ВИСНОВКИ - Особливості відображення народних вірувань в літературі та Г. Квіткою-Основ'яненком в повісті "Конотопська відьма"

Відьма - образ, який присутній як і в народній творчості, так і в літературі. Він має дуже стародавнє походження та дещо відрізняється за ареалами поширення у світі та в самих межах України.

Основними ознаками, за якими твориться фольклорний образ відьми і, за якими я розглянула її в своїй роботі, є двоїстість її особи, належність до родимих чи вчених та розрізнення образу за цим, етимологія слова "відьма" та схожі відповідники цьому слову, наявність тварин-супутників, здатність до перетворення, основні види занять, розпізнавання та захист від відьми, її смерть та спільне і відмінне за місцем проживання(західноєвропейська, слов'янська відьма) тощо.

Григорій Квітка-Основ'яненко в зображенні відьми використав повір'я і легенди про походження відьом, про їх основні заняття. Він створив характеристику відьми, яка відповідає фольклорному образові: вміння перетворюватися в тварин, інших людей, неживі предмети; володіти погодою; використання слідів людини чи різного зілля в своїх чарах. Письменник яскраво зобразив і повір'я у існування так званих тварин-супутників та в тяжку смерть відьми, перекази про суддівства над чаклунками тощо.

Використані у творі легенди, повір'я, перекази є своєрідним узальненням як власне слов'янського, так і західноєвропейського образу відьми (наприклад, теорії походження).

Проте автор дещо додав і від себе. Сюди, наприклад, можна віднести образ Демка Швандюри, який є представником вчених відьмаків.

Тож образ відьми має свою вагу як у цьому творі, так і в літературі в цілому, адже тут він вжитий саме для того, щоб підкреслити "сліпоту" народу і в релігійному, і в політичному, і в духовному житті.

Похожие статьи




ВИСНОВКИ - Особливості відображення народних вірувань в літературі та Г. Квіткою-Основ'яненком в повісті "Конотопська відьма"

Предыдущая | Следующая