Стан та перспективи ліберальної демократії в Україні: політико-культурний ракурс - Особливості ліберально-демократичної політичної системи

В Україні одночасно відбуваються процеси трансформації політичної системи, державотворення та побудови політичної нації. Втім, окрім конституційно проголошеного курсу на побудову демократичної правової держави та громадянського суспільства, значний вплив на політичний процес в Україні здійснюють внутрішні, специфічні закономірності розвитку суспільного організму, які подекуди не збігаються з нормативним курсом. Характерною рисою розвитку ліберально-демократичних тенденцій в Україні стало те, що суб'єкти політичного процесу все більше вдаються до легальних методів політичної боротьби.

Парадокс України полягає в тому, що, незважаючи на певне неприйняття лібералізму на офіційному рівні та рівні суспільної свідомості, він існує на рівні повсякденної практики. Українцям вже на ментальному рівні притаманні риси індивідуалізму, волелюбності, неприйняття авторитарного начала, які є базовими для всього ліберального дискурсу. Можна сказати, що українці вижили завдяки ліберально-демократичним практикам, не усвідомлюючи, що ці практики означуються як ліберальні [2].

Політична культура України характеризується органічним поєднанням двох культурних традицій - "західної" (соціально-політичної) та "східної" (християнсько-духовної). Якщо на формування української духовності вирішальний вплив справила "східна" (візантійсько-православна) традиція, то "західна" традиція стала домінуючою в соціально-політичній сфері, що споріднює її з принципами європейського політичного розвитку. В українській культурі, на відміну від російської, спостерігалося неприйняття "східних" візантійських традицій на суспільно-політичному рівні (ідеї самодержавного деспотизму, експансіонізму, обмеження індивідуальної свободи тощо). ліберальна демократія перспектива україна

Відповідно, "українське диво" трапиться тоді, коли ліберально-демократичні практики повсякденного рівня втіляться в інституціональних практиках держави, у законах та загальноприйнятих правилах.

Важливим є дослідження глибинних процесів лібералізації економіки задля розуміння тенденцій і напрямів розвитку національних економік, створення їхньої власної економічної стратегії та формування адекватної політики. До таких процесів в сучасних умовах відносяться тенденція до лібералізації міжнародної торгівлі та, одночасно з цим, ускладнення і різноманітність форм протекціоністської зовнішньоекономічної політики держав. Тому визначення напрямку економічного розвитку в умовах перехідного періоду має принципове значення для обгрунтування економічної політики держави, успішного здійснення соціально-економічних та політичних перетворень.

Однією з найважливіших економічних передумов ліберальної демократії в Україні є відносно високий рівень індустріального та економічного розвитку в цілому. Втім, економіка України характеризується не повною системою функціонування ринкової економіки, а лише переходом до неї [3].

Ліберальна модель економічного розвитку сьогодні є найбільш оптимальною для української дійсності. Проведено аналіз ринкової економіки - базового інституту ліберальної демократії - в контексті суспільно-політичних тенденцій, які визначатимуть найближче майбутнє України. Базуючись на теоретичних засадах економічного лiбералiзму та виходячи з оцінки сучасного стану української економіки, запропоновано відповідні шляхи реалізації принципів лiберальної економічної політики, що орiєнтовані на досягнення еволюцiйного зростання та підвищення ефективності використання людських, матеріальних і природних ресурсів.

Процеси формування ідеологій, зокрема ліберальної, у пострадянських країнах ускладнені тим, що тоталітарна система Радянського Союзу, з якої вийшла Україна, була спрямована на знеособлення, культивуючи колективістські цінності, тоді як ліберально-демократична спрямованість державотворення, яка притаманна насамперед країнам Заходу, націлена на формування автономної особистості. Головним чинником переходу від тоталітаризму до правової держави виступають зміни у суспільній свідомості. Тому культура є визначальним фактором розбудови повноцінного ліберально-демократичного суспільства, основою для формування цілісної культурно-національної ідентичності.

В програмних документах багатьох українських політичних партій використовується прихована ліберальна риторика. Прихована в тому сенсі, що у партійних програмних положеннях закладаються пункти, які, фактично, використовуючи постулати лібералізму, не ідентифікуються з ним [5].

В політичній культурі українського народу майже не закладено пріоритетності значення категорії "відповідальність", що негативно позначається на процесах демократизації. Українці завжди охоче перекладають тягар відповідальності на інших, найчастіше - на державу. Відзначено, що освіта відіграє важливу роль у сприйнятті ідей лібералізму, оскільки незмінною і вирішальною залишається головна соціальна функція лібералізму - стимулювати, пришвидшувати зміни, осучаснювати суспільство.

Перспективи встановлення в постсоціалістичних країнах стабільного ліберально-демократичного режиму (подібного до того, що існує в країнах Заходу) залежать від змін у цінностях і діях політичних суб'єктів (як на рівні лідерів і організацій, так і на рівні мас) у бік раціоналізації та лібералізації.

Похожие статьи




Стан та перспективи ліберальної демократії в Україні: політико-культурний ракурс - Особливості ліберально-демократичної політичної системи

Предыдущая | Следующая