Організація як об'єкт управління в менеджменті, Сутність організації її загальні характеристики - Організаційні структури управління

Сутність організації її загальні характеристики

Організація - це форма об'єднання людей з метою досягнення певних цілей на засадах позаособистих стосунків.

Кожна організація характеризується наявністю спільних цілей, спільною діяльністю людей, ієрархією влади, наявністю підрозділів, що вирішують конкретні завдання, розподілом праці (вертикальний, горизонтальний), формалізацію правил поведінки, взаємодією і зовнішнім середовищем, організаційною культурою, необхідністю управління.

В умовах ринку спільні цілі зумовлюють призначення організації, види продукції та послуг, що виробляються і пропонуються організацією для задоволення потреб суспільства. Вони формуються в результаті взаємного впливу індивідуальних цілей членів організації або задаються ззовні відповідно до місії організації. На мою думку місія визначає причину існування організації в умовах ринку. Для реалізації місій і цілей організації важливу роль відіграє спільна діяльність людей, які мають відповідну кваліфікацію, знання і навички, необхідні для досягнення визначених цілей. Ефективна спільна діяльність забезпечує синергетичний ефект для організації. Люди, які працюють в організаціях, мають різний статус. Вони розподіляються на керівників, фахівців, робітників, менеджерів і підлеглих і таким чином формують ієрархію влади. Ієрархія влади - перелік посадових осіб, починаючи з вищого керівництва організації до менеджерів первинних підрозділів на нижчому, операційному рівні керівництва. Кожна організація має підрозділи, які вирішують конкретні завдання. Такі підрозділи називаються відділеннями, філіями, службами тощо. Важливо оптимально визначити організаційні межі структурних підрозділів, їх права, обов'язки, систему взаємозв'язків з іншими підрозділами, їх завдання. Від професійного вирішення всіх цих питань значною мірою залежить функціонування організації загалом.

Розподіл праці, що здійснюється згідно з професійно-фаховими характеристиками кожного працівника і забезпечує раціональну структуризацію робіт і завдань. Вертикальний розподіл праці, у результаті якого відокремлюється функція управління, забезпечує координацію дій різних підрозділів, працівників. Прикладом вертикального розподілу праці є виділення кількох рівнів управління в організації. Горизонтальний розподіл праці є результатом використання переваг спеціалізації. До типів горизонтального розподілу праці належать функціональний, техлогійний, професійний.

Формалізація правил поведінки, процедур і контролю, яка здійснюється для того, щоб організація діяла як єдине ціле. Відповідно до визначених норм і правил поведінки, виконуючи посадові обов'язки, приймаючи рішення, виконавці можуть діяти самостійно, не звертаючись по вказівки до керівників. Кожна організація взаємодіє з зовнішнім середовищем і напряму залежить від нього. Організація як відкрита система, перебуває під впливом зовнішніх прямих (постачальники, конкуренти, спожвачи, органи влади) і непрямих чинників (політичних, економічних, соціальних, технологічних). Керівники організації можуть впливати на прямі зовнішні чинники, а до впливу непрямих вони мусять пристосуватися. Організаційна культура - сукупність цінностей, переконань, традицій і норм, під впливом яких формується поведінка окремих працівників і трудового колективу організації. Сильна організаційна культура сприймається більшістю персоналу, чітко визначає пріоритети, має глибокий вплив на поведінку людей. Для координації дій підрозділів, оптимального розподілу праці по вертикалі та горизонталі, забезпечення ефективного використання ресурсів, своєчасної й адекватної реакції на зміни і виклики бізнес-середовища організації потребують управління. Управлінська діяльність повинна бути відокремлена від не управлінської діяльності.

Основними видами організацій є формальні та неформальні організації. Формальні організації створюються на вимогу керівництва для проведення певного технологічного процесу. Неформальні навпаки непередбачено утворені групи людей, які вступають у постійні взаємодії для досягнення відповідної цілі. Основною причиною виникнення неформальних організацій є результат соціальної взаємодії людей. Вони завжди виникають після утворення формальних організацій.

Неформальні організації характеризуються соціальним контролем, опором до змін і появою лідера. Підприємства створюють соціальний контроль за своїми членами неформальної організації шляхом встановлення групового еталона поведінки, одягу, видів робіт тощо. Також неформальні організації характеризуються опором до змін, небажанням членів неформальної організації проводити реорганізацію, упроваджувати нові технології та інше. Визнання членами неформальної організації свого керівника так званого неформального лідера визначається колективом людей, при цьому керівники або лідери діють без підтримки зверху.

Організація постійно перебуває під тиском певних обставин і факторів як у середині організації, так і навколо неї, отже зовнішнє та внутрішнє середовище організації взаємодіють між собою. Організація становить взаємодію таких основних елементів, як цілі, структури, завдання, технології, люди, а також оточення - політичне, економічне, культурне, ринкове, до якого вона повинна пристосуватися.

Згідно з усім вище сказаним організація як об'єкт управління - це соціальне утворення, яке об'єднує багато людей, з метою досягнення поставлених цілей.

На ринку кожна організація ставить мету досягнути конкурентоспроможності, знайти свого споживача, збільшити частку ринку.

Похожие статьи




Організація як об'єкт управління в менеджменті, Сутність організації її загальні характеристики - Організаційні структури управління

Предыдущая | Следующая