Закон поживи - Біле Ікло
Вовченя розвивалося швидко. Два дні спочивало воно, тоді знову вилізло з печери. Воно знайшло ласеня, чию матір вони з'їли вдвох із вовчицею, і його послало туди ж. Цього разу воно не заблукало, а втомившись, натрапило на дорогу в печеру, повернулось додому й заснуло. З кожною дниною воно заходило все далі й далі.
Воно навчилося розраховувати свою силу й слабкість, почало розуміти, коли бути сміливим, а коли обережним. Хоча взагалі воно вибирало обережність, і тільки зрідка, запевнившись у собі, давало волю пожадливості й люті.
Воно ставало справжнім бісеням, коли натрапляло на заблудлу куріпку, і ніколи не пропускало нагоди сердито загарчати на цокання білки, що її воно вперше побачило на засохлій сосні. І варто йому було тільки побачити якусь пташку, подібну до тієї, що так боляче подзьобала йому носа, як тут-таки його проймала дика злість.
Проте бувало й так, що навіть ті пташки не справляли на нього ніякого враження, а це тоді, коли воно відчувало себе в небезпеці від якихось інших хижаків. Йому добре дався втямки яструб, і, вгледівши, як сунула по землі його тінь, воно хутенько забивалось у перший-ліпший кущ. Тепер воно не перехитувалось, не розчепірювало ніг, -- хода його стала легка й обережна, як у матері, й рухалось воно, здавалося, зовсім без напруження, із непомітною на око швидкістю.
Щодо полювання, то це тільки на початку доля йому всміхнулася. Семеро куріпченят і маленька ласиця -- оце й уся його здобич. Одначе бажання вбивати зростало в ньому щодень, і воно плекало в собі голодну мрію зловити колись оту білку, що своєю тріскотнею завжди сповіщала всіх звірят про його наближення. Але як пташки літають у повітрі, так білки вміють стрибати по деревах, і воно могло тільки сподіватись, що колись упіймає білку на землі, непомітно до неї скравшись.
Вовченя відчувало велику повагу до своєї матері. Вона завжди знаходила м'ясо й не забувала принести синові його частку. Крім того, вона нічого не боялася. Йому, звісно, не спадало на думку, що вона не боялася через свій досвід та знання. Його вона вражала силою. Мати його уособлювала силу; й, підростаючи, воно відчуло цю силу в її дошкульних ударах лапою і тоді, коли замість штурханів носом вона починала боляче кусатись. За це воно також поважало свою матір. Вона вимагала від нього покори, і що старшало воно, то суворіш із ним поводилась.
Настав знову голод, і тепер вовченя уже свідомо переживало його муки. Вовчиця никала цілими днями, дарма вишукуючи поживи, і навіть уночі зрідка лише спала в печері. Цей раз голод тривав недовго, але тим був лютіший. У вим'ї матері не лишилося ні краплі молока, а м'яса вовченяті вже й давно не перепадало.
Раніше воно полювало, граючись, заради втіхи, а тепер заходилося до полювання без усяких там жартів, і однак нічого не знаходило. Проте ці невдачі тільки прискорювали його розвиток. Воно почало уважніше придивлятися до поведінки білки і ще хитріше скрадалося, щоб напасти на неї зненацька; воно довідалось про звичаї лісової миші й силкувалося видобути її з нори; воно вивчало вдачу дятла та інших птахів. Настав час, коли вовченя перестало ховатись під кущ від тіні яструба. Воно змужніло, порозумнішало, зробилося більш у собі впевненим. Та й голод додав йому заповзяття. Тепер воно сідало на задні лапи на видноті й задирливо чекало, поки впаде з неба яструб. Там, високо над ним, літала пожива, якої так настирливо вимагав його шлунок. Але яструб не спускався й не приймав виклику, і розчароване вовченя залізало в гущину, скімлячи з розчарування й голоду.
Та голодові враз надійшов край. Вовчиця принесла додому м'яса. Воно було незвичайне, зовсім не схоже на те, що вона приносила досі. Це було рисеня, майже доросле, хоч і не таке велике, як вовча. Мати віддала йому геть усе м'ясо. Сама вона вже заспокоїла свій голод, хоч син і не знав, що для цього їй треба було з'їсти увесь рисячий вивід. Не знав він і того, яка це дуже розпачлива була справа. Знав він тільки те, що рисеня з ніжною, як оксамит, шкурою було м'ясом, і він їв це м'ясо і з кожним куснем робився щасливіший.
Коли повний живіт; хочеться спати, тож вовченя лягло обік матері й міцно заснуло. Розбудило його її гарчання. Ніколи ще син не чув, щоб вона так люто гарчала. І може, й справді це вперше в житті була вона така розлючена. Та й мала для цього підстави, бо краще ніж будь-хто знала, що рисячий вивід не можна нищити безкарно. В яскравому промінні надвечірнього сонця вовченя побачило рись-матір, що припала долі біля входу до печери. Шерсть настовбурчилась йому на спині.
Це був страх, і цього разу не тільки інстинктивний. Якби одного цього видовища було замало, то лють у хрипкому витті рисі, яким змінилося гарчання, промовляла сама за себе. Тут вовченя немов щось підштовхнуло. Воно підвелось і, грізно загарчавши, стало поряд матері. Але та, без ніякої до нього поваги, відштовхнула сина назад. Низький прохід не дозволяв рисі стрибнути, і коли вона плазом продиралась усередину, вовчиця кинулася на неї і притиснула її до землі. Вовченя мало що могло розгледіти. Чути було тільки страшне гарчання, скавучання й рев. Обоє звірів зчепились між собою; рись шматувала кігтями й зубами, а вовчиця лише зубами.
Нараз вовченя підскочило до рисі й, грізно загарчавши, вп'ялося зубами в задню ногу. Вагою свого тіла воно, саме того не розуміючи, заважало нозі рухатись і помагало таким чином матері. Та незабаром вовченя опинилося під супротивницями й мусило розтиснути зуби. Зараз же обидві матері відскочили одна від одної, і перш ніж вони знову зчепились, рись ударила вовченя своєю здоровезною передньою лапою і, роздерши йому плече аж до кістки, відкинула малого до стіни. Його пронизливий вереск переляку й болю долучився до гарчання дорослих. Бій тривав так довго, що воно встигло й накричатись досхочу, й відчути новий приплив хоробрості; під кінець битви вовченя знову завзято вчепилося зубами в задню ногу рисі.
Рись була мертва. Але й вовчиця знесиліла від ран. Вона почала була голубити вовченя й облизувати йому рани, проте від втрати крові знепритомніла і цілий день і ніч пролежала поруч тіла свого ворога, не рухаючись і ледве дихаючи. Протягом тижня вона вилізала з лігва тільки напитись, та й то насилу волокла ноги, бо все боліло. Тим часом рись було з'їдено, і рани вовчиці досить позатягались, щоб могла вона знову йти на розживу.
Плече у вовчати все ще боліло від страшної рани, і воно ще довгенько шкутильгало. Але світ йому тепер змінився. Тепер воно чуло в собі більше певності й більше відваги, як доти, до бою з риссю. Воно переконалося, що життя суворе; воно билося; його зуби впивались у живе тіло ворога; і воно лишилося живе. Воно стало поводитися сміливіше і навіть трохи задирливо. Воно вже не боялося дрібних звірів, полохливість його майже зовсім зникла, і тільки невідоме все ще панувало над ним і гнітило його таємничістю та жахом.
Воно ходило тепер із матір'ю на полювання, бачило, як вона вбивала дичину, і саме почало їй помагати. Невиразно в його свідомості став вимальовуватись закон поживи. Усі живі істоти поділяються на дві породи: його власну і чужу. До першої належить воно з матір'ю, до другої -- решта живих істот, що здатні рухатись. Серед них є дрібні хижаки і не-хижаки, що їх убивала й поїдала його порода; є великі хижаки, котрі вбивали й поїдали його породу, якщо вона перша не вбивала й не поїдала їх. З такої класифікації постав закон. Мета життя -- пожива. Життя саме -- це пожива. Життя живе коштом життя. Є ті, які їдять, і ті, кого їдять. Закон цей велів: їж, а ні -- тебе з'їдять. Вовча не формулювало його в певних, визначених висловах, не міркувало, чи справедливий він. Воно навіть не думало про нього, а просто жило з ним у згоді.
В усьому й скрізь виявлявся цей закон. Вовча з'їло куріпчиних писклят. Яструб із'їв їхню матір і намагався з'їсти і його. Пізніше, коли вовча підросло, йому захотілося самому з'їсти яструба. Воно з'їло рисеня. Рись була б з'їла вовча, якби її самої не було вбито й знищено. І так без краю. Усе живе навколо вовчати жило згідно з цим законом, і воно саме теж. Воно було хижаком. Його їжею було м'ясо, живе м'ясо, що швидко втікало від нього, злітало в повітря, видиралося на дерева, ховалося в кущах або ставало з ним до бою, а іноді й гналося за ним.
Коли б вовча вміло думати, як людина, то воно би визначило життя як невситимий апетит, а світ -- як місце, де стикається сила-силенна цих апетитів, що переслідують одне одного, полюють одне на одного, пожирають одне одного, як місце, де ллється кров і де панує сліпа випадковість, жорстокість, безглуздя і безмежжя.
Але вовча не думало по-людському й не мало широкого погляду на життя. Воднораз воно могло мати тільки одну мету, одну думку, одне бажання. Опріч закону поживи, існувало безліч інших, менш важніших законів, і їх теж треба було знати й коритися їм. Світ мав повно несподіванок. Життя, яке буяло у вовченяті, гра його м'язів були джерелом повсякчасного щастя. Погоня за поживою збуджувала в ньому радісне тремтіння. Розпалюватись і битись -- було йому насолодою. І навіть жах і таємничість невідомого додавали його життю повноти.
Мало життя й інші втіхи. Повний живіт і солодка дрімота на сонечку були йому нагородою за старанну працю, хоч ця праця вже сама собою винагорода. Вона була виявом життя, а життя вповні щасливе тільки тоді, коли виявляє себе. І вовча нічого не мало проти ворожого оточення. У ньому буяла молода сила, воно було щасливе і дуже пишалося собою.
Похожие статьи
-
Воно було інакше, аніж його брати й сестри. У них шерсть мала вже злегка рудуватий відтінок, успадкований від матері, а воно цілком вдалося в батька і з...
-
Поснідавши й склавши на санки свої убогі пожитки, люди залишили привітне вогнище й рушили в темряву. І одразу ж почулося дике й тужливе виття -- крізь...
-
Друга народжений у пустелі, Бій зубами - Біле Ікло
Розділ І. Бій зубами Вовчиця перша почула людські голоси й скавучання запряжених собак, і вона ж перша відскочила від безпорадної людини в колі...
-
Ранок почався щасливо. За ніч не пропав жодний собака. Людям трохи відлягло від серця, і вони рушили далі серед мовчання, мороку та холоду. Білл,...
-
Перша пустеля, Услід за поживою - Біле Ікло
Розділ І. Услід за поживою Земний ялиновий бір похмуро чорнів уподовж обох берегів замерзлої річки. Недавній вітер зірвав із дерев біле покривало інею, і...
-
Два дні й дві ночі блукали вовчиця й Одноокий навколо індіанського табору. Він непокоївся, турбувався, але вовчицю табір чимось вабив до себе. І вона не...
-
Закон достаточного основания - Логика и культура речи
Закон достаточного основания утверждает, что любая мысль (тезис) для того, чтобы иметь силу, обязательно должна быть доказана (обоснована) какими-либо...
-
Закон исключенного третьего - Логика и культура речи
Суждения бывают противоположными и противоречащими. Например, суждения: "Сократ высокий", "Сократ низкий", - являются противоположными, а суждения:...
-
Закон противоречия - Логика и культура речи
Закон противоречия говорит о том, что если одно суждение что-то утверждает, а другое то же самое отрицает об одном и том же объекте, в одно и то же время...
-
Основные законы логики, Закон тождества - Логика и культура речи
Логика - это наука об общих структурах правильного мышления в его языковой форме. Само слово "логика" происходит от греческого слова "логос", которое...
-
Фольклорний образ відьми У демонологічних віруваннях багатьох культур і традицій, при чому як архаїчних, так і досить розвинутих, аж до європейських...
-
СЛОВО О ЗАКОНЕ И БЛАГОДАТИ - Древнерусская литература
Политические идеи Ярослава Мудрого получили наиболее яркое воплощение в "Слове о законе и благодати" пресвитера загородной дворцовой церкви Ярослава в...
-
Законы современной общей риторики - Язык и речь
Первый закон риторики - закон гармонизирующего диалога. Речевое общение возможно только при взаимодействии участников речевой ситуации. Диалог в риторике...
-
Закономірності організації текстів на основі аналізу їх фонетико-графічного, лексичного і синтаксичного рівнів У курсовій роботі досліджуються...
-
Однієї ночі біля Тріумфальної арки герой роману Равік зустрів жінку Жоан Маду, яка була чимось сильно налякана. Він запросив її до себе в готель, а потім...
-
Мова казок вічна - Життєвий та творчий шлях Ганса Крістіана Андерсена
Незвичайно жива мова казок, - мова Андерсена-імпровізатора, оповідача, яким одно заслуховувалися і в колі дітей і в колі дорослих, засновано: 1. на...
-
Ідеологічні погляди Лесі Українки
Не можемо не добачити великої консеквенції в усіх цих ідеях, в яких одна логічно випливає з другої. Спершу висунула поетка постулат самовистарчальності...
-
Андерсен не був революціонером, проте у своїх творах він розкриває гострі суперечності в буржуазному суспільстві того часу, засуджує його пороки. Його...
-
Прийоми творення образу Кармелюка - Образ народного месника в повісті Марка Вовчка "Кармелюк"
Повстанців письменниця називає не розбійниками, а "молодцями", що свідчить про її симпатії до них. Цим її твір відрізняється від інших, що побачили світ...
-
Тема еволюції духу у творчості письменників-романтиків США - Романтизм як явище світової культури
У цьому пункті ми спробуємо поглибити та конкретизувати свої знання про особливості американського романтизму, ми дослідимо основні риси творчості...
-
Жінки і кохання в житті і творчості Генріха Гайне Можна сказати, що Генріх Гайне є не тільки найзначнішою, а й чи не найхарактернішою постаттю пізнього...
-
Протягом усіх відомих нам років у демонологічних віруваннях великої кількості народів та культур завжди невід'ємно присутній образ жінки, що може легко...
-
"Гамлет". - Європейська література доби Відродження
Скориставшись сюжетом середньовічної легенди про Амлета, записаної вперше Саксоном Граматиком близько 1200 p., а потім відомої в різних літературних...
-
Як ніяких інший письменник, Гете зумів у своїй творчості відобразити період, коли під гнітом тяжких умов починалося формування демократичної національної...
-
Острів доктора Моро" був написаний протягом 1895 р. й вийшов окремим виданням у квітні 1896 р. Проте його ідея виникла в автора, очевидно, раніше, ще у...
-
Творчість Шарлотти Бронте отримала високу оцінку Карла Маркса. Він писав в 1854 р., характеризуючи на сторінках американської газети "Нью-Йорк дейлі...
-
Нечувана популярність, загальна пошана письменникові, пишні свята на його честь, матеріальна забезпеченість, численні друзі, подорожі, а головне - змога...
-
Критика. Талант - Життєвий та творчий шлях Ганса Крістіана Андерсена
Критикам не подобалися казки Андерсена. Їх нападкам піддавалося, головним чином, те, в чому була сила і оригінальність казок. Письменника засуджували за...
-
В естетиці бароко посилюється цікаве тільки до досконалих проявів буття, а й до дисгармонійного, фантастичного, гротескного, навіть потворного. Усе...
-
Значення творчості Т. Г. Шевченка
Шевченко - основоположник нової української літератури. Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її...
-
Дитинячі роки казко творця Ганс Крістіан Андерсен народився у датському місті Одесі на мальовничому острові Фюн. В бідній родині, рано втратив батька,...
-
Життєвий та творчій шлях Лесі Українки
"Леся Українка! Це звучить узагальнююче, як ім'я, в якому злились мільйони українок і українців, мільйони безвісних чесних борців за свободу, які в глухі...
-
Особливості стилю та жанру - Системи персонажів в трагедії Шекспіра
Доба Відродження -- одна з найтрагічніших епох у житті європейської цивілізації. Вона була часом не тільки моральної розпусти, а й правової сваволі і...
-
Життя Лесі Українки - Життя та творчість Лесі Українки
Лесею Українкою в історію вітчизняної і світової літератури судилось увійти Ларисі Петрівні Косач - дочці юриста Петра Антоновича Косача і відомої...
-
Історична основа повісті "Кармелюк" - Образ народного месника в повісті Марка Вовчка "Кармелюк"
Життя Устима Кармелюка - приклад того, що в пам'яті народу є місце не лише для сильних світу цього. Історичні документи висвітлюють початковий період...
-
Життєвий і творчий шлях Мольєра
Мольєр народився 15 січня 1622 року в родині багатого паризького буржуа, придворного шпалерника Поклена. Його справжнє прізвище звучить саме так....
-
"Києво-Печерський патерик" являє собою збірку творів, написаних різними авторами і в різний час. Дослідники вважають, що спочатку до його складу входили...
-
Аналіз життя і творчого доробку Е. М. Ремарка Творчість Е.-М. Ремарка (1898-1970) стала популярною ще за його життя. Його книги було перекладено на 50...
-
Як прозаїк Борис Грінченко - автор близько півсотні оповідань і нарисів, кількох повістей, зокрема "Серед темної ночі" та "Під тихими вербами". У малій...
-
Життя і творчість Андрія Чайковського
На карті літературного неба з'явилась ще одна маленька зоря -- місто Коломия, осяяне славою Андрія Чайковського. Світилась вона впевнено і довго. Світить...
Закон поживи - Біле Ікло