Порушення травлення у шлунку - Патофізіологія травлення

Нагадаємо які функції виконує шлунок: 1) резервуарна, 2) секреторна, 3) моторна, 4) всмоктувальна, 5) інкреторна, 6) екскреторна (виділення із організму деяких токсичних речовин: сечовини при нефритах).

Порушення секреторної функції

Як ви пам'ятаєте, Шлункова секреція складається із 3-х фаз:

І фаза - складнорефлекторна (запах, вигляд їжі, а потім сама їжа, яка поступає в ротову порожнину, рефлекторно викликає секрецію шлункового соку), ІІ фаза - Шлункова (пов'язана із виділенням на закінченнях блукаючого нерва Ацетилхоліну, гістаміну, гастрину, які стимулюють шлункову секрецію, та Соматостатину, гастрону, глюкагону, ПГЕ1, ПГЕ2, які знижують шлункову секрецію), ІІІ фаза - кишкова (пов'язана із продукцією 12-палою кишкою Секретину, який стимулює шлункову секрецію).

Склад шлункового соку:

    1) Хлористоводнева (соляна кислота: НCl) (продукується парієтальними клітинами шлункових залоз). У шлунковому соці розрізняють: а) Вільну НCl (20 - 40 ммоль/л), б) зв'язану НCl (18-20 ммоль/л), в) загальну НCl (40-60 ммоль/л). Крім соляної кислоти Загальна кислотність шлункового соку забезпечується наявністю у ньому Кислих фосфорно-кислих солей і Органічних кислот (молочної, піровиноградної). Загальна кислотність шлункового соку складає 70-75 ммоль/л. 2) Ферменти (пепсиноген, пепсин, гастриксин - сечужний фермент). 3) Слиз і гастромукопротеїни.

Нормальна кількість продукції шлункового 100 мл/год (близько 2 л. на добу) . рН = 1,5-2,5.

Розрізняють наступні типи патологічної шлункової секреції:

    1) Збудливий - характеризується Збільшенням секреції шлункового соку як на механічні, так і на хімічні стимули, 2) Астенічний - проявляється Збільшенням секреції шлункового соку на механічні подразники, але Зменшенням - на хімічні, 3) Інертний - шлункова секреція Зменшується на механічні подразнення, але Збільшується на хімічні, 4) Гальмівний - характеризується Зменшенням Шлункової секреції як при механічній, так і при хімічній стимуляції.

В залежності від кількості виділення шлункового соку і його якісних характеристик розрізняють: А) гіперсекрецію і б) гіпосекрецію.

Для Гіперсекреції Характерно:

    1) Збільшення секреції шлункового соку, як після вживання їжі, так і натще. 2) Збільшення загальної кислотності і вмісту вільної кислоти - Гіперацідітас і гіперхлоргідрія.

М е х а н і з м и: Таке явище виникає, як правило, в результаті підвищення тонусу блукаючого нерва і виділенням Ацетилхоліну. Він: а) безпосередньо стимулює виділення НCl парієтальними клітинами, б) стимулює виділення тканиними базофілами Гістаміну, який збуджує секрецію, в) стимулює виділення G-клітинами шлунку Гастрину, який є сильним стимулятором утворення НCl.

Гіперсекреція шлункового соку зустрічається при гастритах, особливо гастриті В, виразковій хворобі, оскільки в їх розвитку приймає участь спеціальна бактерія (Helicobacter pilori), яка поселяється в антральному відділі шлунку і виділяє Уреазу. Вона розкладає сечовину з виділенням аміаку. Аміак веде до місцевого збільшення рН, яке є стимулятором секреції Гастрину.

Гіпосекреція Характеризується: а) Зменшенням секреції шлункового соку натще і після прийому їжі, б) зменшенням загальної кислотності або вона є нульовою - Гіпоацідітас і анацідітас і в) зменшенням секреції або відсутність НCl - гіпохлоргідрія і ахлоргідрія.

Якщо залози шлунка втрачають здатність виділяти соляну кислоту і ферменти, то такий стан називається Ахілією.

Такі явища зустрічаються при хронічних гастритах (всіх його видах: А - аутоімунному, В - хелікобактерному, С - рефлюкс-гастриті: закидання вмісту 12-палої кишки у шлунок, ідіопатичному: етіологія не вияснена), раках шлунка, пілоростенозі і пов'язані із гіпо - і атрофією клітинних структур залоз шлунка, їх руйнуванням. Іноді парієтальні клітини настільки змінюються, що набувають антигенних властивостей, і на них виробляються антитіла.

Похожие статьи




Порушення травлення у шлунку - Патофізіологія травлення

Предыдущая | Следующая