Соціальна політика та соціальний захист населення в Україні, Модель соціальної політики в Україні - Соціальний захист населення

Модель соціальної політики в Україні

Модель соціальної політики Української держави має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.

В умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах.

Соціальні амортизатори - це механізми соціального захисту.

Мал. 2.1. Призначення соціальних амортизаторів

Підвищення ролі соціальних амортизаторів має місце на етапах:

    - системної, соціально-економічної трансформації; - структурної перебудови; - виходу на новий щабель економічного розвитку; - переходу до нового рівня цивілізації.

Мал. 2.2. Етапи формування та реалізації соціальної політики

Цілі соціальної політики перехідного періоду

Стратегічного характеру:

    - наповнення реформ соціальним змістом; - розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формування громадянського суспільства; - активізація соціальної ролі держави, відпрацювання механізму взаємодії держави і суспільства в соціальній сфері; - забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці, зростання добробуту громадян; - створення кожній людині можливостей реалізувати її здібності, одержувати доход відповідно до результатів праці, компетентності, таланту; - стимулювання мотивації до трудової та підприємницької діяльності, становлення середнього класу; - забезпечення відтворення населення, оптимізація ситуації на ринку праці; - гармонізація відносин між різними соціальними групами, формування почуття соціальної солідарності; - формування ефективної системи соціального захисту населення; - реформування пенсійної системи; - розвиток соціальної інфраструктури, створення умов для виховання, освіти, духовного розвитку дітей, молоді; - зміцнення сім'ї, підвищення її ролі у суспільстві.

Поточного характеру:

    - погашення заборгованості з заробітної плати та соціальних виплат; - забезпечення прожиткового мінімуму; - боротьба з бідністю, надання адресної допомоги; - захист громадян від інфляції за допомогою своєчасної індексації доходів; - обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення; - створення екологічно та соціальне безпечних умов життя; - запобігання соціальній деградації тощо.

Мал. 2.3. Суб'єкти соціальної політики України

Методи впливу держави на розвиток соціальної сфери:

    - правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів; - прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо); - соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій; - впровадження ефективної прогресивної системи оподаткування індивідуальних грошових доходів населення; - прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці; створення мережі центрів служб зайнятості й бірж праці; - встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням; - державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші); - державний вплив на ціни та цінотворення; - обов'язкове соціальне страхування в різних формах; - пенсійне забезпечення; - розвиток державного сектору економіки та виробництво суспільних товарів і послуг; - підготовка та перепідготовка кадрів; - організація оплачуваних громадських робіт; - соціальне партнерство.

Державні соціальні стандарти - встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні гарантії - встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Ринкова трансформація економіки України неможлива без створення надійної соціальної бази її здійснення.

Соціальна база ринкового реформування - соціальні верстви і групи, зацікавлені в проведенні реформ, які сприяють їхній реалізації шляхом трудової і політичної активності.

У широкому розумінні опорою реформування є середній клас. Його ключовими характеристиками є: особиста свобода, самостійна економічна діяльність, наявність власності, рівень доходів, професія, спосіб і якість життя, роль у суспільстві.

Похожие статьи




Соціальна політика та соціальний захист населення в Україні, Модель соціальної політики в Україні - Соціальний захист населення

Предыдущая | Следующая