Теоретико методологічні визначення поняття політичних партій - Роль політичних партій у формуванні та здійсненні державної політики

На перший погляд поняття політичної партії є надзвичайно простим. Коли ми говоримо "політична партія" - то загалом всі добре розуміють, про яке суспільне явище йдеться. Так само вчені дають визначення політичним партіям, виходячи із засадничих основ даного поняття. Не викликає дане поняття стільки непорозумінь і дискусій, як деякі інші поняття політичної науки - скажімо, як поняття політичної системи, державного устрою чи інші. Ця зрозумілість суті поняття політичної партії загалом полегшує можливість її визначення. Однак при більш детальному розгляді даного поняття з'ясовується, що за простою і зрозумілою на перший погляд дефініцією насправді криється чимало знаків запитання і суперечностей [13, с. 76-89].

Деякі з них пов'язані із термінологією. Скажімо не у всіх власних назвах партій ми можемо знайти саме слово партія" (як, наприклад, Французька комуністична партія чи Консервативна партія Великобританії). Часто тут застосовуються дещо інші терміни, такі як "союз" (Союз демократичних сил), "рух" (Народний Рух України), "об'єднання" (Об'єднання в підтримку Республіки), "конгрес" (Індійський Національний Конгрес) і інші. Зустрічаються також партії, які у своїх назвах не мають жодних цих термінів, наприклад такі як "Великий Ізраїль", "Вперед Італія!". Ці назви часто повинні слугувати визначеним політичним та програмним цілям, а часами мають на меті скрити партійний характер даної організації. Такі поняття як "об'єднання", "рух", "конгрес" претендують на загальнонародний, надпартійний характер даного угрупування. Однак, даючи характеристику зазначеним об'єднанням як певному соціальному феномену, ми не повинні звертати уваги на їх власну назву і навіть на їх програмну декларацію. Зараховуючи те чи інше конкретне угрупування до політичних партій, слід виходити з певних об'єктивних рис даної організації, які слугують нам базовими критеріями визначення поняття партії.

Пошук критеріїв, які визначають суть поняття політична партія слід розпочати з симпатичного розуміння слова "партія". Слово це є досить поширеним і його можна відшукати в працях багатьох поважних авторів. В суті даного слова криється цілком конкретний політико-ідеологічний зміст, тому ним не можна легковажити.

Етимологічно слово "партія" походить від латинського іменника - pars - що означає частину більшого або дієслова - partire - що означає ділити. Вже в давнину вживалося воно для визначення певного політичного угрупування. В такому значенні зустрічаємо його в працях Ціцерона, Платона чи Сократа, де говорилося про fakcji чи partii на противагу терміну amicitia. Під останньою розумілась спілка приятелів, шляхетне об'єднання, fakcia чи partiа була ж нешляхетним об'єднанням або об'єднанням навколо якогось роду [19, с. 34-45].

В римських джерелах знаходимо і розуміння поняття "партія," як об'єднання політиків навколо певного лідера (т. зв. партія Цезаря, Марія, Сулли), або об'єднання людей, що управляють державою (скажімо сенат) на відміну від решти людей. В Новий час даний термін приходить до європейського вжитку і спочатку означав окремий військовий підрозділ, групу військових.

Використання терміну "партія" має означати, що в даній групі представлена лише частина соціальної спільноти, яка бореться за владу. Є це спробою виділення даної групи людей від монолітної єдності - без огляду на те, що собою представляє ця цілість (парламент, правлячий клас чи цілий народ). Тому для партії в загальному вигляді характерна наявність двох наступних критеріїв 1) якісно відокремленої групи людей по відношенню до інших членів суспільства чи суспільства в цілому, 2) внутрішній взаємозв'язок, партнерство, наявність об'єднуючого начала.

Порівняно із поняттям "партія" поняття "політична партія" містить вже нову якість, яка полягає в тому, що мова йде про об'єднання людей на певній ідейній основі на відповідних політичних принципах. Політична партія переслідує політичні цілі і використовує для цього політичні засоби. Основним завданням політичної партії, яка об'єднує людей навколо спільних ідейно-політичних принципів, є завоювання та використання політичної влади.

Н. Макіавеллі, Г. Моска, В. Парето, М. Вебер, А. Шумпетер, Дж. Бернхам виводять походження партії із поняття "політика", "політична". Інші ж автори - Д. Юм, І-К. Блунчлі, А. Зігфрід, Р. Міхельс, М. Дюверже вважають, що пояснення терміну слід шукати в загальному принципі "партійності", "партійне об'єднання" [12, с. 3-10].

У зв'язку із цим проблема походження поняття "партія" є достатньо дискусійною. Звичайно, що такий вузьколінгвістичний підхід є далеко недостатнім для вичерпного визначення такого складного феномену яким є політичні партії. Однак такий "ноуменологічний" підхід до визначення поняття "партія" має місце в сучасній партійній теорії. Знаходимо його, зокрема, у працях А. Ренні, С. Ньюмена, Дж. Сарторі [11, с. 7-12]. Лінгвістичне пояснення даного терміну як частини цілого приводить ряд авторів до сприйняття поняття "партії" лише в констексті існування багатопартійності, багатопартійної (як мінімум двопартійної) політичної системи, що загалом не відповідає сучасному їх розумінню. З цієї точки зору єдина партія (монопартія) є такою ж партією як партії, що існують в рамках багатопартійності. Може між ними бути різниця в їх організаційній будові, цілях, функціях і іншому, однак всі вони належать до того самого роду соціальних організацій поскільки для всіх них є спільними інші підставові характеристики, що визначають політичну партію. Звичайно, монопартії відрізняються від плюралістичних партій, але дана конкретно-історична специфіка монопартій не знімає з них загальних ознак політичної партії [2, с. 22-31].

Дослідження політичних партій, які відіграють важливу роль в державно-політичній системі сучасних держав, є однією із найактуальніших проблем цілого ряду сучасних суспільних наук - філософії, державознавства, політології, соціології та суспільствознавства. І важко точно визначити котра із них відіграє домінуючу роль у визначенні партій. При визначенні поняття партії представляється можливим і доцільним виділення наступних науково-методологічних напрямів, з точки зору котрих може інтерпретуватися поняття партія в різних сферах сучасних гуманітарних наук.

По-перше, у філософсько-етичному розумінні встановлюється так зване "органічне" поняття партії як природньої форми об'єднання людей, яке відбувається на основі певних принципів і спрямоване на реалізацію певних цілей.

По-друге, в соціально-історичному аспекті партії можна розглядати як певний цілком стійкий структурний елемент соціальної системи, як колективну форму організації і інституалізації соціально-класової активності, як фактор формування і вираження громадської думки і ідеологічних установок різних соціальних груп. Для цього використовуються категорії науки про суспільство чи співставлення феномену партії з державою, що приводить до того, що практично зі сфери розгляду виключається державно-правові елементи політичних партій.

По-третє, в політологічному, державознавчому значенні поняття партія представляється як елемент державно-політичної системи, тісно зв'язаної із державними та правовими інститутами.

Поняття партії може досліджуватися також і з точки зору "правового" визначення даного політичного інституту. Відповідно слід розмежовувати загальне державно-правове значення поняття партія і конкретне правове визначення поняття партії в законодавстві - перше набуває змісту в результаті розгляду партії в контексті її взаємодії зі всією системою державних, суспільно-політичних і правових інститутів, друге - представляє собою безпосереднє оформлення статусу партій в законі, форму конкретного нормативного відображення політичної партії як певного соціального явища в праві.

Проблема визначення поняття партії набуває додаткового значення з точки зору з'ясування і вирішення тих методологічних проблем, які пов'язані із неоднозначністю трактувань, що використовуються в "класичній" та сучасній політичній науці.

Як всяка політико-правова категорія поняття "партія" змістовно зумовлене об'єктивними закономірностями процесу історичного розвитку. Сама назва "партія", яка характеризує відокремлену політичну групу суспільства, з'явилася досить давно, в той час, як сама політична партія, в сучасному її розумінні, виникає лише в середині XIX ст. Ця розбіжність між назвою та суттю політичної партії створює ряд труднощів при спробі визначення історичної еволюції партій [7, с. 115-119].

В світовій літературі прийнято оперувати назвою "партія" для визначення політичних груп, прототипів майбутніх політичних партій з XVIII і XIX ст. незважаючи на те, що не були вони партіями в сучасному розумінні даного поняття. На сучасному етапі політичні партії визнаються як інтегрований, складовий елемент конституційного ладу, їх діяльність в більшості випадків врегульована в конституційно-правовому порядку. Все це, безперечно, не можна віднести ні до більш ранніх політичних об'єднань - "протопартій" (відмінність від партій по вертикалі), ні до сучасних, але менш вагомих форм колективної політичної діяльності - "псевдопартій" (угрупуванням виборців, політичним комітетам сприяння групам тиску - відмінність від політичних партій по горизонталі). Отже структура та рамки парадигми партій особливості сутнісної трактовки цього поняття значно залежать від історичних основ та обставин його фіксації.

Поняття політичної партії в політичних концепціях пройшло певну історичну еволюцію в контексті суспільно-політичного розвитку, еволюції державності та демократії. З іншої сторони, еволюція визначалася певним розвитком самої політичної науки і, зокрема, станом вивчення партій.

Визначення поняття партій крім чисто теоретичної сторони має і практичний характер. Адже від наявності в тієї чи іншої організації ознак "партії" визначається її відповідний правовий статус, її права та обов'язки в політичній та громадській сферах, особливе функціональне становище в державному механізмі і ряд інших практичних моментів, які відрізняють політичні партії від виборчих союзів, груп тиску, громадських організацій.

Аналітичні труднощі визначення суті поняття "партія" зумовлені специфікою та різноманітністю підходів, які при цьому застосовуються.. В даний час існують різні підходи до визначення поняття партія, серед котрих варто виділити кілька основних.

По-перше, абстрактно-інтуїтивні формулювання на зразок: "партія - це держава в державі", "посередник" між державою та суспільством, "міст від мас до вождя" і т. п. Прихильники такого підходу стверджують, що точне визначення поняття "партія" можливе лише в крайньо абстрактному і узагальненому вигляді. Насправді дані визначення-лозунги носять політико-прагматичний характер, а в теоретичному плані вони швидше заважають ніж сприяють визначенню суті даного поняття.

По-друге, в рамках державно-політичної теорії були розроблені більш чіткі, загальні визначення за допомогою котрих робились спроби в єдиній формі виділити та врахувати специфічний характер політичних партій як явищ соціального, політичного та державного життя, особливостей їх ролі в державі, функцій, організаційної форми. Цей напрямок, який є сьогодні достатньо розвинутим має давню історичну традицію і представлений такими авторами як Г. Еллінек, Г. Тріпель. М. Вебер, Г. Кельзен, Ф. Гогель, Ж. Бюрдо, З. Нойманн, Л. Епстейн та інші.

К. фон Байме визначає партію як "групу громадян-однодумців, які діють спільно для досягнення спільних політичних цілей". Н. А. МакДоналд зазначає, що "партія це група людей, об'єднана навколо певного інтересу, який вони стараються реалізувати і значення якого узагальнюється в певних ідеях". Е. Берк визначає партію як групу людей, які об'єднані спільним служінням народу [3, с. 207].

Французький політолог Ф. Гогель вважає, що партія це "угрупування людей, об'єднаних для участі в політичному житті які мають на меті завоювати повністю чи частково державну владу. Щоб в такий спосіб забезпечити панівне становище ідеям та інтересам членів угрупування". Інший відомий представник французької політичної науки Ж. Бюрдо під партією розуміє "всяке угрупування людей, які сповідують однакові політичні погляди і докладають всі зусилля, щоби зробити їх панівними в даному суспільстві, одночасно об'єднуючи якомога більшу кількість громадян і намагається захопити владу чи, хоча б впливати на її рішення". О. Ренней і У. Кенделл вважають партіями "автономні групи, які висувають кандидатів і ведуть виборчу кампанію з надією на встановлення у майбутньому контролю над складом і політикою уряду". Подібне визначення політичним партіям дається американським вченим Е. Даунсом який вважає, що партія це "коаліція людей, яка бажає законними способами здійснювати контроль за апаратом влади". При цьому під "коаліцією" він розуміє групу людей, які мають певні спільні цілі, а під "апаратом влади" - фізичні, нормативні і інституційні засоби, якими володіє уряд для здійснення своєї специфічної функції - поділу суспільних ресурсів, під "легальними способами" розуміються проведені належним чином вибори. Широке поширення в науковій літературі здобуло визначення партії німецького соціолога М. Вебера. Під партією він розуміє "добровільне об'єднання громадян, метою котрих є здобуття влади в рамках організації, а активних членів - реалізація матеріальної чи особистої користі, або і одного і другого".

М. Дюверже визначає партію "як об'єднання з певною внутрішньою будовою".

Нарешті, третій підхід до визначення дефініції політичної партії заключається у спробах дати визначення партії не через виділення її визначального критерію, а через встановлення цілої системи критеріїв, ознак, сукупність котрих і визначає суть даного поняття. В даний час саме такий підхід вважається найбільш конструктивним. Даний підхід об'єднує наступних представників партійної теорії - Ж. Ла Паломбару, М. Вейнера, Ф. Сорауфа, М. Дюверже, В. Хенке, К. Хессе, К-Ф. Зайферта, Ж. Шарло, Ф. Борелля та інших. При чому в рамках даного напрямку можна також запропонувати додаткову типологію визначень партій.

Ж. Бюрдо вважає недостатнім загальне визначення політичних партій і пропонує каталог характеристик без яких, на його думку, неможливе повне і правомірне визначення поняття партії. До них він відносить наступні - розвинену організаційну структуру, яка охоплює все суспільство по горизонталі та вертикалі, інформаційну та організаційно-пропагандистську діяльність, виховну функцію реалізація котрої робить партію основним "інкубатором" політичного персоналу [10, с. 88-111].

Похожие статьи




Теоретико методологічні визначення поняття політичних партій - Роль політичних партій у формуванні та здійсненні державної політики

Предыдущая | Следующая