Основні критерії, які лежать в основі визначення політичної партії - Роль політичних партій у формуванні та здійсненні державної політики

У 1966р. Американські науковці Ж. Ла Паломбара та М. Вайнер у праці "Політичні партії і політичний розвиток" наводять чотири основних критерії, які лежать в основі визначення політичної партії [1, с. 203]:

    1) тривалість діяльності партійної організації. Партія -- це структурно оформлена організація, яка засновується не на кілька років, а повинна пережити своїх засновників; 2) наявність стійких місцевих організацій, що підтримують зв'язки з центральним керівництвом. Наявність зв'язків з осередками на місцях відрізняє партію від парламентської групи, що існує тільки на національному рівні; 3) спрямованість керівників центральних і місцевих організацій на боротьбу за владу, а не лише намагання впливати на неї. Цей критерій дозволяє встановити різницю між політичними партіями і різними суспільно-політичними організаціями; 4) прагнення здобути підтримку народу через вибори чи якимось іншим способом. Це відрізняє партії від груп тиску, що, звичайно, не беруть участі у виборах: вони лише впливають на партії, уряд, громадську думку.

Перший критерій - тривалість існування організації. Партія повинна пережити своїх засновників, що відрізняє її від клік, клієнтел, камарилій, які зникають разом зі своїми патронами. В тому випадку коли партія організовується навколо фігури харизматичного лідера їй ще доведеться довести можливість свого існування без нього (наприклад голлістська партія у Франції).

Другий критерій - характер організаційної структури, яка повинна включати в себе як керівну ланку загальнонаціонального масштабу так і регіональні, місцеві, локальні партійні організації. Наявність розгалуженої партійної організації, яка охоплює також і місцевий рівень, існування стійких і міцних систематичних зв'язків між загальнонаціональним центром і локальними партійними організаціями відрізняє політичну партію від парламентської фракції. Існує думка, шо партії - це організації, які об'єднують людей разом в більш-менш формалізовану структуру. Політичні партії повинні бути конкуруючими організаціями здатними в рамках політичного ринку впливати на розподіл політичних цінностей. Тому підставою їх метою, (зрештою характерною для існування всякого роду організацій), є їх організаційне існування в рамках оточення, що динамічно змінюється. Американські політичні партії звичайно відрізняються своєю вільною організацією, а в європейських країнах партії із формальним членством, розвиненою організаційною структурою.

Третій критерій заключається в чітко вираженому, свідомому прагненні керівництва організації, як на центральному рівні так і на місцях, до завоювання і здійснення влади (самостійно чи в коаліції). Прагнення до безпосереднього здійснення політичної влади - це риса, яка відрізняє політичні партії від груп тиску, союзів підприємців, груп інтересів, які намагаються досягти лише впливу на владу. В багатьох державах існує багато різноманітних груп інтересів, які займаються лоббізмом, впливом на прийняття урядом вигідних для них рішень. Групи інтересу відрізняються від політичних партій тим, що вони лише впливають на політику, в той час як політичні партії її визначають через механізми участі у владі.

Четвертий критерій відображає прагнення забезпечити собі масову підтримку на виборах як зі сторони членів партії так і зі сторони електорату. Пошук масової опори, особливо шляхом участі у виборах відрізняє політичні партії від політичних клубів, які не приймають участі у виборах, а є своєрідними "ідейними лабораторіями", які здійснюють вплив на владу та громадськість головним чином шляхом формування відповідних політико-філософських і ідеологічних установок. Визначення політичних партій на основі так званих "виборчих дефініцій" є на сьогоднішній день найчастіше вживаним визначенням. Дж. Сарторі стверджує, що "партія це така політична група, котра присутня у виборчому процесі і є здатною висунути через вибори кандидатів на публічні посади" [9, с. 5-8]. На думку К. Янда партія - це організація "котра прагне до здобуття політичних становищ своїми легітимними репрезентантами". Дж. Лане та С. Ерсон визнають політичними партіями тільки ті організації, котрі представлені у виборчих статистиках. Таким чином, політична партія є добровільна організація, яка дає вираз прагненню її членів до здобуття та утримання державної влади шляхом безпосередньої участі у виборах кандидатів, які обіймають становища в законодавчих інститутах або в інститутах виконавчої влади. Поняття політичної партії все більше схиляється до поняття "виборчої партії", що підкреслює значення цієї сфери в діяльності партії. Однак не можна зводити визначення партії лише до виборчої демократії та виборчої активності. Зокрема, так звані революційні партії організовані в такий спосіб, що стараються отримати контроль над владою не через механізм виборів, а шляхом застосування сили. Тоталітарні партії, скажімо нацисти 30-х років, також творять машину недемократичної держави.

Резюмуючи вищенаведені критерії, можна дати стисле визначення політичної партії як стійкої політичної організації, яка прагне здобути підтримку значних соціальних груп і ставить мету здобуття та утримання державної влади, реалізуючи Інтереси своїх членів і симпатинів.

Відомий американський теоретик Ф. Сорауф розглядає політичні партії як структури, що складаються з трьох елементів: 1) сама організація, що об'єднує людей для спільної, узгодженої діяльності в досягненні певних цілей. Як всякий інститут партійна організація має своє власне внутрішнє життя - рекрутування нових членів, висунення кандидатур на державні посади, "поділ праці" всередині партії, 2) "державна партія", тобто члени партії, які організовані в рамках законодавчих, виконавчих і представницьких органах влади, які є фактично продовженням партії в цих органах, 3) "електоральна партія" - включає в себе всіх тих, хто надає партії ту чи іншу підтримку, є її симпатиками, активістами, виборцями. Конкретним співвідношенням цих трьох елементів партії Ф. Сорауф пояснює труднощі як функціонування так і визначення політичних партій. Одночасно він визначає ряд характерних ознак партій, які відрізняють їх від інших політичних організацій. До їх числа відносяться наступні - ступінь активності партій в період виборчих кампаній, розгалужена організаційна структура і наявність в них значної опори в особі членів та симпатиків партії, переважна орієнтація на використання політичних засобів для досягнення своїх цілей, значна стабільність і тривалість існування організації, послідовність у використанні лозунгів, символів, засобів "політичного маркетингу" [10, с. 34-41].

Один з відомих американських політологів Д. Ептер, використовуючи системний підхід, характеризує політичні партії як складові елементи політичної системи, підсистему, що організовує діяльність уряду. При цьому основною ознакою політичних партій він вважає формування громадської думки, розробку політичного курсу який стає рушійним мотивом діяльності уряду і забезпечує розумний баланс між громадською думкою та державною владою. Інша важлива його характеристика заключається в тому, що форма політичної партії залежить від ряду соціально-політичних характеристик суспільства, від існуючих в суспільстві соціальних розколів.

Традиційні положення щодо характеристики і формування політичних партій були піддані нищівній критиці Мішелем Оферле у його роботі, яка з'явилася у серії "Цікаво знати" і називається "Політичні партії" (1988р.). Автор вважає, що ці визначення розглядають як відоме те, що ще вимагає пояснення. На його думку, "позначка політична партія" -- це лише можливий варіант більш широкого поняття, яке він називає "політичне підприємство" і яке полягає в "обміні політичних цінностей" на "активну чи пасивну підтримку".

Визначаючи суть поняття партія, слід зауважити той факт, що ряд авторів вважають неможливим виділення якихось загальних критеріїв для їх характеристики в різних суспільних умовах. Поняття партії, на їх погляд, обов'язково передбачає врахування конкретної ситуації в конкретному суспільстві [4, с. 19].

Говорячи про теорію політичних партій не можна обійти своєю увагою і марксистського підходу до цієї проблеми. В його основі лежить класовий підхід. Аналізуючи партії в якості політичних організацій класів, марксистсько-ленінська теорія пов'язує їх виникнення і діяльність з поділом суспільства на антагоністичні класи і соціальні групи. Вже в "Маніфесті Комуністичної партії" основоположники марксизму відзначали, що історія всіх суспільств є історією боротьби класів і що всяка класова боротьба є боротьбою політичною і цим зумовлювалась важливість організації пролетаріату у власну політичну партію. Акцентуючи на класовому характері політичних партій, їх тісному зв'язку з інтересами класів та соціальних груп, В. І. Ленін підкреслював, що "класами керують звичайно і в більшості випадків, по крайній мірі в сучасних цивілізованих країнах, політичні партії".

Політичні партії, представляючи найбільш активну і організовану частину класу чи соціальної групи, виражають їх інтереси, керують ними в класовій боротьбі, скеровують їх зусилля на досягнення політичних цілей. Як носій класових інтересів партія є відносно стійким суспільно-політичним утворенням, яке володіє рядом специфічних, субстанційних ознак. Вона також виражає відповідні довгострокові, суттєві зв'язки і відносини в суспільстві та державі.

Основною ознакою політичної партії, з точки зору марксизму, є її класова природа і соціально-економічна обумовленість даного феномену. Саме ця ознака є вирішальною для характеристики політичних партій, а всі інші ознаки є похідними. В. І. Ленін з цього приводу особливо наголошував, що "марксистська критика партій полягає власне в конкретному аналізі тієї чи іншої класової основи різних буржуазних партій".

Таким чином, очевидно що сучасна партійна теорія не володіє єдиною загальновизнаною методикою визначення предмету свого дослідження. Дослідники цього складного суспільного феномену пропонують цілий набір самих різноманітних, часто суперечливих підходів до визначення суті, особливостей і призначення політичних партій. Загалом всі ці підходи можна виділити у дві великі групи, які дотримуються вузького чи широкого визначення політичних партій [3, с. 423-433].

Похожие статьи




Основні критерії, які лежать в основі визначення політичної партії - Роль політичних партій у формуванні та здійсненні державної політики

Предыдущая | Следующая