетворюється в теорію лише тоді, коли вона пройде випробування часом або ж практикою, котра ж не витримує такої достовірності, ту слід вважати нічим іншим як пропагандистським проектом. І тоді ці концепції зазнають теоретичного і практичного краху.

Втілення політичних концепцій у практику показує, що реалізація політичних знань опосередковується багатьма факторами: типом держави, системою суспільних організацій, боротьбою чи співпрацею різних політичних сил, монополізмом чи плюралізмом поглядів і т. ін. Врахування цих і деяких інших факторів є неодмінною умовою вироблення науково обгрунтованої політичної концепції.

Істинність чи помилковість політичної концепції перевіряється не тільки аналізом її внутрішньої структури, але і тих детермінуючих факторів (необхідність, потреба, інтерес), світоглядних ідеалів (справедливість, свобода, сенс життя), ціннісних регулятивів розв'язання проблем політичного життя (демократія, політична норма, ідеал).

Стосовно політичних теорій концепції можуть виконувати в одних^ випадках роль неповного теоретичного знання, а в інших - створювати "концептуальне ядро" теорії.

У сучасній суспільствознавчій науці поняття "теорія" вживається в. різних смислових контекстах. При визначенні стратегії і тактики діяльності основних суб'єктів політичного процесу: суспільства, держави, соціальних груп, партій, громадських організацій, політичних поглядів, дій і: т. ін. традиційно вживається поняття "політична теорія", яка є найважливішим системоутворюючим елементом внутрішньої структури політичної ідеології.

Правильність чи хибність політичних теорій перевіряється практикою (політичним експериментом, реалізацією цілей, завдань, гасел і т. ін.).

Прихильники різних напрямів політичних наук єдині в одному 1 практичні факти підтверджують або відкладають науковість, ефективність теорій, а самі теорії в процесі пізнання і перетворення дійсності стають фактами, якщо точно відображають цю дійсність і дають реальні рецепти її перетворення чи відтворення.

Політичні теорії можуть реалізуватися двома шляхами: безпосереднього впливу на політичну діяльність держав, соціальних груп і особистостей, а також через ідеали і гасла, які знаходять собі місце в комплексному утворенні - політичних програмах.

У структурі політичної ідеології поняття "теорія" може вживатися у двох значеннях: як структурна частина політичної ідеології і як завершальний етап пізнавального процесу становлення політичної теорії.

Програмним стрижнем політичної ідеології є політичний ідеал - уявлення політичного суб'єкта про досконалість політичного устрою суспільства. У політичному ідеалі повинні відбиватися корінні інтереси завдання політичних суб'єктів, що стосуються основ їх життєдіяльності характеру власності і відносин соціальних спільнот з приводу власності;; ставлення політичного суб'єкта до держави і політичної влади, до перспектив їх розвитку за умови, що клас, група, партія в цій державі стають панівними; а також відносини між націями, народностями, іншими етнічними групами; проблеми створення і використання рівних умов політичного, духовного, фізичного розвитку особистості тощо.

Політичному ідеалу притаманні такі риси як: випереджаюче відображення дійсності на основі передбачення, прогнозу; прогресивний; вплив на розвиток суспільних відносин на свідомість і світогляд людей.

Основою життєдіяльності політичних ідеалів є їх відповідність дійсності, вони не можуть випереджувати, оскільки виступають специфічним її відображенням у формі ідеального. Позаяк який би не висувався ідеал, як би він не пропагувався, якщо його реалізація не впливає на поліпшення умов життя людей, то його привабливість швидко згасає і він стає гальмом розвитку суспільства.

У структуру політичної ідеології включаються і політичні гасла, які також повинні відповідати реаліям життя. Політичні гасла - це керівні ідеї, завдання, вимоги, директиви політичних перетворень. Вони завжди повинні закликати людей до безпосередньої дії, отже, не можуть бути "вічними" і застиглими. Політичні гасла - це ефективний засіб трансляції політичної Ідеології у масову свідомість, а через неї - і впровадження їх у практику.

Таким чином, політичне гасло є не лише засіб розвитку творчої активності людей, але і спосіб перевірки дієвості політичної теорії. '

У комплексному вигляді структурні складові політичної ідеології (ідеал, гіпотеза, концепція, теорія, гасло) складають політичну платформу чи програму діяльності суб'єктів політичного процесу. З'ясуванню сутності платформи політичної партії буде присвячено наступне питання.

Одним із основних структурно-формуючих факторів політичної ідеології являються ті соціальні функції, які вона покликана виконувати. Серед них чи не найважливішими є:

    1. Теоретико-концептуальна - формулювання основних положень, які розкривають інтереси та ідеали того чи іншого класу, прошарку, на-іцїі, держави. 2. Програмно-політична - переведення соціально-філософських принципів та ідеалів у програми, гасла, вимоги політичної еліти. Ця функція безпосередньо пов'язана з діяльністю політичних партій, союзів, об'єднань, виборчих блоків. 3. Функція оволодіння масовою політичною свідомістю. Ця функція досягає позитивних результатів лише тоді, коли ідеї і положення ідеології відповідають поглядам і уявленням населення про спосіб життя, якому віддається перевага порівняно з іншими. Ідеологія інтегрує суспільство на грунті свідомо сформульованих цілей.

Своєчасне й ефективне здійснення цих функцій надає відповідним структурним елементам політичної ідеології (інтересу, ідеї, гіпотезі, концепції, теорії, ідеалу, гаслу, програмі політичного розвитку і т. п.) необхідного динамізму и оперативності при виробленні і прийнятті оптимальних рішень. За умов невиконання політичною ідеологією взятих на себе соціальних функцій, вона стає гальмом як свого самоутвердження, так і веде до деформації окремих структуростримуючих її елементів, між якими існують різноманітні зв'язки: необхідно-причинні, закономірні, випадкові і т. ін.

Виконуючи свої політичні функції ідеологія покликана сприяти інтеграції суспільства або на фазі інтересів якоїсь соціальної або ж національної групи, або ж на грунті свідомо сформованої мети, яка визначається У партійних програмах політичних партій.

Похожие статьи




Структура політичної ідеології та її основні функції - Політична ідеологія у діяльності політичних партій

Предыдущая | Следующая