Побудова літературного шедевру (казка "Нове вбрання короля") - Життєвий та творчий шлях Ганса Крістіана Андерсена

Андерсен не був революціонером, проте у своїх творах він розкриває гострі суперечності в буржуазному суспільстві того часу, засуджує його пороки. Його казки пройняті гуманістичними почуттями, оптимізмом, вірою в краще майбутнє людства; у них письменник стверджує рівні права усіх людей на щасливе життя.

Однією з найбільш популярних казок Андерсена є казка "Нове вбрання короля" (1835). У цій казці письменник гостро, дотепно висміює правителів, державних діячів, яким приписують високі моральні якості, почуття людської гідності, а насправді вони духовно убогі. Вислів: "А король голий" - став крилатою фразою, якою народ викриває убогість думки людини, її фальшиву репутацію.

У казці висміяна підлабузництво, лицемірство, боязнь підлеглих сказати у вічі правду високопоставленим особам, тобто пороки, властиві класовому суспільству. Нікчемності, убогості правителів, лицемірству придворних протиставляються правдивість і сміливість народу.

Казка чітко побудована, сюжет її динамічний. Починається вона з яскравої характеристики короля, і нею письменник вмотивовує зав'язку - появу пройдисвітів та їх намір обдурити короля і всіх його підлеглих. Дія розвивається швидко. У кожному епізоді розкриваються характери дійових осіб. Уміло вдають, нібито вони старанно працюють, хитрі й зухвалі пройдисвіти: вони сидять за порожніми верстатами і тчуть без пряжі, спалюють багато свічок, щоб всі думали, наче вони і вночі працюють; великими ножицями ріжуть повітря, ніби кроять тканину, шиють голками без ниток, щоб ніхто не побачив, що нитки не витрачаються.

Король і придворні теж удають, ніби вони захоплені красою тканини, якої не бачать. За допомогою внутрішніх монологів письменник показує різкий контраст між станом персонажів, їх думками та переживаннями і тим, що вони говорять. Розгублені і неприємно вражені, що не бачать нового вбрання, вони старанно приховують від інших свої справжні почуття й роздуми і вишуканими словами вихваляють тканину, її візерунки, фарби, удавано захоплюються її красою. Цим прийомом Андерсен влучно викриває лицемірство придворних і обмеженість короля. Ось до "майстрів" з цілим почтом з'явився король, щоб подивитися на матерію. Всі роблять вигляд, ніби милуються чудовою тканиною. Це ж саме робить і король, щоб приховати від інших, що він не достойний займати таку високу посаду:

    - Що таке? - подумав король. - Я нічого не бачу! Це жахливо! Невже я дурний? Невже нездатний бути королем? Це найстрашніше, що могло трапитись зі мною. - О, дуже гарно, - сказав він, - це варто моєї найвищої похвали! Він задоволено кивав головою і розглядав порожні верстати...

Дія досягає свого найвищого розвитку у сцені святкового параду, коли король змушений був вийти на вулицю столиці і у "новому вбранні", щоб показатися народу. Контраст між урочистістю церемонії і виглядом голого короля під розкішним балдахіном - прийом, за допомогою якого письменник створює комічний ефект, викриває й засуджує короля і придворних, їх нікчемність і глупство.

Казка закінчується правдиво і мудро: істину - король голий - сказала невинна дитина, яка ще не навчилася лицемірити. Настає розв'язка: хоч король і зрозумів свою помилку, але продовжує поводитись так, нібито нічого й не сталося:

- Та він же зовсім голий! - закричав нарешті весь народ. Королю раптом стало ніяково. Йому й самому здавалося, що народ каже правду, але він подумав: "Все ж таки я мушу витримати всю процесію".

І він виступав і далі ще величніше, а камергери йшли і удавали, що несуть шлейф, якого насправді зовсім не було.

В інших казках Андерсен також гостро картає і засуджує пороки верхівки тогочасного суспільства. У казці "Соловей" (1843) висміяно неуцтво, тупість придворних імператора, відрив їх від життя народу, невміння збагнути справжнє мистецтво, відрізнити його від фальшивого, підробленого. Ці тупі й обмежені придворні віддали перевагу механічній іграшці, штучному солов'єві, бо хоч він і співав лише одну мелодію, його можна було завести коли завгодно, він міг співати, не стомлюючись, по тридцять разів одне і те ж. Вони знехтували живого солов'я, його чарівну пісню і вигнали його з володінь імператора.

Так само принцеса із казки "Свинопас" відмовилася прийняти від принца в дарунок живого солов'я і прекрасну троянду, бо вони були не штучні, а справжні. їй більше сподобалися такі нікчемні іграшки, як, наприклад, музична торох-тушка, що награвала популярні польки й вальси, і чарівний горщик, який відкривав принцесі тайну, у кого що вариться на обід.

У казці "Принцеса на горошині" (1835) Андерсен висміяв аж занадто тендітну, зманіжену принцесу, яка відчула горошину, покладену на її ліжко під двадцять перин і матраців. За цю надмірну чутливість її було визнано в аристократичному світі справжньою принцесою.

У багатьох казках Андерсена висміяна обивателів, обмежених, тупих, чванливих, хоч цими рисами письменник часто наділяє не людей, а тварин або неживі предмети. Такими обивателями, чванливими і нерозумними, є, наприклад, кіт і курка у казці "Гидке каченя" (1843). Вони, як і качки, зневажають бідне каченя тільки за те, що воно не таке, як усі інші качки й каченята.

Кіт був паном у хаті, а курка почувала себе господинею, і вони завжди казали: "Ми і світ", тому що вважали себе половиною світу і до того ж кращою.

Їм не під силу збагнути трагедію "гидкого каченяти", зрозуміти його прагнення, його бажання стати кращим, жити у злагоді з усіма, чинити лише добро всім, хто його оточує. Вони просто вважають його божевільним.

Тобі нічого робити, тому і лізуть у голову такі дурниці; неси яйця або воркочи, - і все минеться! - казала йому самовпевнено курка.

Зовсім інший тон у казках Андерсена, коли він розповідає про хороших людей, благородних, добрих і правдивих, про героїв, стійких у біді і мужніх, здатних бути самовідданими, вірними в дружбі.

Маленька дівчинка Герда мандрує по світу, зносить муки, долає великі труднощі, щоб дізнатись, куди зник її друг - хлопчик Кай. Зрештою вона дізнається, що Кая забрала у своє крижане царство Снігова королева. Тільки велика любов дівчинки, її самовідданість і гарячі сльози допомогли знайти хлопчика - розтопити лід у його серці і повернути йому життя ("Снігова королева" - 1844).

Крихітна дівчина Дюймовочка і ластівка допомагають одне одному в біді, рятують у важку хвилину життя ("Дюймовочка").

Тварини і рослини, олюднені письменником, по-людському добрі, співчувають чужому горю, полегшують страждання інших.

Так, горошина ("П'ятеро з одного стручка") не просто проростає, зеленіє і цвіте на підвіконні у бідної вдови-робітниці. Вона нагадує її хворій дочці весну, поле, зелень і надає їй сил перебороти хворобу. Горошинка жила не марно - вона принесла радість людині.

Непомітна польова квітка ромашка ("Ромашка"), опинившись у клітці з жайворонком, намагається полегшити страждання пташки, яку мучить спрага (діти спіймали жайворонка і, посадивши його в клітку, забули поставити воду).

У творах Андерсена поряд із фантастичними картинами й образами змальовано і картини реального життя, відображено національні риси датського народу, природу Данії. У таких казках діють живі люди: жителі міста і села, ремісники, чиновники, студенти, моряки, робітники, юнаки й дівчата, старі й діти. Зображено чудові букові ліси, поля й сади, синє море. З яскравими подробицями відтворено побут, працю, мистецтво датського народу. Відображено і деякі риси минулого - старовинна архітектура міст, середньовічні цехові традиції ремісників тощо.

Андерсен з любов'ю пише про минуле і сучасне, не віддаючи переваги ні тому, ні другому. Так, у казці "Старий дім" письменник розповідає про зустріч двох поколінь, і ця зустріч - дружня, доброзичлива. Старий дім своє віджив, його руйнують і будують новий, просторий і світлий. Але про старий дім залишаються у всіх теплі спогади; в ньому теж жили люди, у них були свої радості і турботи, їх життя не минуло безслідно.

Андерсен плідно використав кращі традиції народної творчості. Він створив ряд казок за сюжетами і мотивами народних творів - "Нове вбрання короля", "Дикі лебеді", "Що не зробить старий - все гаразд", "Великий Клаус і маленький Клаус" та ін.

Проте більшість казок письменника - це цілком оригінальні твори. Вони вражають читача дивовижним умінням поета оживляти речі, тварин і рослини, робити їх такими схожими на людей, створювати неперевершені образи ("Ялинка", "Льон", "Гидке каченя", "П'ятеро з одного стручка", "Стійкий олов'яний солдатик" та ін). Багата фантазія, поетичність, яскравість мови персонажів, тонкий гумор, мальовничі картини природи - все це знаходимо в казках Андерсена, то веселих, то зворушливих, завжди зігрітих теплотою його почуттів.

Майже в кожній казці незримо присутній казкар; ми ніби чуємо його голос, сприймаємо його оцінку подій чи осіб - іноді схвальну, а інколи іронічну, несмішливу. Здається, що автор казок десь тут поруч із читачем і разом з ним то радіє, то дивується, а, буває, й сумує. Андерсен брав дуже близько до серця почуття і переживання своїх вигаданих героїв, навіть коли вони й неживі предмети. У багатьох казках він безпосередньо звертається до читачів, і від цього ще сильнішим стає відчуття близькості письменника до тих, кому він адресував свої твори. Він то запрошує вислухати казку, то робить іронічні зауваження з приводу дій персонажів.

Наведемо кілька прикладів.

Коли у солдата не стало грошей ("Кресало"), то "ніхто з друзів тепер його не відвідував - надто вже високо було підніматися до нього". Коли ж він за допомогою чарівного кресала дістав гроші і став носити багатий одяг, "всі друзі відразу його пізнали і полюбили знову".

Казку "Снігова королева" письменник починає словами: "Отже, починаймо! Коли ми дійдемо до кінця цієї історії, - ми знатимемо більше, ніж зараз".

"От тільки послухай! - звертається автор до читача в казці "Ромашка". - За містком, коло шляху, стояла дача. Ти її, напевне, колись сам бачив! "

Іноді в кінці казки, ніби між іншим, поет вставляє своє зауваження. Так, у казці "Циганська голка", коли героїня її, голка, після всіх пригод лежала спокійно на бруку, письменник каже: "Ну, і нехай собі лежить".

У казці "Льон" письменник розповідає про численні перетворення льону, який почуває себе завжди щасливим, бо з нього люди роблять щось корисне і потрібне для себе. Він радіє і щиро вірить у те, що його пісня ніколи не скінчиться, навіть тоді, коли папір, зроблений з нього, діти спалили на вогнищі. Попіл, що залишився від колишнього льону, ніби співає, а діти, що безтурботно бавляться біля вогнища, не почули жодного слова з цієї пісні. Коли б і почули - не зрозуміли б його. І поет зауважує: "Та й не треба! Не все ж одразу знати дітям! "

Іноді Андерсен ділиться з читачами своїми роздумами з приводу якоїсь події. Розповідаючи про смерть жайворонка у клітці ("Ромашка"), Андерсен пише:

Її пишно поховали, бідну пташку.

Поки вона жила й співала, про неї забували - залишили її умирати в клітці від спраги, - а тепер влаштували їй пишний похорон і проливали над її могилкою гіркі сльози.

Казки Андерсена вже давно перекладені на українську мову. У Києві вперше вийшла книжка під назвою "Казки Андерсена" у 1873 р. Цей переклад зроблено М. Стариченком (М. П. Старицьким). До казок додано біографію письменника і 11 малюнків, у збірці вміщено 24 казки. Того ж року всі ці казки були видані нарізно.

У 1906 р. в Києві (видання Б. Д. Грінченка) вийшли казки Андерсена в перекладі Марії Загірньої (дружина Б. Грінченка). До цієї збірки ввійшло 16 казок ("Соловейко", "Мати", "Русалочка", "Ялинка", "Циганська голка", "Дівчинка з сірниками", "Нове королівське убрання" та ін). Другим виданням вона вийшла у 1918 р.

З усього, що писав Андерсен, безумовно найбільш слабкі його драми, найбільш значні казки. Сюжети для казок Андерсен брав з народних саг, древніх поетичних творів, оповідань, почутих у дитинстві, головне - з повсякденного дійсності. Велика кількість описів природи відрізняє казки Андерсена від народних, причому в цих описах висока художність поєднується з географічною точністю. Часто казки Андерсена абсолютно позбавлені чарівництва, зовні реалістичні, їх "казковість" тільки у внутрішніх якостях героїв. Більшість казок перейнято м'яким гумором, серцевої добротою. За формою істинно дитячі, казки Андерсена настільки серйозні за змістом, що цілком доступні тільки дорослим.

Похожие статьи




Побудова літературного шедевру (казка "Нове вбрання короля") - Життєвий та творчий шлях Ганса Крістіана Андерсена

Предыдущая | Следующая