Тест Струпа (Test Stroop Effect) - Нейропсихологічні порушення при ізольованих інфарктах мозочка та їх діагностика з використанням тесту струпа

Тривало, майже протягом усього ХІХ і ХХ ст. і дотепер для нейропсихологічної діагностики ВПФ в англомовній літературі широко використовується тест Струпа або ефект Струпа [10, 13, 15, 20, 29, 30, 31, 33].

Цей тест або метод ефекту словесно-колірної інтерференції [лат. inter + ferens (ferentis) переносити -- взаємне підсилення або послаблення сприйняття при накладанні інформації однієї на іншу] розробив Дж. Р. Струп (США) і висвітлив його в 1935 р. у публікації під назвою "Дослідження інтерференції в серії вербальних реакцій" [44].

Автор вважав розроблений ним тест як завдання на серійну вербальну реакцію. З того часу Струп тест став "золотим стандартом" для психологів, а дослідження автора -- одним із найчастіше цитованих в історії експериментальної психології та клінічній практиці [9, 24, 48].

У класичному варіанті ефектом Струпа називають затримку реакції суб'єкта на прочитання слів, колір шрифту яких не збігається зі змістом надрукованого слова (наприклад, слово "червоний" надруковано шрифтом "синього" кольору), що створює "конфлікт" між двома процесами діяльності кори головного мозку -- визначенням кольору шрифту і значенням слова. Інакше кажучи, це латентний період тривалості часу називання кольору шрифту букв, якими надруковано слово, що визначає назву іншого кольору. У такому разі латентний час збільшується пропорційно суб'єктивній важкості зміни способів переробки інформації в ситуації когнітивного конфлікту. Переробка інформації потребує участі інгі - біторних процесів. Ригідність когнітивного контролю свідчить про важкість переходу від вербальних функцій до сенсорно-перцептивних у зв'язку з низьким ступенем їх автоматизації [44].

Отже, патофізіологія Струп тесту грунтується на різниці процесів зорового і логічного сприйняття кольору, коли протиставляється реальний колір і його вербальна назва. Для прийняття правильного рішення кірковим ділянкам кори, які відповідають за виконавчі функції, необхідний додатковий (латентний) час для оброблення зорового і вербального сприйняття. Звичайно, тривалість часу реакції буде збільшуватись із втомою суб'єкта дослідження. Збільшення тривалості часу реакції свідчить про наявність ефекту інтерференції. Тому тепер цей ефект носить ім'я Струпа (інтерференція Струпа).

Тест Струпа використовують в когнітивній нейропсихології для вивчення селективної уваги [14, 49, 38], оцінювання виконавчих функцій, когнітивної гнучкості, швидкості оброблення інформації [7, 9, 30] та інших нейропсихологічних порушень.

У подальшому класичний варіант експерименту Струпа стали застосовувати в дещо змінених формах. Зокрема, в російськомовних публікаціях останніх років повідомляється про значимість і надійність емоційного ефекту Струпа для оцінки таких нейропсихологічних процесів як увага, виконавчі функції і короткострокова пам'ять [1, 3]. Розроблені методика вивчення і трактовка емоційного ефекту Струпа, встановлений зв'язок вираже - ності цього феномену з рівнем емоційного інтелекту [5, 4].

Аналіз результатів попередніх і сучасних досліджень свідчить, що впровадження психометричного Струп тесту в практику нейропсихологічного обстеження пацієнтів з мозочковим інфарктом, безумовно, є важливим і актуальним для клініки. Однак у вітчизняній літературі результати клінічних досліджень з використанням цієї методики не висвітлені, що визначило доцільність підготовки даної публікації. До того ж науковці недостатньо інформовані щодо діагностичних можливостей тесту Струпа для визначення нейропсихологічних порушень. Оскільки перероблення інформації під час виконання тесту Струпа потребує участі інгібіторних процесів, тому його доцільно використовувати у клінічній нейропсихології для дослідження когнітивних порушень, зумовлених ураженням лобових часток головного мозку.

Мета дослідження: оцінити значення тесту Струпа для діагностики субклінічних нейропсихологічних порушень у хворих з ізольованим інфарктом мозочка у гострий і відновний періоди.

Проведено комплексне клініко-неврологічне та нейропсихологічне обстеження 25 хворих із гострим ізольованим інфарктом мозочка (чоловіків було 16, жінок -- 9) віком від 41 до 75 років (середній вік -- 59, 6 ± 8, 58 роки). Основною причиною захворювання була артеріальна гіпертензія (п = 23) в поєднанні з атеросклерозом судин (п = 24) або цукровим діабетом (п = 3). Серед пацієнтів праворуких було 24, ліворуких -- 1. Хворі надходили до відділення цереброваскулярної патології Олександрівської клінічної лікарні м. Києва в перші 24 години після розвитку захворювання. Критерії включення пацієнтів у дослідження: клінічний діагноз гострого ізольованого мозочкового інфаркту, верифі - кований даними нейровізуалізації. Критерії виключення: наявність супутніх осередків ішемії в різних відділах півкуль, стовбура головного мозку, злоякісні інфаркти мозочка, пацієнти віком понад 75 років, а також особи, що зловживали алкоголем або приймали лікарські засоби з побічними ефектами на центральну нервову систему. Контрольну групу (п = 15) склали особи, які не надходили в клініку і були відібрані із числа сімей пацієнтів, не відрізнялись від основної групи за віком (середній вік -- 55, 2 ± 14, 4 роки), статтю, освітнім рівнем та були без клінічних проявів патології головного мозку. Критерії виключення для них були такими, як і для пацієнтів основної групи. Рівень освіти оцінювали таким чином: за одиницю відліку взято середню освіту -- 1 бал; для суб'єктів із середньою спеціальною освітою використовували коефіцієнт 2 бали, а для осіб з вищою освітою -- коефіцієнт 3 бали. Освітній рівень пацієнтів складав 2, 84 ± 0, 09 бали, а контрольної групи -- 2, 93 ± 0, 14 бали.

Діагноз ізольованого інфаркту мозочка встановлювали за даними неврологічної клініки та магнітно-резонансної томографії. Локалізацію ішемічного осередку та його розмір верифікували на апараті Flexart (Toshiba) з напругою поля 1, 5 Тл, які виконували в стандартних Т1-, Т2-режимах і в дифузійно-зваженому (ДЗ) режимі. Всім хворим досліджували стандартні лабораторні тести, проводили 12-канальну електрокардіографію (ЕКГ), ехокардіографію (Ехо-КГ). Стан магістральних артерій голови в екстракраніальному відділі та інтракраніаль - них артерій оцінювали за допомогою

Транскраніальної доплерографії (ТКДГ) та триплексного доплерівсько - го сканування (Ultima PA "Радмір") за стандартними методиками. Функціональну локалізацію інфаркту та тяжкість мозочкового рухового синдрому визначали з використанням напівкількісної Міжнародної кооперативної рейтингової шкали атаксії ICARS (International Cooperative Ataxia Rating Scale; [47]. Ступінь інвалідизації визначали за модифікованою шкалою Ренкіна (мШР) та індексом Бартел.

Оцінку нейропсихологічних функцій -- активної уваги, планування, прийняття рішень, виконавчих дій, проводили шляхом читання завдань тесту Струпа, який включав три види стимулів: карта слів, надрукованих чорним шрифтом; карта кольорів, наведених у формі шестикутника; карта слів, у яких колір шрифту не відповідав значенню слова (рисунок).

У дослідженні використовували чотири забарвлених слова: "червоний", "синій", "зелений" і "жовтий". Слова і кольори на білих картах наведені у вигляді матриці, яка складається з 10 рядків і 10 стовпців. Кожний з чотирьох кольорів (чи слів) зустрічається двічі в кожному рядку і в кожному стовпці, але вони не повторювалися поспіль і не утворювали певних закономірних послідовностей. Слова з невідповідними шрифту значеннями надруковані з однаковою кількістю разів фарбою кожного із трьох інших кольорів (наприклад, слово "червоний" було надруковано з однаковою частотою фарбою синього, зеленого, жовтого кольору).

У відповідності з наведеним стимульним матеріалом та після відповідного інструктажу пацієнту пропонували виконувати такі три завдання: читання уголос назв кольорів, надрукованих нейтральним чорним шрифтом (ЧНКч); називання кольорів (НК); називання кольору слова, де колір шрифту відрізняється від значення слова (НКСв).

Для виконання наведених стандартизованих завдань пацієнту пропонували три карти: на першій -- сто слів, які означали назви основних кольорів, надрукованих чорним шрифтом, їх необхідно якомога швидше і без помилок уголос прочитати; на другій -- сто різнокольорових шестикутників, необхідно якомога швидше назвати їх колір; на третій карті -- сто слів назв кольорів, що не відповідають кольору шрифту, яким надруковане дане слово (наприклад, слово "синій" надруковане червоним шрифтом, а необхідно сказати "червоний" і т. д.), тобто бажано якомога швидше назвати колір шрифту, яким надруковано слово. У разі помилки пацієнт повинен виправити її самостійно, якщо замітив, чи після вказівки лікаря, а потім продовжити виконання завдання. У кожному дослідженні фіксували тривалість часу читання всього списку і кількість зроблених помилок.

Оцінка результатів дослідження включала такі показники: тривалість читання назв кольорів, надрукованих чорним шрифтом, ї(ЧНКч), с; тривалість називання кольорів шестикутників Ї(НК), с; тривалість опрацювання кольорових рядків слів ї(НКСв), с; кількість помилок під час опрацювання рядків з чорним шрифтом; кількість помилок при називанні кольорів шестикутників; кількість помилок під час опрацювання карти слів кольорових рядків. Помилками вважали всі неправильні дії (пропуск слів, неправильне читання слова чи називання кольору). Досліджували також інші показники, які стосуються певного аспекту процесу виконання завдань Струп тесту, запропоновані A. A. Jensen (1965): фактор колірної складності (color difficulty), який відображається показником ї(НК)/ї(ЧНКч); фактор інтерференції -- ^НКСв) - ^НК); фактор швидкості оброблення інформації -- ^ЧНКч).

Обстеження пацієнтів і суб'єктів контрольної групи проводив той ж самий лікар-невролог (вона пройшла стажування в клініці з досвідченим нейропсихологом) в окремій кімнаті в першій половині дня до 13 год. Основні показники Струп тесту пацієнтів досліджували в перші 5--7 діб від початку захворювання, на 90-ту добу і через 12 міс. після розвитку інсульту.

Статистичний аналіз матеріалу проводили з використанням стандартних методик оцінки відмінностей у порівняльних групах за допомогою непараметричних тестів на базі цифрових програм Microsoft Office Excel 2003 та програми SPSS 13.0 (Statistical Package for the Social Sciences). Результати окремих даних виражені у вигляді середньої (M ± m). Статистично вірогідними вважали різницю при p < 0, 05. Порівняння динаміки показників проведене за допомогою критерію Вілкоксона.

Клінічна оцінка результатів

Комплексне клініко-неврологічне, доплерографічне та нейровізуалізаційне обстеження 25 хворих з гострим ізольованим інфарктом мозочка показало, що у 13 із них осередок інфаркту локалізувався на території кровопостачання верхньої артерії мозочка (ВАМ) і в 12 пацієнтів -- на території задньої нижньої артерії мозочка (ЗНАМ). Здебільшого у 17 хворих виявляли часткові, малі за об'ємом інфаркти, які виникали внаслідок оклюзії медіальної або латеральної гілок ВАМ чи ЗНАМ; у 8 пацієнтів діагностували територіальні мозочкові інфаркти без мас-ефекту з доброякісним перебігом. У 13 пацієнтів інфарктний осередок локалізувався в правій півкулі мозочка, у 10 -- у лівій, ще у 2 хворих верифікували білатеральне ураження півкуль мозочка.

Аналіз неврологічної клініки пацієнтів показав, що у неврологічному статусі переважав мозочковий руховий синдром: рухові порушення за пунктами напівкіль - кісної Міжнародної кооперативної рейтингової шкали атаксії (ICARS) при інфаркті на території ВАМ становили 44, 2 ± 3, 3 бали, на території ЗНАМ -- 60, 4 ± 5, 1 бали, що відповідало атаксії середнього ступеня тяжкості.

Розподіл хворих з урахуванням показника інвалі - дизації за мШР у перші години/дні після інфаркту був таким: у 16 -- помірний (3 бали); у 8 -- помірне тяжке порушення, хворі неспроможні ходити без сторонньої допомоги (4 бали); у одного пацієнта ступінь інвалідиза - ції був тяжким (5 балів).

За оцінкою функціонування за індексом Бартел лише у 2 хворих він складав 80 балів і більше, у 23 пацієнтів виявлено різні варіанти повсякденної активності -- індекс Бартел менш 80 балів.

Неврологічний дефіцит за шкалою NIHSS також визначали, але не аналізували, оскільки він не відображав тяжкість функціональних порушень у хворих з ізольованим інфарктом мозочка.

Оцінка суб'єктивних скарг пацієнтів засвідчила, що у жодного із пацієнтів не виявляли очевидних клінічних ознак дисфункції асоціативної кори префронтальної, нижньої тім'яної та задньої скроневої ділянок головного мозку. Водночас, крім моторних порушень, під час детального опитування пацієнтів найхарактернішими скаргами у них були швидка стомлюваність, трудність зосередження уваги, уповільнення темпу мови, підвищена збудливість.

Похожие статьи




Тест Струпа (Test Stroop Effect) - Нейропсихологічні порушення при ізольованих інфарктах мозочка та їх діагностика з використанням тесту струпа

Предыдущая | Следующая