Особливості стилю та жанру - Системи персонажів в трагедії Шекспіра

Доба Відродження -- одна з найтрагічніших епох у житті європейської цивілізації. Вона була часом не тільки моральної розпусти, а й правової сваволі і анархії. Суспільне і приватне життя було сповнене трагізму, що впливало і на художню творчість. У середні віки герой добровільною смертю лише доводив вірність своєму васальному обов'язку, через що жанр трагедії тоді був неможливий. У добу Відродження персонаж обстоював через свою смерть власну духовну самодостатність. Смерть була мірилом внутрішньої самобутності індивіда. Такий пафос смерті відображається в драмах Шекспіра.

Англійська драма епохи Відродження аж ніяк не була однорідною за своєю соціальною і художньої спрямованості. Основним, провідним жанром її була гуманістична народна драма, представлена на першому етапі творцями перших комедій і трагедій, на другому етапі - Марло, Гріном, Шекспіром і Бен Джонсоном, на третьому етапі - Бен Джонсоном, Деккером і Т. Гейвуд. Однак підсумком та вершиною розвитку англійського та загальноєвропейського театру епохи Відродження стала творчість Вільяма Шекспіра. Воно увібрало в себе все краще, що було досягнуто світовою культурою. Шекспір є автором не тільки в більшості своїй відомих нам трагедій, комедій і сонетів, але і хронік.

Філософська основа творчості Шекспіра - ренесансний гуманізм. Творчість Шекспіра просякнута справжнім гуманізмом, але трагічним. Це усвідомлення трагедії кожної окремої людини у суспільстві, усвідомлення напруги тієї боротьби, яку людина веде з жорстоким суспільством, боротьби майже безнадійної, але все ж таки необхідної. І разом з тим -- усвідомлення того, що ренесансний світогляд з його оптимізмом та спрощеністю недостатньо озброює для такої боротьби, що для неї потрібний складніший арсенал ідей, ніж той, що заготовлений ренесансним гуманізмом. Творчість Шекспіра -- це ідейна основа літератури пізнього гуманізму. У своїх творах великий драматург відкидав будь-які форми соціального гноблення. Шекспір не брав ні деспотичного свавілля феодальних лицарів, ні хижацького індивідуалізму нового часу. Це доводять образи Річарда III, Яго, Едмонда. Для Шекспіра тільки та людина справді велика, душевні сили якої звернені до благих цілей. Творчість Шекспіра стверджує природну красу і досконалість людини Відродження, який відстоює право на щастя і свободу для себе та інших, проникаючого в саму суть буття, безстрашно вступає в бій зі злом. Осягаючи трагічну сутність сучасного світу, Шекспір не залишає гуманістичних мрій про гармонійний суспільстві вільних і прекрасних людей.

Творчість Шекспіра народна за своєю природою. Коріння його драматургії відходять в історію майданного плебейського театру. Шекспір черпає багато образів та сюжетів зі скарбниці народних переказів, легенд, вірувань. Він пише свої п'єси для натовпу лондонських простолюдинів, які заповнювали його "Глобус". У драмах Шекспіра завжди звучить голос народу; драматург зображує не лише парадну, офіційну сторону історії - він малює широку картину життя народа, його бід, страждань. Але головне, творчість Шекспіра вважається народною тому, що, ввібравши в себе громадські устремління всіх прогресивних верств англійської держави, гуманістичний світогляд драматурга об'єктивно висловив інтереси народних мас.

Чим більш зрілим стає людство в духовному відношенні, тим більше відкриває воно глибин у творчості Шекспіра. Десятки, сотні життєвих положень, у яких опиняються люди, були точно підмічені і відбиті Шекспіром у його драмах. Ними можна міряти життя окремої людини і можна відзначати стадії розвитку цілого народу. Все драматичне, що трапляється з різними людьми і з суспільством у цілому, було зображено Шекспіром з тим ступенем художнього узагальнення, що дозволяє в різні часи й здавалося в змінившихся умовах, пізнавати себе і своє життя.

Численні філософські та естетичні алюзії з творів великого поета у світовій літературі, англійській зокрема, примушують замислитись над причинами невмирущого інтересу до "старого" Шекспіра.

В сучасному світі, де ми постійно наштовхуємося на стіну, поставлену цивілізацією між людиною і природою, пошук літературою шляхів повернення до філософсько-естетичної системи епохи Відродження, стародавніх систем Сходу і Греції стає зрозумілим.

Підтверджується пророча думка довго гнаного з філософії М. Бердяєва:

Після того, як ми невдало "провалилися в соціальні та космічні колективності", тепер на шляхах "космічних ієрархій" шукаємо нових життєдайних джерел відродження духу людського.

Невірно було б вважати, що драматургія Шекспіра - певний естетичний феномен, створений за примхою історії па порожньому місці. Першорядний за значенням і силі серед гігантів, висунутих Відродженням, Шекспір у порівнянні з ними має ряд особливостей. Шекспір не відрізнявся зовнішньої різнобічністю, настільки характерної для діячів Ренесансу, в тому числі для поетів, близьких до нього. На шляху Шекспіра не було суттєвих відхилень від літературно-театральної діяльності, в межах якої Шекспір також тримався одного русла, перш за все і головним чином драматургії.

З Шекспіром пов'язаний новий етап у всебічному пізнанні дійсності і її ідейно-естетичної оцінки, нещадної оцінці складалася буржуазного суспільства і абсолютистського свавілля, а також тверезого судження про гуманізм Відродження, про його велич і трагедію. Саме в цьому висловився реалізм Шекспіра як погляд, пройнятий історизмом, часом стихійним, а часом глибоко усвідомленим.

Шекспір - найвище вираження англійської ренесансної літератури, більше того, всієї англійської літератури: рівного йому по творчому величі, значущості і життєздатності його спадщини немає в літературній історії Англії. Національний геній, Шекспір належить до геніїв європейської та світової літератури, до невеликого числа письменників, які надавали і інтенсивний вплив на розвиток багатьох національних літератур і на всю духовну культуру світу. Шекспірівський погляд на речі надзвичайно реальний. Їм все Вхоплюся, всьому дана дійсна ціна. У цьому почутті, в цій реальності і тверезості сприйняття і передачі дійсності суть і основа його реалізму.

Похожие статьи




Особливості стилю та жанру - Системи персонажів в трагедії Шекспіра

Предыдущая | Следующая