Вступ - Тема кохання у німецькому романтизмі

Романтизм як певний тип культури в різних країнах мав свої національні особливості. У Німеччині, роздрібненій більш як на 360 великих і малих суверенних держав - королівств, курфюрстів, лицарських володінь, уся інтелектуальна енергія виплеснулася в галузь теорії, що знайшло відображення в філософсько-естетичних шуканнях та художній літературі. Французька революція стала важливим стимулом німецької духовної революції, яка розгорталася в кінці 18 - на початку 19 ст. ЇЇ активними учасниками були німецькі діячі культури, особливо письменники. Це стало основою німецького романтизму та надало йому всесвітнього значення. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вигадане майбутнє чи й у фантастику.

Не останнє місце у романтизмі займає й філософська тема кохання. У очах німецьких романтиків кохання - надзвичайно ємке та найбільш загадкове людське почуття. Кожен, хто пережив чи переживає це почуття, може сказати щось своє - яскраве та неповторне. Під час зародження кохання душа сповнена таємним, меланхолійним хвилюванням. Справжнє кохання робить людину духовно багатшою, добрішою, мудрішою, благороднішою. Кохання - це одночасно і почуття-марево, почуття-омана, і почуття-передбачення, почуття, яке бачить людину в її кращих, ідеальних можливостях. Це поєднання засліплення та далекоглядності несе і яскраві надії, і гіркі розчарування. Актуальність даної теми визначається тим, що саме кохання сприяє вияву кращих сторін людської душі. Це почуття було і є вічним. Феномен любові проходить через усе наше життя. До цього прекрасного почуття звертались митці усіх часів. Вони змальовували, прославляли та оспівували його у своїх творах. Саме кохання є духовним началом у всіх людських стосунках, тому тема ця завади залишається актуальною.

Досліджували та трактували феномен кохання відомі філософи, літературні діячі та критики доби німецького романтизму. Про цю проблему в німецькій літературі XIX століття писали такі відомі автори як Новаліс, Фрідріх Гельдерлін, Клеменс Брентано, Генріх фон Клейст, Ернст Теодор Амадей Гофман. Але несумлінно найбільш тему кохання висвітлював Крістіан Йоганн Генріх Гайне. Світову славу принесла Гайне "Книга пісень" видана 1827 року. До неї увійшли поезії 1816-1827 років, що публікувалися раніше окремими циклами або збірками. Проте поет включив до "Книги пісень" далеко не всі свої вірші згаданого періоду. Відібраний матеріал він побудував так, що "Книга пісень" набула характеру своєрідного ліричного щоденника, твору, цілісного за композицією, змістом і формою. Його збірка "Книга пісень" розповідає про напружене внутрішнє буття людини взагалі, про драматизм її життя у світі, про щастя і велику трагедію, які несе з собою кохання.

Виходячи з теми роботи ми визначили:

Об'єкт - особливості зв'язку життя та творчості Генріха Гайне

Предмет - мотиви кохання у ліриці Генріха Гайне

Мета - дослідити та виявити основні особливості проблеми кохання у ліриці Генріха Гайне. При цьому розглянути особливості проблеми кохання у його житті та збірці "Книга пісень".

Відповідно до мети роботи ми виокремили наступні завдання:

    - дослідити феномен кохання загалом у добу німецького романтизму; - розглянути особливості проблеми кохання у життєвому шляху Генріха Гайне; - простежити мотиви кохання у збірці Генріха Гайне "Книга пісень".

У роботі як основні використовуються біографічний метод та принцип контекстуального вивчення.

Похожие статьи




Вступ - Тема кохання у німецькому романтизмі

Предыдущая | Следующая