Характеристика епохи та особливості художньої манери автора. - Системи персонажів в трагедії Шекспіра
Відродження або Ренесанс (від фр. renaissance) - це перехідна епоха в історії культури Західної і Центральної Європи від Середньовіччя до Нового часу. Своїм корінням культура Відродження пов'язана з розвитком світських тенденцій в культурі феодального суспільства. Ці тенденції виникли ще в 11-12 столітті. Саме тоді в результаті процесу розумової диференціації світська культура почала відокремлюватися від церковної культури. І хоча ця "світська культура" не була ні поза релігійною, ні антирелігійною, сам факт її виникнення свідчив про внутрішню суперечливість середньовічного світоспоглядання, яке могло поринати як в "небесні висі", так і в "земний світ". Відродження ламає звичні межі не тільки в розумінні людини, а й в астрономічних і географічних уявленнях, в науці та в технологіях (як суто промислових, так і культурних). Створюється геліоцентрична картина світу, робляться великі географічні відкриття, розквітають фізичні теорії, анатомія, медицина, спостерігається стрімкий ріст міст, розвиток ремесел. Людство вступало в нову фазу суспільного розвитку, відбувався перехід до індустріальної цивілізації. З'явилися перші мануфактури, водяні млини, банки, гільдії купців та ремісників. Розвивалася буржуазна (бюргерська, міська) культура. Але чи не найбільше Ренесанс виявив себе в образотворчому мистецтві, архітектурі, літературі. Справа в тому, що саме тут, зокрема, у живописі, була репрезентована єдність людини і природи як принцип культурного буття. Розпочалося воно в Італії у XIV ст., в інших країнах - у XV ст. і тривало до кінця наступного століття.
Загалом розрізняють три періоди:
- - Раннє Відродження (XIV ст.); - Високе Відродження (XV - XVI ст.); - Пізнє Відродження (кінець XVI -- початок XVII ст.).
Відмінною рисою культури Відродження були її світський, антиклерикальний характер, духовне оновлення, звернення до культурної спадщини античності, ніби її "відродження" (звідси і його назва у французькій мові -- "Ренесанс"). Ставлення діячів нової культури до "середньовічного варварства" було негативним. За своєю суттю культура Відродження є культурою перехідної епохи від феодального ладу до буржуазного. Диктатура церкви зломлена. В повітрі витає дух свободи. На сцені з'являються титани світової літератури, що харчуються нескінченним натхненням - плодами квітучої епохи. Світські інтереси, повнокровне земне життя людини протиставили "потойбічному" примарному миру. Ранньо капіталістичні відносини формують історично новий тип особистості з її нестримною заповзятливістю, приватною ініціативою, творчими виробничими здобутками. Перед нею розкриваються нові, хоча й історично обмежені, перспективи реалізації її можливостей. Людина відчула себе в силах стати творцем власної долі, а в значній мірі - і долі суспільства. Ренесансна особистість починає відчувати в собі сили та задатки самостійно формувати свій життєвий шлях, пошуки якого передбачають уже досить значну долю імпровізації та навіть авантюрності.
Усвідомлення індивідом можливостей вибору соціальної поведінки приводить, зокрема, до виділення, поряд з традиційною категорією фатуму (долі), що виражає залежність людини від зовнішніх по відношенню до неї обставин, також категорії фортуни. Остання виражає специфіку діяльності людини в умовах нової соціальної ситуації, яка надає їй набагато ширший простір для реалізації своїх можливостей.
Звідси виростає нова самосвідомість людини, її нова суспільна позиція: усвідомлення нею своєї унікальності, власної сили, таланту стає тією новою якістю людини Відродження, яка докорінно відрізняє її від людини Середньовіччя. Якщо остання свої досягнення приписувала традиції, то індивід ренесансної епохи був схильний приписувати всі свої заслуги виключно собі. Тому цілком закономірно, що після тисячоліття панування християнсько-аскетичної ідеології настала моральна реабілітація людини, обгрунтування безмежних можливостей її творчості та вдосконалення, гідності. Уявлення про людину як активного творця своєї долі, а не просто "раба Божого", істотно вплинуло на політичну культуру суспільства, у якій з часу Відродження набувають розвитку ідеї демократії, вибірного парламентаризму, введення республіканського ладу замість монархічного.
Ідейною оболонкою нового змісту культури стає гуманізм. Поняття "гуманізм" вводять у XV столітті самі творці нової культури. Богословському знанню, вченню про Бога, релігійній схоластиці - studia divina - вони протиставляли studia humana - "пізнання тих речей, котрі стосуються життя та моралі і котрі удосконалюють та прикрашають людину". Називаючи себе гуманістами, вони виражали цим самим спрямованість своїх життєвих та наукових інтересів не на божественні, а на людські справи. В центрі їх уваги постає жива людська особистість; вони вважали, що благородна людина - це гуманіст, "аристократ духу". Одним з ідеалів розвитку особистості на той час був ідеал всебічної обдарованості, універсальності здібностей, котрий для багатьох стає не винятком, а радше - правилом. Творчому генію гуманістів були підвладні філософія, живопис, література, інженерна справа, архітектура й медицина. Благородною та досконалою людину робить не приналежність до знатного роду, а оволодіння культурою. По мірі того, як людина усвідомлює себе як творця власного життя і долі, вона стає необмеженим хазяїном над природою. Світ знову, як і в античну епоху, набуває єдності та цілісності. Однак у розумінні природи людина Відродження йде набагато далі космоцентризму античного мислення. Вона тлумачиться тут пантеїстично. Християнський Бог тут не тільки втрачає свій надприродний, трансцендентний характер, а й більше того - немов би зливається з природою, яка, в свою чергу, обожнюється і набуває рис, що не були їй властиві в античності. Реабілітація природи привела і до реабілітації природи людського тіла. На противагу релігійним уявленням про нього як про "темницю душі", "осередок гріха" воно постає як джерело радості і задоволення. Гуманізм відкидає аскетичну ідеалізацію страждань і ницості людини і відстоює її право на радість і насолоду реальним земним життям. Людина розглядається як творець, подібний Богу, і навіть перевершує його. Впевнена у своїх силах особистість ренесансного типу вже не потребує релігійних, надособистісних регулятивів, які не тільки обмежували її свободу, а й принижували її гідність.
Похожие статьи
-
Особливості стилю та жанру - Системи персонажів в трагедії Шекспіра
Доба Відродження -- одна з найтрагічніших епох у житті європейської цивілізації. Вона була часом не тільки моральної розпусти, а й правової сваволі і...
-
Вступ - Системи персонажів в трагедії Шекспіра
Шекспір створив безсмертні твори, в яких людство ось вже протягом чотирьох століть знаходить найяскравіше втілення самих себе. Великий майстер розкриття...
-
Особливості систем образів у трагедіях - Системи персонажів в трагедії Шекспіра
Для трагедій Шекспіра характерно глибоке проникнення в історичну суть трагічних протиріч свого часу. У драматургії Шекспіра правдиво відбиті...
-
Проблематика несумісностей у трагедії - Системи персонажів в трагедії Шекспіра
Слід зазначити, що гуманізм завжди мав натурфілософські тенденції. Людина і природа, співвідношення природи і Бога -- предмети постійного осмислення в...
-
Естетика шекспірівської трагедії - Системи персонажів в трагедії Шекспіра
Драматичний твір, як і епічний, зображує події, вчинки людей та їх взаємини. Але "розгорнуте описово-розповідне зображення в драмі відсутнє, а основний...
-
Висновки - Системи персонажів в трагедії Шекспіра
Шекспір драматичний гуманізм ренесансний Структура драматичного сюжету у Шекспіра досить непроста з огляду па практику переплетення кількох сюжетних...
-
Жанрові особливості епохи - Характеристика образів у романі Е. М. Ремарка "Тріумфальна арка"
1920-ті роки - період в літературі Європи і США, який характеризується, як різностороннім осмисленням історико-культурного контексту, так і появою нової...
-
В естетиці бароко посилюється цікаве тільки до досконалих проявів буття, а й до дисгармонійного, фантастичного, гротескного, навіть потворного. Усе...
-
Особливості основної ідеї роману - проблеми людяності Часто роман Ремарка "Тріумфальна арка" називають найсумнішим твором ХХ століття. З цим можна...
-
Література - Системи персонажів в трагедії Шекспіра
1. Подорожна Н. "Шекспірівське слово у вічність летить" (Художні особливості побудови трагедії Шекспіра "Гамлет") //Зарубіжна література в школі. - 2007....
-
Першу спробу перекласти трагедію Софокла "Антігона" українською мовою здійснив поет-перекладач П. Ніщинський. І. Франко переклав трагедії Софокла "Едіп у...
-
Проспер Меріме - один з чудових французьких критичних реалістів 19 століття, блискучий драматург і майстер художньої прози. На відміну від Стендаля і...
-
Фольклорний образ відьми У демонологічних віруваннях багатьох культур і традицій, при чому як архаїчних, так і досить розвинутих, аж до європейських...
-
Висновки - Творчість Вільяма Шекспіра
"Сонети" Шекспіра, безумовно, належать до видатних зразків ліричної поезії. У ліриці, як правило, звикли бачити вираження особистих відчуттів і...
-
Англійський поетика дікінсон лінгвостилістичний Творчість англійських поетів I половини 20-го століття збагатила світову культуру вцілому і англійську...
-
Відмінні риси літератури епохи бароко - Особливості розвитку бароко в європейській літературі
Письменники та поети в епоху бароко сприймали реальний світ як ілюзію та сон. Реалістичні описи часто поєднувалися з їх алегоричним зображенням. Широко...
-
Роман "Червоне і чорне" (1830 рік). Задум роману виник ще в 1827 році, а надрукував його письменник лише після падіння режиму Реставрації....
-
Реалістична новела П Меріме мала ряд цікавих композиційних і стилістичних особливостей. Меріме - майстер психологічної новели, у центрі його уваги -...
-
Характеристика персонажів - Романтизм як явище світової культури
Ірвінга і його оповідача Нікербокера вабили до себе перекази і легенди, в яких він знаходив відображеними звичаї, вірування, забобони, смаки, інтереси,...
-
Шекспір - новатор в царині драматургії, Естетика шекспірівської драми - Творчість Вільяма Шекспіра
Естетика шекспірівської драми Драматургічна концепція. Шекспір розробив основні принципи ренесансної драматургії. Його концепція драми сформувалася на...
-
За життя Кольріджа його значення як філософа і вчителя затьмарювали всі інші властивості його таланта, але потомство бачить в ньому головним чином поета,...
-
Літературне бароко відзначається поліфонізмом, ускладненням форм, поєднанням релігійних і світських мотивів і образів, тяжінням до різних контрастів,...
-
Висновки - Особливості образу ліричного героя у творчості Байрона
Ліричне забарвлення поезії Байрона, переважання в ній суб'єктивного аспекту - це наслідок нерозривної єдності особистості і творчості поета. Вона...
-
Особливості розвитку французького романтизму - Основні риси романтизму як художнього напряму
Романтизм - напрям у літературі та мистецтві І чверті XIX ст., котрий характеризується зображенням ідеальних героїв і почуттів. Для нього характерними є...
-
Особистість Гюго вражає своєю різнобічністю. Один з найбільш читаємих французьких прозаїків, для своїх співвітчизників він передусім великий національний...
-
Особливості зображення літературного героя - Характеристика літературного героя
Особливості образу-персонажа. У літературознавстві як синонімічні розглядаються поняття літературного героя, образу-характеру, образу-персонажа. Оскільки...
-
Реалізм розвився у Франції паралельно з романтизмом. Різні напрями не заперечували, а взаємно збагачували одне одного. Одним з основних джерел розвитку...
-
Висновки - Характеристика образів у романі Е. М. Ремарка "Тріумфальна арка"
Проведений у курсовій роботі аналіз твору Е. Ремарка "Тріумфальна арка" дає підстави стверджувати про такі висновки. Культура в першій половині ХХ...
-
Кіноповість "Зачарована Десна", Проблематика:, Особливості твору: - Кіноповість "Зачарована Десна"
Жанр : автобіографічна кіноповість ("автобіографічне кінооповідання") Тема: щира сповідь письменника про дитинство, сповнене радощів і смутку, як джерело...
-
В період настання ранньої юності (10-11 кл.) зовні все виглядає дещо по-іншому, більш благопристойно: сидять, слухають (або роблять вигляд, що так)....
-
Своєрідність художнього методу авторки повною мірою проявилася в її єдиному прозовому творі -- романі "Грозовий Перевал". Багато дослідників зайшли в...
-
Другий період творчості Шекспіра, Трагедії. - Європейська література доби Відродження
Збігається з поглибленням соціально-політичних суперечностей у країні. Уже на рубежі XVI-XVII ст. політика королівської влади набувала відверто...
-
Жанр - Соціально психологічний роман. Тема твору - Історія багатьох доль, об'єднаних розвитком однієї торгової фірми; зображення сімейної кризи як моделі...
-
Чарлз Діккенс народився 7 лютого 1812 року у місті Лендпор-ті в родині дрібного англійського чиновника. Життя було тяжке. Сімя потребувала грошей....
-
Антон Павлович Чехов - один з найбільших російських письменників-класиків. Він відомий як майстер реалістичного оповідання. Сам письменник говорив так:...
-
"Злочин та кара" -- перший з п'яти найкращих романів Достоєвського. Сам письменник цьому твору надавав великого значення: "Повість, яку я пишу тепер,...
-
Реалізм мистецтво, 1) щоправда життя, втілена специфічними засобами мистецтва. 2) Історично конкретна форма художньої свідомості нової доби,...
-
"Тартарен з Тараскона" (фр. Tartarin de Tarascon) -- цикл новел французького письменника Альфонса Доде. Головний герой -- хвалько Тартарен, дія...
-
Працюючи над романом "Пані Боварі", Флобер розробив об'єктивний стиль, який був прийнятий з різними видозмінами французькими письменниками другої...
-
Найбільший російський історик минулого століття С. М. Соловйов, торкаючись реформаторської діяльності Петра Великого і його прагнення просвітити своїх...
Характеристика епохи та особливості художньої манери автора. - Системи персонажів в трагедії Шекспіра