Висновки - Рукописна книга та друкарство XVI-XVII століть в історіографічній спадщині

Історіографічну спадщину, яка вивчала історію рукописання та друкарства в Україні XVI - XVII ст., складають праці Ярослава Ісаєвича, який розглядав витоки, розвиток, проблеми українського книгодрукування, Івана Огієнка, який досліджував історію зародження та розвитку друкарства в Україні.

Ярослав Ісаєвич у книзі "Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми" вивчає історію книгодрукування як важливого суспільного процесу культурного життя. Історіографічне джерело складається з частин, які розповідають про початки українського книговидання, друкарні України на зламі XVI - XVII ст., видавництво Острозької академії та Львівського братства, розвиток друкарства 1618-1648 рр. київське лаврське та братське друкарство.

Наукова монографія Івана Огієнка "Історія українського друкарства", видана 1994 р. займає важливе місце серед джерел історіографії друкарства в Україні. Книга містить загальну історію українського друкарства, відомості про білорусько-українське друкарство, друкарство на Галицькій землі та Івана Федоровича як фундатора постійного книгодрукування, огляд галицьких друкарень, друкарство в Підкарпатській Україні, друкарство на Волині, провінціальне друкарство на Київщині, чернігівське друкарство, історію друкарства на Поділлі, східних землях, друкарство слов'янських народів та народів інших національностей на етнографічних землях України.

Аналізуючи розвиток друкарства в Україні можна зазначити, появі книговидання в Україні сприяла діяльність Івана Федорова (Федоровича). На початку 70-х років він прибув до Львова. У створеній друкарні 1574 року Іван Федоров надрукував "Апостол". Книга вийшла накладом близько 1000 примірників, із яких збереглося 90. У Львові, у друкарні Івана Федорова, 1574 р. вийшов перший український друкований підручник для навчання грамоти - "Буквар". Іван Федоров надрукував іще один "Буквар" - 1578 р., під час перебування в Острозі, куди його запросив князь В.-К. Острозький. Незабаром в Острозі він видав Новий Завіт (1580) і справжній шедевр серед стародруків - Острозьку Біблію (1581). Вона була першим повним друкованим виданням Біблії церковнослов'янською мовою.

З-поміж перший друкованих українських книжок були граматики - підручники для навчання мов. Так, "Адельфотес" - граматика грецької мови для слов'ян. Слава автора першої граматики церковнослов'янської мови в західноукраїнських землях належить Лаврентію Зизанію. Свою книжку "Граматика словенська" він видрукував у Вільні 1596 р. Л. Зизаній був також автором "Лексиса" - першого українського друкованого словника, де понад тисячу церковнослов'янських слів перекладено староукраїнською літературною мовою.

У першій половині XVII ст. найбільшим центром книговидання в Україні стала друкарня Києво-Печерської лаври. Заснував її 1615 р. архімандрит лаври Єлисей Плетенецький. Лаврська друкарня видала першу книжку 1616 р. "Часослов"; Протягом другої половини XVII ст. у ній було видрукувано 120 найменувань книг - насамперед богословська та богослужбова література, а також букварі, словники, календарі, праці з історії тощо.

Найвизначнішою мовознавчою працею була "Граматика" Мелетія Смотрицького, що вийшла друком 1619 р. в м. Ев'ї (біля Вільна). Протягом двох століть вона була основним підручником граматики церковнослов'янської мови в школах України, Білорусі, Московії, Болгарії та Сербії. Не поступався популярністю й словник українського вченого Памви Беринди "Лексикон славенороський", що вперше був надрукований 1627 р. У словнику, що складався з двох частин, було зібрано майже 7 тисяч слів. У першій частині церковнослов'янські слова перекладено книжною українською мовою, а в другій - витлумачено власні назви та імена людей.

З поетів, які писали літературною староукраїнською мовою, найвидатнішим був Климентій Зиновій. Йому належить велика рукописна збірка віршів, героями яких були здебільшого ремісники, наймити-бурлаки. Перевагу літературній українській мові надавав Іван Величковський. Він створив дві книги віршів - "Зегар з полузегарком" та "Млеко". Видавались твори призначені для шкільного та мандрівного театру. Найдавніша драма видана 1674 р.

Називається вона "Про Олексія, чоловіка Божого". У другій половині XVII ст.. розвивалась літературна полеміка. Публіцистично-філософські твори на захист првослав'я писали провідні діячі церкви. Зокрема, 1676 р. вийшов друком трактат Лазаря Барановича "Нова міра старої віри" - відповідь на єзуїтську книгу "Стара віра". Протягом 1672-1673 рр. було завершено "Хроніку з літописців стародавніх". Автор її - Феодосій Сафонович. Єдиним історичним твором, що вийшов друком за тих часів, був київський "Синопсис". Цю книжку видали 1674 р. у друкарні Києво-Печерського монастиря. Їй судилося стати першим підручником з вітчизняної історії.

У кінці XVI - на початку XVII ст. виникають друкарні в Галичині, на Закарпатті, на Волині. Продовжували працювати засновані Іваном Федоровим друкарні у Львові, Острозі. З другого десятиріччя XVII ст. найбільшим центром книгодрукування стає Києво-Печерська лавра. 1625 року у Радомишлі, поблизу Києва, була збудована паперова фабрика, виготовлені шрифти, що значно полегшило розвиток друкарства.

Отже, проведене дослідження дозволяє говорити про рукописання та друкарство в Україні як невід'ємний етап історії українського народу. Важливими є наукові праці та публіцистичні статті Федора Титова "Типография Киево-Печерской Лавры", галицьких дослідників Івана Франка, Кирила Студинського, Василя Щурата, Михайла Возняка, закарпатського історіографа друкарства Гіядора Стрипського, змістовні праці "Бібліологічних вістей" Сергія Маслова, Павла Попова, Пилипа Клименка, Миколи Макаренка, Данила Щербаківського та інших дослідників. Спробою визначення соціальних передумов появи української друкованої книги була вміщена в цьому номері коротка, але змістовна стаття Григорія Саливона (під псевдонімом Г. Тисяченко) "Початок друкарства на Україні".

Похожие статьи




Висновки - Рукописна книга та друкарство XVI-XVII століть в історіографічній спадщині

Предыдущая | Следующая