Форми навчання - Навчання дітей з затримкою розвитку мовленнєвих функцій

Успіх навчально-виховної роботи у значною мірою залежить не лише від використання в ній тих чи інших методів, але й від організаційних форм цієї роботи. У свою чергу, ці форми визначаються метою і завданнями навчання, кількістю учнів, характерними особливостями окремих навчальних предметів, місцем і часом навчання учнів, забезпеченістю школи навчальними посібниками тощо. [21]

"Форма навчання" означає колективну, фронтальну та індивідуальну роботу учнів на уроці, а "форма організації навчання" -- будь-який вид заняття - урок, предметний гурток тощо[11]

В історії світової педагогічної практики відомі найрізноманітніші форми організації навчання. їх виникнення, розвиток, удосконалення і поступове відмирання окремих з них пов'язане з вимогами, потребами розвиваючого суспільства. Кожний новий історичний етап у розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання. В результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал у цій галузі. Постало питання про необхідність систематизації різноманітності форм організації навчання, виділення найбільш ефективних, що відповідають духу часу, історичній добі.

У зв'язку з цим вченими було виділено такі основи для класифікації форм організації навчання:кількість і склад учнів, місце навчання, тривалість навчальної роботи. За цими основами форми навчання поділяються відповідно на індивідуальні, індивідуально-групові, колективні, класні та позакласні, шкільні та позашкільні. Ця класифікація не є достатньо науковою і визнається далеко не кожним ученим-педагогом. Однак, такий підхід до класифікації форм організації навчання дозволяє дещо впорядкувати їх різноманітність. [21]

У кожному класі знаходиться певний склад учнів. Умовно можна розділити клас на декілька груп учнів. Окрім дітей з нормальним мовленнєвим розвитком, майже у кожному класі є проблемні діти, які за психолого-педагогічною класифікацією можна поділити на групи

Група дітей с фонетико - фонематичним недорозвитком мовлення (ФФНМ). |

Група дітей с загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ).

Група дітей із заїкуватістю.

До кожної із цих груп дітей необхідно підібрати свої форми і методи навчання та будувати навчальний процес з урахуванням специфічних особливостей учнів, зокрема тих якостей, які пов'язані з засвоєнням навчального матеріалу.

У дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення страждають процеси слухового сприймання та диференціювання мовленнєвих звуків, часом навіть тих, які діти вимовляють правильно. Тому для дітей з ФФНМ актуальним є розвиток вимовної системи мовлення, фонематичного слуху та паралельна праця з логопедом та психологом.

У дітей з ЗНМ у комплексі порушені всі компоненти мовлення (лексико - граматичний, фонетичний, артикуляційний). З приводу цього впливати необхідно на всю систему мови, використовуючи різні форми і методи навчання.

Для дітей з заїкуватістю необхідно створити чуйний індивідуальний

Підхід, також комбінуючи різні форми навчання та виховання. Не можна забувати, що заїкування ситуаційне, воно залежить від багатьох факторів. Від умов, які створюються в школі для заїкуватої дитини, залежатиме і стан її мови, і успішність.

Реалізація конкретних дидактичних цілей відбувається на уроках чи заняттях за умови застосування різних способів к організацій у зв'язку з чим виділяють різні форми (способи) організації занять.

Форму навчання в школі визначають два основних фактори:

Рівень самостійності учнів на уроці;

Характер взаємодії вчителя з учнями або учнів між собою. [27]

У навчанні дітей з ПМР застосовуються різні форми організації навчального процесу (індивідуальне навчання; індивідуально-групове навчання; класно-урочна система). [ 29]

Застосовувати групову та підгрупову форми навчальної роботи, які стимулюють пізнавальну активність учнів і забезпечують індивідуалізацію навчання. З цією метою на уроці кожна група учнів (до якої входить 3-4 учня) одержує блок з 2-5 завдань. Учні у групі розподіляють завдання між собою (1-2 на кожного) і самостійно к виконують протягом 15-20 хв. Учитель у разі необхідності надає диференційовану допомогу тим, хто її потребує. Потім учні в рамках своєї групи здійснюють самоперевірку і взаємоперевірку правильності виконання задач. Представники груп виходять до дошки і знайомлять з результатами роботи групи весь клас. Групи можуть комплектуватися з учнів так, як вони сидять у класі, або формувати к з учнів (до 3) з різним рівнем навчальних досягнень (керівник групи - з числа найбільш підготовлених учнів, учень з посередніми можливостями та слабо встигаючий учень). У той час, коли групи працюють над завданням, вчитель може додатково пояснювати теоретичний матеріал слабо встигаючим учням.

Необхідно постійно підтримувати "зворотній зв'язок" з дитиною на рівні обміну навчальної інформації (повідомити щось і спитати дітей що вони зрозуміли, або не зрозуміли ). Завдяки цьому вчитель може повноцінно керувати педагогічним процесом, своєчасно вносячи в нього корективи. Таку інформацію отримують, як правило, на початку уроку (перевірка домашнього завдання) або в кінці уроку (фронтальне усне опитування чи виконання короткочасних письмових робіт), або після проведення окремих етапів уроку. Наприклад учням роздаються спеціальні індивідуальні картки, на яких учень відмічає рівень розуміння ним переглянутого матеріалу ("розумію", "потрібна допомога", "не розумію" - не викресленим залишає один пункт). Після аналізу одержаної інформації (2хв.) педагог відповідним чином організовує подальшу роботу на уроці.

Використання міжпредметних зв'язків у вигляді комплексного або інтегрованого, суміщеного уроку. Найвдалішою вважається назва "інтегрований", що означає об'єднання знань з різних галузей про певний об'єкт, або об'єднання під час проведення уроку зусиль декількох вчителів.

Щоб провести інтегрований урок, учитель ретельно добирає матеріал, групує його для цілісного сприймання. Вікові особливості молодшого школяра дозволяють проводити інтегровані уроки в ігровій формі. [12]

Групи учнів не постійні, к кількісний та якісний склад змінює педагог, зважаючи на рівень знань дітей, к індивідуально - психологічні особливості. Наприклад, слабкого учня залучає до співпраці з сильним, непосидючих і рухливих - зі спокійними і уважними. Поєднуючи різні форми навчання (фронтальну, диференційовано - групову, парну, індивідуальну) вчитель навчає дітей працювати в колективі, співпрацювати, надавати товариську допомогу. Діти вчаться бачити успіхи і недоліки, помилки свої і своїх однокласників. Фронтальну роботу педагог зорієнтовує не на середнього учня, а на те спільне, що властиве всім вихованцям. У групі кожен виконує частину загального завдання, бере участь у розподілі праці та підготовці відповіді. Співпрацюючи в групі, учні прагнуть виконати завдання швидше, за потреби - допомагають товаришеві, вчаться слухати і чути, спостерігати і бачити, висловлювати свою думку. Групові заняття корисні і сильним, і середнім, і слабким учням, але бажані результати вони приносять тільки в поєднанні з іншими формами організації навчання.[26]

Планувати навчальний процес на уроці, забезпечуючи його цілісний системний характер, тобто поєднання освітньої; корекційно-розвивальної, превентивної і виховної функції навчання.

Відбирати і застосовувати на уроці ті методи, які значною мірою відповідають характеру навчально-пізнавальної діяльності учнів з ПМР. В першу чергу, це елементи, або фрагменти проблемно-пошукових методів навчання, що стимулюють в учнів розвиток продуктивних способів і прийомів навчання, формують самостійність й варіативність мислення, орієнтують школярів на нестандартну діяльність. Включення в урок таких елементів знизить негативний вплив на розвиток активності і самостійності учнів пояснювально-репродуктивних методів, які переважно застосовуються вчителями. А це, своєю чергою, сприятиме формуванню суспільно значущих властивостей особистості (волі, цілеспрямованості, самостійності).

Постійно планувати виконання учнями з ПМР (поряд з репродуктивними) творчих завдань "Поясни чому", "Доведи", "Склади", "Придумай", "Зроби висновок", "Почни міркувати спочатку"). Такі запитання і поради привчають учнів бачити різні варіанти виконання завдання і вибирати серед них найраціональніший. [12]

Похожие статьи




Форми навчання - Навчання дітей з затримкою розвитку мовленнєвих функцій

Предыдущая | Следующая