Поняття громадянського суспільства - Громадянське суспільство в політології

Відомо, що в первісному, додержавному суспільстві іс-нували органи володарювання, головний з яких -- збори дорослих родичів. Функції володарювання ще не виокре-милися в життєдіяльності спільноти, громада була дже-релом і водночас носієм влади. Поступово відбувалася ієрархізація (грец. hieros -- священний і archie -- влада -- поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих щодо посади або чину осіб вищим) громадського управління, внаслідок чого пересічні об-щинники були відсторонені від управління общиною. На-родні збори замінюються сходом воєнної дружини. Ради ста-рійшин перетворюються на дедалі поважніші й самостійні-ші центри прийняття владних рішень, тільки частина з яких виноситься на формальне затвердження зборами общини. Так поступово відмежувалося суспільне управлін-ня від громади. Здійснювали його відокремлені інституції, яким громада була цілком підпорядкованою.

Надалі завдяки християнському віровченню стали розрізняти державну та приватну сфери (Богові -- Богове, кесарю -- кесареве). Викристалізовується уявлення про громадянське суспільство як про засіб обмеження державної влади, стримування її невпинного прагнення до абсолюту, авторитарності. Формується й саме грома-дянське суспільство.

Впровадження у вжиток поняття "громадянське су-спільство" пов'язане з ідеєю "природних прав" людини, яка у XVII ст. була засадничою у формуванні й поширенні юри-дичної свідомості, політико-правових концепцій, передусім теорії "суспільного договору". Так, Г. Гроцій і Б. Спіноза "природними правами" вважали свободу переконань і ду-мок, свободу володіння і використання власності, рівність людей між собою, їхню захищеність від сваволі тощо. Роз-різнення громадянського суспільства і держави започат-кував Ж.-Ж. Руссо в праці "Міркування про походження і засади нерівності поміж людей". Громадянське суспіль-ство, на його думку, виникло внаслідок формування при-ватної власності, а держава витворена з нього на підставі суспільного договору. Дж. Локк вважав, що люди домо-вилися заснувати державу саме з метою надійного забез-печення природних прав, рівності й свободи, захисту особи та власності -- цінностей громадянського суспільства.

Сукупність індивідів, які необмежено користувалися своїми природними правами, утворювала, на думку при-бічників договірної теорії походження держави, суспіль-ство у його "природному стані" ("status naturalis"). Це стан цілковитої свободи, який призводить до "війни всіх проти всіх". Але за таких умов мати "право на все", стверджував Гоббс, означає фактично не мати права ні на що. Аби уникнути загроз, які неодмінно виникають у природному стані суспільства, люди змушені були замі-нити його на стан громадянський ("status civilis"). Пере-хід від природного стану до, громадянського дає змогу піддати регулюванню законами та іншими нормами невпорядковані відносини.

Відповідно до теорії "суспільного договору" люди ук-ладають угоду й створюють державу, яка постає над су-спільством, відчужує й зосереджує в собі частину їхніх природних прав. Так виникає громадянське суспільство, котре, на відміну від природного, додержавного, є ста-ном, у якому існує держава. У конвенційних теоріях дер-жави (Дж. Локк, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо) громадянський стан суспільства сприймався як антипод природного ста-ну, а влада -- як похідна відносин, що панують у грома-дянському суспільстві.

Концепція громадянського суспільства, розуміння йо-го як царини людської свободи, яка перебуває поза межа-ми державної регламентації, є породженням ліберально-го світогляду. "Батько лібералізму" Дж. Локк вважав, що держава покликана передусім захищати особисту сво-боду і власність, здобуту працею людей; вона діє тільки у строго окреслених межах, вихід за які може призвести до громадянської непокори; люди повинні мати право протистояти сваволі уряду, чинити йому опір і навіть вдаватися до його повалення, коли він спрямовує свою владу на завойовництво, узурпацію, тиранію або у разі його розвалу.

Виходячи з визнання самоцінності й пріоритетності спонтанного людського життя порівняно з управлінським впливом на нього, просвітники XVIII ст. (Дж. Локк, ІП.-Л. Монтеск'є) проголошували, що громадянська ідея вища і значущіша, ніж ідея державна. Громадянське су-спільство і політичну державу розрізняв Г.-В.-Ф. Гегель, який вважав його опосередкованою через працю системою потреб, заснованою на принципі панування приватної власності й загальній формальній рівності людей. Н. Макіавеллі, Ш.-Л. Монтеск'є, Г.-В.-Ф. Гегель вважали, що суспільство має бути об'єктом впливу держави, яка може діяти цілком самостійно. Політична, державна мудрість полягає у врахуванні існуючих у суспільстві відносин, думок та обставин. Класичні погляди на громадянське суспільство підготували сучасне розуміння цього фено-мену.

Громадянське суспільство -- Суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і мораль-них ознак, яке спільно з державою утворює розвинуті правові від-носини; суспільство рівноправних громадян, Яке Не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага.

Формування громадянського суспільства пов'язане з утвердженням буржуазного ладу. Воно неможливе без існування правової держави, стабільного демократичного політичного режиму.

Неліберальне (тоталітарне, авторитарне) суспільство цілком або переважно підпорядковане державі, яка рег-ламентує, централізує управління ними. Такий спосіб взаємодії держави й суспільства називають Етатизмом (франц. etat -- держава). Етатизм як політика -- це по-ширення повноважень держави на всі без винятку сфери життя. Сутність його полягає у визнанні держави найваж-ливішим і єдиним чинником інтеграції суспільства. У то-талітарних суспільствах сфера громадянського, цивільно-го зводиться до мінімально можливих розмірів, але ніко-ли не зникає цілком.

Розвинуте громадянське суспільство передбачає існу-вання демократичної правової держави, яка покликана задовольняти й захищати інтереси та права громадян. Передумовами громадянського суспільства є ринкова економіка з властивою їй багатоманітністю форм власно-сті; множинність незалежних політичних сил і партій; недирективно сформована громадська думка; вільна осо-бистість з розвинутим почуттям власної гідності.

Громадянське суспільство -- суспільство не тільки від-окремлене від держави, автономна царина суспільного бут-тя, яка не підлягає прямому контролю й регламентації з боку влади, а ще й структуроване суспільство. Воно пе-редбачає свободу асоціацій індивідів за інтересами й уподобаннями. Окремі верстви населення утворюють свої угруповання, добровільні об'єднання, покликані за-безпечувати цивілізовані відносини з іншими суб'єктами співжиття в суспільстві. Тому громадянське суспільство є певним механізмом неформального соціального парт-нерства, яке уможливлює здійснення й баланс існуючих інтересів.

Таке суспільство емансиповане від держави, є цари-ною спонтанного самовияву вільних індивідів і доброві-льно сформованих асоціацій та організацій громадян, захищених законом від прямого втручання і регламен-тації органами державної влади. Воно втілюється в при-ватному житті громадян, економічній свободі, безпере-шкодному поширенні духовних, релігійних, моральних, національних цінностей тощо. Основою громадянського суспільства є життя індивідів як приватних осіб, сукуп-ність вільно встановлених ними міжособистісних зв'яз-ків (сімейних, общинних, економічних, культурних, релігійних тощо), розмаїття інтересів, можливостей їх реалізації.

Головні ознаки громадянського суспільства:

-- відокремлена від держави структура суспільства, до якої належать різноманітні асоціації, добровільні об'єднання людей;

Адекватні вільним відносинам обміну суспільний лад, політична система, за яких держава є похідною від громадянського суспільства та процесів у ньому;

Утвердження безпосередніх і різноманітних інтере-сів, можливість їх вираження та здійснення;

Можливість забезпечення справжнього, реального життя, на відміну від держави -- сфери умовного, фор-мального життя;

Наявність ринку, вільної конкуренції, відносин об-міну діяльністю та її продуктами між незалежними влас-никами;

Безпосереднє спілкування людей;

Повага громадянських прав, які вважаються вищи-ми за державні закони;

Свобода особистості;

Плюралізм, сукупність усіх неполітичних відносин у суспільстві й різноманітної діяльності людей;

Регулювання дій людей безпосередньо самими лю-дьми, передусім через норми моралі.

Існування в громадянському суспільстві різних супе-речливих інтересів, які воно не здатне задовольнити, по-кликало до життя державу як утілення, реалізацію всезагального інтересу, як інституцію, обов'язком якої є га-рантування й захист прав людини. У такому суспільстві реально функціонує власність.

Похожие статьи




Поняття громадянського суспільства - Громадянське суспільство в політології

Предыдущая | Следующая