Ступенева структура управління споживчою кооперацією - Організаційна структура управління організацією

Кооперація розвивається і функціонує як сукупність кооперативів та їх асоціацій, об'єднаних спільною метою і багатоступеневою залежністю. На жаль, українській кооперації сьогодні ознаки системи ще мало притаманні. Вона розвивається фрагментарно, без належної взаємодії різних видів кооперації і координації їх розвитку. Для неї також характерна обмеженість різновидів кооперативів.

Найбільш чисельною поки що є споживча кооперація. Понад 1300 споживчих товариств об'єднані в 244 райспоживспілках, а ті в свою чергу - у 21 облспоживспілці. Вся ця вертикальна структура організаційно оформлена в межах Укоопспілки, яка є членом Міжнародного кооперативного альянсу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про споживчу кооперацію" споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвиткові села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі [1].

Економічною основою діяльності споживчого кооперативу є майно, що належить йому на правах власності. За формою власність споживчого кооперативу - це приватна колективна власність.

Кооператив, який є юридичною особою, володіє, користується та розпоряджається спорудами, устаткуванням, обладнанням, грошима, цінними паперами, промисловими і продовольчими товарами, сировиною для їх виробництва, продуктами інтелектуальної праці та іншим майном. Це означає, що його члени, які створили це майно з допомогою пайових внесків та особистої економічної участі (як клієнти) і є його співвласниками, можуть впливати на нього бажаним для себе чином, тобто можуть ним управляти. Щоб управляти кооперативом, його майном пайовики створюють колективні органи управління і контролю, до яких входять або обрані з-поміж них особи, або найняті ними професійні менеджери (управлінці).

Кооперативи, споживчі товариства відповідно об'єднуються в районні і обласні об'єднання, спілки та Всеукраїнське (центральне) об'єднання, спілку кооперативів, товариств. Кожній із цих структур управління властиві свої органи самоврядування: на районному рівні - конференція, рада, правління, спостережна рада, ревізійна комісія, на обласному рівні - з'їзд, рада, правління і ревізійна комісія, на рівні України - з'їзд, конференція, рада, правління і ревізійна комісія. Повноваження кожної із цих структурних утворень визначаються відповідним статутом; на всі ці структури поширюється чинність законів "Про споживчу кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про кредитні спілки", "Про кооперацію".

Система управління, наприклад, райспоживспілки складається з двох ступенів. Перший ступінь - органи управління райспоживспілки, що здійснюють загальне керівництво споживчими товариствами і безпосереднє управління підприємствами і об'єднаннями власного господарства. Другий ступінь - органи управління споживчих суспільств, керівники торгово-господарською діяльністю підприємств. Нові низові одиниці споживчого товариства по роботі серед його членів - дільничні кооперативні комітети - можна умовно віднести до третього ступеня системи управління, що забезпечує здійснення принципу самоврядування і кооперативної демократії. До первинних низових ланок (одиниць) у райспоживспілках і споживчих товариствах відносяться також колективні члени - кооперативи в області виробництва і послуг.

Кожен ступінь системи управління райспоживспілок виконує функції, що витікають з його завдань. До числа найбільш важливих завдань райспоживспілки входять:

    - створення в сільській місцевості комплексної системи торгового обслуговування, а також розвиток мережі підприємств роздрібної торгівлі і громадського харчування в містах для забезпечення своїх членів і населення необхідними товарами; - розширення і збільшення об'ємів закупівель сільськогосподарської продукції; - організація виробництва продуктів харчування і непродовольчих товарів народного споживання; - надання населенню різних платних послуг; - вдосконалення методів господарського керівництва і підвищення ефективності галузей діяльності споживчих суспільств і власних підприємств і об'єднань [15].

Система управління у кооперативі визначається в першу чергу Законами України "Про споживчу кооперацію", "Про кредитні спілки", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про кооперацію". Вони є юридичною основою, на яку спирається кооператив у своїй діяльності і управлінні (додаток 10).

Статути, які розробляються згідно з вищезазначеними Законами, визначають органи управління та контролю в кооперативі, порядок їх утворення, сферу компетенції та процедури прийняття рішень.

Досконало розроблений Статут і Правила внутрішньої господарської діяльності відіграють важливу роль, оскільки ці документи є необхідною умовою демократичного управління в кооперативі. Проте, цього недостатньо: демократичне управління вимагає відповідного способу управління, а саме: постійного спілкування з членами кооперативу, розповсюдження інформації, позитивної особистої позиції керівників.

Органи управління кооперативу, створення яких передбачено Законами України та розробленими на їх основі статутами такі:

    - Загальні збори, на яких кожен член кооперативу має один ухвальний голос незалежно від розміру його паю, а асоційований член - лише право дорадчого голосу. - Правління і його голова, що обираються на загальних зборах. Правління утворюється лише у кооперативі, до складу якого входить не менше десяти членів. В іншому випадку функції правління виконує голова. - Ревізійна комісія (або ревізор, якщо в кооперативі менше десяти членів). - Спостережна рада, яка утворюється, якщо членами кооперативу є понад 50 осіб. - Виконавчий директор, який не є членом кооперативу, а найманою правлінням особою, що керує персоналом і отримує платню за виконання своїх функцій.

Похожие статьи




Ступенева структура управління споживчою кооперацією - Організаційна структура управління організацією

Предыдущая | Следующая