Лінгвостилістичний аспект поетики Е. Дікінсон та У. Вітмена, Закономірності організації текстів на основі аналізу їх фонетико-графічного, лексичного і синтаксичного рівнів - Лінгвістичне новаторство поезії Емілі Дікінсон та Уолта Вітмена

Закономірності організації текстів на основі аналізу їх фонетико-графічного, лексичного і синтаксичного рівнів

У курсовій роботі досліджуються лінгвістичне новаторство поетики Е. Дікінсон та У. Вітмена. Сьогодні поняття "поетика" має різні трактування та сферу застосування. Сучасні дослідження текстів уможливлюють комплексність висновків завдяки аналізу тексту як цілісного утворення. У роботі термін "поетика автора" трактується як система мовно-мовленнєвих і концептуальних авторських преференцій, системність яких виявляється через аналіз лінгвостилістичного оформлення віршованого мовлення й когнітивних та семантичних способів вираження змісту тексту.

Складниками поняття "поетика" є ідіостиль, ідіолект та когнітивний стиль автора. Ці складники розглядаються комплексно, оскільки їх взаємодія є визначальною для формування специфіки поетики окремого автора, бо, згідно з принципами когнітивних вчень, необхідною є інтеграція різних методів та підходів до вивчення мовлення [4, с. 95].

У лінгвістичній теорії ідіолект (або індивідуальний говір, індивідуальна мова) трактується як сукупність індивідуальних (професійних, соціальних, територіальних, психофізичних та ін.) особливостей, які характеризують мовлення певного індивіда, тобто індивідуальний різновид мовлення (О. С.Ахманова), тоді як у лінгвопоетиці ідіолект тлумачиться як внутрішньо системна індивідуально-авторська мова (О. І.Северська, С. Ю.Преображенський). На основі таких підходів у роботі ідіолект розглядається як особливості індивідуально-авторського мовлення, а саме, преференції автора у відборі та застосуванні певних лексичних і граматичних одиниць, що детермінується його мовною компетенцією, поетичною майстерністю, досвідом комунікації та специфікою когнітивних операцій, пов'язаних із процесами сприйняття світу і його відображення за допомогою мовних засобів.

Поняття "індивідуальний стиль" також зазнає різних тлумачень у процесі свого становлення. За В. В.Виноградовим, "індивідуальний стиль" розглядається як "структурно єдина і внутрішньо пов'язана система засобів і форм словесного вираження". З іншої точки зору, "ідіостиль усвідомлюється як спосіб описання альтернативного поетичного світу, який включається у культурно-поетичну парадигму, і, відповідно, характеризується вже як допустима версія, що визначає істинність поетичного висловлювання" (О. І.Северська, С. Ю.Преображенський) [11, с. 125].

З урахуванням попередніх трактувань поняття у контексті роботи ідіостиль автора розглядається як спосіб відображення зовнішнього та внутрішнього світу митця у мовленні за допомогою індивідуальної системи виразових засобів та стилістичних прийомів, що забезпечують специфічну образність його поетичного тексту.

Ідіолект та ідіостиль досліджуються в межах лінгвостилістичного аспекту розвідки шляхом аналізу вербальних одиниць поетичних текстів Е. Дікінсон та У. Вітмена. Діапазон лінгвостилістичного дослідження виразових засобів і стилістичних прийомів розширюється додатковим введенням елементів паралельного розгляду словесно-поетичних образів і позамовного контексту [13,с. 146].

Хоча на початку розвитку когнітивної парадигми термін "когнітивний стиль" в основному стосувався категорій мислення та поведінки індивіда, він набув ужитку і в лінгвістичній теорії (В. З.Дем'янков). Ураховуючи загальне визначення поняття, яке в когнітивній психології трактується як "підхід до розв'язання проблем, якому віддається перевага та який характеризує поведінку індивіда стосовно цілого ряду ситуацій і змістовних сфер, але не залежить від інтелектуального рівня індивіда, його "компетенції", такий підхід можна застосувати і до поетичної майстерності автора. У контексті роботі когнітивний стиль розглядається як характерні риси концептуалізації світу певним автором, що виявляється повторюваним ужитком ключових словесно-поетичних образів і метафоричних концептів та їх певною комбінаторикою у його текстах[4, с. 146].

Дослідження поетики Е. Дікінсон та У. Вітмена є комплексним і включає такі етапи:

    1) виявлення позамовних контекстуальних факторів, які слугують фоновими знаннями, оскільки вони детермінують формування світогляду авторів, зумовленого їх стилем життя. Це здійснюється шляхом аналізу біографічних фактів життя поетів, особливостей культурних, релігійних, соціальних та історичних реалій її епохи; 2) дослідження мовних та мовленнєвих одиниць поетичних текстів Е. Дікінсон та У. Вітмена, зокрема виразових засобів та стилістичних прийомів і специфіки їх поєднання з урахуванням позамовного контексту, що дозволяє виявити визначальні ознаки ідіолекту та ідіостилю авторів; 3) розгляд концептуального аспекту текстів за допомогою концептуального аналізу з метою вивчення особливостей когнітивного стилю авторів, куди входять метафорика віршів Е. Дікінсон та У. Вітмена, що дає змогу розкрити притаманний поетам спосіб відтворення дійсності; 4) вивчення образного світу поетів через залучення аналізу ключових метафоричних концептів та наскрізних словесних образів текстів із виокремленням концептуальних домінант, мега - метафор та словесних образів, що дозволяє дослідити концептуальний аспект поетики авторів; 5) інтеграція висновків, отриманих на попередніх етапах дослідження поетики Е. Дікінсон та У. Вітмена. [2, с. 122].

Отже, у курсовій роботі висвітлюється основні теоретичні положення, на яких базується концептуальний апарат дослідження, розглядаємо та систематизуємо існуючі підходи до вивчення поетичних текстів Е. Дікінсон та У. Вітмена, формулюємо визначення терміну "поетика" у ракурсі когнітивної лінгвістики й когнітивної поетики. У цьому підрозділі розроблено комплексну методику аналізу поетики авторів на основі інтегрованого розгляду вербального й концептуального аспектів віршованих текстів і вияву специфіки взаємозв'язку форми та змісту творів.

Дослідження основних закономірності організації поетичних текстів авторів на основі аналізу їх фонетико-графічного, лексичного і синтаксичного рівнів, виявлено системність взаємодії лексичних, семантичних та синтаксичних засобів, характерних для ідіостилю й ідіолекту Е. Дікінсон та У. Вітмена, визначено способи їх поєднання у тканині тексту та встановлено наявність збігу виразових засобів і стилістичних прийомів у поетичних текстах авторів.

Похожие статьи




Лінгвостилістичний аспект поетики Е. Дікінсон та У. Вітмена, Закономірності організації текстів на основі аналізу їх фонетико-графічного, лексичного і синтаксичного рівнів - Лінгвістичне новаторство поезії Емілі Дікінсон та Уолта Вітмена

Предыдущая | Следующая