Споживча кооперація України як елемент господарського механізму держави - Організаційна структура управління організацією

Споживча кооперація - це система споживчих товариств і спілок, що функціонують на певній території. Споживча кооперація України - система всеукраїнського масштабу, центральною спілкою якої є Укоопспілка.

Споживче товариство - добровільне об'єднання переважно фізичних осіб, створене за територіальною ознакою на основі об'єднання його членами грошових і майнових паїв для торговельної, заготівельної, виробничої і іншої діяльності з метою задоволення спільних споживчих потреб.

Споживчі товариства - це:

    - первинні кооперативні об'єднання, що складають базовий рівень кооперації й ініціюють створення спілок; - місцеві організації, створені за територіальною ознакою. Їх члени, що живуть в одному населеному пункті, як правило добре знають один одного, часто спільно працюють, підтримують родинні, дружні або товариські стосунки; - самоврядні і незалежні організації (юридичні особи), які контролюються пайовиками безпосередньо [12, 220].

Споживчі товариства можуть об'єднувати жителів одного села (сільські), міста (міські), району (районні), великого регіону чи навіть цілої держави (національні). В Україні функціонують сільські, селищні, міські та районні споживчі товариства.

Споживча спілка - це добровільне об'єднання споживчих товариств або (і) спілок, яке функціонує на кооперативних засадах.

Споживчі спілки - це:

    - вторинні кооперативні об'єднання, які створюються з ініціативи споживчих товариств або спілок споживчих товариств; - регіональні організації, що об'єднують споживчі кооперативи в масштабах округи, району, області, держави в цілому. В Україні діють райспоживспілки, які є кооперативами другого рівня, облспоживспілки та Кримспоживспілка (це кооперативи третього рівня) і Укоопспілка, що є кооперативом четвертого рівня; - незалежні самоврядні організації (юридичні особи), які контролюються пайовиками через їхніх представників.

Необхідність створення об'єднань споживчих товариств - спілок, асоціацій, союзів, альянсів тощо обумовлена в першу чергу тим, що самотужки товариство спроможне утримувати тільки дрібні підприємства місцевого значення, оскільки капітал, складений їх членами - людьми праці - незначний, а джерела його поповнення обмежені.

Поодинокі споживчі товариства, отже, могли усунути тільки дрібних посередників між виробниками та споживачами - перекупників, що вели роздрібну торгівлю. Більшість товарів кооперативи, як і ці дрібні торговці, закуповували в приватних гуртівнях. Вони не мали коштів на його придбання великими партіями безпосередньо у виробників і не змогли б збути такої великої кількості товару. Об'єднання в спілках дозволило споживчим товариствам здійснювати спільні закупівлі у виробників і організувати власну гуртову торгівлю.

Ще однією причиною об'єднання була конкуренція із капіталістичними торговельними компаніями. Гуртування в спілках зміцнило споживчу кооперацію для конкурентної боротьби, захистило її ринки, оскільки з'явилася можливість отримувати великі кредити, робити значні капіталовкладення, розвивати власне виробництво, знизити собівартість пропонованої клієнтам продукції і т. ін.

Завдяки спілкам споживчі товариства уникли також взаємної конкуренції, змогли координувати свої дії, узгоджувати рішення. Спілки зміцнили кооперативи ідейно та організаційно. Займаючись правовим захистом своїх членів, надаючи їм економічні консультації, рекламуючи кооперативні товари та послуги, готуючи кооперативні кадри, видаючи кооперативну літературу та періодику, пропагуючи кооперативну ідею вони утвердили в товариствах дух солідарності та взаємодопомоги [10].

Споживчі спілки виконують наступні важливі функції:

    - координують діяльність членів товариств чи спілок в господарській та соціальній сферах; надають своїм членам відповідні консультації та підтримку; - здійснюють гуртові закупівлі товарів споживання та інших необхідних членам виробів і сировини; - ведуть власне виробництво споживчих товарів та переробку сільськогосподарської продукції, лікарських рослин тощо для задоволення потреб своїх членів; - зберігають придбані та вироблені товари і забезпечують їх довіз членам; - нагромаджують вільні кошти членів і надають їм необхідні кредити; - визначають стандарти товарів і послуг, збирають та аналізують статистику діяльності кооперативів - членів спілки і складають для них на основі отриманих даних плани та плани-прогнози; - контролюють якість товарів і послуг та правильність обліку результатів діяльності членів; - організують визначену статутом соціальну працю, пропаганду кооперативної ідеології, забезпечення фахової підготовки та перепідготовки кооперативних кадрів; - забезпечують юридичний захист і консультування членів; - представляють інтереси членів у державних, громадських та міжнародних структурах, а також у кооперативних об'єднаннях вищого рівня, міжнародних кооперативних організаціях; - сприяють організації нових споживчих товариств, спілок, надають їм матеріальну допомогу та необхідні консультації [12, 222].

Похожие статьи




Споживча кооперація України як елемент господарського механізму держави - Організаційна структура управління організацією

Предыдущая | Следующая