Політична ідеологія - ідейно-теоретичний фундамент розробки політичної платформи партії - Політична ідеологія у діяльності політичних партій

На основі спільно виробленої політичної ідеології кожна політична партія розробляє свою політичну програму чи платформу.

Термін "Політична платформа" у політологічному словнику визначається як сукупність основних принципових ідейних та теоретичних положень, якими керуються політичні партії, громадські організації, рухи чи окремі кандидати на виборчу посаду. Політична платформа втілюється у політичну програму, тобто перелік цілей, до здійснення яких прагне партія та засобів їх досягнення. Це своєрідна хартія, в якій політична партія проголошує певні ідеали, принципи та орієнтири своєї діяльності. Г

Політична програма - це пропонований план діяльності класу, соціальної групи, партії, уряду, політичного блоку, регіональних громадських організацій, світових співтовариств тощо. У політичній програмі теоретичного обгрунтовуються основні позиції суб'єкта політичного процесу у всіх сферах суспільного життя, визначається послідовність його дій, шлях і цілі пропонованих політичних перетворень, їх засоби, методи діяльності і т. ін. Політичні програми оприлюднюються через заяви, декларації тощо. Вони є підставою для своєрідного укладання домовленості між партією та її електоратом під час виборів.

У рамках сучасної західної цивілізації можна виділити ряд основних платформ, що склалися в політичній теорії і практиці ХІХ-ХХ сторіч.

Однією з найбільш поширених і продуктивних ідеологій виступає консерватизм. Консервативна платформа заснована на ідеї всемогутності людського розуму і людської волі, виваженого ставлення до вікового досвіду, надбань у сфері людських стосунків. Вищою цінністю Є: Людська єдність. Консервативна стратегія полягає в підтримці природних процесів, невтручанні держави в суспільне життя в рамках закону і зміцненні правопорядку. Слабкою стороною консерватизму є необхідність примирення з негативними сторонами дійсності. Консерватизм принципово не може дати більше того, що включає в себе зміст суспільства в реальному часі, хоч ідеологічно і може до цього прагнути.

На абсолютно іншу ціннісну основу спирається ліберальна платформа. В ідеології Нового часу (Д. Локк) з'являється набір цінностей, які орієнтовані на статуювання людської особистості.

Представники ліберальної платформи вважають, що політична організація суспільства зобов'язана відповідати цінностям свободи і прав людини. Порушення прав людини і обмеження його свободи, на думку лібералів, недопустиме. Від консерватизму ліберальна платформа відрізняється більшим втручанням держави в суспільні справи в інтересах особистості.

Радикальна платформа характеризується критичним ставленням до дійсності і прагненням в реальному часі втілити позитивні політичні і Соціальні технології в політику. Радикалізм виступає ідеологічною основою лівих сил. їх політична активність загалом направлена на революційне перетворення суспільства.

При цьому зауважимо, що якщо політична ідеологія є ідейним підгрунтям будь-якої політичної діяльності, основним джерелом політичної позиції партії, вихідним моментом її діяльності (тобто формулює певні уявлення про те, яким має бути суспільство в ідеалі), то політична платформа (програма) більш конкретно і розгорнуто визначає план дій партії по втіленню в практику її ідеологічних засад на основних напрямках суспільного розвитку (економічному, зовнішньополітичному, соціальному, національному, духовному). Вона визначає стратегію в галузі науки, освіти, екології, медицини тощо. У політичній платформі сформульована і воєнно-політична доктрина.

Політична платформа покликана показати, якими принципами керується та чи інша політична партія, виокремити суттєві ознаки, показати її відмінність від інших партій, зорієнтувати виборця серед численних партій на ту, яка найбільш повно може виразити його інтереси та відобразити його ідеали та цінності. Вказати на правовий статус, місце у партійній системі, ставлення членів партії до існуючого політичного устрою, владних структур, суспільних процесів тощо.

Існує багато визначень політичної платформи: як позитивні, так і негативні, як традиційні, так і сучасні. Наприклад, Б. Констан вважав партійну програму основоположним елементом у структурі партії, без якого не можна уявити її діяльність. На його думку, політична партія - це об'єднання людей, що визнають одну і ту ж партійну програму.

М. Дюверже, навпаки, відводив партійній програмі підпорядковане місце поруч зі структурою та організацією, оскільки вона, на його думку, не визначає діяльність партії, а служить лише засобом впливу на маси і залучення виборців.

Близьким до цього є визначення, яке твердить, що партійна програма використовується як засіб політичного маркетингу, тобто являє собою не що інше як різновид політичної реклами. Є аргументи, що партійна програма втрачає своє значення і завдяки тому, що виборці, віддаючи перевагу тому чи іншому кандидату, керуються скоріше не програмними положеннями, а особистістю й іміджем лідерів партії, конкретні дії, які були ними здійснені або мірою активності під час передвиборчої кампанії.

Незважаючи на багато суперечливих визначень, існують і більш-менш загальні уявлення щодо партійної програми.

Більшість партологів розглядають політичну платформу як теоретико-методологічне підгрунтя партії, що покликане дати уявлення про те, яку політику в різних сферах суспільного життя буде проводити партія, яких змін і рішень вона вимагає від існуючої влади і які зміни вона сама здійснить, якщо виборе державну владу.

Партія формулює свою програму на основі відповідної ідеології і трактує її як застосування ідеологічних підходів до конкретно-історичних умов. Звичайно, що ідеологічність програм політичних партій суттєво відрізняються не тільки за змістом ідеології (соціалізм, консерватизм тощо), але і різним ступенем ідеологічності. Існує навіть певна закономірність - програми революційних партій та партій, які сповідують глибокі зміни соціального устрою як правило надто заідеологізовані. Навпаки, програми консервативних партій не потребують такої ідеологізації. їх ідеологізація полягає в апології існуючих суспільних порядків. Так звані "виборчі партії чи партії американського типу більшу увагу акцентують на передвиборчих гаслах, ніж на партійній програмі. Роль ідеології тут виконує позиція партії стосовно ключових соціальних проблем. Існує також різниця між партіями в питанні співвідношення ідеології та політичної практики. Можна виділити тут партії високого рівня ідеологічної принциповості, які несхильні до компромісів (в т. ч. ідеологічних). Так, наприклад, дискусія про можливість участі робітничих партій (соціалістів, соціал-демократів) у буржуазних урядах була важливою темою дискусій у міжвоєнний період. Якщо програма партії намагається розв'язати стратегічні, довготермінові завдання, то короткотермінові цілі та завдання партія представляє у своїй виборчій платформі. Хоча сучасні політичні партії формують свої цілі та завдання на всіх трьох рівнях - ідеологічному, програмному та передвиборчому, - однак за мінімальний критерій існування партії можна вважати факт існування виборчої платформи партії. Деякі політичні партії і не мають своєї політичної програми як окремого цілісного документу, однак вони повинні мати виразну виборчу платформу - тобто партійну програму на найближче майбутнє.

За структурною ознакою програми бувають дуже короткими, концептуальними або деталізованими. Загальні концептуальні програми нерідко називають стратегічними.

Зазвичай, у політичній платформі формулюється головна мета політичної партії, яка, власне, і об'єднує членів партії. Програма не повинна бути ні широко розписаною, ні достатньо конкретною, ні, тим паче,. об'єктивно раціональною. Це повинен бути документ об'ємом не більше 4-6 сторінок із викладенням політичних принципів та основних напрямків діяльності, котрі схиляють людей до вступу в партію і спільної праці над їх реалізацією. Залежно від історичних умов програма партії може змінюватися.

У структурному відношенні політична програма найчастіше складається з таких розділів:

Політичний розділ (визначення проблем політичного характеру; ідеологічна орієнтація партій, її погляд на державні, у тому числі і воєнні та міжнародні проблеми).

Економічний розділ (визначення пріоритетних форм власності, діяльність вільного ринку, пільги підприємствам і т. ін.).

Соціальний розділ (соціальне забезпечення, проблеми сім'ї, екологія, охорона здоров'я, підтримка найбільш вразливих прошарків суспільства та ін.).

Духовний розвиток (розвиток культури, релігії, зміцнення морально-етичних норм та цінностей тощо).

Іноді в структурі партійної програми виділяють стратегічну і тактичну складові. Під стратегічною розуміють визначення довготривалої перспективи, що проголошує найбільш загальні, іноді абстрактні цінності і цілі, які партія прагне втілити на практиці. Тактична складова політичної програми полягає в конкретизації положень стратегічної частини або ж вона існує як самостійний документ, наприклад, для участі у виборчій кампанії: збереження чи завоювання влади, визначення союзників і конкурентів у передвиборчій боротьбі тощо.

Відповідно до місця політичної партії в партійній системі основна програма (платформа) може мати ще і програму дій, виборчу, урядову та інші програми, зокрема і такі, що дають виборцю можливість дізнатися про підходи партії до вирішення актуальних проблем. До складання такого роду програм підходять із великою відповідальністю. Як приклад наведемо витяги з політичних платформ Республіканської та Демократичної партії США, що опубліковані в електронному журналі Державного Департаменту США. Серед найактуальніших проблем у платформах партій виділяються: тероризм, Ірак, зброя масового знищення, роль Америки у світі, здоров'я людства.

Тероризм

Платформа Республіканської парти "Безпека для світу,

Надія для Америки"

Платформа Демократичної партії "Сильні вдома, шановані у світі"

Ми захищаємо мир, вступаючи у боротьбу з ворогом. Ми протистоїмо терористам за океаном, щоб не довелося воювати з ними у себе вдома. Ми знищуємо керівників терористичних мереж піц час раптових рейдів, зриваємо плани терористів і запобігаємо фінансуванню їх, чим унеможливлюємо їхню діяльність.

Ми стоїмо на сторожі миру, співпрацюючи з понад 80 державами-союзниками та міжнародними організаціями з метою ізоляції терористів і репресивних режимів.

3 терористами не може бути ніяких переговорів. Жодна форма переконування чи примусу не здатна зіштовхнути їх із кривавого шляху. Лише повне й остаточне знищення тероризму може призвести до процвітання свободи.

Перемога у війні з тероризмом можлива лише внаслідок поєднання американської PJшучості й міжнародного співробітництва на всіх фронтах.

Вона вимагає готовності й можливостей безпосередньо і негайно застосовувати військову силу у випадку вірогідності захоплення чи знищення терористичних угруповань та їхніх ватажків; радикального удосконалення системи збирання та аналізу розвідувальних даних ЗІ активізацією правоохоронної діяльності; наполегливих зусиль, спрямованих на ліквідацію джерел фінансування терористичних організм цій; глобального запобігання перетворенню від сталих держав на притулки для терористів; не| втомної та ефективної народної дипломати, задля позбавлення терористів можливості peкрутувати до своїх лав бойовиків; постійних економічних і політичних заходів з підвищення рівня освіти, миротворчої діяльності, підтримки демократії та відродження надії на краще.

Ірак

Платформа Республіканської партії

"Безпека для світу, надія для Америки"

Платформа Демократичної партії "Сильні вдома, шановані у світі"

В Іраку Америка відстоює справу свободи, миру та власної безпеки. Ми переконані у реальності планів іракського самоврядування, яке нині втілюється тимчасовим урядом Іраку.

Ми не можемо дозволити собі поразки у мирний час. Ми не можемо допустити, щоб провал державотворення в Іраку перетворив цю крану ні притулок для терористів і зробив цю країну дестабілізуючим чинником для всього Близького СХОДУ-

Зброя масового знищення

Платформа Республіканської парти "Безпека для світу, надія для Америки"

Платформа Демократичної партії] "Сильні вдома, шановані у світі"

Ми не дозволимо, щоб най-загрозливіші у світі політичні режими отримали доступ до найнебезпечнішому СВІТІ Зброї.

Найголовнішою метою у сфері безпеки мають бути заходи, спрямовані на запобігання заволодінню терористами цими видами озброєнь.

Роль Америки у світі

Платформа Республіканської партії Безпека для світу надія для Америки

Платформа Демократичної партії "Сильні вдома, шановані у світі"

Потверджуємо роль Америки як

Світового лідера у царині свободи, розширення можливостей і процвітання. Наші зусилля у поширенні економічної та політичної свободи супроводжуються обстоюванням свободи совісті

Ми віримо в таку Америку, якою захоплюються усі народи світу, оскільки вони знають,, що ми плекаємо не лише власну свободу, а їй їхню, зміцнюємо не лише власну демократію, а й їхню надію на її утвердження, дбаємо про мир і безпеку не лише для самих себе, а й для всього світу.

Здоров'я людства

- Платформа республіканської партії "Безпека для світу, надія для Америки"

Платформа Демократичної партії "Сильні ВДОМа, шановані у СВІТІ"

Ми повністю підтримуємо політику Президента, спрямовану на розширене фінансування пошуків вакцини проти віл/сніду й виділення протягом найближчих п'яти років щонайменше 15 мільярдів доларів на програми лікування і профілактики цієї інфекції. Ми поділяємо і комплексний підхід до вирішення проблеми сніду, який передбачає проведення освітніх кампаній, пропаганду статтевої стриманості, заходи, спрямовані на запобігання інфікуванню і своєчасної його діагностики, а також на лікування та догляд хворих.

Участь у вирішенні глобальних проблем охорони здоров'я, якою є пандемія СНІДу, - це гуманітарний обов'язок і Америки та один з імперативів її національної безпеки. Ми повернемо Америку, на провідні позиції у цій сфері, відмовившись вд політики, яка керується ідеологією, а не наукою.

За таких умов тактична складова партійних програм висувається на перший план. На практиці це означає, що стратегічні напрямки партійної І програми повинні мати якнайзагальніший характер і довготривалу колективу, були відкритими для змін зі зміною умов політичного розвитку.1

Партійні програми, на думку переважної більшості партологів, повинні обов'язково передбачати виконання щонайменше двох принципових функцій: одні - ті, що спрямовані назовні, інші - всередину. До функцій, спрямованих назовні, відносяться: рекламна (залучення нових1 Членів партії, інформація громадян про виконання партією наказів виборців тощо); відмежування від інших партій або профілююча; агітаційна (підкреслення переваг своєї партії порівняно з іншими); матеріалізаційно-політична (створення оперативної бази матеріальних вимог партії! та їх конкретизація).

Безсумнівно, що умовою реалізації партійної програми є те, наскільки стратегічні та тактичні її складові відповідають процесу суспільного розвитку. їх дисгармонія, як свідчить історичний досвід, негативно позначається не тільки на партійному, але і на державному розвитку. Політична історія знає немало таких прикладів. Один із них - досвід КПРС. Розпад СРСР наочно засвідчив утопічність марксистсько-ленінської ідеології, що була покладена в основу розробки всіх партійних програм комуністів Радянського Союзу і відповідно до яких здійснювалось будівництво соціалізму і комунізму.

Отже, ефективність виконання будь-яких партійних програм залежить від життєвості ідеологій,. на основі яких вона розроблена, і того, наскільки її стратегічні та тактичні завдання співпадають і як вони гармонізовані з державним будівництвом, загалом, з процесом суспільного розвитку.

Розробка ідеології, ідеологічної платформи і впровадження її в маси є однією з основних функцій партій. Держава не повинна замінювати партії в цьому питанні. Спроба держави перебрати винятково на себе цю функцію, як показує сучасний світовий досвід, неминуче веде до тоталітаризму правого або лівого спрямування.

Для більшості політичних партій України характерна відсутність чітких позитивних змістовних програм. А саме змістовність партійної доктрини визначає доступність та зрозумілість для громадян рішень, позицій і планів партії, зрештою, привабливість партійних позицій. Такі програми і сьогодні залишаються "дефіцитними", тому більшість людей орієнтується не на партію, її програму, а на особистість. Звичайно, що цей фактор гальмує процес становлення сильних і дієвих політичних партій.

Взагалі, політичні партії живуть завдяки особистостям, які виступають від їхнього імені та завдяки платформам, у яких формулюються їхні цілі. Соціологічні дослідження вказують, що для певної групи людей особа лідера партії є вагомішою за саму програму партії. Особа лідера в таких партіях часто виступає спрощеним символом партійної платформи. Отримали вони, за класифікацією М. Вебера, назву "харизматичних" партій. Це є актуальним, насамперед, для авторитарних та диктаторських партій (наприклад, А. Гітлер для нацистської партії), але не тільки (наприклад, генерал де Голь). Ставлення партійних мас до такого лідера є іншим, ніж відносини патрона та клієнта - воно є безособовим, є ставленням як до символу, а не до людини. Звичайно, скільки існують партії, стільки існують суперечки про те, що ж все таки важливіше в боротьбі за голоси виборців: переконливі кандидати чи переконливі платформи. Один із найобдарованіших політиків, прем'єр-міністр Баварії й голова Християнсько-соціального союзу Франц-Иозеф Штраус упродовж свого політичного життя застерігав, що не слід покладати надто великі надії на політичні програми. Для нього мали вагу тільки й людина, що стоїть за ним, а не слово на папері. Гідна уваги думка але вона розходиться з результатами досліджень Німецьких соціологів, які вивчають проблеми виборів. Вони виявили, що на вибір громадян привабливість кандидатів мало впливає, вона відіграє лише другорядну, роль, набагато важливішою є традиційна прихильність до певної партії, приміром, за такою схемою: сільська католичка голосує за християнина-демократа. Щоправда, кількість тих, хто підчас голосування керується таким почуттям прихильності, зменшується. Зате зростає кількість виборців, що змінили свою орієнтацію, тобто тих, хто не почуває себе пов'язаним з однією партією, а щоразу щ час голосування робить новий, "випадковий" вибір і при тому в останній момент. Звичайно, рішення виборця віддати свій голос за того чи іншого кандидата залежить від багатьох чинників. Це й цілковито особисті, об'єктивно нічим не вмотивовані симпатії та антипатії, або ще не зовсім вичерпана традиційна прихильність, це й, зрештою, оцінка того, хто з політиків і програма якої партії спроможні якнайшвидше розв'язати невідкладні завдання. В ідеальному варіанті програмні положення передвиборчої платформи партії мають відповідати особистісним якостям політика, який виступає з цією платформою.

Похожие статьи




Політична ідеологія - ідейно-теоретичний фундамент розробки політичної платформи партії - Політична ідеологія у діяльності політичних партій

Предыдущая | Следующая