Фінансування науково-технічної діяльності - Інноваційний менеджмент

Одним із найбільш вагомих показників, які аналізуються при з'ясуванні результатів діяльності національного науково-технічного комплексу за певний період, є показник обсягу виконаних з початку звітного періоду науково-технічних робіт. Відсоток у ВВП обсягів виконаних науковими організаціями країни власними силами науково-технічних робіт становить показник наукоємності валового внутрішнього продукту. В останні роки цей показник постійно знижується, і в 2000 р. становив 1,14 %. Це у 2-2,5 разу менше, ніж у провідних країнах світу (наприкінці 90-х років у США наукоємність ВВП становила 2,63 %, Японії - 2,80, Франції - 2,25 %). Водночас витрати на наукові та науково-технічні роботи в Україні в розрахунку на одного виконавця (13,5 тис. грн. у 2000 р.) у 50-80 разів нижчі, ніж у зазначених країнах.

За роки реформ частка ВВП, яка витрачалася на НДДКР, скоротилася більш ніж удвічі (табл. 3). За підрахунками експертів, наукоємність ВВП дорівнювала в СРСР: у 1950 р. - 0,99 %; 1955 р. - 1,38 %; 1960 р. - 1,77 %; 1965 р. - 2,30 %; 1970 р. - 2,49 %; 1975 р. - 2,91 %; 1980 р. - 3,00 %, 1985 р. - 3,11 %; 1990 р. - 2,89 %; в Україні: 1996 р. - 1,36 %; 1997 р. - 1,35 %; 1998 р. - 1,31 %, 1999 р.- 0,99 %; 2000 р. - 1,14 %; 2001 р.- 0,99 %; 2002 р. - 1,13 %. Отже, розрахунки показують, що В останні роки рівень НДДКР в Україні впритул наблизився до рівня видатків СРСР початку 50-х років.

Особливо небезпечно такий рівень науково-технічної діяльності в Україні виглядає на тлі намірів щодо європейської інтеграції. Адже, наприклад, на лісабонському самміті 2000 р. глави країн ЄС домовилися про проведення в науково-технічній сфері спільної політики з метою наздогнати США і зробити Євросоюз економікою, яка динамічно розвивається. Згідно домовленості, сукупні витрати на НДДКР у ЄС мають вирости до 3 % від ВВП співтовариства. Для порівняння, ці витрати в ЄС у 2000 році склали 1,93 %, у США - 2,69 %, у Японії - 2,98 % ВВП. При цьому, серед країн ЄС відзначається значна диференціація по витратах на НДДКР - у Фінляндії та Швеції вони перевищують 3 % національних ВВП, водночас у Греції та Португалії - не перевищують 1 %.

Таблиця 3

Показники фінансування наукової та науково-технічної діяльності в Україні у 1996-2002 рр. за джерелами (в поточних цінах, млн грн.)

Показник

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002*

Всього,

У т. ч.:

652,0

943,6

1318,6

1261,0

1554,1

2046,3

2283,0

2784,1

Видатки бюджету на НДДКР

244,9

376,4

466,9

363,0

428,2

614,5

641,5

1130

У т. ч. за розділом "Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу"**

Н/д

Н/д

341,7

315,1

287,9

494,4

516,2

783,8

Позабюджетні кошти

25,6

29,2

46,0

9,8

9,6

18,6

20,5

147,0

Кошти замовників України

233,4

325,6

448,5

494,1

597,6

785,8

753,4

917,6

Кошти замовників іноземних держав

101,9

160,4

273,8

291,1

359,7

477,1

570,8

547,6

Інші джерела

31,6

33,7

50,2

63,8

97,0

89,0

75,3

41,8

Джерело: Послання Президента України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році". - К. Офіційне видання. - С. 333.

    * Прогноз. ** Із загального фонду бюджету.

Досить цікавою є динаміка співвідношення основних джерел фінансування наукової і науково-технічної діяльності в Україні (табл. 3). Наведені дані показують істотні коливання співвідношення джерел фінансування по роках, отже, свідчать також не лише про недостатність обсягів, але і про нестабільність джерел фінансування досліджень та розробок в Україні.

У 1991 р. на фінансування наукових та науково-технічних робіт було спрямовано 7,3 млрд рублів. Водночас частка Державного бюджету, згідно статистичних даних, становила в їхньому фінансуванні 11,9 %, а частка замовників - майже 81 %. Втім, ці показники не відображали ні справжньої ролі Державного бюджету СРСР в фінансуванні наукових досліджень, що провадилися на Україні, ні ролі фінансування з боку галузевих міністерств та відомств, які за рахунок частини бюджетних коштів та відрахувань підприємств формували відомчі фонди проведення досліджень та розробок. Галузеві міністерства в частині фінансування та організації прикладних досліджень, конструкторсько-технологічних і проектних робіт певною мірою виконували в СРСР роль, яку відігравали транснаціональні корпорації в країнах Заходу. Тому серед коштів, одержаних від замовників, була також значна частка бюджетного фінансування галузевих загальносоюзних відомств, яку не можна ігнорувати.

В перші роки трансформації, внаслідок різкого спаду фінансування з боку замовників, частка бюджетного фінансування науки в Україні зросла більш, ніж у 4 рази, але потім зменшувалася, і в 2001 р. становила 33,0 від загального обсягу фінансування (рис. 2). За роки незалежності в Україні відбулися суттєві зміни структури фінансування за джерелами: питома вага коштів державного бюджету зменшилася з 47-48 % у 1992-1994 роках до 30 % у 2000 році та 28 % у 2001 році (дані 2002 р., наведені у таблиці 3 та на рисунку 2, є плановими і не можуть бути підставою для порівняння). Практично зведено нанівець фінансування з коштів позабюджетних фондів, частка яких складала лише 0,9 % протягом 2000-2001 рр. проти 3-6 % у 1993-1997 рр. При тому, що питома вага коштів замовників-підприємств України залишалася майже незмінною (а в 2001 р. замовлення скоротилися навіть у фактичних цінах), частка фінансування за рахунок іноземних замовників збільшилася за 1993-2001 рр. більш ніж удвічі - до 25 %. З нашої точки зору, такі структурні зміни свідчать про посилення фрагментарності інноваційного процесу в Україні.

Похожие статьи




Фінансування науково-технічної діяльності - Інноваційний менеджмент

Предыдущая | Следующая